Рішення № 21300451, 02.02.2012, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2012 р. Справа № 5024/10/2012

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі Бєловій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" м. Херсон

до відкритого акціонерного товариства "Херсонський бавовняний комбінат" м. Херсон

про стягнення 501397грн. 11коп

за участю представників сторін:

від позивача не прибув

від відповідача - уповноважена особа ОСОБА_1

Публічне акціонерне товариство "Херсонська теплоелектроцентраль" (позивач по справі) звернулося з позовом до відкритого акціонерного товариства "Херсонський бавовняний комбінат" (відповідач) яким просить стягнути з відповідача 479761грн.82 коп. заборгованості за надані послуги з централізованого опалення згідно з укладеним між сторонами договором №110 від 01.11.2008року, а також 479грн.76коп. втрат від інфляції, 3 % річних в сумі 3430грн.63коп. та 17724грн.90коп. пені, посилаючись на невиконання відповідачем своїх обовязків по своєчасних розрахунках за надані послуги.

Відповідач позовні вимоги визнає частково, обґрунтовуючи свої заперечення тим, що в суму боргу позивачем безпідставно включено 9427грн.10коп., що становить вартість нормативних втрат в зовнішніх теплових мережах, які не є власністю відповідача та не знаходяться на його балансі, а вартість затрат в теплових мережах позивача врахована при затвердженні тарифу, а також зазначена в п. 3 укладеного між сторонами договору ( з урахуванням протоколу розбіжностей).

Крім того відповідач не визнає позовні вимоги в частині стягнення 10000грн.00коп., посилаючись на здійснений сторонами взаємозалік однорідних зустрічних вимог на підставі листа позивача №12/2659 від 24.12.2008року, відповідно до яких припинилися грошові зобовязання відповідача перед позивачем за надані послуги з централізованого опалення за договором №304 від 01.02.2002року на суму 168768грн.52коп., за договором №159 від 01.11.2006року на суму 23969грн.90коп. та за договором № 1214 від 07.03.2002року на суму 193886грн.51коп. Як зазначає відповідач, при відображені зазначеного взаємозаліку в бухгалтерському обліку заборгованість відповідача за договором №159 від 01.11.2006року збільшена на 10000грн.00коп, тому ця сума не визнається відповідачем, оскільки він вважає, що вона підлягає виключенню із загальної суми боргу за договором №110 від 01.11.2008року.

Відповідач також зазначає, що 04.09.2008року ухвалою господарського суду Херсонської області порушено провадження у справі №12/231-Б-08 про банкрутство ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Провадження по зазначеній справі не закінчено станом на день вирішення спору, тому відповідно до ч.4 ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»протягом дії мораторію не нараховується неустойка (штраф, пеня) та не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань. З урахуванням вимог зазначеної норми Закону відповідач не визнає позовні вимоги в частині стягнення пені, посилаючись на те, що у позивача відсутні правові підстави для її нарахування

Справа розглядалася з перервою, яка відповідно до ст. 77 ГПК України оголошувалася в засіданні суду 19.01.2012року.

Суд зобовязав позивача надати докази на підтвердження підстав нарахування відповідачу вартості теплової енергії за втрати в мережах, протокол розбіжностей до договору та документальне підтвердження врегулювання зазначених розбіжностей, рішення Херсонської міської ради про затвердження тарифу вартості теплової енергії, а також обґрунтування підстав нарахування пені.

Представник позивача своїм правом на судовий захист не скористався, в засідання суду 02.02.2012 року не з'явився і витребувані судом докази, зазначені в протоколі від 19.01.2012року, не надав, незважаючи на те, що був повідомлений про час розгляду справи, про що свідчить наявна в справі розписка (арк. справи 123 том 1) відповідно до якої представник позивача Шпінь С.О., який був присутнім в засіданні 19.01.2012року, повідомлений про дату та час засідання, яке призначено судом на 02.02.2012року.

