Постанова № 213232, 25.10.2006, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33001, м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Постанова

"25" жовтня 2006 р. Справа № 2/229

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Савченка Г.І. при секретарі судового засідання Маслову К.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : Корецька районна спілка споживчих товариств

до відповідача : Державна податкова інспекція у Корецькому районі

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

Представники сторін:

від позивача : Овдійчук О.О., Марчук Т.Т.

від відповідача : Мартинів Л.В.

Статті 27, 29, 49, 51, 127 Кодексу адміністративного судочинства України сторонам роз’яснені.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 05 по 25 жовтня 2006 р.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Корецька районна спілка споживчих товариств просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Корецькому районі № 0000092350/2 від 14.08.2006 р. про визнання податкового зобов’язання з єдиного податку в сумі 29 грн. основного платежу та 170 грн. штрафних (фінансових) санкцій, повідомлення-рішення № 0000082360/2 від 14.08.2006 р. про визначення податкового зобов’язання по платі за землю в сумі 918 грн. 52 коп. основного платежу, та 629 грн. 26 коп. штрафних (фінансових) санкцій.

Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що не погоджується з донарахуванням податкових зобов’язань з наступних підстав.

У п.2.6 розділу ІІ акта перевірки від 12.05.2006 р. № 1/2350/05431851 зазначається, що обчислення єдиного податку здійснювалось з порушенням Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” від 03.07.1998 року № 757/98 встановлено заниження позареалізаційних доходів –нарахування відсотків банку, що призвело до заниження суми нарахування єдиного податку на загальну суму 29 грн.

Відповідно до ст.1 Указу № 727 спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для юридичних осіб –суб’єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції(товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень.

Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб’єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Стаття 3 вищезазначеного Указу містить положення про те, що єдиний податок за ставкою 10 відсотків сплачується з суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору, у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

В даному випадку нарахування відсотків банку не є виручкою в розумінні Указу № 727, а тому на них єдиний податок нараховуватися не може.

Щодо визначення Корецькій РСС податкового зобов’язання з плати за землю, то у п. 2.10 розділу ІІ акта перевірки ДПІ у Корецькому районі зазначає, що Корецька райспоживспілка в порушення ст.12 Закону України “Про плату за землю” протягом 2004-2005 років не сплачувала земельний податок та в порушення ст.14 Закону “Про плату за землю” за 2005 рік не подавала розрахунок земельного податку.

Відповідно до п.6 Указу № 727 суб’єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок не є платником ряду податків та зборів (обов’язкових платежів), у тому числі податку на землю.

У п.6 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2000 р. № 507 “Про роз’яснення Указу Президента України від 03.07.1998 р. № 727” визначено, що суб’єкт малого підприємництва, який згідно з абзацом 5 частини1 статті 6 не є платником плати (податку) на землю, звільняється від плати (податку) за землю лише за земельні ділянки, які використовуються ним для провадження підприємницької діяльності.

В даному випадку податкове зобов’язання з податку на землю визначено позивачу за земельні ділянки під не житловими приміщеннями, які здані в оренду на підставі договорів оренди.

При цьому такий вид діяльності, як здача в оренду об’єктів нерухомості визначений у Статуті Корецької РСС, зареєстрованому в Корецькій райдержадміністрації 30.06.1998 р. В акті перевірки також зазначається, що одним із видів діяльності Корецької РСС за КВЕД є здання під найм нерухомості (п.1.9 акта перевірки).

Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних та соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом а суб’єкти підприємництва –підприємцями.

Оскільки здавання під найм нерухомості є за своєю суттю операціями з надання послуг, а орендна плата включає в себе не тільки компенсацію витрат, а й відповідний прибуток орендодавця, операції з оренди підпадають під визначення підприємницької діяльності, а, отже, платник єдиного податку –орендодавець має право на відповідну пільгу.

Крім того, 08 червня 2006 року Корецька РСС звернулася із скаргою на податкові повідомлення-рішення від 18.05.2006 року № 0000082350/0 та № 0000092350/0 до Державної податкової адміністрації в Рівненській області згідно з вимогами чинного законодавства.

19.06.2006 року Державна податкова адміністрація у Рівненській області надіслала Корецькій РСС рішення про продовження строку розгляду скарги № 8486/25-16/123 на строк до 11 серпня 2006 року.

14 серпня 2006 року Корецька РСС отримала від ДПІ у Корецькому районі податкові повідомлення-рішення № 0000092350/2 та № 0000082350/2. Будь-яких інших пояснень з цього приводу, крім вказаних податкових повідомлень-рішень, Корецька РСС від ДПІ у Корецькому районі не отримувала.

Відповідно до п.8 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 02.03.2001 р. № 82 (надалі –Положення № 82), керівник органу державної податкової служби (або його заступник) зобов’язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків протягом строку, продовженого за рішенням керівника органу державної податкової служби (або його заступника), на його адресу поштою з повідомленням про вручення, або надати йому під розписку.

Керівник органу державної податкової служби (або його заступник) може прийняти рішення про продовження строків розгляду скарги платника податків понад строки, визначені в абзаці 1 цього пункту, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення двадцятиденного строку.

Пунктом 11 Положення № 82 передбачено, якщо вмотивоване рішення за скаргою (заявою) платника податків не надсилається платнику податку протягом двадцятиденного строку, або протягом строку, продовженого за рішенням керівника органу державної податкової служби (або його заступника), така скарга (заява) вважається задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

В даному випадку скарга Корецької РСС до ДПА в Рівненській області була надіслана 08.06.2006 р., рішення ДПА в Рівненській області № 8486/25-16/123 про продовження строку розгляду скарги до 11.08.2006 р. було надіслане 19.06.2006 р.

Протягом вказаного строку, тобто до 11.08.2006 р., ДПА в Рівненській області відповідь на скаргу Корецької РСС на податкові повідомлення-рішення ДПІ в Корецькому районі від 18.05.2006 р. № 0000082350/0 та № 0000092350/0 не надсилала.

Отже, відповідно до п.11 Положення № 82 скарга Корецької РСС від 08.06.2006 року вважається повністю задоволеною, починаючи з 11.08.2006 р., а податкові повідомлення-рішення ДПІ в Корецькому районі від 18.05.2006 р. № 0000082350/0 та № 0000092350/0 –скасованими.

Проте, 14.08.2006 р. ДПІ у Корецькому районі приймає податкові повідомлення-рішення № 0000092350/2 та № 0000082350/0.

Отже, прийняті 14.0.8.2006 р. податкові повідомлення-рішення № 0000092350/2 та № 0000082350/2 підлягають скасуванню у зв’язку з безпідставністю та порушенням порядку їх прийняття.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Корецькому районі позов заперечує. Свої заперечення обгрунтовує тим, що статтею 1 Указу Президента України від 03.07.1998 р. № 727 “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” (в редакції Указу від 28.06.1999 р. № 746) базою оподаткування для СПД-юридичної особи-платника єдиного податку є сума виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), фактично отримана на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг). Тобто застосовується касовий метод обчислення виручки, при якому враховуються всі надходження коштів, отримані на розрахунковий рахунок та в касу суб’єкта малого підприємництва.

Форма книги обліку доходів та витрат, що підлягають оподаткуванню відповідно до цього Указу, і порядок її ведення суб’єктами малого підприємництва, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються ДПА України.

Згідно з Порядком ведення книги обліку доходів та витрат СП юридичної особи, яка застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, затвердженої наказом ДПА України 12.10.99 р. № 554 та зареєстрованої в Мін’юсті України 19.10.99 р. за № 713/4006 в дохідній частині відображаються всі надходження, отримані на розрахунковий рахунок та в касу суб’єктом малого підприємництва від продажу продукції (товарів, робіт, послуг), майна, включаючи основні фонди, які належать суб’єкту малого підприємництва й реалізовані у звітному (податковому) періоді, позареалізаційні доходи та виручка від іншої реалізації.

Тобто, суб’єкт малого підприємництва для оподаткування єдиним податком повинен враховувати всі надходження, отримані на розрахунковий рахунок та в касу від продажу продукції (товарів, робіт, послуг), суми позареалізаційних доходів, виручки від іншої реалізації.

До позареалізаційних доходів та виручки від іншої реалізації відносяться суми, фактично отримані СПД на розрахунковий (поточний) рахунок та в касу від інших операцій (фінансовий результат від продажу цінних паперів, малоцінних швидкозношуваних предметів, матеріалів, палива, орендна плата, проценти, грошові кошти, отримані у вигляді безповоротної фінансової допомоги, кредиторська заборгованість, щодо якої минув строк позовної давності, а також дивіденди, якщо вони були не оподатковані у джерела виплати, відповідно до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Крім того, пунктом 40 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 25 “Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.02.2000 р. № 39 визначено зокрема, що інші доходи, які виникають у процесі звичайної діяльності, але не пов’язані з операційною діяльністю підприємства відображаються у статті “Інші звичайні доходи” фінансового звіту суб’єкта малого підприємництва.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000082350/2 відповідач пояснив, що відповідно до ст.6 Указу Президента України суб’єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником ряду податків і зборів (обов’язкових платежів), в тому числі сплати податку за землю.

