Рішення № 21321182, 02.02.2012, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 317

РІШЕННЯ

Іменем України

02.02.2012Справа №5002-28/5230-2011 За позовом Державного підприємства «Малоріченське», м. Алушта, с. Малоріченське.

До відповідача Приватного підприємства «Сюїта», м. Сімферополь.

Про стягнення 20530,46 грн.

Суддя С.О. Лукачов

представники:

Від позивача не зявився, повідомлений належним чином.

Від відповідача ОСОБА_1 - представник, довіреність від 15.12.2011 р., ОСОБА_2 - представник, довіреність від 04.01.2012 р.

Суть спору: Державне підприємство «Малоріченське» звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Приватного підприємства «Сюїта» про стягнення збитків за завищення вартості виконаних робіт в сумі 20 530,46 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані статтями 509, 530, 611, 1166 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що на підприємстві позивача проводилась перевірка господарської діяльності, за результатами якої встановлено, що відповідачем завищено вартість виконаних робіт за договором генпідряду № 1 від 17.07.2008р. внаслідок включення у перелік прибутку та адміністративних витрат в суму 20530,46 грн.

10 січня 2012р. представник відповідача надав заперечення на позовну заяву, в яких просить відмовити у задоволенні заявлених вимог, мотивуючи тим, що завищення вартості виконаних робіт не відноситься до збитків. Крім того, на думку відповідача, строк позовної давності щодо стягнення збитків за договором генпідряду від 17.07.2008р., враховуючи виконання робіт у вересні 2008р., сплив у вересні 2011р.

02 лютого 2012р. представник позивача у судове засідання не зявився, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

У справі оголошувались перерви, розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 ГПК України.

Після вияснення всіх обставин справи та перевірення доказів, суд видалявся для прийняття рішення по справі до нарадчої кімнати.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

17 липня 2008 року між Державним підприємством «Малоріченське» (замовник) та Приватним підприємством «Сюїта» (генпідрядник) укладено договір генпідряду № 1/41 (а. с. 7-9).

Відповідно до статті 1 договору, замовник здає, а генпідрядник приймає на себе генеральний підряд на виконання монтажу та налаштування компресорної установки охолодження виноматеріалів. Генпідрядник зобовязується виконати на свій ризик власними та залученими силами та засобами роботи по возведенню обєкту у відповідності з умовами договору, завданням замовника, включаючи можливі роботи, визначено в ньому не зазначені, але необхідні для повного спорудження обєкту та нормальної його експлуатації. Генпідрядник зобовязується повністю завершити будівництво та здати готовий обєкт замовнику протягом місяцю з моменту приймання-передачі будівельного майданчику.

Статтею 2 договору визначена вартість робіт за договором. Вартість обєкту, який споруджує генпідрядник за даним договором, визначається договірною ціною та складає 298851,60 грн., в тому числі ПДВ 20% 49808,60 грн. У випадку, коли у відповідності з діючим порядком вартість окремих видів робіт за погодженням сторін уточнюються в процесі будівництва, договірна ціна за даним договором визначається з урахуванням зазначених уточнень (2.1 договору).

Відповідно до п. 2.5 договору, замовник забезпечує фінансування обєкту та перераховує генпідряднику аванс 50% на придбання матеріалів, конструкцій, виробів від суми договору. Після придбання матеріалів замовник перераховує генпідряднику 20% від суми договору до початку виконання робіт (п. 2.6 договору). Повний розрахунок проводиться за закінченням робіт та пуску обєкту в експлуатацію. Замовник зобовязується виплатити решту суми у вигляді 30% від договірної вартості протягом 5-ти днів після підписання акту приймання виконаних робіт (п. 2.7 договору).

Статтею 3 договору встановлено зобовязання генпідрядника, а саме: виконати всі роботи в обсязі та в строки, передбачені в даному договорі та додатках до нього, та здати роботи замовнику у стані, який дозволяє нормальну експлуатацію обєкту (п. 3.1); проводити роботи у повній відповідності до кошторису, робочими кресленнями та будівельними нормами та правилами.

Відповідно до ст. 6 договору, остаточний розрахунок за виконані роботи по обєкту проводиться замовником не пізніше 5 днів після повного завершення його монтажу, включаючи усунення виявлених дефектів, на підставі акту приймання обєкту до експлуатації, оформленого у встановленому порядку.

