Постанова № 21333720, 01.02.2012, Лиманський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Краснолиманський міський суд Донецької області)

          Справа № 530/59/12

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.02.2012 року Краснолиманський міський суд Донецької області у складі судді Саржевської І.В., розглянувши у відсутності сторін в письмовому провадженні в приміщенні суду в м. Красний Лиман справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Красний Лиман до відділу державної виконавчої служби Краснолиманського міського управління юстиції Донецької області про визнання дій державного виконавця незаконними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 12 грудня 2011 року ВП № 30357161, суд –

В С Т А Н О В И В :

11 січня 2012 року Управління Пенсійного фонду України у м. Красний Лиман звернулося до Краснолиманського міського суду Донецької області з позовом до відділу державної виконавчої служби Краснолиманського міського управління юстиції про визнання дій державного виконавця незаконними, скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 12 грудня 2011 року ВП № 30357161.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує, що відповідно до виконавчого листа Краснолиманського міського суду Донецької області № 2а-6988, виданого 01.12.2011 року про зобов’язання позивача здійснити перерахунок та виплату на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії як “дитині війни”за період з 21.12.2010 року по 18.06.2011 року відповідачем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження від 12 грудня 2011 року ВП № 30357161.

Позивач не згодний з постановою про відкриття виконавчого провадження, оскільки вважає, що відповідачем було порушено підвідомчість виконавчих проваджень, встановлену статтею 21 Закону України “Про виконавче провадження”, а вказаний вище виконавчий лист Краснолиманського міського суду Донецької області повинен бути направлений на примусове виконання до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції Донецької області, з огляду на що, позивач дійшов висновку допущення відповідачем незаконних дій та просив скасувати постанову відповідача про відкриття виконавчого провадження від 12 грудня 2011 року ВП № 30357161.

Позивач надав заяву від 01 лютого 2012 року, згідно якої просить розглянути справу без представника управління Пенсійного фонду України у м. Красний Лиман.

Відповідач також надав заяву від 01 лютого 2012 року, в якій просить розглянути справу без представника відділу державної виконавчої служби Краснолиманського міського управління юстиції.

Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

На підставі наведеної норми, а також врахувавши клопотання сторін, суд дійшов висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступне.

Постановою від 12 грудня 2011 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Краснолиманського міського управління юстиції було відкрито виконавче провадження ВП № 30357161 на підставі виконавчого листа Краснолиманського міського суду Донецької області № 2а-6988, виданого 01.12.2011 року про зобов’язання управління Пенсійного фонду України у м. Красний Лиман здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії як “дитині війни”за період з 21.12.2010 року по 18.06.2011 року відповідно до вимог статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”з урахуванням раніше виплачених сум (а.с.10).

Цією ж постановою боржникові було запропоновано у строк до 19 грудня 2011 року добровільно виконати постанову.

Постанову про відкриття виконавчого провадження від 12 грудня 2011 року позивачем було отримано 14 грудня 2011 року, за вхідним № 10/21-28648 про що свідчить штамп вхідної кореспонденції на супровідному листі відповідача від 12 грудня 2011 року № 7-146 (а.с.10).

22 грудня 2011 року позивач в порядку ст.. 18 КАС України в редакції, яка діяла до 31.12.2011 року, у строки, передбачені ч.2 ст. 181 КАС України, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом в порядку ст.. 181 КАС України до відділу державної виконавчої служби Краснолиманського міського управління юстиції Донецької області про визнання дій державного виконавця незаконними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 12 грудня 2011 року ВП № 30357161(а.с.12).

Але ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2012 року в зв”язку з внесенням Законом України № 4054 від 17 листопада 2011 року доповнень до ст.. 181 КАС України про зміну предметної підсудності спорів вказаної категорії з 31.12.2011 року, позов було повернуто позивачу(а.с.11).

Після чого 11.01.2012 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Відповідно до ч.1, 2 ст.181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або діяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхня права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 101 КАС України процесуальні строки – це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії.

Спірним питанням цієї справи є встановлення наявності порушень підвідомчості виконавчих проваджень з боку відділу державної виконавчої служби Краснолиманського міського управління юстиції, встановленої статтею 21 Закону України “Про виконавче провадження”.

Відповідно до ст. 2 Закону України “Про виконавче провадження”від 21.04.1999 № 606-ХІУ у редакції, яка діє з 09 березня 2011 року примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Відповідно до статті 20 Закону України “Про виконавче провадження”виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

Згідно пункту 1.5. Інструкції про порядок проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 25 грудня 1999 року (далі за текстом Інструкції), заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на майно боржника;

2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;

3) вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні;

4) інші заходи, передбачені рішенням.

