Рішення № 21342528, 26.01.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.12 Справа№ 5015/6829/11

За позовом ТзОВ «Укр-вуглепром» м. Львів

До відповідача ДП «Львіввугілля»ВП «Шахта Відродження»с. Межиріччя, Сокальського району, Львівської області

Про стягнення 308217,97 грн. заборгованості

Суддя Довга О.І.

Секретар Скремета О.О.

Представники :

від позивача ОСОБА_1 - довіреність від 03.12.2011 року

від відповідача ОСОБА_2 - довіреність 8/79-1 від 06.09.2011 року

Представникам сторін розяснено їх права та обовязки передбачені ст. 22 ГПК України та право відводу судді ( ст. 20 ГПК України) . Заяв та клопотань про відвід судді не подано ( не заявлено).

Суть спору :

На розгляді господарського суду Львівської області знаходиться справа за позовом ТзОВ «Укр-вуглепром» м. Львів до ДП «Львіввугілля»ВП «Шахта Відродження» с. Межиріччя, Сокальського району, Львівської області про стягнення 308217,97 грн. заборгованості.

Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, зазначених у попередніх ухвалах суду.

Представник Позивача в судовому засіданні підтримує позовні вимоги, просить позов задоволити з підстав, викладених у позовній заяві та з додаткових пояснень, які надавались під час розгляду спору.

Представник Відповідача проти заявлених вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві на позов (вх. № 28974/11 від 06.12.2011 року), просить в задоволені позову відмовити. Зокрема, Відповідач зазначає, що розрахунок за поставлений товар згідно Договорів (накладних) на поставку товару повинен проводитися шляхом перерахування коштів, оскільки умова про проведення розрахунків із застосуванням векселів не передбачалася у відповідному договорі. Окрім того зазначає, що право вимоги на стягнення коштів за договорами про переведення боргу у загальній сумі 297387, 00 грн. у Позивача, виникне лише 16.06.2030 року, тобто лише після дати погашення векселя, що передбачена у Актах приймання-передачі векселів.

Подача позову відбувається шляхом звернення до суду з письмовою заявою, в якій зацікавлена особа ( позивач ) формулює свою вимогу до осіб, до яких звернена вимога. Правова природа позову як процесуального засобу захисту права полягає у тому, щоб суд, прийнявши позовну заяву, у певному процесуальному порядку перевірив законність та обґрунтованість цієї матеріально-правової вимоги однієї особи до іншої, які стають сторонами процесу і між якими відбувається спір.

Сторони зобовязані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників, створивши, у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України сторонам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин і правильного застосування законодавства, суд встановив наступне.

04.12.2009 року між ДП «Львіввугілля»ВП «Шахта «Відродження»та ПП «Фірма «Юкос»було укладено Договір про поставку продукції (надалі - Основний договір). Згідно з вищезазначеним договором ПП «Фірма «Юкос»поставило ДП «Львіввугілля»ВП «Шахта «Відродження»товар - редуктор СП-202 в кількості 1 (одна) штука, стійка СУГ-11 у кількості 11 (одинадцять) штук (Товар) на загальну суму 98590, 00 грн., в тому числі ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № РН-12-2501 від 25 грудня 2009 року. Поставлений товар не оплачено, у зв'язку із чим у ДП «Львіввугілля»ВП «Шахта «Відродження»(Боржник) виник грошовий борг перед ПП «Фірма «Юкос»(Кредитор).

19 березня 2010 року ПП «Фірма «Юкос» відповідно до Договору уступки вимоги № 19/03/1 передало ПП «Рем-будінвест експрес»(Набувач) право вимоги з боржника - ДП «Львіввугілля»ВП «Шахта «Відродження»грошового боргу в сумі 98590, 00 грн., що виник на підставі Договору поставки продукції від 04.12.2009 року.

09 листопада 2010 року укладено Договір про переведення боргу між ДП «Львіввугілля»ВП «Шахта «Відродження» та ТзОВ «Укр-вуглепром», відповідно до умов якого ДП «Львіввугілля» ВП «Шахта «Відродження» (Первісний боржник) перевів грошовий борг, який виник у зв'язку з продажем Товару на загальну суму 98590, 00 грн., в тому числі ПДВ, згідно видаткової накладної № РН-12-2501 від 25 грудня 2009 року від ПП «Фірма «Юкос»(Основний договір), а ТзОВ «Укр-вуглепром»-Новий боржник, прийняв на себе зобов'язання за Основним договором.

Вищевказаний договір укладено Сторонами на підставі письмової згоди Кредитора - ПП «Рем-будінвест експрес»на переведення боргу, що підтверджується його повідомленням № 03/11 від 03 листопада 2010 року.

17 листопада 2010 року між ТзОВ «Укр-вуглепром», як Боржником та Кредитором - ПП «Рем-будінвест експрес»укладено Додаткову угоду № 1 про розрахунок із застосуванням векселів. На виконання вказаної додаткової угоди згідно Акту приймання-передачі векселів від 17 листопада 2010 року, Позивачем - ТзОВ «Укр-вуглепром» було проведено розрахунок за Основним договором із застосуванням векселя.

Згідно ст. 2.1. Договору про переведення боргу ДП «Львіввугілля»ВП «Шахта «Відродження»оплачує ТзОВ «Укр-вуглепром»за переведення боргу винагороду в розмірі 98590.00 грн.

Відповідно до ст. 3.3. вказаного Договору - з моменту набуття чинності цим Договором у Нового боржника виникає право вимоги до Первісного боржника в сумі зазначеній в статті 2 цього Договору. Первісний боржник зобов'язаний сплатити цю суму новому боржнику протягом 30-ти банківських днів із дня повідомлення Первісного боржника за Основним договором.

Про розрахунок за Основним договором ТзОВ «Укр-вуглепром»було повідомлено Відповідача 09.08.2011 року, що підтверджено Актом звірки взаємних розрахунків скріпленого підписами та печатками Позивача та Відповідача. Також, 27.10.2011 року Позивач повторно, цінним листом з описом вкладення, надіслав Відповідачу лист з вимогою погасити заборгованість.

Відповідач вимоги залишив без відповіді та задоволення.

Таким чином, судом встановлено, що на момент пред'явлення позову, сума заборгованості Відповідача по вказаному Договору становить 98590,00 грн.

Матеріали справи вказують, що 04 грудня 2009 року між ДП «Львіввугілля»ВП «Шахта «Відродження»та ПП «Техпром-інвест»укладено Договір № 04-12/11 поставки продукції (Основний договір). Згідно вищезазначеному договору ПП «Техпром-інвест»поставило ДП «Львіввугілля»ВП «Шахта «Відродження»товар: вал шестерня СНТ-01.292 у кількості 1 штука на суму 6770, 83 грн., вставка СНТ- 02.970 у кількості 20 штук на суму - 12116,67 грн., насос підпитки СНТ- 40.02.510 у кількості 2 штуки на суму 63916. 67 грн. (Товар), всього на загальну суму 99365,00 грн. в тому числі ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № РН-12-2502 від 25 грудня 2009 року. Товар не оплачено, у зв'язку із чим у ДП «Львіввугілля»ВП «Шахта «Відродження»виник грошовий борг перед ПП «Техпром-інвест»(Кредитор).

15 листопада 2010 року укладено Договір про переведення боргу між ДП «Львіввугілля»ВП «Шахта «Відродження» та ТзОВ «Укр-вуглепром», відповідно до умов якого ДП «Львіввугілля»ВП «Шахта «Відродження»за договором перевів грошовий борг, який виник у зв'язку з продажем Товару на загальну суму 99365, 00 грн. в тому числі ПДВ, згідно видаткової накладної РН-12-2502 від 25 грудня 2009 року від ПП «Техпром-інвест», а ТзОВ «Укр-вуглепром»прийняв на себе зобов'язання за Основним договором. Вищевказаний договір укладено Сторонами на підставі письмової згоди Кредитора - ПП «Техпром-інвест» на переведення боргу, що підтверджується його повідомленням № 9/11/10 від 09 листопада 2010 року.

