Рішення № 21322654, 26.01.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.12 Справа№ 5015/7300/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І., при секретарі судового засідання Боржієвській Л.А., розглянув справу

за позовом: Приватного підприємства «Аутпост-2», м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Аванті-Буд», м. Рівне

про: стягнення 63500 грн. 00 коп.

В судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: ОСОБА_1. представник на підставі довіреності б/н від 04.07.2011 року;

відповідача: не зявився.

Ухвалою господарського суду від 09.12.2011 року прийнято до розгляду позовну заяву від 30.11.2011 року про стягнення грошових коштів в розмірі 63500 грн. 00 коп., порушено провадження та призначено справу до розгляду на 11.01.2012 року. З огляду на неявку представника відповідача, розгляд справи було відкладено на 26.01.2012 року.

Позивач в судовому засіданні 26.01.2012 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі, вимоги ухвали про порушення провадження в частині подання витребуваних судом документів в оригіналах для огляду в судовому засіданні виконав.

Представник відповідача в засідання суду не зявлявся, позов не заперечив, доказів повної чи часткової сплати боргу не подав. Конверти, адресовані відповідачу за адресою зазначеною в позовній заяві поверталися із позначкою «адресат не значиться».

Від фіксації судового процесу технічними засобами сторона відмовилась.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає, що справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

26.01.2012 року судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складене та підписане 27.01.2012 року.

Суть спору: Спір між сторонами виник у звязку із невиконанням відповідачем грошових зобовязань. Приватне підприємство «Аутпост-2»(надалі по тексту рішення позивач) звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аванті-Буд»(надалі по тексту рішення - відповідач) про стягнення боргу в розмірі 63500 грн. 00 коп. Позивач, в позовній заяві, вказує, що 01.04.2008 року між ним та відповідачем було укладено договір № 12-04/08П на виконання робіт з охоронного обслуговування, на підставі якого позивач надавав відповідачу охоронні послуги, за які останній неналежно розрахувався. Позивач вказує, що станом на момент подання позову борг відповідача перед ним за надані послуги становить 63500 грн. 00 коп.

В процесі розгляду справи суд встановив наступне:

01.04.2008 року між позивачем (виконавцем згідно договору) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аванті-Буд»(замовником згідно договору) було укладено договір № 12-04/08П на виконання робіт з охоронного обслуговування, на підставі якого позивач взяв на себе зобовязання щодо виконання робіт з охоронного обслуговування обєкта замовника, а відповідач зобов'язався здійснювати оплату цих послуг в терміни, зазначені у Договорі. Позивач свої обов'язки виконав в повному обсязі, проте, всупереч вимогам п.4.3. Договору, відповідач частково не оплатив надані послуги.

За період з січня по листопад 2011 року, позивачем було надано послуги на загальну суму - 80500 гривень, натомість відповідачем було сплачено лише - 17000 гривень.

Позивач зазначає, що на момент розгляду справи заборгованість відповідача перед ним складає 63 500 грн.

Доказами фактичного виконання робіт та їх приймання відповідачем є акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг), з січня по жовтень 2011 року. А також акт за листопад 2011 року, який з рахунком на проплату послуг надавався безпосередньо в бухгалтерію відповідача та повторно надсилалався відповідачу супровідним листом від 23 листопада 2011 року з описом вкладення.

Відповідно до п. 4.5. Договору: «Надання послуг (виконання робіт) підтверджуються актом наданих послуг (виконаних робіт), який підписується двома сторонами. Якщо після подання (надсилання) замовнику Акту виконаних робіт (наданих послу) протягом 10 днів виконавець не отримує підписаного замовником примірника цього Акту або мотивованої відмови, вважається, що послуги прийняті замовником, а Акт підписаний двома сторонами.

Позивачем зазначається, що вони неодноразово направляли відповідачу претензії, а саме від 01.09.2011р. та 24.10.2011р., та попереджували про утворену заборгованість, проте на їхні претензії щодо не оплати вони відповіді не отримали.

Відповідно до п. 4.3. Договору: «Розрахунки за виконану роботу здійснюються замовником не пізніше 10 числа наступного місяця».

Дані факти матеріалами справи підтверджуються, сторонами не заперечувались та документарно не спростовувались.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника сторони, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими що підлягають до задоволення з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобовязань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

За таких обставин суд дійшов висновку про порушення Відповідачем договірного зобовязання (п.п. 2.4.6., 4.3 договору на виконання робіт з охоронного обслуговування № 12-04/08Л від 01.04.2008 року, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 63 500 грн.), що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 599, 610 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аванті-Буд», м. Рівне, вул. Кн. Романа, 4 (код ЄДРПОУ 33616155) на користь Приватного підприємства «Аутпост-2», м. Львів, вул. Коцюбинського, 6 (код ЄДРПОУ 33533409) 63500 грн. боргу та 1411 грн. 50 коп. сплаченого судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Матвіїв Р.І.