Відповідно до пункту 4.19.1 Інструкції, якщо в районному (міському) органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень щодо одного й того самого боржника, то вони об'єднуються у зведене виконавче провадження за постановою державного виконавця протягом трьох днів після закінчення строку, даного боржнику для добровільного виконання і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат навиконавче провадження. До зведеного виконавчого провадження повинні бути приєднані всі інші виконавчі документи, що надходять стосовно стягнень з цього боржника протягом трьох днів після закінчення строку, поданого боржнику для добровільного виконання.

Відповідно до пункту 5.1.1. Інструкції про порядок проведення виконавчих дій та статті 50 Закону України “Про виконавче провадження”звернення стягнення на майно боржника полягає в його виявленні (шляхом надіслання запитів до органів державної податкової інспекції, банків, дорожньої автомобільної інспекції, бюро технічної інвентаризації, нотаріату тощо), описі, арешті, вилученні та примусовій реалізації.

За наявності даних про кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших кредитних установах, на них накладається арешт, про що виноситься постанова державного виконавця.

У разі відсутності в боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається на належне боржникові інше майно.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірах і обсягах, потрібних для виконання за виконавчими документами, з урахуванням витрат на виконання та стягнення виконавчого збору.

Згідно із вимогами частини 1 статті 19 Закону України “Про виконавче провадження”державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону:

1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення;

2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді;

3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом;

4) в інших передбачених законом випадках. Якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, то стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Згідно із частиною 2 статті 30 Закону України “Про виконавче провадження”, державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування виконавчого документа на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії та інших доходів боржника. Строк здійснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа.

Відповідно до наявних в матеріалах справи документів, постановою від 12 грудня 2011 року було відкрито виконавче провадження, отже, строк виконання цього виконавчого документу не збіг.

Однак суд зазначає, що статтею 21 Закону України “Про виконавче провадження”встановлено підвідомчість виконавчих проваджень відділам примусового виконання рішень.

Так, частинами 2 статті 21 цього Закону передбачено, що на відділ примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головного управління юстиції в області, містах Києві та Севастополі покладається виконання рішень, за якими:

1) боржниками є територіальні підрозділи центральних органів виконавчої влади, місцеві суди, міські, районні або селищні ради чи районні державні адміністрації та їх структурні підрозділи, міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури, військові прокуратури гарнізонів, інші територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи;

2) сума зобов'язання становить від трьох до десяти мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

Відповідно до вимог частин 1, 3 статті 21 Закону України “Про центральні органи виконавчої влади”від 17.03.2011р. територіальні органи центрального органу виконавчої влади утворюються як юридичні особи публічного права в межах граничної чисельності державних службовців та працівників центрального органу виконавчої влади і коштів, передбачених на його утримання, ліквідовуються, реорганізовуються за поданням міністра, який спрямовує та координує діяльність центрального органу виконавчої влади, Кабінетом Міністрів України.

Територіальні органи центрального органу виконавчої влади діють на підставі положень, що затверджуються керівником центрального органу виконавчої влади.

Згідно зі пунктом 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра соціальної політики України.

Відповідно до пункту 7 Положення, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 р. № 8-2 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 р. № 5-5) затверджено Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.

Згідно із підпунктом 1.1 цього Положення управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Фонду.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про те, що наявними в матеріалах справи документами підтверджено наявність у позивача статусу територіального підрозділу центральних органів виконавчої влади та порушення з боку відповідача підвідомчості виконавчих проваджень, встановленої статтею 21 Закону України “Про виконавче провадження”.

Враховуючи зазначене та принципи частини 1 ст. 71 КАС України, згідно яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд дійшов висновку, що позивачем доведено незаконність дій відділу державної виконавчої служби Краснолиманського міського управління юстиції Донецької області, тому позовні вимоги управління Пенсійного фонду України у м. Красний Лиман повинно бути задоволено у повному обсязі.

А тому на підставі положень Закону України “Про виконавче провадження”, положення Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 25 грудня 1999 року та на підставі ст.ст. 3, 8 - 11, 40, 71, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги управління Пенсійного фонду України у м. Красний Лиман до відділу державної виконавчої служби Краснолиманського міського управління юстиції Донецької області про визнання дій державного виконавця незаконними, скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 12 грудня 2011 року ВП № 30357161 - задовольнити.

Визнати дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Краснолиманського міського управління юстиції щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 12 грудня 2011 року ВП № 30357161 незаконними.

Скасувати постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Краснолиманського міського управління юстиції про відкриття виконавчого провадження від 12 грудня 2011 року ВП № 30357161.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті 01.02.2012 року.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Краснолиманський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя -