Ухвала суду № 21309629, 09.02.2012, Мангушський районний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Першотравневий районний суд Донецької області)

539/57/2012

8-а-206/12

УХВАЛА

09.02.2012 року

в складі:

головуючого суддіТопузової Н.М..

при секретаріОрчелота І.С.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт.Мангуш у письмовому провадженні заяву Управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Першотравневого районного суду Донецької області від 22 листопада 2010 року №2а-1717-10 по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги,- -

В С Т А Н О В И В:

Управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі звернулося до суду з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Першотравневого районного суду Донецької області від 22 листопада 2010 року №2а-1717-10 по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги,посилаючись на наступне :

Постановою Першотравневого районного суду Донецької області від 22 листопада 2010 року №2а-1717-10 задоволено позов ОСОБА_1 та визнано неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі Донецької області щодо не нарахування на користь ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 02 травня 2010 року і в подальшому в межах дії в часі Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком ,встановленої ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов*язкове державне пенсійне страхування»; Управлінню Пенсійного фонду України в Першотравневому районі Донецької області провести на користь ОСОБА_1 нарахування та виплату соціальної допомоги, встановленої ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 02 травня 2010 року і в подальшому в межах дії в часі Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов*язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням фактично отриманих сум.

19 червня 2011 року набув чинності Закон України від 14.06.2011 року № 3491-VI «Про внесення змін до Закону України « Про Державний бюджет України на 2011 рік», яким передбачено, зокрема, що у 2011 році норми і положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», застосовується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

На виконання вимог вищезазначеного Закону Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 06.07.2011 року № 745 «про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набрала чинності 23.07.2011 року.

За прийнятим 26.12.2011 року рішенням Конституційного Суду України № 20-рп/2011 у справі за конституційним поданням щодо відповідності Конституції України( конституційності) пункту 4 розділу УІІ «Прикінцеві положення «Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»вищезазначені норми визнані такими, що відповідають Конституції України ( є конституційними).

Враховуючи вищенаведене, з огляду на зміст резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 06.07.2011 року, підстави для застосування судами положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»при вирішенні справ за адміністративними позовами про перерахунок пенсій відповідно до наведених норм зазначених Законів, відсутні.

Виходячи із змісту п. 7 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини. Суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини ( аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права ( аналогія права).

За таких умов, на підставі прийнятого 26.12.2011 року рішення Конституційного Суду України № 20-рп/2011 виникає юридично обґрунтоване твердження, що при вирішенні справ за адміністративними позовами чорнобильців та дітей війни суди повинні були застосувати постанови Кабінету Міністрів України, які на час виникнення спірних правовідносин встановлювали розміри пенсійних виплат зазначеним категоріям громадян.

Однак, розглянувши справу № 2а-1717-10 за адміністративним позовом ОСОБА_1 , суд виніс рішення від 22 листопада 2010 року № 2а-1717-10 , яким задоволено позовні вимоги. Рішення набрало законної сили.

Отже, з прийнятим Конституційним Судом рішенням від 26.12.2011 року № 20-рп/2011 виникли істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Відповідно до ст. 246,ст. 247 Кодексу адміністративного судочинства України особи, які брали участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов»язки, мають право подати заяву про перегляд судового рішення суду будь-якої інстанції, яке набрало законної сили, за нововиявленними обставинами.

Згідно з п. 18 ст. 5 Закону України «Про судовий збір»Пенсійний фонд України та його органи звільнені від сплати судового збору.

Таким чином,Управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі Донецької області просить суд скасувати рішення .прийняти нову постанову про відмову в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

У судове засідання сторони не з*явилися, про місце та час слухання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами були повідомлені належним чином.

Відповідно до ст.. 252 КАС України, особи, які беруть участь у справі, повідомляються про дату, час та місце розгляду заяви. Неприбуття у судове засідання

осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду заяви і перегляду судового рішення.

Заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами вирішено розглянути за відсутності сторін у письмовому проваджені.