Згідно із Законом України від 03.07.92 р. № 2535 “Про плату за землю” (із змінами і доповненнями) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до п.6 Постанови КМУ № 507 від 16.03.2000 р. “Про роз’яснення Указу Президента України від 03.07.1998 р. № 727” суб’єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, звільняється від плати податку за землю лише за земельні ділянки, які використовуються ним для провадження підприємницької діяльності.

У 2004-2005 роках підприємство надавало в оренду підприємцям згідно договорів оренди приміщення універмагу, ресторану і адмінбудинок райспоживспілки, а земельний податок не сплачувало.

Статтею 796 ЦК України визначено, що одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму. Якщо розмір земельної ділянки у договорі не визначений наймачеві надається право користування усією земельною ділянкою, якою володів наймодавець. Якщо наймодавець не є власником земельної ділянки, вважається, що власник земельної ділянки погоджується на надання наймачеві права користування земельною ділянкою, якщо інше не встановлено договором наймодавця з власником земельної ділянки.

Згідно ст.797 ЦК України плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею та плати за користування земельною ділянкою.

Таким чином, підприємство, платник єдиного податку при здачі будівель в оренду повинно сплачувати земельний податок за земельні ділянки на загальних підставах.

Щодо несвоєчасності розгляду скарг відповідач пояснив, що податкові повідомлення-рішення підприємство 13.06.2006 р. оскаржувало, зокрема, до ДПА в Рівненській області. Рішенням ДПА в Рівненській області від 19.06.2006 р. було продовжено термін розгляду повторної скарги до 11.08.2006 р.

Рішення на скаргу ДПА в Рівненській області надало голові правління Корецької районної спілки споживчих товариств та копію ДПІ у Корецькому районі 07.08.2006 р. Копію названого рішення ДПІ у Корецькому районі отримало 10.08.2006 р. (вхідний номер 1012/8). 14.08.2006 р. були винесені податкові повідомлення-рішення № 0000092350/2 та № 0000082350/2.

Як свідчить довідка районного вузла зв’язку (Укрпошта) адресат від отримання рішення ДПА в Рівненській області відмовився 10.08.2006 р.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази у справі, суд встановив:

З 25.04.2006 р. по 10.05.2006 р. Державною податковою інспекцією у Корецькому районі проведена перевірка Корецької районної спілки споживчих товариств щодо дотримання вимог податкового та валютного законодавства.

За результатами перевірки податковим органом складено акт від 12.05.2006 р. № 1/2350/05431851.

На підставі даного акту 18.05.2006 р. ДПІ у Корецькому районі прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000092350/0 про визначення Корецькій РСС податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з єдиного податку в сумі 199,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 18.05.2006 р. № 0000082350/0 про визначення податкового зобов’язання з плати за землю (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) в сумі 1547,78 грн.

Корецька райспоживспілка вказані податкові повідомлення-рішення оскаржила в адміністративному порядку. 14.08.2006 р. на адресу позивача від ДПІ у Корецькому районі надійшли податкові повідомлення-рішення № 0000092350/2 та № 0000082350/2.

В судовому засіданні досліджувались надані позивачем окремі договори оренди основних засобів, відповідно до яких позивач, як орендодавець передавав орендарям (підприємцям) частину своїх приміщень в різних населених пунктах.

Встановлено, що приміщення знаходяться на земельних ділянках, що перебувають на праві постійного користування. Плата за землю у спірний період орендарями та орендодавцем не сплачувалась.

Оскільки в акті перевірки конкретно не вказана кількість орендарів, відповідач на пропозицію суду надав довідку суб’єктів підприємницької діяльності (орендарів) нерухомого майна за 2005-2006 рік. Їх кількість становить 21. Податковий орган підтвердив, що орендарі не сплачували земельного податку. В акті перевірки відсутні вказівки, на які рахунки позивача в банківських установах надходили відсотки на залишок коштів. На пропозицію суду позивач і відповідач надали довідки, відповідно до яких позивач мав у спірний період поточні рахунки в Рівненській філії ЗАТ КБ “Приватбанк” та РОФ АППБ “Аваль”. В 2003 році було нараховано відсотки позивачеві на залишок коштів 152 грн. У 2004 році сума відсотків становила 90 грн. У 2005 році –100 грн.

Судом досліджувались установчі документи позивача, зокрема статут від 30 травня 2001 року та нова редакція статуту від 18.07.2006 р.