24 листопада 2010 року між ТзОВ «Укр-вуглепром», як Боржником та Кредитором - ПП «Рем-будінвсст експрес»укладено Додаткову угоду №24/11 про розрахунок із застосуванням векселів.

Згідно Акту приймання - передачі векселів від 24 листопада 2010 року, Позивачем ТзОВ «Укр-вуглепром»було проведено розрахунок за Основним договором із застосуванням векселів.

Згідно ст. 2.1. Договору про переведення боргу - ДП «Львіввугілля»ВП «Шахта «Відродження»оплачує ТзОВ «Укр-вуглепром»за переведення боргу винагороду в розмірі 99365,00 грн.

Відповідно до ст.3.3. Договору передбачено, що з моменту набуття чинності цим Договором у Нового боржника виникає право вимоги до Первісного боржника в сумі, зазначеній в статті 2 цього Договору. Первісний боржник зобовязаний сплатити цю суму Новому боржнику протягом 30-ти банківських днів із дня повідомлення Первісного боржника про розрахунок за Основним договором.

Про розрахунок за Основним договором ТзОВ «Укр-вуглепром»було повідомлено Відповідача 09.08.2011 року, що підтверджено Актом звірки взаємних розрахунків скріпленого підписами та печатками Позивача та Відповідача. 27.10.2011 року Позивач повторно, надіслав Відповідачу лист з вимогою погасити заборгованість.

Обидві вимоги Відповідач залишив без відповіді та задоволення.

Таким чином, судом встановлено, що на момент пред'явлення позову, сума заборгованості Відповідача по вказаному Договору становить 99365, 00 грн.

07 грудня 2009 року між ДП «Львіввугілля»ВП «Шахта «Відродження»та ТОВ «Втордеревпром»укладено Договір поставки продукції. Згідно умов вказаного договору ТОВ «Втордеревпром»поставило ДП «Львіввугілля»ВП «Шахта «Відродження»товар: стійка КД-80 у кількості 20 штук, рештак СПМ250 у кількості 3 штуки (названий у подальшому Товар) на загальну суму 99432,00 грн. в тому числі ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №РН-12-1102 від 11 грудня 2009 року. Поставлений товар не оплачено, у зв'язку із чим у ДП «Львіввугілля»ВП «Шахта «Відродження»виник грошовий борг перед ТОВ «Втордеревпром».

30 квітня 2010 року ТОВ «Втордеревпром»(Кредитор) відповідно до Договору уступки вимоги передало ЗАТ «Науково-виробниче підприємство «УКРЗАХІДЕНЕРГО»(Набувач) право вимоги з боржника - ДП «Львіввугілля»ВП «Шахта «Відродження»грошового боргу в сумі 99432,00 грн., що виник на підставі Договору про поставку продукції від 07 грудня 2009 року.

25 травня 20211 року укладено Договір про переведення боргу між ДП «Львіввугілля»ВП «Шахта «Відродження» та ТзОВ «Укр-вуглепром», відповідно до умов якого ДП «Львіввугілля»ВП «Шахта «Відродження»(Первісний боржник) за договором перевів грошовий борг, який виник у зв'язку з продажем Товару на загальну суму 99432,00 грн. в тому числі ПДВ, згідно видаткової накладної №РН-12-1102 від 11 грудня 2009 року від ТОВ «Втордеревпром», а ТзОВ «Укр-вуглепром»- прийняв на себе зобов'язання за цим договором. Вищевказаний Договір укладено Сторонами на підставі письмової згоди Кредитора - ЗАТ «НВП «УКРЗАХІДЕНЕРГО», що підтверджується його повідомленням №17/11 від 17 травня 2011 року.

27 травня 2010 року між ТзОВ «Укр-вуглепром», як Боржником та Кредитором - ЗАТ «НВП «УКРЗАХІДЕНЕРЕО»укладено Додаткову угоду №1/05/11 про розрахунок із застосуванням векселів. На виконання вказаної додаткової угоди, згідно Акту приймання-передачі векселів від 27 травня 2011 року, Позивачем - ТзОВ «Укр-вуглепром»було проведено розрахунок за договором із застосуванням векселів. Згідно ст. 2.1. Договору про переведення боргу - ДП «Львіввугілля»ВП «Шахта «Відродження»сплачує ТзОВ «Укр-вуглепром»за переведення боргу винагороду в розмірі 99432,00 грн.

