Рішення № 21322702, 30.01.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.01.12 Справа№ 5015/7155/11

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ЩЬОЛКОВО АГРОХІМ УКРАЇНА”, м. Київ

до відповідача: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Прогрес - Плюс”, с. Гаї Бродівського району Львівської області

про стягнення 365145, 52 грн.

Суддя П. Манюк

при секретарі І. Альховській

За участю представників:

від позивача: Процюк О.В. - представник

від відповідача: не з»явився

Суть спору: Розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ЩЬОЛКОВО АГРОХІМ УКРАЇНА” до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Прогрес - Плюс” про стягнення 372921, 77 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 30.11.2011 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 12.12.2011 р.

Розгляд справи відкладався з підстав викладених у відповідних ухвалах суду.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити з підстав викладених у позовній заяві, подав заяву про зміну розміру позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 365145, 52 грн. (з яких: 314098, 01 грн.- неоплачена сума вартості поставленого товару, 16290, 21 грн.- збитки від інфляції, 24275, 90 грн.- пеня, 10481, 41 грн.- 3% річних), а також просить стягнути судові втрати: 15000, 00 грн. витрат на допомогу адвоката повязану з розглядом справи і 7302, 91 грн. судового збору.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, вимоги суду не виконав, подав відзив на позовну заяву в якому позовні вимоги не визнав в частині стягнення нарахованих позивачем 3% річних, пені та збитків від інфляції з тих підстав, що позивач провів їх нарахування невірно.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи в порядку ст. 75 ГПК України, суд встановив наступне:

19.03.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЩЬОЛКОВО АГРОХІМ УКРАЇНА»(надалі позивач) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю “Прогрес-Плюс” (надалі відповідач) було укладено договір № 09/100319-17 (надалі - договір) про поставку продукції для сільгоспвиробництва, а саме: засоби захисту рослин (хімічні речовини).

Відповідно до п.п.1 п. 1 договору постачальник, тобто позивач зобовязується передати (поставити) у обумовлений строк відповідачу продукцію для сільгоспвиробництва, а відповідач зобовязується прийняти товар та сплатити за нього визначену грошову суму.

На виконання умов договору позивачем, згідно п.1.2 п.1 договору, товар поставлявся у кількостях визначених видатковими накладними, Специфікацією № 1 від 19.03.2010 р. та відповідно до кількостей вказаних у Довіреностях на отримання товару, а саме:

- 23.04.2010 р. поставлено Бетарен Експрес АМ*, к.е. у кількості 100 л. на суму 14342, 40 грн. (з ПДВ), згідно видаткової накладної від 23.04.2010 р. № 142 і на підставі Довіреності від 22.04.2010 р. № 78, виданої на імя ОСОБА_1 на отримання хімічних препаратів;

- 15.05.2010 р. поставлено Титул 390 ККР, к.к.р. у кількості 360 л. на суму 130802, 69 грн. (з ПДВ), згідно видаткової накладної від 15.05.2010 р. № 211 і на підставі Довіреності від 15.05.2010 р. № 100, виданої на імя ОСОБА_1 на отримання хімічних препаратів;

- 28.05.2010 р. поставлено Титул 390 ККР, к.к.р. у кількості 115 л. на суму 41763, 64 грн. (з ПДВ), згідно видаткової накладної від 28.05.2010 р. № 251 і на підставі Довіреності від 25.05.2010 р. № 105, виданої на імя ОСОБА_1 на отримання хімічних препаратів,;

- 30.07.2010 р. поставлено Титул 390 ККР, к.к.р. у кількості 350 л. на суму 127169, 28 грн. (з ПДВ), згідно видаткової накладної від 30.07.2010 р. № 359 і на підставі Довіреності від 21.07.2010 р. № 145, виданої на імя ОСОБА_1 на отримання хімічних препаратів,.

Відповідно до Специфікації № 1 від 19.03.2010 відповідач зобовязувався розрахуватися за поставлений товар по кожній партії поставки у два етапи:

- 1-й етап - 20% вартості товару підлягало оплаті у якості попередньої оплати;

- 2-й етап - 80% вартості товару підлягало оплаті у термін до 01.12.2010 р.

В порушення умов договору відповідачем товар не оплачений, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 314098, 01 грн.

