Ухвала суду № 21341947, 08.02.2012, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_____________________

У Х В А Л А

"08" лютого 2012 р. Справа № 7/1/2012/5003

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма" Афіна",

м. Боярка, Києво-Святошинський район, Київська область

до: Товаристваз обмеженою відповідальністю "Метафора Транс", м. Вінниця

про визнання недійсними актів здачі-прийняття виконаних робіт

Головуючий суддя Банасько О.О.

Cекретар судового засідання Кислиця Л.С.

Представники :

позивача: ОСОБА_1. - представник, довіреність № 04/11 від 05.02.2012 року, паспорт НОМЕР_1 виданий Святошинським РУ ГУ МВС України в м.Києві 25.11.2005 року.

ОСОБА_2. - представник, довіреність № 03/11 від 08.11.2011 року, паспорт НОМЕР_2 виданий Святошинським РУ ГУ МВС України в м.Києві 26.09.2002 року.

відповідача: ОСОБА_3. - директор ТОВ "Метафора Транс", наказ № 1-к від 01.04.2011 року, паспорт НОМЕР_3 виданий Олевським РВ УМВС України в Житомирській області 08.09.1999 року.

ОСОБА_4. - представник, довіреність № 4 від 08.02.2012 року, паспорт НОМЕР_4 виданий Олевським РВ УМВС України в Житомирській області 16.02.1996 року.

інші: ОСОБА_5. - журналіст, паспорт НОМЕР_5 виданий Московським РУГУ МВД України в м. Києві 10.12.1998 року.

В С Т А Н О В И В :

Товариством з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма "Афіна", м. Боярка, Києво-Святошинський район, Київська область подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метафора Транс", м. Вінниця про визнання недійсним актів здачі-прийняття робіт № 31 від 19.08.2011 року, № 35 від 31.08.2011 року, № 42 від 09.09.2011 року, № 47 від 19.09.2011 року та акту звірки розрахунків по контрагенту від 28.09.2011 року.

Ухвалою від 27.01.2012 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 7/1/2012/5003 та призначено до розгляду на 08.02.2012 року.

В судовому засіданні сторонами подано ряд клопотань, а саме:

- клопотання представника позивача щодо витребування від ТОВ "Метафора Транс" товарно-транспортних накладних на підставі яких були надані послуги визначені у актах виконаних робіт № 31 від 19.08.2011 року, № 35 від 31.08.2011 року, № 42 від 09.09.2011 року, № 47 від 19.09.2011 року.

- клопотання представника позивача щодо витребування від відповідача заявки на підставі яких були надані послуги та маршрутні листи на підставі яких відбулись перевезення визначені у актах виконаних робіт № 31 від 19.08.2011 року, № 35 від 31.08.2011 року, № 42 від 09.09.2011 року, № 47 від 19.09.2011 року.

- клопотання відповідача в якому останній просить подати запит до Державної податкової інспекції м. Вінниці щодо включення до податкового кредиту ТОВ "Комерційна фірма "Афіна" податкових накладних № 8 від 19.08.2011 року на суму 13 530,00 грн., № 12 від 31.08.2011 року на суму 12 890,00 грн., № 4 від 09.09.2011 року на суму 13 830,00 грн., № 9 від 19.09.2011 року на суму 14 260,00 грн. які були включені відповідачем в податкові зобов'язання з ПДВ і сплачені в бюджет.

- клопотання відповідача в якому останній просить суд подати запит до Шевченківського районного управління внутрішніх справ м. Києва про надання інформації щодо дати надходження заяви ОСОБА_6. з приводу виявлення відсутності печатки ТОВ "Комерційна фірма "Афіна".

В судовому засіданні представник відповідача заперечує щодо клопотань поданих представником позивача та просить в їх задоволенні відмовити.

В свою чергу представник позивача не заперечує щодо задоволення клопотання відповідача про витребування інформації від Шевченківського районного управління внутрішніх справ м.Києва, а в задоволенні іншого клопотання відповідача просить відмовити.

Розглянувши подані сторонами клопотання суд приходить до висновку про їх відхилення як необґрунтованих та таких, що суперечать приписам ст.38 ГПК України.

Так, згідно ч.ч.1, 2 ст.38 ГПК України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, що перешкоджають його наданню; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; 4) обставини, які може підтвердити цей доказ.

Порівняння змісту поданих сторонами клопотань із наведеною вище процесуальною нормою переконливо свідчить про невідповідність заявлених клопотань вимогам ст.38 ГПК України. Слід вказати, що витребування доказів в порядку ст.38 ГПК України на підставі поданих сторонами клопотань є правом суду, тобто не тягне за собою обов'язку її застосування судом при надходженні такої заяви.

Відхиляючи заявлені сторонами клопотання суд також зазначає, що наявних у справі доказів достатньо для прийняття рішення по заявленому позову з огляду на що задоволення клопотань про витребування доказів в даному випадку не є необхідним.

Дослідивши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд дійшов висновку про необхідність припинення провадження у даній справі виходячи з наступних міркувань.

Припинення провадження у справі - це форма завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами, що повністю відкидають можливість судочинства.

Існування норм, що регулюють припинення провадження у справі, викликано необхідністю вилучати з процесу судочинства справи, порушені за позовами, що подані на підставі помилкового уявлення особи про її право на звернення до господарського суду, або внаслідок розпорядчих дій сторін. При виявленні встановлених законодавством обставин відсутня необхідність розгляду справи по суті та винесення рішення. Припинення провадження у справі відбувається у випадках, коли неможливий судовий захист особи у господарському суді.

Суд за наявності викладених у ГПК підстав зобов'язаний припинити провадження у справі незалежно від того, чи подали сторони відповідне клопотання.

За змістом статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 16 ЦК України, ч. 2 ст. 20 ГК України встановлені способи захисту цивільних прав та інтересів, серед яких: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Також ч. 2 ст. 16 ЦК України встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Предметом позову може бути матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення.

Предметом позову не можуть бути обставини, які виступають доказами у справі, зокрема, питання дійсності здачі-прийняття робіт, оскільки такі акти підтверджують наявність або відсутність юридичних фактів, які входять до підстав позову. Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення.

Як вбачається із змісту позовної заяви позивач звернувся із позовом про визнання недійсним актів здачі-прийняття робіт № 31 від 19.08.2011 року, № 35 від 31.08.2011 року, № 42 від 09.09.2011 року, № 47 від 19.09.2011 року, а також акту звірки розрахунків б/н від 28.09.2011 року вважаючи вказані акти правочинами укладеними в спрощений спосіб.

Судом встановлено, що оспорювані позивачем акти здачі-прийняття робіт підписувались сторонами в рамках договору з надання транспортно-експедиційних послуг № 21/4 від 04.04.2011 року.

Дійсність вказаного договору не заперечується сторонами.

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що розрахунки між Перевізником та Замовником здійснюються шляхом банківського переказу на рахунок Перевізника за кожний відпрацьований тиждень протягом 3-х банківських днів після надання Перевізником акту виконаних робіт.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином ототожнення позивачем актів здачі-прийняття робіт № 31 від 19.08.2011 року, № 35 від 31.08.2011 року, № 42 від 09.09.2011 року, № 47 від 19.09.2011 року, а також акту звірки розрахунків б/н від 28.09.2011 року із правочином є помилковим, оскільки вказані акти за своїми ознаками являються первинними бухгалтерськими документами, які фіксують факт здійснення контрагентами господарської операції по передачі однією стороною та прийняття іншою стороною виконаних робіт (послуг).

Таким чином вказані акти можуть бути використані в якості доказу у разі звернення будь-якої із сторін з позовом до суду та підлягатимуть оцінці судом у відповідності з вимогами ст.43 ГПК України.

Заявлена позивачем вимога про визнання недійсними актів здачі-прийняття робіт за договором з надання транспортно-експедиційних послуг (які за своєю природою є лише товарно-супровідними документами) не призводить до поновлення порушеного права позивача.

Статтею 12 ГПК України встановлено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, зокрема, про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві. Враховуючи, що оскаржені акти здачі-приймання робіт та акт звірки розрахунків не носять характеру актів в розумінні ст.12 ГПК України, то зазначений спір не підлягає вирішенню у господарських судах України.

За таких обставин, провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Дійшовши висновку про припинення провадження у справі суд врахував, що діюче законодавство надає можливість звернутись із позовною вимогою про визнання недійсними актів здачі-прийняття робіт згідно приписів ч.4 ст.882 ЦК України.

Вказане звернення можливе виключно за спірними правовідносинами, які виникли з договору будівельного підряду.

В даному випадку сторони (як позивач так і відповідач) в усних та письмових поясненнях вказують, що підписання оспорюваних актів відбулось в рамках договору з надання транспортно-експедиційних послуг.

Згідно ч.3 ст.80 ГПК України про припинення провадження у справі виноситься ухвала, в якій мають бути вирішені питання про розподіл між сторонами господарських витрат, про повернення державного мита з бюджету, а також можуть бути розв'язані питання про стягнення штрафів, передбачених у пунктах 4 і 5 частини другої статті 83 цього Кодексу.

Відповідно до п.5 ч.1, ч.2 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

В п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 25.08.2011 року № 01-06/1175/2011 зазначено, що статтею 7 Закону врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору, в тому числі визначено підстави такого повернення, яке здійснюється за ухвалою суду з поміж іншого у випадку припинення провадження у справі (частина перша статті 80).

Водночас в п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011 року № 01-06/1625/2011 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір"" вказано, що згідно з частиною першою статті 7 Закону сплачена сума судового збору повертається у передбачених в цій частині випадках за ухвалою суду. Зазначене питання має вирішуватися господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення сплаченої суми судового збору. Зміст пов'язаної з цим ухвали може бути наведено в резолютивній частині судового рішення, прийнятого по суті справи.

Виходячи з наведеного суд вважає за необхідне повернути позивачу сплачений ним судовий збір в сумі 1 073,00 грн..

При прийнятті рішення судом враховано правову позицію викладену в постанові Вищого господарського суду України від 10.03.2010 року у справі № 23/16.

Беручи до уваги викладене та керуючись ст.ст.22, 33, 34, 43, 44, 49, п.1 ч.1, ч.3 ст.80, ст.ст.86, 87, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Провадження у справі № 7/1/2012/5003 припинити згідно п.1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

2. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма "Афіна", пров. Сосновий, 2, м. Боярка, Києво-Святошинський район, Київська область, 08150 (інформація про реквізити - код ЄДРПОУ - 33600024) судовий збір в розмірі 1 073 грн. 00 коп., сплачений згідно платіжного доручення № 72 від 23.01.2012 року.

3. Дане рішення є підставою для повернення із Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма "Афіна" судового збору в розмірі 1 073 грн. 00 коп., сплаченого згідно платіжного доручення № 72 від 23.01.2012 року. Оригінал платіжного доручення № 72 від 23.01.2012 року знаходиться в матеріалах справи 7/1/2012/5003 (а.с.5, т.1).

Суддя Банасько О.О.

віддрук. 1 прим.:

1 - до справи.