Відповідно до ст. 3.3. вказаного Договору - з моменту набуття чинності цим Договором у Нового боржника виникає право вимоги до Первісного боржника в сумі зазначеній в статті 2 цього Договору. Первісний боржник зобов'язаний сплатити цю суму новому боржнику протягом 30-ти банківських днів із дня повідомлення Первісного боржника про розрахунок за Основним договором.

Про розрахунок за Основним договором ТзОВ «Укр-вуглепром»було повідомлено Відповідача 09.08.2011 року, що підтверджено Актом звірки взаємних розрахунків скріпленого підписами та печатками Позивача та Відповідача. 27.10.2011 року Позивач повторно, надіслав Відповідачу лист з вимогою погасити заборгованість.

Вказані вимоги Відповідач залишив без відповіді та задоволення.

Таким чином, що на момент пред'явлення позову, сума заборгованості Відповідача по вказаному Договору становить 99432, 00 грн. (дев'яносто дев'ять тисяч чотириста тридцять дві гривень 00 коп.) в тому числі ПДВ.

Дослідивши матеріали справи, загальна сума заборгованості за Договором про поставку продукції від 04.12.2009 року, Договором № 04-12/11 про поставку продукції від 04 грудня 2009 року, Договором поставки продукції від 07 грудня 2009 року становить 297 387,00 грн.

Відтак, розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників, створивши, у відповідності до ч. З ст. 4-3 ГПК України сторонам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин і правильного застосування законодавства, суд позовні вимоги визнав такими, що підлягають задоволення частково з наступного.

Відповідно до Договору поставки продукції від 04 12.2009 року, Договору № 04-12/11 поставки продукції від 04 грудня 2009 року та Договору поставки продукції від 07 грудня 2009 року ДП «Львіввугілля»ВП «Шахта «Відродження»отримано товар, що визначений у договорі та прийнятий Відповідачем згідно видаткових накладних: №РН-12-2501 від 25 грудня 2009 року, №РН-12-2502 від 25 грудня 2009 року та №РН-12-1102 від 11 грудня 2009 року на загальну суму 297 387,00 грн. Як зазначалося вище, судом встановлено, що оплати за вказаними договорами проведено не було.

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (господарських зобов'язань). Згідно з приписами ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав передбачених цим Кодексом в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 520 Цивільного кодексу України визначено, що боржник у зобов'язані може бути змінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора.

Як вбачається з матеріалів справи, між ДП «Львіввугілля»ВП «Шахта «Відродження»та ТзОВ «Укр-вуглепром»були укладені: Договір про переведення боргу від 09 листопада 2010 року. Договір про переведення боргу від 15 листопада 2010 року та Договір про переведення боргу від 25 травня 2011 року - відповідно до яких Позивач прийняв на себе зобов'язання, які перевів на нього Відповідач.

При укладені договорів про переведення боргу, сторонами дотримано умову ст. 520 ЦК України, що підтверджується повідомленням про згоду на перевід боргу Кредитора № 03/11 від 03 листопада 2010 року, повідомленням про згоду Кредитора №9/11/10 від 09 листопада 2010 року, повідомленням про дозвіл на перевід боргу Вх. №17/11 від 17 травня 2011 року.

Згідно умов вказаних Договорів про переведення боргу (ст. 2.1), ДП «Львіввугілля»ВП «Шахта «Відродження») зобов'язалося оплатити ТзОВ «Укр-вуглепром»за переведення боргу винагороду в розмірі, відповідно за кожним договором - 99365,00 грн.(Договір від 15.11.2010 року), - 98590. 00 грн. (Договір від 09.11.2010 року), - 99432. 00 грн.(Договір від 25.05.2011 року). На загальну суму 297387,00 грн. Відтак, вимога про стягнення 308 217,97 грн. є необгрунтованою, оскільки матеріалами справи підтверджується заборгованість у розмірі 297387,00 грн.