Відповідно до ст. 77 ГПК України відкладення розгляду справи є правом, а не обовязком суду і використовується ним, якщо неявка представника сторони перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від позивача щодо відкладення розгляду справи з обґрунтуванням причин ненадання витребуваних доказів до суду не надійшло, про причини неявки представника суд не повідомлено. Подальше ж відкладення розгляду справи призведе до затягування судового процесу і є порушенням приписів статті 22 ГПК України, зокрема, стосовно обовязку сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.

За таких підстав, оскільки відповідач наполягає на розгляді справи по суті, відповідно до статті 75 ГПК України суд вважає можливим розглянути справу без участі представника позивача, за наявними в ній та наданими додатково відповідачем доказами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, заслухавши представника відповідача, суд

в с т а н о в и в:

Між ВАТ "Херсонська ТЕЦ", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Херсонська теплоелектроцентраль" (позивач по справі) та житлово-комунальним відділом ВАТ "ХБК", який є структурним підрозділом без статусу юридичної особи відкритого акціонерного товариства "Херсонський бавовняний комбінат" (відповідач у справі) 01 листопада 2008року укладено договір №110 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Договір укладено з протоколом розбіжностей.

Згідно з цим договором позивач зобовязався надати відповідачу послуги з постачання теплової енергії на зазначені в п. 3 договору приміщення за переліком, зазначеним в додатку №5 до договору, а відповідач зобовязався прийняти зазначені послуги та своєчасно оплачувати їх вартість за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених цим договором.

Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено обовязок субєктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні вимоги щодо виконання зобовязання закріплені і в статті 526 ЦК України.

Статтею 901 ЦК України зазначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Строк дії договору згідно з пунктом 26 сторони узгодили з дня його підписання до 30.09.2009року та зазначили, що договір є щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку сторонами не буде письмово заявлено про розірвання договору або необхідність його перегляду. Доказів розірвання або перегляду умов договору у встановленому законом порядку суду не надано, тому станом на день вирішення спору договір є чинним і відповідно до статті 629 ЦК України з моменту його укладення він набирає силу закону та є обовязковим для виконання обома сторонами і сторони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань за договором.

За умовами пункту 8 договору від 01.11.2008 року відповідач зобовязаний оплачувати надані послуги в строк не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Згідно з вимогами ст. 4-3, ст. 33 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Ці докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

При зверненні з позовом позивач просив стягнути заборгованість за надані послуги теплопостачання за період з 01.12.2008року по 01.04.2011року, вартість яких за розрахунком позивача становить 479761грн.82коп., надавши докази надіслання відповідачу щомісячних рахунків на оплату, в яких, серед іншого, значиться вартість теплової енергії яка в рахунках позивача відображена як «втрати в розрахунковому місяці». В засіданні суду було встановлено, що ці суми фактично є втратами в теплових мережах.

За текстом договору про надання послуг (абзац 4 пункту 3) нормативні втрати в теплових мережах споживача зазначені як 0,0039 Гкал/год. Але, в засіданні суду встановлено, що договір укладено з протоколом розбіжностей, в тому числі і по абзацу 4 пункту 3 договору, який відповідачем направлявся в 2 екземплярах на адресу позивача листом №36-03/190 від 24.12.2008року. За змістом протоколу розбіжностей пункт 3 абз. 4 є виключеним з тексту договору.

Частиною 3 статті 179 ГК України встановлено, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язковим для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законодавством, або існує пряма вказівка закону чи органів державної влади або місцевого самоврядування щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів підприємницької діяльності.

Відповідно до частини 6 ст.179 ГК України субєкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених в ч.1 цієї статті, електроенергією, звязком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках передбачених законом, також інші субєкти зобовязані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обовязкові умови таких договорів.

Із тексту договору № 110 від 01.11.2008 року вбачається, що він укладений на підставі Типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005року.

Відповідно до ч.3 ст. 184 ГК України укладення господарських договорів на основі примірних і Типових договорів, повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених ст.179 ГК України, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами ст.181 ГК України та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або Типового договору.

