Рішення № 21341909, 07.02.2012, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

07 лютого 2012 р.

Справа 9/204/2011/5003

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Хілті (Україна) ЛТД", код ЄДРПОУ 23162194 (вул. Боженко, 86-Л, офіс 10, м. Київ, 01033)

до:Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпровське виробниче підприємство "Транселектромаш", код ЄДРПОУ 24601721 (вул. Карла Маркса, б.50, м. Вінниця, 21000)

про стягнення 24 952,28 грн.

Головуючий суддя Балтак О.О.

Cекретар судового засідання Шаравська Н.Л.

Представники

позивача : ОСОБА_1. - представник за довіреністю

відповідача : не з"явився

ВСТАНОВИВ :

Подано позов про стягнення з відповідача - ТОВ Дніпровське виробниче підприємство "Транселектромаш" 24952,28 грн. заборгованості за поставлений, відповідно до договору поставки № 715-рвп від 07.07.2008 р. товар, а саме електроінструмент, системи кріплення, протипожежні засоби, витратні матеріали.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, свого представника в судове засідання не направив. Про час та місце судового розгляду відповідач був повідомлений належним чином за адресами, вказаними позивачем у договорі та позовній заяві. Ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду повернулись до суду із зазначенням "за закінченням терміну зберігання".

Суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвал про порушення провадження у справі та її відкладення які наявні в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копії процесуального документа сторонам.

З врахуванням нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів (затверджені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.2007 року № 1149, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 19.12.2007 року за № 1383/14650), а саме п.п.4.1.1 суд дійшов висновку, що ухвалу від 27.12.2011 року відповідач повинен був отримати до дня судового засідання.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

За викладених вище обставин справу, із врахуванням вимог ч.1 ст.69 ГПК України, розглянуто за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи пояснення представника позивача, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні відносини, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

07 липня 2008 року між ТОВ «Хілті (Україна) ЛТД» та ТОВ ДВП "Транселектромаш" було укладено договір поставки №715-рвп , за яким Позивач виконав свої зобов'язання у повному обсязі, а саме: поставив та передав у власність Відповідача товар на загальну суму 142 969,62 грн., а Відповідач прийняв цей товар, але не оплатив його у повному обсязі.

Прийняття Відповідачем товару підтверджується накладною №61060823 від 16.07.2008 та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯГІГ №126518 від 14.07.2008 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з п.п. 2.4, 2.5 Договору встановлено змішану форму оплати товару, а саме: передплата у розмірі 57 187,85 грн., та оплата з відстроченням платежу (товарний кредит) у розмірі 85 781,77 грн. поетапно протягом 2 календарних місяців від дати поставки товару.

Виходячи з цього, Відповідач був зобов'язаний оплатити прийнятий ним товар у наступному порядку: 57 187.85 грн. - до 16.07.2008 та 42 890,89 грн. до 07 серпня 2008 року та 42 890,89 три. -до 07 вересня 2008 року.

З дотриманням строків оплати, встановлених Договором, Відповідачем було сплачено передплату у розмірі 57 187,85 грн., що підтверджується банківською випискою № БВ-0000885 від 11.07.2008 р.

З порушенням строків оплати, Відповідачем було сплачено 58 781,77 грн., що підтверджується банківськими виписками № БВ-0000993 від 05.09.2008, № БВ-0001024 від 22.09.2008, № БВ-0001162 від 27.11.2008, № БВ-0001226 від 26.12.2008, № БВ-0000001 від 05.01.2009, № БВ-0000167 від 27.03.2009, №БВ-0000208 від 15.04.2009 р.

З огляду на те, що більш ніяких дій з боку Відповідача, спрямованих на оплату товару та погашення боргу, здійснено не було, Позивачем було направлено Відповідачу претензію № 63-юр від 16.06.2009р. на суму заборгованості 27 000,00 гри., яку було частково задоволено у розмірі 12 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками № БВ-0000360 від 07.07.2009, №БВ-0000380 від 16.07.2009, № БВ-0000432 від 12.08.2009, № БВ-0000561 від 13.10.2009, № БВ-0000664 від 26.11.2009, № БВ-0000705 від 16.12.2009, № БВ-0000036 від 29.01.2010 р.

