Рішення № 21342434, 09.02.2012, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.12 Справа № 9пд/5014/159/2012.

Суддя Ворожцов А.Г., розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Лугелектроремонт", м. Луганськ

до Приватного підприємства "Інтенція", м. Алчевськ Луганської області

про визнання договору недійсним

в присутності представників:

від позивача ОСОБА_1, дов. № 16/04 від 16.11.11,

від відповідача не прибув,

в с т а н о в и в:

суть спору: позивач звернувся з позовом, у якому просить визнати недійсним договір поставки № 60 від 20.06.11, укладений між ним та відповідачем, ТОВ "Інтенція".

Відповідач, ТОВ "Інтенція", відзивом на позовну заяву просить у задоволенні позову відмовити, посилаючись на його необґрунтованість з підстав. викладених у відзиві.

Доводи позивача полягають у наступному.

20 червня 2011 року позивач уклав з відповідачем договір поставки № 60, згідно з яким відповідач (продавець) зобовязався поставити товар, вартість та кількість якого визначаються у специфікаціях, що є невідємною частиною договору, а позивач (покупець) зобовязався оплатити вартість поставленого товару.

Поставка товару відбулася за специфікаціями № 1 від 18.07.11, № 2 від 22.07.11, № 3 від 23.08.11 та № 4 від 25.08.11 на загальну суму 934 738,0 грн.

Позивач вважає, що спірний договір не відповідає вимогам чинного законодавства з таких підстав.

Шпозивачу після виконання спірного договору стало відомо про відсутність у відповідача матеріально-технічної бази для здійснення відповідної господарської діяльності, що є необхідним для виробництва такого виду товару,

Шпозивач здійснив поставку товару в загальному обсязі, що перевищує встановлений договором на 34738,0 грн., при цьому товар поставлений за ціною, що перевищує на 1 2% ціну інших постачальників такого товару,

Шпозивач вважає, що фінансово-господарська діяльність відповідача носить фіктивний характер, а укладений договір укладено ним без мети настання реальних правових наслідків.

Оцінивши матеріали справи, вислухавши доводи та заперечення учасників судового процесу, суд вважає наступне.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Інтерес позивача полягає у визнанні спірного договору недійсним через його невідповідність вимогам закону.

Згідно ст. 215 підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 ЦК України, ч.ч. 1-5, правочин має відповідати наступним вимогам:

- зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203 ЦК України);

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203 ЦК України);

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203 ЦК України);

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України);

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦК України.

З порушенням положень ст. 203 ЦК України, ст. 215 ЦК України повязує недійсність договору, як одного з видів правочинів.

Статтею 215 ЦК України визначено, що правочин має відповідати вимогам, встановленим у статті 203 ЦК України, на момент його укладення. З огляду на ці положення Кодексу, суд досліджує спірний контракт та доповнення до нього на предмет відповідності законодавству, чинному на момент укладення цих договорів.

Одними із засад цивільного законодавства, наведених у статті 1 ЦК України, є свобода договору та свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.

Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 67 ГК України передбачено, що:

1. Відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

2. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № 60 від 20.06.11 (а.с. 27), згідно з яким відповідач (продавець) зобовязався поставити товар, вартість та кількість якого визначаються у специфікаціях, що є невідємною частиною договору, а позивач (покупець) зобовязався оплатити вартість поставленого товару.

Поставка товару відбулася за специфікаціями № 1 від 18.07.11, № 2 від 22.07.11, № 3 від 23.08.11 та № 4 від 25.08.11 (а.с. 28, 32, 36, 38) на загальну суму 934 738,0 грн.

Частиною 1 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Виходячи з визначення поняття договору поставки його істотними умовами є:

·найменування сторін договору,

·предмет договору,

·строк поставки,

·ціна,

а також інші умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, крім того, умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства або інших правових актів.

Виходячи зі змісту спірного договору, суд не погоджується з доводами позивача про невідповідність укладеного договору вимогам закону та про те, що спірний договір укладено відповідачем без мети настання реальних правових наслідків, оскільки це спростовується наявними у справі доказами (у копіях):

·сертифікатами якості,

·товарно-транспортними накладними № 135 від 18.07.11 та № 138 від 22.07.11,

·виписками з банківського рахунку позивача.

За таких обставин у суду відсутні підстави для задоволення позову.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 47-1, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. У задоволенні позову ТОВ "НВФ "Лугелектроремонт", код 21818696, відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення підписане 09.02.12.

Суддя А.Г.Ворожцов