Також судом встановлено (ст.3.3 Договорів), що Відповідач зобов'язався сплатити цю суму Позивачу протягом 30-ти банківських днів із дня повідомлення Первісного боржника про розрахунок за Основним договором.

Позивач повідомив Відповідача про розрахунок із Кредиторами, що підтверджується листами повідомленнями, копії яких долучено до матеріалів справи та актом звірки взаєморозрахунків станом на 09.08.2011 року, в якому зафіксовано загальну суму заборгованості ДП «Львіввугілля»ВП «Шахта «Відродження»перед ТзОВ «Укр-вуглепром». Також, Позивачем було повторно направлено Відповідачу листи, щодо сплати заборгованості. Вказані Вимоги відповідачем залишені без відповіді.

Як зазначалося та встановлено судом вище, Позивач як Боржник, уклав із Кредитором - ПП «Рем-будінвест експрес»Додаткову Угоду №1 від 17.11.2010 року, із Кредитором - ПП «Техпром-інвест»Додаткову Угоду №24/11 від 24.11.2010 року, ЗАТ «НВП «УКРЗАХІДЕНЕРГО»Додаткову Угоду №1/05/11 від 27.05.2011 року, відповідно до умов яких, сторони дійшли згоди, що розрахунок за поставлений товар буде здійснюватися із застосуванням векселів.

Відповідно до ст. 4 ЗУ «Про обіг векселів в Україні»видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги. Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі який укладається у письмовій формі.

Відтак, твердження Відповідача про відсутність умов про проведення розрахунків із застосуванням векселів у відповідному договорі, не можуть братись до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи.

За Актами приймання-передачі векселів від 24 листопада 2010 року, від 17 листопада 2011 року, від 27 травня 2011 року в розрахунок за поставлений товар

передано векселі. Таким чином, Позивач виконав свої зобов'язання за Договорами про переведення боргу, сплативши заборгованість розміром 297 387,00 грн. застосувавши при цьому векселі.

Відповідно, до вимог Закону України «Про обіг векселів в Україні»у разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають зобов'язання щодо платежу за векселем. Таким чином, доводи Відповідача про виконання обов'язку щодо розрахунку за договорами про перевід боргу після 16.06.2030 року, тобто лише після дати погашення векселя, що передбачена у Актах приймання-передачі векселів, не може братись судом до уваги, оскільки зобов'язання за векселем виникають тільки між векселедавцем та векселеотримувачем та вказані зобовязання не мають жодного відношення до Відповідача та його прав чи обов'язків.

Отже, з вищенаведеного вбачається, що зобов'язання по Договорам про переведення боргу Позивачем, як Боржником було виконано, розрахунок за товар проведений у спосіб визначений сторонами, відтак, у Позивача виникло право вимоги на стягнення з Відповідача коштів за договорами про перевід боргу у загальній сумі 297 387,00 грн.

Порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язань (ст.610 ЦК України). Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 ЦК У країни).

Частина 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання, або не виконав його в строк, встановлений договором або законом.

Статтею 193 ГК України передбачено що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Аналогічні положення містить ст.52б ЦК України.

Принцип обєктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст. 43 ГПК України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно з приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дослідивши всі обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши в сукупності подані докази, суд дійшов висновку, про задоволення позову частково.

Судові витрати покладаються на Відповідача відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 193, 230-233 ГК України, ст.ст.15, 16, 17, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з ДП «Львіввугілля»ВП «Шахта «Відродження»(80100, Львівська обл., Сокальський р-н, с. Межиріччя, МФО 321983, код ЄДРПОУ 26307842) на користь ТзОВ «Укр-вуглепром»(79058, м. Львів, проспект В.Чорновола,45а, МФО 300346, код ЄДРПОУ 31526887) 297387,00 грн. основного боргу, 297,40 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати відповідно до вимог ст. 116 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Довга О.І.