Загальний порядок укладення господарських договорів встановлений статтею 181 ГК України. Відповідно до зазначеної норми проект договору може бути запропонований будь-якою із сторін. У разі, якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами, оформляє договір і повертає один примірник другій стороні. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться відмітка у договорі, та у 20-денний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Згідно з частиною 5 статті 181 ГК України сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобовязана протягом 20 днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишилися неврегульованими, передати в 20-денний строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

У переддоговірному процесі можливі ускладнення як у виді відмови в укладенні договору, так і в виді неузгодження його умов. Такі розбіжності визнаються як переддоговірний спір, що виникає при укладенні господарського договору. Зазначені спори можуть бути вирішенні в суді. Однак, Господарський Кодекс України обмежує право сторін на звернення до суду за вирішенням переддоговірного спору.

Так, відповідно до ч.7 ст. 181 ГК України якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні, або такого, укладення якого є обовязковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що у встановленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений ч.5 ст. 181 ГК України 20-денний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

При зверненні з позовом, позивач не надав протоколу розбіжностей до договору, який би був підписаний обома сторонами. Не надано ним і здійснення дій відповідно до вимог ч.5 ст.181 ГК України та врегулювання спірних пунктів шляхом укладення протоколу узгодження розбіжностей, який би був підписаний відповідачем, як і не надано доказів передачі на розгляд суду неврегульованих розбіжностей.

За протоколом розбіжностей абзац 4 пункту 3 договору щодо віднесення на споживача нормативних втрат в мережах в розмірі 0,0039 Гкал/год є виключеним із тексту договору.

Як вбачається із наданих відповідачем доказів теплові мережі не входять в балансову вартість будинків, на які позивачем здійснюється теплопостачання і відповідачем не обслуговуються.

Оголошуючи перерву в засіданні суду 19.01.2012року до 02.02.2012року, суд надав позивачу час для обґрунтування відповідними доказами підстав нарахування вартості теплової енергії як втрат в мережах, яка в рахунках позивача відображена як «втрати в розрахунковому місяці», однак представник позивача в засідання 02.02.2012року не зявився і витребуваних доказів не надав. При цьому будь-яких заяв та клопотань до суду, в тому числі і про надання йому додаткового часу для подання доказів, позивачем не подавалося.

В той же час відповідно до наявних в справі та наданих додатково позивачем доказів судом було встановлено, що позивачем двічі надсилався відповідачу протокол узгодження розбіжностей, однак вони так і не були узгоджені (підписані відповідачем). Доказів передачі неузгоджених розбіжностей на розгляд суду та результатів цього розгляду позивачем також не надано як при зверненні з позовом, так і в засідання суду 19.01.2012року та 02.02.2012року, тому відповідно до вимог ч.7 ст. 181 ГК України слід вважати, що договір № 110 від 01.11.2008року укладений з урахуванням пропозицій, викладених відповідачем в протоколі розбіжностей, тобто виключення із договору абзацу 4 п.3 договору щодо віднесення на відповідача нормативних втрат в теплових мережах, вартість яких відповідно до рахунків позивача за період з 01.12.2008року по 01.04.2011року становить 9427грн.10коп.

З урахуванням вищезазначеного суд дійшов до висновку, що позивачем не обґрунтовано належними та допустимими доказами нарахування вартості втрат в мережах за період з грудня 2008року по березень 2011року в загальній сумі 9427грн.10коп., тому правові підстави стягнення зазначеної суми відсутні.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення основного боргу підлягають задоволенню частково в сумі 470334грн.72коп., за мінусом 9427грн.10коп. які в щомісячних рахунках позивача зазначені як «втрати в розрахунковому місяці».

Посилання відповідача на те, що ним було переплачено за даними бухгалтерського обліку 10000грн.00коп. не є належними доказами звільнення його він сплати зазначеної суми, оскільки із наданих до справи доказів вбачається що взаємозалік було здійснено сторонами а підставі листа позивача №12/2659 від 24.12.2008року, відповідно до якого припинилися грошові зобовязання відповідача перед позивачем за надані послуги з централізованого опалення за договорами №304 від 01.02.2002року на суму 168768грн.52коп., №159 від 01.11.2006року на суму 23969грн.90коп., №1214 від 07.03.2002року на суму 193886грн.51коп. Як зазначає відповідач, при відображені зазначеного взаємозаліку в бухгалтерському обліку заборгованість відповідача за договором №159 від 01.11.2006року збільшена на 10000грн.00коп.