В представленому відзиві, відповідач позовні вимоги заперечив в частині нарахування 3% річних, пені та збитків від інфляції, та зазначив, що як вбачається з видаткових накладних, долучених до матеріалів справи, на виконання Специфікації № 1 до договору поставлено не 980 л. «Бетарену», а лише 100 л., а препарат «Титул»був поставлений в більшій кількості ніж зазначено у Специфікації № 1, а саме 460 л., а решту препарату було поставлено поза Специфікацією в кількості 365 л. на суму 132617, 64 грн. Таким чином, на суму вартості товару, поставленого поза Специфікацією № 1 не встановлено ні договором, ні Специфікацією № 1 строку оплати, у звязку з чим в цій частині відповідач не є таким, що прострочив виконання зобовязання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення виходячи із наступних мотивів:

Відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобовязання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а при відсутності таких вказівок відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1, ч. 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як встановлено судом, на підставі договору від 19.03.2010 р. № 09/100319-17 позивач передав відповідачу товар на загальну суму 314098, 01 грн. Факт передачі товару позивачем та отримання його відповідачем в кількості, підтверджено видатковими накладними та довіреностями, виданими на імя ОСОБА_1, копії яких долучено до матеріалів справи.

Згідно ч.1, ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

В порушення вимог Специфікації № 1, якою передбачено, що розрахунок за поставлений товар проводиться по кожній партії поставки у два етапи: 1-й етап - 20% вартості товару підлягало оплаті у якості попередньої оплати та 2-й етап - 80% вартості товару підлягало оплаті у термін до 01.12.2010 р., відповідачем не було проведено оплату за отриманий товар, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 314 098, 01 грн.

Що стосується покликання відповідача, що товар був поставлений не в тій кількості, яка визначена в Специфікації № 1, то слід зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з видаткових накладних та довіреностей на отримання товару, позивачем була поставлена та кількість товару, яка визначена Специфікацією № 1, копія якої долучена до матеріалів справи.

Згідно із ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Всупереч приписам даної норми, відповідачем не представлено жодного доказу на підтвердження своїх заперечень, щодо поставлення товару не в тій кількості яка обумовлена сторонами.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат в розмірі 16 290, 21 грн. та 3% річних у розмірі 10481, 41 грн., суд вважає, що розраховані вони відповідно до ст. 625 ЦК України, тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Щодо позовних вимог про стягнення пені в розмірі 24275, 90 грн. суд вважає, що розрахована вона відповідно до умов п. 8.4.1 договору, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Частина п'ята статті 49 ГПК України відносить до числа судових витрат суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката.

24.12.2011 р. позивачем були оплачені надані йому адвокатські послуги в розмірі 15 000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 24.11.2011 р. № 2311.

Листом Вищого господарського суду України від 14.12.2007 р. № 01-8/97 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права»передбачено, що суд може обмежити розмір сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, з огляду на розумну необхідність відповідних судових витрат для даної справи.

У пункті 12 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 N 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (з наступними доповненнями і змінами) зазначено: "Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи".

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Враховуючи наведене, суд вважає, що розмір витрат позивача на послуги адвоката необхідно обмежити, тому стягненню підлягають витрати за адвокатські послуги в сумі 14 000, 00 грн.

Оскільки, спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, судовий збір покладається на нього пропорційно до змінених позовних вимог.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 526, 530, 610, 625, 712 ЦК України, ст. 193, ст. 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 36, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд , -

в и р і ш и в:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Прогрес-Плюс” (80726, с. Гаї Бродівського району Львівської області, код ЄДРПОУ 30472034) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ЩЬОЛКОВО АГРОХІМ УКРАЇНА” (юридична адреса: 03083, м. Київ, просп. Науки, буд. 119-Б, фактична адреса: 03083, м. Київ, вул. Голосіївська, буд. 7, корп. 2, оф. 8/2, код ЄДРПОУ 36285674) суму в розмірі 386448, 44 грн. з них:

-314098, 01 грн. - основного боргу;

-24275, 90 грн. - пені;

-10481, 41 грн. - 3 % річних;

-16290, 21 грн. - інфляційних втрат;

-14000, 00 грн. - вартості послуг адвоката;

-7302, 91 грн. - судового збору.

3. Наказ видати відповідно ст.116 ГПК України.

Суддя Манюк П.Т.