Судом досліджувались надані позивачем поштові повідомлення про вручення та відмову від отримання позивачем рішення на скаргу ДПА в Рівненській області.

Давши оцінку доказам у справі, господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню із слідуючих підстав.

Щодо податкового повідомлення-рішення ДПІ у Корецькому районі № 0000092350/2 від 14.08.2006 р. про визначення Корецькій РСС податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з єдиного податку в сумі 199,00 грн.

Державною податковою інспекцією у Корецькому районі (надалі –ДПІ у Корецькому районі) у п. 2.6 розділу ІІ акта перевірки від 12.05.2006 р. № 1/2350/05431851 зазначається, що обчислення єдиного податку здійснювалось з порушенням Указу президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” від 03.07.1998 р. № 727/98 , зокрема, встановлено заниження позареалізаційних доходів –нарахування відсотків банку, що призвело до заниження суми нарахування єдиного податку на загальну суму 29 грн.

При цьому в акті перевірки зазначено, що позивач у перевірений період, з 01.04.2003 р. перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, і не був платником податків: акцизного збору, податку на додану вартість, податку на прибуток, комунального податку.

Відповідно до п.3 Указу № 727 суб’єкт підприємницької діяльності юридична особа, який перейшов на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, самостійно обирає одну з наступних ставок єдиного податку:

6 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору у разі сплати податку на додану вартість згідно із Законом України “Про податок на додану вартість”;

10 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору, у разі включення податку на на додану вартість до складу єдиного податку.

Отже, позивач у перевіряємий період був платником єдиного податку за ставкою 10% від суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), а тому на Корецьку РСС у цей період поширювалося спеціальне законодавство –Указ Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності”.

Відповідно до ст.1 Указу №727 спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для юридичних осіб –суб’єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень.

Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб’єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг) (ч.3 п.1 вищезгаданого Указу).

Стаття 3 вищезазначеного Указу містить положення про те, що єдиний податок за ставкою 10 відсотків сплачується з суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору, у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

Таким чином, виходячи з аналізу норм п.1 та п.3 Указу № 727, можна зробити висновок, що виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб’єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Згідно з частиною 8 статті 4 Указу № 727 форма Книги обліку доходів та витрат, що підлягають оподаткуванню відповідно до цього Указу, і порядок її ведення суб’єктами малого підприємництва, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються Державною податковою адміністрацією України.

На виконання ст.4 вище зазначеного Указу Державна податкова адміністрація України прийняла Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат суб’єкта малого підприємництва –юридичної особи, яка застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, затверджений наказом від 12.10.1999 р. № 554.

Відповідно до пункту 2 цього Порядку у графі 6 “Загальна сума виручки та позареалізаційних доходів” відображаються всі надходження, отримані на розрахунковий рахунок та в касу суб’єктом малого підприємництва від продажу продукції (товарів, робіт, послуг), майна, включаючи основні фонди, які належать суб’єкту малого підприємництва й реалізовані у звітному (податковому) періоді, позареалізаційні доходи та виручка від іншої реалізації.

У пункті 5 вище згаданого Порядку вказується, що у графі 5 “Позареалізаційні доходи та виручка від іншої реалізації” відображаються суми, фактично отримані суб’єктом підприємницької діяльності на розрахунковий (поточний) рахунок та в касу від інших операцій (фінансовий результат від продажу цінних паперів, малоцінних швидкозношуваних предметів, матеріалів, палива, орендна плата. Проценти, грошові кошти, отримані у вигляді безповоротної фінансової допомоги, кредиторська заборгованість, щодо якої минув строк позовної давності, а також дивіденди, якщо вони не були оподатковані у джерела виплати відповідно до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”).

Таким чином, нарахування процентів банку відноситься до позареалізаційних доходів та відображаються у графі 5 вище згаданого Порядку.

Пунктом 1 вищезгаданого Порядку передбачено, що суб’єкти малого підприємництва –юридичні особи, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності (надалі –суб’єкти малого підприємництва), зобов’язані вести Книгу обліку доходів і витрат суб’єкта малого підприємництва –юридичної особи, яка застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, в якій у хронологічній послідовності на підставі первинних документів здійснюються записи про операції, що відбулися у звітному (податковому) періоді.

Таким чином, база оподаткування єдиним податком, яка визначена Указом № 727, була істотно розширена наказом ДПА України від 12.10.1999 р. № 554, яким був затверджений вищенаведений Порядок.

Проте вказаний нормативно-правовий акт визначає тільки облікові аспекти діяльності підприємств, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності і не встановлює порядок оподаткування єдиним податком.

