Рішення № 21334168, 26.01.2012, Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області

26.01.2012

Справа №2/1107/35/12

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2012 року Знамянський міськрайонний суд

Кіровоградської області

в складі: головуючої судді Савельєвої О.В.

при секретарі Баланюк Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Знамянка цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок заборгованості за кредитним договором, виселення з будинку та зустрічним позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», третя особа Національний банк України про визнання кредитного договору та договору застави майнових прав недійсними, скасування заходів забезпечення за цими договорами,

В С Т А Н О В И В:

Представник публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк»звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Приватбанк»заборгованість за кредитним договором №KGZNGK01580009 від 13.05.2008 в розмірі 32299,65 доларів США, що в еквіваленті складає 257428 грн. 23 коп., а також звернути стягнення на будинок та земельну ділянку, загальною площею 68,7 м2, який розташований по АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки, виселити ОСОБА_1 з вказаного будинку.

Свої позовні вимоги обґрунтував тим, що відповідно до кредитного договору №KGZNGК01580009 від 13.05.2008 ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 29105 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 13.05.2018. Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати. Згідно зі ст.ст.526, 527, 530 ЦК України зобовязання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобовязання за вказаним договором належним чином не виконав. У звязку з порушеннями зобовязань за кредитним договором у ОСОБА_1 станом на 01.07.2011 утворилася заборгованість в розмірі 32299,65 доларів США, яка складається з заборгованості за кредитом 23531,11 доларів США, заборгованості по відсоткам за користування кредитом 4236,78 доларів США, заборгованості по комісії за користування кредитом 955,76 доларів США, пені за несвоєчасність виконання зобовязань за договором 2008,05 доларів США, а також штрафів відповідно до умов договору: фіксована частина 31,37 доларів США, процентна складова 1536,58 доларів США. В забезпечення виконання зобовязання за вказаним договором укладено договір іпотеки від 13.05.2008, згідно з яким відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме будинок, загальною площею 68,7 м2, який розташований по АДРЕСА_1, що належить йому на праві власності на підставі договору купівлі-продажу. Оскільки в добровільному порядку відповідач не бажає сплачувати заборгованість, позивач був вимушений звернутися до суду.

До початку розгляду справи по суті ОСОБА_1 подав зустрічний позов до ПАТ КБ «Приватбанк», третя особа Національний Банк України, в якому просить визнати недійсним кредитний договір №KGZNGK01580009 від 13.05.2008; у звязку з недійсністю кредитного договору визнати недійсним «Договір застави майнових прав»від 13.05.2008 відповідно до кредитного договору №KGZNGK01580009 від 13.05.2008 та скасувати заходи забезпечення за цими договорами.

Свої позовні вимоги обґрунтував тим, що у травні 2008 року між ним та ПАТ КБ «Приватбанк»укладено кредитний договір №KGZNGК01580009 та договір іпотеки. За умовами договору йому було надано 29105 доларів США, а він зобовязався сплачувати щомісячні платежі за користування кредитом в сумі 492,26 доларів США. Вказує, що укладений договір являється договором приєднання, його умови, форма та зміст встановлені виключно ПАТ КБ «Приватбанк». Зазначає, що кредитний договір укладений з порушенням вимог законодавства, зокрема, порушення прав споживача фінансових послуг, яке полягає у введенні його в оману працівниками банку при виборі валюти кредитування; недотримання вимог щодо змісту правочину, яке полягає в тому, що всі ризики щодо зростання курсу валюти відносно гривні були покладені на нього; включення до кредитного договору пунктів, що обмежують можливість фізичної особи мати не заборонені законом цивільні права та обовязки, що полягає у можливості банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом, навязування страхування виключно в акредитованих банком страхових компаніях, перевищення встановленого законодавством розміру пені за прострочення повернення суми кредиту, відсотків за користування кредитом та комісії.

Представник публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк»в судове засідання не зявився надіславши до суду заяву, в якій підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив розглянути справу за його відсутності. У задоволенні вимог ОСОБА_1 просив відмовити. В обґрунтовуючи своїх заперечень зазначив, що наявність банківської ліцензії та дозволу НБУ є необхідною і достатньою умовою для надання кредитів в іноземній валюті. Дозвіл на право здійснення операцій видано ЗАТ КБ «Приватбанк»за №22-2 від 04.12.2001. При укладанні кредитного договору були додержані всі вимоги, встановлені ч.1, 2, 3, 5, 6 ст.203 ЦК України, а тому підстави для визнання недійсним кредитного договору та договору іпотеки, відсутні.

ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги, заперечення щодо задоволення позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк»обґрунтував наступним. Вказав, що укладений кредитний договір був договором приєднання, а тому він не міг впливати на його умови. Зазначив, що всі ризики щодо зростання курсу іноземної валюти було покладено на нього. А тому сплата кредиту в іноземній валюті, курс якої відповідно до гривні значно зріс, погіршила його майнове становище. Зазначив, що розмір пені за прострочення повернення суми кредиту, відсотків за користування кредитом та комісії прописаний в договорі перевищує встановлений законодавством розмір. Наголосив, що надання кредитного договору в іноземній валюті можливо лише при отриманні банком відповідної ліцензії, якої у ПАТ КБ «Приватбанк»на момент укладення договору не було.

Представник третьої особи в судове засідання не зявився, надіславши до суду письмове пояснення, в якому зазначив наступне. Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. Вказаною статтею визначено правовий статус грошової одиниці України, але не встановлено сфери її обігу та будь-яких обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних валют. Відповідно до статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»операції з цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»визначено банківський кредит як будь-яке зобовязання банку надати певну суму грошей, будь-яку гарантію, будь-яке зобовязання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобовязання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобовязання на сплату процентів та інших зборів з такої суми. В цій же статті визначено, що кошти це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Здійснення валютних операцій можливе на підставі генеральних чи індивідуальних ліцензій Національного банку України. Відповідно до вказаного Декрету індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Генеральні ліцензії надаються на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. Пунктом «в» ч.4 ст.5 вказаного Декрету передбачено вимогу щодо отримання індивідуальної ліцензії НБУ на здійснення операцій щодо надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Однак, на теперішній час законодавством не встановлено терміни і суми кредитів в іноземній валюті, як критерій їх віднесення до сфери дії режиму індивідуального ліцензування. Вказує, що надання банками кредитів в іноземній валюті та отримання відсотків та інших платежів в іноземній валюті за кредитами на підставі генеральної банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення валютних операцій.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, докази встановив наступне.

Між ПАТ КБ «Приватбанк»та ОСОБА_1 13.05.2008 укладено кредитний договір №KGZNGK01580009, за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 29105 доларів США з 15% річних, кінцевим терміном повернення 13.05.2018 та щомісячним платежем у сумі 492,26 доларів США (а.с.10-13). В забезпечення виконання зобовязання за кредитним договором між ПАТ КБ «Приватбанк»та ОСОБА_1 13.05.2008 укладено іпотечний договір, який посвідчено приватним нотаріусом, предметом якої являється будинок АДРЕСА_1 (а.с.13-15). Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором №KGZNGK01580009 від 13.05.2008 станом на 01.07.2011 у ОСОБА_1 перед ПАТ КБ «Приватбанк»існує заборгованість в сумі 32299,65 доларів США (а.с.5, 6). У звязку з невиконанням умов кредитного договору 22.06.2011 ОСОБА_1 направлено повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки, у разі невиконання або неналежного виконання порушеного ним зобовязання (а.с.7). Згідно з довідкою Кіровоградської філії ПАТ КБ «Приватбанк»в період з 13.05.2008 по 01.10.2011 на розрахунковий рахунок №НОМЕР_1 відкритий для погашення заборгованості по кредитному договору №KGZNGK01580009 від 13.05.2008 укладеного між ПАТ КБ «Приватбанк»та ОСОБА_1 надійшли кошти на загальну суму 11827 грн. 81 коп.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст.ст.526, 530, 610 ЦК України, зобовязання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, при цьому, якщо у зобовязанні встановлено строк його виконання, дане зобовязання має бути виконане у зазначений період часу. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобовязання.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобовязаний сплатити грошову суму у відповідності до ст. 625 ЦК України, якою передбачається обовязок боржника, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, згідно ст.ст.610-612, 623, 625, 651 ЦК України у разі порушення зобовязання, боржник який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Враховуючи викладене суд вважає, що невиконання умов кредитного договору призвело до нарахування заборгованості, доведена сума якої становить 32299,65 доларів США, що в еквіваленті складає 257428 грн. 23 коп. і ці грошові кошти підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача. Крім того відповідно до ст.ст. 81, 88 ЦПК України із відповідача також необхідно також стягнути судові витрати, понесені банком у звязку із подачею даного позову.

Позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк»щодо звернення стягнення на будинок та земельну ділянку, загальною площею 68,7 м2, який розташований по АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_1 та відповідно виселення ОСОБА_1 з вказаного будинку не підлягають задоволенню, оскільки він одночасно являється боржником за кредитним договором та іпотекодавцем за іпотечним договором.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Приватбанк»задоволенню не підлягає за наступних підстав.

Посилання ОСОБА_1 на відсутність у ПАТ КБ «Приватбанк», з яким було укладено кредитний договір, відповідної ліцензії на здійснення валютних операції є безпідставною, оскільки банк як фінансова установа, отримавши у встановленому законом порядку (статті 19, 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність») банківську та генеральну ліцензії на здійснення валютних операцій або письмовий дозвіл на здійснення операцій із валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України від 15 лютого 2011 року № 3024-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків», є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, має право здійснювати операції з надання кредитів у іноземній валюті (пункт 2 статті 5 Декрету про валютне регулювання). ПАТ КБ «Приватбанк»маючи банківську ліцензію та письмовий дозвіл на проведення валютних операцій, мало право на укладання кредитних договорів в іноземній валюті.

Зростання (коливання) курсу іноземної валюти, як підстава визнання недійсним кредитного договору, на яку посилається ОСОБА_1, не являється достатньою підставою для розірвання кредитного договору на підставі статті 652 ЦК України, і у позичальника існувала можливість при належній завбачливості передбачити в момент укладення договору можливість зміни курсу гривні України до іноземної валюти виходячи з динаміки зміни курсів валют із моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації, а також можливість отримання кредиту в національній валюті.

При цьому положеннями статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», а також пункту 3.8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 25 травня 2007 року № 541/13808 (щодо договорів, укладених після набрання постановою чинності), передбачено обов'язок банків у разі надання кредиту в іноземній валюті під час укладення кредитного договору попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобов'язань за цим договором несе споживач.

Щодо підвищення процентної ставки, на яку ОСОБА_1 посилається як одну з підстав визнання недійсним кредитного договору, встановлено, що частиною другою статті 10561 ЦК України у зв'язку з прийняттям Закону України від 12 грудня 2008 року №661-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», який набрав чинності 10.01.2009, передбачено, що встановлений кредитним договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, а умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів у односторонньому порядку є нікчемною.

Виходячи із закріпленого Конституцією України принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58), всі рішення банку в будь-якій формі (постанова, рішення, інформаційний лист) щодо підвищення процентної ставки в односторонньому порядку лише з 10.01.2009 є неправомірними (рішення Конституційного суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів). З викладеного слідує, що на момент укладення кредитного договору не діяло жодного нормативного акту, яким би передбачалось визнання кредитного договору недійсним за умови підвищення процентної ставки в односторонньому порядку. Крім того, пеня у розмірі 0,15% від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожен день прострочки була з самого початку передбачена умовами договору та не змінювалася на протязі усього часу, про її існування та розмір ОСОБА_1 знав з моменту укладення договору.

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Вказана стаття визначає правовий статус гривні, але не встановлює сферу її обігу, а стаття 192 ЦК визначає, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Посилання ОСОБА_1 на його примушуваня щодо укладення кредитного договору в іноземні валюті з боку працівників банку та навязування страхових компаній є безпідставними та непідтвердженими відповідними доказами. Крім того, вибір валюти кредитного договору є прерогативою клієнта банку тобто ОСОБА_1, що підтверджується анкетою-заявою на отримання кредиту в іноземній валюті.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.526, 527, 610-612, 623, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст.15, 60, 81, 88, 212-215 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк»до ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк»(код ЄДРПОУ 14360570, рахунок №29092829003111, МФО 305299) заборгованість за кредитним договором №KGZNGK01580009 від 13.05.2008 в розмірі 32299,65 доларів США, що в еквіваленті складає 257428 грн. (двісті пятдесят сім тисяч чотириста двадцять вісім) грн. 23 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк»(код ЄДРПОУ 14360570, рахунок №64993919400001, МФО 305299) судовий збір в сумі 1700 (одна тисяча сімсот) грн. 00 коп. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ в сумі 120 (сто двадцять) грн. 00 коп., а всього стягнути з ОСОБА_1 1820 (одна тисяча вісімсот двадцять) грн. 00 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк»відмовити.

Судові витрати за зустрічним позовом віднести на рахунок позивача.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя підпис

З оригіналом згідно:

Суддя Знамянського міськрайонного суду

Кіровоградської області О.В. Савельєва