Всього в рахунок оплати товару Відповідачем було сплачено 127 969,62 грн.

Заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 15 000,00 грн., та вважається визнаною Відповідачем та не оскаржується з огляду на підписаний сторонами Акт звірки взаєморозрахунків за період: Січень 2009 р. та лист Відповідача № 1-2307 від 23.07.2009р.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов 'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, відповідно до цієї норми та п. 2.4 Договору Відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання з 08.08.2008 на суму 42 890,89 грн. та з 08.09.2008 на суму 42 890,89 грн.. а заборгованість, починаючи з цих дат, вважається простроченою.

Згідно з п. 5.2 Договору у разі порушення строків оплати (п. 2.4 Договору) Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікова ставка НБУ, яка діяла па момент прострочення виконання зобов 'язань від несплаченої в строк суми партії товару за кожен календарний день прострочення з моменту закінчення строку товарного кредиту, зазначеного в п. 2 Договору.

Статтею 624 ЦК України встановлено, що, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Отже, за прострочення строків оплати товару Відповідачу на суму простроченої заборгованості була нарахована пеня у розмірі 1 172,06 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зодов язаиня, на вимогу кредитора зобов 'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, за порушення Відповідачем свого зобов'язання з оплати товару на суму простроченої заборгованості були нараховані інфляційні втрати у розмірі 6 600,00 грн. та 3 % річних у розмірі 2 180,22 грн.

Загальна сума, що підлягає стягненню з Відповідача становить 24 952,28 грн.. з яких 15 000,00 грн. основного боргу, 1 172,06 грн. пені, 6 600,00 грн. інфляційних втрат та 2 180.22 грн. 3% річних.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання і порушенням умов, визначених змістом зобов 'язання (неналежне виконання).

Частиною 2 ст. 218 ГК України закріплено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно з ч. 1 ст. 622 ЦК України боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов 'язання, не звільняється від обов 'язку виконати зобов 'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Здійснення Відповідачем оплат в рахунок погашення заборгованості (останньої 29.01.2010 р.) свідчить про визнання Відповідачем свого боргу.

А згідно з ч.3 згаданої вище статті після переривання перебіг позовної давності починається заново, тобто з 30.01.2010 р.

Таким чином суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення 24952,28 грн. заборгованості за товар відповідно до договору №715-рвп від 07.07.2008 р. є правомірними, оскільки відповідають матеріалам справи та чинному законодавству.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Проте, всупереч наведеним нормам та вимогам ухвал суду від 27.12.2011р., 17.01.2012р. відповідач не подав відзиву на позов, заперечення, жодного доказу в спростування позовних вимог, в тому рахунку і доказів проведення остаточних розрахунків з позивачем.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Відповідно до положень ст.49 ГПК України понесені позивачем судові витрати підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача, з вини якого спір доведено до суду.

Керуючись ст. ст. 49, 82 - 85, 115 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпровське виробниче підприємство "Транселектромаш" 21100 м. Вінниця, вул. Карла Маркса, 50 код ЄДРПОУ 24601721 (р/р26008110671001 у Лівобережному відділенні КБ "Приватбанк" м. Дніпропетровськ МФО 305299) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хілті (Україна) ЛТД" 01033 м. Київ, вул. Боженко, 86-Л, офіс 10 код ЄДРПОУ 23162194 (р/р 26004200033019 у ПАТ "Сітібанк" МФО 300584) 15000 грн. основного боргу, 1172,06 грн. пені, 6600 грн. інфляційних, 2180,22 грн. відсотків річних, 1411,50 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Балтак О.О.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 08 лютого 2012 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Боженко, 86-Л, офіс 10, м. Київ, 01033)

3 - відповідачу (вул. Карла Маркса, б.50, м. Вінниця, 21000)