Крім того, необхідно звернути увагу на те, що в наказі ДПА України “Про затвердження форми Розрахунку сплати єдиного податку суб’єктом малого підприємництва –юридичною особою” № 553 від 12.10.1999 р., яким встановлені форми податкової звітності, ані позареалізаційні доходи, ані виручка від іншої реалізації у складі бази оподаткування єдиним податком не згадується.

Такої ж думки дотримується і Міністерство юстиції України у своєму листі від 12.09.2000 р. № 20-9-3873, з якого випливає, що позареалізаційні доходи не обкладаються єдиним податком. І при цьому зазначає, що Порядок № 554 установлює тільки порядок ведення обліку доходів витрат суб’єкта малого підприємництва (тобто форма Книги не є документом, відповідно до якого розраховується єдиний податок). Базою обкладення єдиним податком є виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) –сума, фактично отримана суб’єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (і) до каси за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг). Таку ж позицію відстоює і Держкомпідприємства у листах № 5-513/3395 від 18.09.2000 року та № 1-221/6346 від 24.10.2001 року малого підприємництва –юридична особа має вести облік за Книгою обліку доходів і витрат, розрахунок розміру єдиного податку повинен провадити згідно з наказом ДПА України від 12.10.1999 р. № 553, керуючись при цьому визначенням виручки, передбаченим Указом Президента України, тобто без врахування позареалізаційних доходів.

Отже, нарахування процентів банку не є виручкою в розумінні Указу № 727, а тому на них єдиний податок нараховуватися не може.

Щодо податкового повідомлення-рішення ДПІ у Корецькому районі № 0000082350/2 від 14.08.2006 р. про визначення Корецькій РСС податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з плати за землю в сумі 1547,78 грн.

Так, у п.2.10 розділу ІІ акта перевірки ДПІ у Корецькому районі зазначає, що Корецька райспоживспілка в порушення ст.12 Закону України “Про плату за землю” протягом 2004-2005 років не сплачувала земельний податок та в порушення ст.14 Закону “Про плату за землю” за 2005 рік не подавала розрахунок земельного податку.

Відповідно до п.6 Указу № 727 суб’єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником ряду податків та зборів (обов’язкових платежів), у тому числі податку на землю.

У п.6 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2000 р. № 507 “Про роз’яснення Указу Президента України від 03.07.1998 р. № 727” визначено, що суб’єкт малого підприємництва, який згідно з абзацом 5 частини 1 статті 6 не є платником плати (податку) на землю, звільняється від плати (податку) за землю лише за земельні ділянки, які використовуються ним для провадження підприємницької діяльності.

В даному випадку податкове зобов’язання з податку на землю визначено позивачу за земельні ділянки під не житловими приміщеннями, які здані в оренду на підставі договорів оренди.

При цьому такий вид діяльності як здача в оренду нерухомості визначений у пп.и п.7 Статуту Корецької РСС, зареєстрованому в Корецькій райдержадміністрації 30.05.2001 р. В акті перевірки також зазначається, що одним із видів діяльності Корецької РСС за КВЕД є здавання під найм нерухомості (п.1.9 акта перевірки).

Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних та соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб’єкти підприємництва –підприємцями.

Оскільки здавання під найм нерухомості є за своєю суттю операціями з надання послуг, а орендна плата включає в себе не тільки компенсацію витрат, а й відповідний прибуток орендодавця, операції з оренди підпадають під визначення підприємницької діяльності, а, отже, платник єдиного податку –орендодавець має право на відповідну пільгу.

Таким чином, донарахування ДПІ у Корецькому районі Корецькій РСС 918,52 грн. основного платежу та 629,26 грн. штрафних (фінансових) санкцій по податку на землю є неправомірним.

Разом з тим, господарський суд прийшов до висновку, що податковий орган довів правомірність своїх дій, щодо своєчасності розгляду скарг та направлення рішень позивачеві, про що свідчать надані до заперечення поштові повідомлення, та докази відмови від отримання позивачем рішення ДПА у Рівненській області.

На підставі викладеного, керуючись ст. 94, ч.1 ст.158, ст.ст.160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

1. Позов задоволити.

2. Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Корецькому районі від 14.08.2006 р. № 0000092350/2, № 0000082350/2.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь позивача 6 грн. 80 коп. судового збору (державного мита).

4. Видати виконавчий лист за заявою стягувача після набрання постановою законної сили.

5. Сторона, яка не погоджується з постановою має право на апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом 10-ти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі, відповідно до ст.160 цього Кодексу, - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Савченко Г. І.

Постанова складена в повному обсязі і підписана "31" жовтня 2006 р.