Рішення № 21322108, 24.01.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 27/36224.01.12 За позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Індіго" до Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" третя особа 1 ОСОБА_2

третя особа 2 ВАТ «Державний ощадний банк України»

про відшкодування шкоди в порядку регресу у сумі 26 798, 39 грн.

Суддя Дідиченко М. А.

Представники:

від позивача ОСОБА_1 - представник за довіреністю від 25.01.2011 року;

від відповідача не зявився;

від третьої особи 1 не зявився;

від третьої особи 2 не зявився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Індіго" до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про відшкодування шкоди в порядку регресу у сумі 26 798, 39 грн.

Вимоги позивач обґрунтовує тим, що 11.11.2008 року по вул. Фрунзе в м. Полтаві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки ГАЗ, д/н НОМЕР_1, під керуванням гр. ОСОБА_2 та автомобіля марки Мітсубісі, д/н НОМЕР_2, який був застрахований позивачем на підставі договору страхування наземного транспорту. Позивачем, на виконання умов зазначеного договору була здійснена виплата страхового відшкодування. У звязку із зазначеним, оскільки цивільно-правова відповідальність винного в ДТП - гр. ОСОБА_2 була застрахована Відкритим акціонерним товариством «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», до позивача в порядку регресу перейшло право зворотної вимоги до відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2011 року порушено провадження у справі, залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача винного у скоєнні ДТП гр. ОСОБА_2, та призначено розгляд на 06.12.2011 року.

Представник позивача у судовому засіданні 06.12.2011 року подав витребувані судом докази, позов підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 06.12.2011 року подав письмовий відзив, відповідно до якого не заперечував проти позовних вимог в частині стягнення 23071, 67 грн. страхового відшкодування.

Представник третьої особи у судове засідання 06.12.2011 року з'явився, однак вимоги ухвали суду не виконав.

Ухвалою суду від 06.12.2011 року залучено до участі у справі у якості третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача власника транспортного засобу ГАЗ, д/н НОМЕР_1, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю марки Мітсубісі, д/н НОМЕР_2, ВАТ «Державний ощадний банк України», розгляд справи відкладено на 26.12.2011 року.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 26.12.2011 року, у звязку із перебуванням судді Дідиченко М. А. у відпустці, справу № 27/362 передано для розгляду судді Головіній К. І.

Ухвалою суду від 26.12.2011 року справу № 27/362 суддею Головіною К. І. прийнято до свого провадження, судове засідання призначено на 24.01.2012 року.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 23.01.2012 року у звязку із великою завантаженістю судді Головіної К. І. та у звязку із виходом судді Дідиченко М. А. з відпустки, справу № 27/362 передано для розгляду судді Дідиченко М. А.

Ухвалою суду від 23.01.2012 року справу № 27/362 суддею Дідиченко М. А. прийнято до свого провадження.

Представник позивача у судовому засіданні 24.01.2012 року позов підтримав у повному обсязі.

Представники відповідача та третьої особи 1 у судове засідання 24.01.2012 року не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Представник третьої особи 2 у судове засідання 24.01.2012 року не з'явився, однак через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від останнього надійшло письмове пояснення по суті спору.

Розглянувши подані представниками сторін документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

З довідки ГУ МВС України в Полтавській області № 8273409 від 22.12.2008 року та Постанови Київського районного суду м. Полтави від 21.11.2008 року по справі № 3-15319/08 вбачається, що 11.11.2008 року о 16.25 годині гр. ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки ГАЗ, д/н НОМЕР_1 , по вул. Фрунзе в м. Полтаві, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції руху та скоїв наїзд на автомобіль марки Мітсубісі, д/н НОМЕР_2, який зупинився попереду, внаслідок ДТП автомобілі пошкоджено, чим порушив вимоги п. 12.1, 13.1 ПДР України.

Постановою Київського районного суду м. Полтави від 21.11.2008 року по справі № 3-15319/08 гр. ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17, 00 грн.

Пошкоджений внаслідок ДТП автомобіль Мітсубісі, д/н НОМЕР_2 був застрахований на підставі договору добровільного страхування № 206-09503-08 від 28.07.2008 року, який укладено між ТДВ «СК «Індиго»(страховик) та ОСОБА_3 (страхувальник).

Із матеріалів справи вбачається, що 17.08.2008 року було проведено автотоварознавче дослідження (Звіт про оцінку майна і визначення вартості матеріального збитку від 17.08.2008 року), згідно висновку якого матеріальна шкода, нанесена власнику автомобіля Мітсубісі, д/н НОМЕР_2 у результаті його ушкодження при ДТП, становить 23071, 67 грн.

Як вбачається із страхового акту № 6060/206/302 від 02.02.2009 року, позивачем було вирішено виплатити страхове відшкодування загальним розміром 26798, 39 грн.

На виконання умов договору добровільного страхування № 206-09503-08 від 28.07.2008 року, позивач здійснив виплату страхового відшкодування у загальним розміром 26798, 39 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 1354 від 24.07.2009 року та № 7494 від 29.10.2009 року.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч. 1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відшкодувавши збитки, завдані водієм ОСОБА_2, позивач на підставі положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статті 993 ЦК України став в межах сплаченої суми стороною-кредитором у зобовязанні, що виникло з делікту, замість особи, якій нанесено шкоди.

Тобто, позивач з моменту сплати шкоди за особу, відповідальну за її спричинення, став кредитором у деліктному зобовязанні отримавши право замість потерпілого вимагати відшкодування заподіяної шкоди від особи, відповідальної за завдані збитки.

Як вбачається із матеріалів справи, транспортний засіб автомобіль марки ГАЗ, д/н НОМЕР_1, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю марки Мітсубісі, д/н НОМЕР_2, належить ВАТ «Державний ощадний банк України».

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

На виконання вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», між ВАТ «НАСК «Оранта»та Полтавською філією ВАТ «Державний ощадний банк України»було укладено поліс № ВВ/8428223 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (тип 1), відповідно до якого Відкрите акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»взяло на себе обовязок відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третіх осіб під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу - автомобіль ГАЗ, д/н НОМЕР_1. Відповідно до п. 2 цього полісу, ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 35 000, 00 грн., франшиза 0, 00 грн.

Відповідно до пункту 15.1 статті 15 зазначеного Закону, договором І типу є договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладений на умовах страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах.

Таким чином, згідно полісу № ВВ/8428223 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, застрахована відповідальність будь-якої особи, що на законних підставах експлуатує транспортний засіб, вказаний в договорі.

Довідкою ГУ МВС України в Полтавській області № 8273409 від 22.12.2008 року та Постановою Київського районного суду м. Полтави від 21.11.2008 року по справі № 3-15319/08 не встановлено факту керування гр. ОСОБА_2 автомобілем марки ГАЗ, д/н НОМЕР_1, не на законних підставах.

Так, Відкрите акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», як страховик відповідальності будь-якої особи, що на законних підставах експлуатує вищевказаний транспортний засіб (у даному випадку гр. ОСОБА_2), є особою, який належить відшкодувати шкоду, заподіяну автомобілю Мітсубісі, д/н НОМЕР_2, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктами 1, 3 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

За загальним правилом зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи (стаття 511 ЦК України).

Водночас, згідно з частиною 7 статті 528 ЦК України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто.

Згідно з частинами 1, 2 статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.

Вказані норми містяться у розділі І «Загальні положення про зобовязання»книги пятої ЦК України і стосуються як договірних, так і недоговірних (деліктних) зобовязань.

Відповідно до статті 511 ЦК України у випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно з пунктом 4 частини 1 та частиною 3 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Ні вище вказані договори страхування, ні закон не містять заборони на зміну кредитора у зобовязанні щодо відшкодування шкоди завданої в результаті ДТП.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, у Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Індіго" виникло право вимоги до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»у порядку регресу на підставі вказаних норм та статей 27 Закону України «Про страхування»та 993, 1191 ЦК України на відшкодування завданих внаслідок ДТП збитків.

Згідно п. 35 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(у редакції, чинній на момент надсилання позивачем заяви), для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву. У заяві про виплату страхового відшкодування має міститися: найменування страховика, до якого подається заява, або МТСБУ; назва (для юридичної особи), прізвище, ім'я, по батькові (для фізичної особи) заявника, його місцезнаходження або місце проживання; зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування завданих збитків; інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, та потерпілих; обставини, якими заявник обґрунтовує свою вимогу, та докази, що підтверджують її відповідно до законодавства; розмір шкоди; підпис заявника і дата подання заяви. До заяви додаються довідки про дорожньо-транспортну пригоду, довідки відповідних закладів охорони здоров'я щодо тимчасової втрати працездатності або довідки спеціалізованих установ про встановлення стійкої втрати працездатності (інвалідності) у разі її виникнення, інші документи, які мають відношення до даної дорожньо-транспортної пригоди, завірені у встановленому порядку.

Листом № БГ-10/6517/09/І від 25.01.2010 року позивач надав відповідачеві відповідну заяву із доданими документами, які були отримані останнім 03.02.2010 року.

Відповідно до 37.1 п. 37 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів»(у редакції, чинній на момент надсилання позивачем заяви), виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Таким чином, відповідачу у термін до 03.03.2010 року належало виплатити страхове відшкодування чи надати обґрунтовані заперечення щодо такої виплати.

Відповідач у зазначений термін виплату страхового відшкодування не здійснив, заперечень не надав.

У звязку із зазначеним, позивач звернувся до суду з вимогою щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування у сумі 26798, 39 грн.

Обгрунтовуючи розмір позовних вимог позивач зазначив, що фактична вартість відновлювального ремонту пошкодженого внаслідок ДТП автомобілю Мітсубісі, д/н НОМЕР_2 склала 26798, 39 грн., у звязку із чим відповідачеві належить відшкодувати позивачу фактичні затрати у повному обсязі.

Суд не погоджуеться із зазначеним твердженням позивача у звязку із наступним.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно ст. 29 закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до пп. д) п. 1.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, остання застосовується з метою визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження колісних транспортних засобів.

Згідно Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів проводиться оцінка КТЗ, за результатами якої оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ (п. 4.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів). Як визначено звітом про оцінку майна і визначення вартості матеріального збитку, від 17.08.2008 року, матеріальна шкода, нанесена власнику автомобіля Мітсубісі, д/н НОМЕР_2 у результаті його ушкодження при ДТП, становить 23071, 67 грн.

Так, з урахуванням того, що розмір оціненої у встановленому законодавством порядку шкоди складає 23071, 67 грн., суд вважає позовні такими, що підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 23071, 67 грн.

Відповідно до статті 49 ГПК України (в редакції, чинній на момент подачі позову), при задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись п. п. 1, 3 ч. 2 ст. 11, ст.ст.22, 29, 509, 511, 512, 514, 528, 636, 993, 1187, 1188, 1191, 1192 ЦК України та ст.ст. 33, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75; ідентифікаційний код: 00034186), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Індіго" (01011, м. Київ, вул. Немировича-Данченка, 1; ідентифікаційний код: 33831166) 23071(двадцять три тисячі сімдесят одна) грн. 67 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 230 (двісті тридцять) грн. 72 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 203 (двісті три) грн. 17 коп.

3.В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Дідиченко М. А.

Дата підписання 30.01.2012 року