Крім того, 05 січня 2009р. між ДП «Малоріченське» (замовник) та ПП «Сюїта» (генпідрядник) також було укладено договір генпідряду № 1 (а. с. 49-51), відповідно до статті 1 якого, замовник здає, а генпідрядник приймає на себе генеральний підряд на виконання обвязки з нержавіючої сталі сепаратору виноматеріалу та капітальний ремонт дріжджового прес-фільтру. Генпідрядник зобовязується виконати на свій ризик власними та залученими силами та засобами роботи по возведенню обєкту у відповідності з умовами договору, завданням замовника, включаючи можливі роботи, визначено в ньому не зазначені, але необхідні для повного спорудження обєкту та нормальної його експлуатації. Генпідрядник зобовязується повністю завершити будівництво та здати готовий обєкт замовнику протягом місяцю з моменту приймання-передачі будівельного майданчику.

Статтею 2 договору визначена вартість робіт за зазначеним договором, а саме: вартість обєкту, який споруджує генпідрядник за даним договором, визначається договірною ціною та складає 74247,60 грн., в тому числі ПДВ 20% 12 374,60 грн. У випадку, коли у відповідності з діючим порядком вартість окремих видів робіт за погодженням сторін уточнюються в процесі будівництва, договірна ціна за даним договором визначається з урахуванням зазначених уточнень (2.1 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, 30 січня 2009р. сторонами підписано та скріплено печатками акт № 1 приймання виконаних підрядних робіт за січень 2009р. (а. с. 42-48).

Позивач зазначив, що на підставі виставленого рахунку, він перерахував відповідачу зазначену суму та на підставі п. 10.1, 10.3 договорів сторони за актом приймання виконаних робіт підтвердили виконання договірних зобовязань.

Судом встановлено, що Контрольно-ревізійним управлінням в Автономній Республіці Крим проведена ревізія фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Малоріченське» за період з 01.04.2008р. по 31.12.2010р., про що свідчить наданий витяг з акту ревізії від 16.05.2011р. (а. с. 86-91).

Ревізією встановлено, що підрядником ПП «Сюїта» в актах (ф. КБ-2в) за вересень 2008, при виконанні робіт «Монтаж і наладка компресорної установки системи охолодження виноматеріалів» на суму 244 796,40 грн. та січень 2009 при виконанні робіт «Обв'язка сепаратора виноматеріалів та ремонт дріжджового прес-фільтру» на суму 74 247,60 грн., застосовано невірний коефіцієнт кошторисного прибутку, а саме 6,2 замість рекомендованого Держбудом за роботами такого характеру, що виконуються із залученням державних коштів 2,64, що призвело до завищення вартості виконаних та зданих робіт на суму 20 530,46 грн., у тому числі: за 2008 рік 12 913,48 грн., 2009 рік 7 616,98 гривень.

Вищезазначений факт завищення коефіцієнту допущено підрядником ПП «Сюїта» та свідчить про порушенням вимог п. 3.1.18.1-3.1.18.2 та Додатку 12 до Наказу Держбуду від 27.08.00 № 174 ДБН. Д.1.1.-1.2000 із змінами.

Станом на 31.12.2010 року за даними бухгалтерського обліку ДП «Малоріченське» заборгованість за виконані роботи перед ПП «Сюїта» не значиться.

Враховуючи результати проведеної ревізії, позивач звернувся до ПП «Сюїта» з цим позовом про стягнення збитків за завищення вартості виконаних робіт в сумі 20 530,46 грн.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши в сукупності фактичні обставини справи, заслухавши пояснення представників відповідача, суд дійшов висновку що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що договір генпідряду № 1/41 укладено 17.07.2008р., відповідно до ст. 1 якого, генпідрядник зобовязується повністю завершити будівництво та здати готовий обєкт замовнику протягом місяцю з моменту приймання-передачі будівельного майданчику.

У вересні 2008 року відповідачем були виконані роботи за зазначеним договором та здани позивачу за актом приймання виконаних робіт.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 5 статі 261 ЦК України встановлено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Таким чином, суд погоджується з викладеними у запереченнях на позовну заяву доводами відповідача про сплив строку позовної давності та необхідність застосування останнього щодо стягнення збитків за договором генпідряду від 17.07.2008р.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Виходячи з положень ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Судом встановлено, що між сторонами підписано акти приймання-передачі виконаних робіт, в яких зазначено як найменування робіт так і їх вартість. Сторонами не заперечується, що вартість виконаних робіт, яка була узгоджена сторонами, сплачена позивачем.

Таким чином, суд дійшов висновку, що між сторонами зобовязання за договорами генпідряду щодо виконання певних робіт та оплати цих робіт, виконані належним чином.

Суд не приймає посилання позивача на встановлені перевіркою Контрольно-ревізійного управління факти, у звязку з наступним.

Відповідно до вступної частини ДБН Д.1.1-1-2000 «Правила визначення вартості будівництва», затверджених наказом Держбуду України від 27.08.2000р. № 174, по обєктам, будівництво яких здійснюється за рахунок інших (не бюджетних) джерел фінансування, дані норми носять рекомендованих характер, та їх застосування обумовлюється контрактом. Однак, договорами генпідряду № 1/41 від 17.07.2008р. та № 1 від 05.01.2009р. застосування зазначених норм не передбачено, а вартість таких робіт та послуг визначена сторонами у погодженої ними кошторисної документації та підтверджена підписаними актами приймання виконаних робіт та сплаченими рахунками.

Крім того, висновки Контрольно-ревізійного управління зроблені при проведенні перевірки, на яку вказує позивач у позовній заяві, а в силу статей 10, 15 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу України» є обовязковими лише для осіб, що ревізуються, а не в якому разі для суду, а відтак висновки та факти встановлені у відповідному акті контрольно-ревізійного органу мають досліджуватись судом порівняно із іншими доказами наданими до матеріалів справи.

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази завищення відповідачем вартості виконаних робіт, суд відхиляє доводи позивача про встановлення Контрольно-ревізійним управлінням факту такого завищення.

Відносно доводів позивача, що заявлена до стягнення сума є збитками, суд має зазначити наступне.

У розумінні статей 224, 225 Господарського кодексу України, збитками є витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

З правового аналізу наведених норм вбачається, що загальними підставами для стягнення збитків з особи, яка їх заподіяла, є: настання збитків; неправомірна поведінка особи, що заподіяла збитки; безпосередній причинний зв'язок між протиправною поведінкою і настанням збитків; вина.

Згідно з частиною 2 статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобовязання, доказується кредитором.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина 1 статті 22, стаття 611, частина 1 статті 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний звязок між протиправною поведінкою та збитками.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на приписи ст. 1166 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.

Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Згідно Постанови Пленуму Верховного суду України N 6 від 27.03.1992р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного звязку між неправомірними діями особи, яка заподіяла шкоду, і самою шкодою.

Породжуючи настання цивільних прав та обов'язків згідно частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідальність у вигляді відшкодування збитків вимагає для її застосування наявності складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи), шкідливого результату такої поведінки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками, вини особи, яка заподіяла збитки.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків (шкоди).

Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що у позивача не виникало право вимоги від відповідача відшкодовувати збитки, оскільки відсутній факт порушення відповідачем майнових прав позивача, що унеможливлює існування з боку відповідача протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи), шкідливого результату такої поведінки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками, вини особи, яка заподіяла збитки.

За викладених обставин, позовні вимоги про стягнення збитків в сумі 20530,46 грн. задоволенню не підлягають.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Юридична зацікавленість позивача у вирішенні спору судом, покладає на нього обовязок довести, що цивільні права та інтереси позивача порушені, не визнаються чи оспорюються відповідачем.

Позивачем не доведено як самого факту неправомірної поведінки відповідача, так і його вини, адже вартість виконаних робіт, сплачена позивачем, погоджена сторонами умовами укладених договорів, які у свою чергу були виконані відповідачем, що не заперечується самим позивачем.

При зверненні до суду, позивач сплатив судовий збір у розмірі 1477,50 грн., в той час, як повинен був сплатити 1411,50 грн., у звязку з чим, суд дійшов висновку про необхідність повернути позивачу суму 66,00 грн. як зайве сплачені кошти.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошені 02.02.2012р.

Рішення оформлено відповідно до ст. 84 ГПК України 07.02.2012р.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову - відмовити.

2. Повернути Державному підприємству «Малоріченське» (код ЄДРПО України 00412719) з державного бюджету (отримувач - Державний бюджет м. Сімферополь, 22030001, р/рахунок 31216206700002, код за ЄДРПОУ отримувача 34740405, МФО 824026 в ГУ ДКУ в АРК, м. Сімферополь) суму зайве сплаченого судового збору в розмірі 66,00 грн.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримЛукачов С.О.