Рішення № 21322462, 26.01.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.12 Справа№ 5015/7306/11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецпроменерго-1»с. Червона Слобода, Черкаський район, Черкаська обл.

До відповідача Відкрите акціонерне товариство «Львівська вугільна компанія»с. Сілець, Сокальського району Львівської області

Про стягнення 60152,00 грн. боргу

Суддя Довга О. І.

Секретар Скремета О.О.

Представники:

Від позивача : Коваль О.М. - представник;

Від відповідача: ОСОБА_1. довіреність 2/1458 від 26.12.11р.

Суть спору:

На розгляді господарського суду Львівської області знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецпроменерго-1»с. Червона Слобода, Черкаський район, Черкаська обл. до Відкритого акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія»с. Сілець, Сокальського району Львівської області про стягнення 60152,00 грн. боргу.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує позовні вимоги, просить позов задоволити.

Відповідач в поясненнях на позовну заяву позовні вимоги визнає в повному обсязі, виникнення заборгованості пояснює важким фінансовим станом підприємства, а також тим, що на даний час проходить процедура приватизації. Просить розстрочити виконання рішення рівними частинами на 10 місяців

Представник позивача проти розстрочки виконання рішення не заперечує.

Судом встановлено:

Відповідно до усної домовленості, 01.12.2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецпроменерго-1»(надалі Позивач) згідно видаткової накладної № рн-0000077 від 01.12.2010 року по довіреності №630 від 01.12.2010 року через ОСОБА_2 поставило Відкритому акціонерному товариству «Львівська вугільна компанія»(надалі Відповідач) агрегати опалювальні АО ПВО-50 в кількості 6 штук по ціні 26400 грн., 00 коп., на загальну суму 158400 грн.,00 коп., з ПДВ. Відповідач в свою чергу зобов'язався здійснити розрахунок згідно виданого рахунку № сф-0000118 від 01.12.2010 року до 04.12.2010 року.

12.01.2011 року, відповідач провів розрахунок згідно вище вказаного рахунку - 07.02.2011 року та 17.05.2011 року на загальну суму 100000 грн. 00 коп.

Таким чином, на момент предявлення позову в суд сума заборгованості Відповідача становить 58400,00 грн. Також Позивач просить стягнути з Відповідача

Суд, заслухавши представників сторін, розглянувши та дослідивши докази по справі, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю з наступних підстав.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України, дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків є правочином.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обовязкова письмова форма , вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків ( ст. 205 ЦК України).

У відповідності до вимог ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефоно-грамами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чином, між сторонами було укладено усну угоду, згідно з якою Позивач зобовязався передати у власність Відповідача товар, а Відповідач прийняти і оплатити його.

Згідно ст.172 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві) , а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону , інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів , необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару, або повернення суми попередньої оплати.

У відповідності до ст. 530 ЦК України, якщо строк виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги , якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. (ч.2 ст. 530 ЦК України).

У звязку з тим, що оплата товару здійснювалась без укладення письмового договору з невизначеним строком виконання зобовязання, Позивач направив Відповідачу претензію про сплату заборгованості №1 від 01.12.2010р. Відповідач у семиденний термін свій обовязок по поверненню коштів виконав частково сплативши 100000,00 грн., чим змусив Позивача звернутись за захистом свого порушеного права до господарського суду.

Таким чином, виходячи з вищенаведених правових норм до стягнення з Відповідача правомірно підлягає сума основного боргу в розмірі 58400,00 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимоги кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також три проценти річних від простроченої суми , якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір трьох відсотків річних за прострочений період згідно розрахунку Позивача становить 1752,00 грн. та підлягає до стягнення з Відповідача.

Розглянувши клопотання Відповідача щодо розстрочки виконання рішення, суд вважає, що таке підлягає до задоволення частково.

Відповідно до частини першої статті 121 ГПК України ухвала про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови може бути винесена лише у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового акта або роблять його виконання неможливим. Такі обставини визначаються господарським судом з огляду на матеріали конкретної справи, у тому числі доводи сторін та подані ними докази.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Господарський суд на підставі ст. 121 ГПК України має право за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у випадкових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Оскільки згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час від набрання рішенням законної сили до його фактичного повного виконання.

Враховуючи обставини справи, подані Відповідачем докази, та наведені доводи, які свідчать про існування реальних обставин, які ускладнюють виконання рішення у справі, зважаючи на те, що відстрочка виконання рішення сприятиме як можливості продовження господарської діяльності ПАТ „Львівська вугільна компанія”, так і зробить реальною можливість отримання боргу ТзОВ „Спецпроменерго-1”, суд вважає заяву про розстрочку виконання рішення такою , що підлягає задоволенню частково.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та такими, що підлягають до задоволення у повному обсязі з розстрочкою виконання на шість місяців.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України слід віднести на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст.181, 193 ГК України, ст.ст. 172, 530,625,655ЦК України, ст. ст. 33, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задоволити повністю.

2.Стягнути з ПАТ „Львівська вугільна компанія” (80086, Львівська область, Сокальський район, с. Сілець, код ЄДРПОУ 35879807) на користь ТзОВ „Спецпроменерго-1” (19604, Черкаська область, Черкаський район, с. Червона Слобода, вул. Калова, 39, код ЄДРПОУ 35493358) 60152,00 грн. боргу з розстрочкою виконання на шість місяців, зі сплатою щомісячно 10025,33 грн.

3.Стягнути з ПАТ „Львівська вугільна компанія” (80086, Львівська область, Сокальський район, с. Сілець, код ЄДРПОУ 35879807) на користь ТзОВ „Спецпроменерго-1” (19604, Черкаська область, Черкаський район, с. Червона Слобода, вул. Калова, 39, код ЄДРПОУ 35493358) 1412,00 грн. судового збору.

4.Накази видати відповідно до вимог ст. 116 ГПК України.

Суддя Довга О.І.