Суд, розглянувши заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами , приходить до висновку ,що дану заяву треба залишити без задоволення із наступних підстав :

У відповідності до ч.2 ст.. 245 КАС України, підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення

незаконного або необґрунтованого рішення;

3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення;

4) скасування судового рішення, яке стало підставою для прийняття постанови чи постановлення ухвали, що належить переглянути;

5) встановлення Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконано.

Прийняття Конституційним Судом України рішення від 26.12.2011 року №20-рп/2011,на яке посилається заявник ,не є істотною для справи обставиною,що існувала,але не була і не могла бути відомою особі,яка зверталася із заявою , на час розгляду справи.

Згідно до ч.3 ст. 245 КАС України, перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами в разі прийняття нових законів, інших нормативно-правових актів, якими скасовані закони та інші нормативно-правові акти, що діяли на час розгляду справи, не допускається, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність фізичної особи.

Відповідно п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя»від 01.11.96 року №9, застерігають, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.

Крім того, Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему ( про що, зокрема зазначено у Рішенні № 8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року по справі № 21/2005), пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції України не допускається.

Також треба зазначити , що :

Відповідно до ст.. 70 Закону України від 27 квітня 2010 року № 2154-VI «Про Державний бюджет України на 2010 рік»Кабінету Міністрів України було надано право у 2009 та 2010 роках встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Варто звернути увагу, що названі норми передбачають встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно їхня дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат залежить від розміру мінімальної пенсії за віком, а не від розміру мінімальної заробітної плати.

Постановою Пленуму Вищого Адміністративного Суду України від 19.12.2011 року №8,зазначено,що нарахування та виплата у 2009 та 2010 роках дітям війни підвищення до пенсії повинні були здійснюватися в розмірі, встановленому відповідно до статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни. Із 23 липня 2011 року правомірність дій субєктів владних повноважень у зазначених категоріях справ судам необхідно перевіряти на відповідність вимогам Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»та постанови Кабінету Міністрів України від 6 липня 2011 року № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету».

Відповідно до Прикінцевих положень ЗУ «Про державний бюджет України на 2011 рік», установлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 13, ст. 178 з наступними змінами), статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., N 4, ст. 94 з наступними змінами), статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 29, ст. 399 з наступними змінами) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

Відповідно до Прикінцевих положень ЗУ «Про Державний бюджет України на 2012 рік», установлено, що у 2012 році норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 13, ст. 178 із наступними змінами), статей 5 та 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., N 4, ст. 94 із наступними змінами), статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 45, ст. 425 із наступними змінами) та інші, застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік.

Відповідно до Постанови КМУ №745 від 06 липня 2011 року,яка набрала чинності 23.07.2011 р. «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», Постанови КМУ № 1210 від 23.11.2011 року «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Постанови КМУ від 28 грудня 2011 р. N 1381 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення», встановлені розміри щомісячної соціальної допомоги,підвищення до пенсії.

Згідно рішення Конституційного суду України від 26.12. 2011 року №20-рп/2011:

«За змістом статті 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», статті 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», статті 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»виплати, передбачені статтями 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», статтями 14, 22, 37, частиною третьою статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Метою і особливістю закону про Державний бюджет України є забезпечення належних умов для реалізації положень інших законів України, які передбачають фінансові зобовязання держави перед громадянами, спрямовані на їх соціальний захист, у тому числі й надання пільг, компенсацій і гарантій (пункт 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 у справі про соціальні гарантії громадян).

Бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами; держава прагне до збалансованості бюджету України (частини перша, третя статті 95 Основного Закону України).

У Рішенні від 27 листопада 2008 року № 26-рп/2008 у справі про збалансованість бюджету Конституційний Суд України вказав, що положення частини третьої статті 95 Конституції України щодо прагнення держави до збалансованості бюджету України у системному звязку з положеннями частини другої цієї статті, статті 46 Конституції України треба розуміти як намагання держави при визначенні законом про Державний бюджет України доходів і видатків та прийнятті законів, інших нормативно-правових актів, які можуть вплинути на доходну і видаткову частини бюджету, дотримуватися рівномірного співвідношення між ними. У Рішенні від 16 березня 2004 року № 6-рп/2004 у справі про друковані періодичні видання Конституційний Суд України також наголосив, що прагнення держави до збалансованості та наповнення бюджету України реалізується через визначення джерел надходження до державного бюджету і потреб на видатки.

З огляду на зазначене Конституційний Суд України розглядає принцип збалансованості бюджету, як один з визначальних поряд з принципами справедливості та пропорційності (розмірності) у діяльності органів державної влади, зокрема в процесі підготовки, прийняття та виконання державного бюджету на поточний рік. У пункті 11 частини першої статті 40 Бюджетного кодексу України встановлено, що предметом регулювання закону про Державний бюджет України є додаткові положення, що регламентують процес виконання бюджету.»

Конституційний Суд України дійшов висновку, що пункт 4 розділу VII «Прикінцеві положення»Закону встановлює механізм реалізації положень законів України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про соціальний захист дітей війни», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а тому не суперечить статті 75, пункту 3 частини першої статті 85, статті 95 Конституції України та було визнано ,що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 4 розділу VII «Прикінцеві положення»Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»від 23 грудня 2010 року № 2857VІ з наступними змінами.

Згідно рішення Конституційного суду України від 25.01.2012 року № 3-рп /2012 р.:

«Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України та підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених статтями 85, 87 Конституції України, у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України, в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обовязковими до виконання (частини друга, третя статті 113, частина перша статті 117 Основного Закону України). Отже, Кабінет Міністрів України видає нормативно-правові акти у сфері соціального захисту, керуючись, зокрема, законами України, якими він на це уповноважується.

Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, якими регулюються бюджетні відносини, зокрема питання соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, є складовою бюджетного законодавства відповідно до пункту 5частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України. Отже, під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік».

Конституційний Суд України дійшов висновку:

«1.В аспекті конституційного подання положення статті 1, частин першої, третьої статті 95 Конституції України у системному звязку з положеннями статті 3, частини першої статті 17,частини третьої статті 22, статей 46, 48 Основного Закону України треба розуміти так, що однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобовязана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги принципам пропорційності і справедливості.

2. В аспекті конституційного подання положення частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону повязані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

3. В аспекті конституційного подання положення частини другої статті 95, частини другої статті124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України та пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному звязку з положеннями статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті117 Конституції України треба розуміти так, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції‚ на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.»

З вищезазначеного слід, що визначення порядку та розмірів виплат указаним категоріям громадян делеговано Кабінету Міністрів України.

Таким чином, вищезазначені закони та постанови КМУ,рішення КСУ були прийняті після постанови судом рішення,тому вони не є істотною для справи обставиною,що існувала,але не була і не могла бути відомою особі,яка зверталася із заявою , на час розгляду справи.

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

В рішеннях Конституційного Суду України від 26.12.2011 року №20-рп/2011 та 25.01.2012 року № 3-рп /2012 р . не було встановлено неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи.

Під час вирішення питання ,яка з одно предметних законодавчих норм рівної ієрархії, що не визнані неконституційними в установленому порядку,підлягає застосуванню для розв*язання спорів зазначеної категорії, перевагу слід надавати тій з них, що прийнята пізніше.

Управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі з 23 липня 2011 року повинні виконувати вимоги ЗУ «Про Державний бюджет України на 2011 рік», ЗУ «Про Державний бюджет України на 2012 рік», Постанову КМУ №745 від 06 липня 2011 року,яка набрала чинності 23.07.2011 р. «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», Постанову КМУ № 1210 від 23.11.2011 року «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Постанову КМУ від 28 грудня 2011 р. N 1381 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення»,якими встановлені розміри щомісячної соціальної допомоги,підвищення до пенсії.

Керуючись ст.ст. 245-253 ,186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

У Х В А Л И В :

Заяву Управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Першотравневого районного суду Донецької області від 22 листопада 2010 року №2а-1717-10 по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги- залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Першотравневий районний суд.

Суддя Топузова Н.М.