Рішення № 21324727, 10.01.2012, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 2-2892/11 Р І Ш Е Н Н Я ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2011 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді Чебан В.М.

при секретарі Костащук І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири до відповідачки ОСОБА_2 посилаючись на те, що вона, постійно проживає за адресою: АДРЕСА_1.

Квартира АДРЕСА_1 складається з однієї кімнати, має всі комунальні зручності, розташована на 4 поверсі 5-поверхового будинку. Дана квартира є її єдиним житлом.

Позивачка зазначає, що, проживає одна, оскільки сім»ї ніколи не мала, зареєстрована по даній адресі також одна. Проживає в квартирі одна з 1981 року, з часу смерті матері. ОСОБА_1, являється інвалідом 2 групи загального захворювання, безстроково, з 30.04.1992 року.

В позовній заяві позивачка зазначає, що внаслідок перенесення двох інфарктів та інсульту, вона потребуює сторонньої допомоги. Сама вона не має можливості ні відвідувати магазини, ні прибирати в кімнаті, а також виконувати іншу фізичну роботу.

Також позивачка стверджує, що відповідачка ОСОБА_2 - її давня знайома, вони відвідували одну церкву, а тому вона неодноразово розповідала відповідачці, що їй одній тяжко жити і що вона потрібує допомоги сторонньої особи-жінки.

Крім того, позивачка неодноразово говорила відповідачці, що добре б було, щоб знайшлася така жінка і тоді б вона з нею уклала угоду, що за догляд за нею даній особі залишиться квартира позивачки.

8жовтні 2010 року позивачка перенесла інсульт і весь цей час за нею доглядав її брат та його дружина, а саме ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Доглядали вони за нею до січня 2011 року. Крім того, позивачку як одиноку людину обслуговує соціальна служба «Турбота» і весь цей час за нею доглядав соціальний працівник - ОСОБА_5.

В листопаді 2010 року, відповідачка в розмові з позивачкою, запропонувала їй свої послуги по догляду. Сторони домовилися, що ОСОБА_2 буде доглядати за позивачкою ОСОБА_1 довічно і що за це вона отримає її квартиру.

Після такої розмови, позивачка повідомила свого брата та його дружину, що хоче, щоб за нею доглядала віруюча знайома жінка, і з січня 2011 року, відповідачка почала за нею здійснювати догляд і цим завоювала у позивачки довіру.

9лютого 2011 року відповідачка приїхала до ОСОБА_1 разом з жінкою, при цьому пояснила їй, що це нотаріус, який буде оформляти договір довічного утримання.

Позивачка зазначає, що оскільки вона, довіряла відповідачці, то не читаючи договір, його підписала. Вже після підписання договору, нотаріус сказала їй, що квартира вже належить відповідачці і по документах, остання вважається власником даної квартири, оскільки купила її у позивачки. Позивачка заперечила проти цього, вказуючи, що такої домовленості між ними не було і що наміру продати квартиру вона не мала, а хотіла укласти договір довічного утримання. Відповідачка почала її умовляти, що це немає значення, який договір вони підписала, що по оплаті послуг нотаріуса, це самий дешевий договір і що вона буде виконувати умови їх домовленості по догляду за позивачкою.

Позивачка зазначає, що деякий час відповідачка приходила до неї, надавала їй допомогу, але при цьому всі комунальні послуги продовжує сплачувати позивачка. В червні 2011 року, відповідачка вперше почала з позивачкою розмову, що вона не буде за нею доглядати, щоб вона шукала іншу людину і що документи на квартиру та ключі вона віддасть позивачці, коли та сплатить їй 5000 дол. США.

В липні 2011 року між сторонами стався конфлікт, оскільки відповідачка дві неділі була відсутньою. Продукти харчування позивачці доставляв працівник соціальної служби «Турбота», а також її брат ОСОБА_3

Брат позивачки спілкувався із відповідачкою ОСОБА_2, її родичами і просив їх повернути квартиру, оскільки відповідачка нею заволоділа обманним шляхом.. Позивачка вважає, що оскільки вони є членами однієї церкви, то зобовязані вирішити цей конфлікт без суду, але відповідачка почала вимагати від позивачки 5000 дол. США , які вона витратила при оформленні даної угоди.

Позивачка, являється пенсіонеркою, її дохід складає приблизно 952 грн. у вигляді пенсії, а тому коштів, які вимагала від неї відповідачка вона не має, а розірвати даний договір через угоду в нотаріальній конторі відповідачка ОСОБА_2 категорично відмовляється. Під час підписання даного договору волевиявлення позивачки було спрямоване на забезпечення належного догляду та лікування, а не збагачення , або придбання іншого житла. Позивачка не мала наміру виїжджати з даної квартири.

В період часу з жовтня 2010 року по лютий 2011 року, стан здоровя позивачки був незадовільним. Вона неодноразово викликала лікаря-нервопатолога додому, двічі перенесла гостре порушення мозкового кровообігу на фоні високого тиску та патології з боку серцево-судинної системи.

Оскільки, позивачка не мала наміру продавати квартиру, а відповідачка не мала наміру її у неї купити, і ніякої домовленості про оформлення договору купівлі-продажу квартири, у сторін не було, позивачка ніяких грошей ні до підписання договору купівлі-продажу, ні після підписання договору купівлі-продажу квартири не отримувала і не мала наміру отримати.