Однак, належних доказів на підтвердження зазначених фактів відповідач суду не надав, а матеріалами справи доведено, що взаємозалік за договором №110 від 01.11.2008року сторонами за листом позивача №12/2659 від 24.12.2008року не проводився і в заборгованість відповідача (як переплачені відповідачем кошти) відповідно до наданого до матеріалів справи розрахунку, цю суму станом на 01.12.2008року позивач не включає. Таким чином, відповідачем не обґрунтовано належними доказами той факт, що між сторонами проведено взаємозалік за господарськими зобовязаннями, які виникли на підставі договору № 110 від 01.11.2008року, тому його посилання на те, що сума основного боргу підлягає зменшенню на 10000грню.00коп. безпідставні.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Крім того, відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, тому вимоги позивача про стягнення 479грн.76коп. втрат від інфляції та 3430грн.63коп. 3% річних підлягають задоволенню частково з урахуванням фактичної суми основного боргу в сумі 470 грн.80 коп. втрати від інфляції та 3363грн.22коп. 3% річних.

Розглядаючи позовні вимоги про стягнення 17724грн.90коп. пені за прострочку виконання грошового зобовязання суд виходить із наступного.

Пункт 6 ст.231 Господарського Кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інше не передбачено законом або договором.

Матеріалами справи доведено, що ухвалою господарського суду Херсонської області від 04.09.2008року порушено справу про банкрутство ВАТ «Херсонський бавовняний комбінат»№12/231-Б-08 та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Провадження по зазначеній справі триває станом на день вирішення спору. Відповідно до ч.4 ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» протягом дії мораторію, серед іншого, не нараховується неустойка (штраф, пеня) та не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань.

З урахуванням вимог зазначеної норми Закону відповідач зобовязаний виконувати грошові зобовязання, які виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання з дати початку мораторію на задоволення вимог кредиторів та до дня його закінчення не нараховуються.

Таким чином, відсутні правові підстави стягнення з відповідача пені за несвоєчасне виконання грошового зобовязання, яка нарахована позивачем в сумі 17724грн.90коп. за період з 01.10.2011року по 26.12.2011року, тому позовні вимоги в цій частині позову задоволенню не підлягають.

На підставі вищезазначеного, позовні вимоги підлягають задоволенню частково. З відповідача на користь позивача стягується 470334грн.72коп. основного боргу, 3363грн.22коп. 3% річних, 470грн.80коп. втрат від інфляції.

Судові витрати за сплату судового збору відшкодовуються відповідачем відповідно до ст.. 49 ГПК України пропорційно від суми задоволених позовних вимог в розмірі 9483грн. 37коп.

В засіданні оголошувалася вступна і резолютивна частина рішення.

Керуючись ст. 44, 49, 77, 82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Херсонський бавовняний комбінат" м. Херсон пл.. 50-річчя утворення СРСР ідентифікаційний код 00306710 інші реквізити суду невідомі на користь публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" м.Херсон Бериславське шосе, 1

- на р/р 26037300012029 в ХОУ ВАТ «Державний ощадний банк України» МФО 352457 ідентифікаційний код 00131771 470334грн.72коп. основного боргу;

- на р/рахунок 26003301012029 в ХОУ ВАТ «Державний ощадний банк України»МФО 352457 ідентифікаційний код 00131771 3363грн.22коп. 3% річних, 470грн.80коп. втрат від інфляції, 9483 грн. 37 коп. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

3.В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 9427грн.10коп. основного боргу, 17724грн. 90 коп. пені, 8грн. 96коп. втрат від інфляції, 67грн. 41коп. 3 % річних відмовити.

Суддя З.І. Ємленінова

Дата підписання рішення

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 06.02.2012р.