Рішення № 21321198, 07.02.2012, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

07.02.2012Справа №5002-7/97-2012 За позовом Військового прокурора Херсонського гарнізону (вул. Пестеля, 1, м. Херсон, 73000, Україна) в інтересах держави в особі: 1) Міністерства оборони України (проспект Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, Україна); 2) Квартирно-експлуатаційного відділу м. Херсона (сел. Чкалова, 37, м. Херсон, 73008, Україна)

До відповідача Приватного підприємства "Артек-Союз" (вул. Павленка, 2-А, м. Сімферополь, АР Крим, 95000, Україна, ідентифікаційний код 30741489)

Про стягнення 22 135,89 грн.

Суддя І. І. Дворний

представники:

Від позивачів 1) не зявився

2) не зявився

Від відповідача ОСОБА_3 предст., дов. б/н від 22.09.2011р.

Прокурор не зявився (клопотання).

Сутьспору: Військовий прокурор Херсонського гарнізону звернувся до Господарського суду АР Крим в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Херсона з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства "Артек-Союз" заборгованості в розмірі 22135,89 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 25.12.2008 р. між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Херсона та Приватним підприємством "Артек-Союз" був укладений договір №108 про відшкодування вартості послуг з електропостачання військового містечка №1, на виконання якого відповідачеві щомісячно направлялися рахунки на оплату. Звертаючись до суду з позовом у цій справі, прокурор посилається на те, що несвоєчасна та неповна оплата відповідачем виставлених рахунків призвела до утворення заборгованості в сумі 22135,89 грн., яку він просить стягнути в примусовому порядку.

Відповідач проти позову заперечував та пояснив, що договір №108 від 25.12.2008 р. має бути визнаний недійсним через відсутність у Квартирно-експлуатаційного відділу м. Херсона ліцензії на поставку електричної енергії.

Позивачі у судове засідання не зявилися, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи були проінформовані належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Військовий прокурор Херсонського гарнізону у судове засідання не зявився, однак направив до суду клопотання з проханням відкласти розгляд справи на пізніший строк у звязку яз зайнятістю в інших судових процесах.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального пристрою в порядку статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ :

25.12.2008 р. між Приватним підприємством "Артек-Союз" (Споживач), Квартирно-експлуатаційним відділом м. Херсона (Розпорядник коштів) та Військовою частиною А 1836 був укладений договір №108 про відшкодування вартості послуг з електропостачання в/м №1.

Пунктом 1.1 вказаного договору передбачено, що відповідно до умов цього договору Споживач відшкодовує вартість послуг з постачання активної електроенергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування особового складу Військової частини А 1836, що надаються на підставі Договору №271/2/08/4 від 05 грудня 2008 року.

Розмір щомісячної плати за надані послуги розраховується відповідно до фактичного споживання електроенергії, на підставі виставлених рахунків з урахуванням показників лічильника споживача та у відповідності до умов даного договору (п. 1.3 Договору).

Згідно з пунктом 2.1 Договору щомісячно до 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому споживачем надавалися послуги з харчування особового складу військової частини А1836, споживач надає розпоряднику коштів акт обсягів споживання електроенергії, засвідчений представниками військової частини А1836 та споживача.

Розпорядник коштів на підставі акта обсягів споживання електроенергії надає споживачу рахунок (п. 2.2 Договору).

Споживач приймає до виконання надані Розпорядником коштів документи, та оплачує їх в термін, вказаний в цьому договорі (п. 2.3 Договору).

В пункті 3.2.1 Договору сторони передбачили, що споживач зобовязується своєчасно оплачувати, а саме: на протязі 10 банківських днів з моменту отримання виставлених розпорядником коштів рахунків за спожиті послуги з електропостачання.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов укладеного договору Квартирно-експлуатаційним відділом м. Херсона виставлялися споживачеві рахунки на компенсацію вартості спожитої електроенергії.

При цьому, слід зазначити, що позивачем виставлявся єдиний рахунок на компенсацію вартості спожитої електричної енергії та послуг з водопостачання і водовідведення за всіма обєктами, на які були укладені договори між сторонами. Показники щодо кожного обєкта зазначалися у відповідних розрахунках, що затверджувалися начальником Квартирно-експлуатаційного відділу м. Херсона (а. с. 24, 27, 30, 33, 36, 39).

Матеріали справи свідчать, що Квартирно-експлуатаційним відділом м. Херсона були виставлені відповідачеві, зокрема, наступні рахунки:

-№32 від 11.05.2011 р. на загальну суму 57025,88 грн, у тому числі на відшкодування вартості послуг з електропостачання в розмірі 54699,69 грн. (а. с. 25);

-№36 від 14.06.2011 р. на загальну суму 37885,03 грн, у тому числі на відшкодування вартості послуг з електропостачання в розмірі 36783,52 грн. (а. с. 28);

-№40 від 12.07.2011 р. на загальну суму 47994,60 грн, у тому числі на відшкодування вартості послуг з електропостачання в розмірі 46411,74 грн. (а. с. 31);

-№45 від 19.08.2011 р. на загальну суму 41261,28 грн, у тому числі на відшкодування вартості послуг з електропостачання в розмірі 39604,12 грн. (а. с. 34);

-№50 від 19.09.2011 р. на загальну суму 45260,30 грн, у тому числі на відшкодування вартості послуг з електропостачання в розмірі 43166,78 грн. (а. с. 37);

-№54 від 11.10.2011 р. на загальну суму 45460,14 грн, у тому числі на відшкодування вартості послуг з електропостачання в розмірі 43668,42 грн. (а. с. 40).

При цьому, з розрахунку вартості спожитих послуг з електропостачання вбачається, що за вищевказаними рахунками вартість компенсації за договором №108 від 25.12.2008 р. (обєкт в/ч А-1836 Херсон) складає 22135,89 грн.

У той же час, виставлені рахунки відповідачем у встановлений строк оплачені не були, що стало підставою для звернення до суду з позовом про примусове стягнення боргу.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів сплати вартості компенсації спожитої електричної енергії в розмірі 22 135,89 грн., у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду.

Посилання Приватного підприємства "Артек-Союз" на те, що договір №108 від 25.12.2008 р. має бути визнаний недійсним є непереконливими з огляду на наступне.

Так, загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину закріплені в статті 203 Цивільного кодексу України:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Причому підставою недійсності правочину, згідно з частиною 1 статті 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Стверджуючи про недійсність договору №108 від 25.12.2008 р., відповідач посилається на те, що у Квартирно-експлуатаційного відділу м. Херсона відсутня ліцензія на поставку електричної енергії.

Так, відповідно до приписів статті 13 Закону України «Про електроенергетику» діяльність з виробництва, передачі та постачання електричної енергії в Україні здійснюється за умови отримання відповідної ліцензії.

Ліцензія на здійснення діяльності з виробництва, передачі та постачання електричної енергії видається національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

Ліцензія видається окремо на кожний вид діяльності відповідно до інструкції, умов і правил здійснення окремих видів діяльності, що затверджуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

Згідно з пунктом 2.1 Інструкції про порядок видачі ліцензій Національною комісією регулювання електроенергетики на здійснення окремих видів підприємницької діяльності, затвердженої постановою Національної комісії регулювання електроенергетики від 6 жовтня 1999 р. N 1305, ліцензія видається НКРЕ окремо на кожний вид діяльності, а саме:

- виробництво електроенергії (в обсягах, що перевищують рівень, який установлюється ліцензійними умовами);

- передача електроенергії магістральними та міждержавними електричними мережами;

- передача електроенергії місцевими (локальними) електричними мережами;

- постачання електроенергії за регульованим тарифом;

- постачання електроенергії за нерегульованим тарифом;

- оптове постачання електроенергії;

- комбіноване виробництво теплової та електричної енергії;

- виробництво теплової енергії на теплоелектроцентралях та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії.

Проте, суд зазначає, що Квартирно-експлуатаційним відділом м. Херсона не здійснюється діяльність із зазначеного вище переліку, а твердження відповідача про те, що укладений між сторонами договір №108 від 25.12.2008 р. є договором про постачання електричної енергії, є необґрунтованими.

Так, пунктом 6) частини 1 статті 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» передбачено, що відповідно до спеціальних законів ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності:

- діяльність у сфері електроенергетики та використання ядерної енергії.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про електроенергетику» постачання електричної енергії - господарська діяльність, пов'язана з наданням електричної енергії споживачеві за допомогою технічних засобів передачі та розподілу електричної енергії на підставі договору.

Відповідно до пункту 1.2 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 р. N 28 (у редакції постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 17 жовтня 2005 р. N 910), договір про постачання електричної енергії - домовленість двох сторін (постачальник електричної енергії за регульованим тарифом і споживач), що є документом певної форми, який встановлює зміст та регулює правовідносини між сторонами під час продажу постачальником за регульованим тарифом електричної енергії споживачу за тарифами, які регулюються відповідно до законодавства України.

Однак, укладений між сторонами договір №108 від 25.12.2008 р. не передбачає здійснення Квартирно-експлуатаційним відділом м. Херсона постачання електричної енергії Приватному підприємству "Артек-Союз", адже його предметом є здійснення відповідачем відшкодування вартості електричної енергії, спожитої на зайнятому ним обєкті. При цьому, як було зазначено вище, розмір щомісячної плати за надані послуги розраховується відповідно до фактичного споживання електроенергії, на підставі виставлених рахунків з урахуванням показників лічильника споживача та у відповідності до умов даного договору. Крім того, умовами договору було закріплено, що військова частина А1836 зобовязується лише своєчасно та в повному обсязі забезпечити доступ споживача до активної електроенергії, та дотримуватися необхідних технічних розрахунків, тобто обовязок по здійсненню постачання електричної енергії умовами договору закріплений не був. Отже, з наведеного вбачається, що фактично на підставі цього договору відповідачем відшкодовувалася вартість електричної енергії, яка споживалася ним в процесі надання послуг з харчування особового складу військової частини А1836, причому в подальшому отримані від відповідача кошти мали бути спрямовані на оплату електричної енергії безпосередньо постачальнику (ВАТ «ЕК «Херсонобленерго»). Такий висновок можна зробити, у тому числі, з аналізу змісту пункту 1.2 Договору.

За таких обставин, твердження відповідача про те, що укладення договору №108 від 25.12.2008 р. потребувало наявності у Квартирно-експлуатаційним відділом м. Херсона ліцензії на постачання електричної енергії, не є обґрунтованими. При цьому суд звертає увагу на те, що стаття 59 Господарського процесуального кодексу України не передбачає можливості викладення відповідачем у відзиві на позовну заяву якихось вимог, позаяк таке право реалізується виключно шляхом подання зустрічного або окремого позову.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення в повному обсязі.

Судовий збір підлягає стягненню з відповідача в доход бюджету на підставі частини 3 статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Приватного підприємства "Артек-Союз" (вул. Павленка, 2-А, м. Сімферополь, АР Крим, 95000, Україна, ідентифікаційний код 30741489) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Херсон (сел. Чкалова, 37, м. Херсон, 73008, Україна, ідентифікаційний код 08294952) заборгованість в розмірі 22135,89 грн.

3.Стягнути з Приватного підприємства "Артек-Союз" (вул. Павленка, 2-А, м. Сімферополь, АР Крим, 95000, Україна, ідентифікаційний код 30741489) в доход державного бюджету України (рахунок №31211206783002, отримувач Державний бюджет м. Сімферополь,, 22030001, код за ЄДРПОУ отримувача 38040558, банк отримувача: ГУ ДКСУ в АР Крим, м. Сімферополь, код банку отримувача: 824026) судовий збір в сумі 1411,50 грн

4.Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя (підпис) І. І. Дворний

Рішення підписано 08.02.2012 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримДворний І.І.