Позивачка зазначає, що вимога відповідачки про повернення 5000 дол. США, які вона витратила при оформленні даної угоди є безпідставною і незаконною оскільки відповідачка діяла не добросовісно і якщо нею і понесені якісь витрати при оформленні договору купівлі-продажу квартири від 09.02.2011 року за послуги нотаріуса, то вона їх сплачувала добровільно і позивачку не ставила до відома, тому що вона діяла в своїх інтересах, щоб заволодіти квартирою.

Відповідно до вимог ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення.

Відповідно до вимог ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання правочину недійсним.

Відповідно до вимог ст. 202 ЦК України правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до вимог ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Оспорюваний позивачкою правочин не відповідав і не відповідає її внутрішній волі, він не спрямований був на реальне настання наслідків, обумовлених даним правочином. Позивачка постійно проживає в вищевказаній квартирі, сплачує всі комунальні послуги, не викликала нотаріуса , не отримувала коштів за продаж квартири.

У відповідності до вимог ст. 215 ЦК України підставою для визнання правочину недійсним є недодержання вимог встановлених ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.

У відповідності до вимог ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчиняла правочин, помилялася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним.

У відповідності до вимог ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона передає майно у власність другій стороні, а покупець приймає майно і сплачує за нього певні кошти, ніяких коштів позивачка за свою квартиру не отримувала і не мала намір отримувати, оскільки бажала скласти з відповідачкою договір довічного утримання.

За наведених обставин просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири від 09 лютого 2011 року, який укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, і посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_6 зареєстрований у Чернівецькому міському БТІ за реєстраційним № 32824425.

Позивачка в судове засідання не зявилася, однак представник позивачки ОСОБА_7 спрямувала до суду заяву в якій просить дану справу розглядати у її відсутність, позов підтримує, просить його зодовільнити.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засіданні не зявилася, однак спрямувала до суду через канцелярію суду заяву з проханням розглядати справу у її відсутність, зазначивши, що вона як відповідачка позовні вимоги визнає повністю, не заперечує щодо задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 постійно проживає за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою з місця проживання (а.с.23) та копією паспорта (а.с.12).

Квартира АДРЕСА_1 складається з однієї кімнати, має всі комунальні зручності, розташована на 4 поверсі 5-поверхового будинку, що підтверджується технічним паспортом та довідкою ЧКОБТІ від 02.02.2011 року за № 295 (а.с.18-21).

Позивачка проживає в даній квартирі одна, зареєстрована по даній адресі також одна, що підтверджується довідкою з місця проживання (а.с.23).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом 2 грипи загального захворювання, безстроково з 30.04.1992 року, що підтверджується копією довідки МСЕК від 14.05.1992 року (а.с. 8).

В період часу з жовтня 2010 року по лютий 2011 року, стан здоровя позивачки був незадовільним. Вона неодноразово викликала лікаря-невропатолога додому, двічі перенесла гостре порушення мозкового кровообігу на фоні високого тиску та патології з боку серцево-судинної системи, що підтверджується витягом з історії хвороби № 2179 (а.с.9), та довідками з обласного кардіологічного диспансеру (а.с.10). Зазначене свідчить про те, що позивачка потребує сторонньої допомоги.

19.02.2011 року сторонами був підписаний договір купівлі-продажу квартири, відповідно до якого квартира за адресою АДРЕСА_1, переходить у власність ОСОБА_2, що підтверджується копією договору купівлі-продажу квартири від 19.02.2011 року.(а.с.24).

Разом з тим, судом встановлено, що домовленості між сторонами про укладення договору купівлі-продажу квартири не було і що наміру продати квартиру позивачка не мала, а хотіла укласти договір довічного утримання, що не заперечує сама відповідачка. Під час підписання даного договору волевиявлення позивачки було спрямоване на забезпечення належного догляду та лікування, а не збагачення , або придбання іншого житла. Позивачка не мала наміру виїжджати з даної квартири.

Таким чином, судом встановлено, що, позивачка не мала наміру продавати квартиру, а відповідачка не мала наміру її у неї купити, а також, позивачка ніяких грошей ні до підписання договору купівлі-продажу, ні після підписання договору купівлі-продажу квартири не отримувала , а відповідачка гроші не давала.

В той же час, у відповідності до вимог ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона передає майно у власність другій стороні, а покупець приймає майно і сплачує за нього певні кошти.

Відповідно до вимог ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення.

Відповідно до вимог ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання правочину недійсним.

Відповідно до вимог ст. 202 ЦК України правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до вимог ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Оспорюваний позивачкою правочин не відповідав і не відповідає її внутрішній волі, він не спрямований був на реальне настання наслідків, обумовлених даним правочином. Позивачка постійно проживає за адресою: АДРЕСА_1, сплачує всі комунальні послуги, не отримувала коштів за продаж квартири.

У відповідності до вимог ст. 215 ЦК України підставою для визнання правочину недійсним є недодержання вимог встановлених ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.

У відповідності до вимог ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчиняла правочин, помилялася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 16, 202, 203, 215, 229, 655 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 212-215, ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договоу купівлі-продажу квартири задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири від 09 лютого 2011 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, і посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрований у Чернівецькому міському БТІ за реєстраційним № 32824425.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Чернівецької області через Шевченківський районний суд м. Чернівці протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ: