Рішення № 21300192, 02.02.2012, Господарський суд Одеської області

Дата ухвалення
02.02.2012
Номер справи
6/75-08-2161
Номер документу
21300192
Форма судочинства
Господарське
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" лютого 2012 р.Справа № 6/75-08-2161 За позовом: Прокурора Овідіопольського району Одеської області, в інтересах держави, в особі органу державної влади Регіонального відділення Фонду Державного майна України у Київській області Відповідачі: 1) Відкрите акціонерне товариство „Білоцерківський автобусний парк”

2) Акціонерне товариство закритого типу “Інзернопродукт”

3) Комунальне підприємство „Овідіопольське районне бюро технічної інвентаризації”

Про: визнання недійсним договору купівлі-продажу

Суддя Демешин О. А.

За участю представників:

Від прокуратури: Абдуллаєв Р.А. - посвідчення

Від позивача: не з`явився (надійшла телеграмма про розгляд справи без участі представника позивача)

Від відповідачів: 1.не з`явився

2. не з`явився

3. ОСОБА_1 - довіреність

Суть спору: Прокурором Овідіопольського району Одеської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України у Київській області (далі Позивач) надано позов із змінами та доповненнями до Відкритого акціонерного товариства „Білоцерківський автобусний парк” (далі Відповідач 1) та до Акціонерного товариства закритого типу „Інзернопродукт” (далі Відповідач 2) про визнання недійсним, укладеного між вказаними сторонами договору купівлі-продажу від 14.05.2004р. і про зобов`язання Комунального підприємства „Овідіопольське районне бюро технічної інвентаризації” скасувати державну реєстрацію права власності на 1/1000 частину бази відпочинку „Автомобіліст” , а саме літній житловий вагон під літ.”Д” загальною площею 16,0кв.м.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.07.2008р. до участі у справі в якості іншого відповідача залучено Комунальне підприємство „Овідіопольське районне бюро технічної інвентаризації” (далі Відповідач 3).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.06.2008р. в якості забезпечення позову накладено арешт на 1/1000 частини бази відпочинку „Автомобіліст” , а саме літній житловий вагон під літ.”Д” загальною площею 16,0кв.м.

21.07.2008р. провадження у справі було зупинено до вирішення господарським судом Одеської області іншої справи № 6/72-08-2158.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.12.2011р. після повернення 20.12.2011р. з Вищого господарського суду України справи № 6/72-08-2158, провадження у справі поновлено.

Прокурор та позивач під час розгляду справи позов підтримали у повному обсязі.

Відповідач 2 з позовом не згоден, з підстав, викладених у відзиві.

У зв`язку з ненаданням відзивів відповідачами 1, 3 справа розглядається за наявними матеріалами, в порядку ст.75 ГПК України.

Судом відмовлено в задоволенні клопотання представника ФОП ОСОБА_2 про залучення її до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, оскільки рішення по справі ніяким чином не може вплинути на права та обов`язки цієї особи щодо сторін по справі, з огляду на те, що предметом спору по справі є визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та зобов`язання скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно до якого ОСОБА_2 немає відношення.

В С Т А Н О В И В :

14.05.2004р. між Відкритим акціонерним товариством „Білоцерківський автобусний парк”, в якості продавця, та Акціонерним товариством закритого типу „Інзернопродукт”, в якості покупця, було укладено Договір купівлі-продажу (далі Договір) відповідно до умов якого продавець (Відповідач 1 по справі) передав у власність покупцю (Відповідачу 2 по справі) 1/1000 частини будівлі та споруди бази відпочинку „Автомобіліст”, - літній житловий вагон літ. „Д” площею 16,0кв.м., в с.Грибівка Овідіопольського району Одеської області.

Право власності на вказану 1/1000 частку будівель та споруд бази відпочинку „Автомобіліст” було зареєстровано Овідіопольським РБТІ за АТЗТ „Інзернопродукт”, що підтверджується копією витягоу з Реєстру прав власності на нерухоме майно №9307951 від 16.12.2005р.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, прокурор посилається на те, що база відпочинку «Автомобіліст»була побудована у 1988-1990роках державним підприємством «Білоцерківське автотранспортне підприємство 13206, яке на підставі наказу регіонального відділення ФДМУ в Київській області №7/62-ВП від 10.11.1995р. було перетворено у Відкрите акціонерне товариство «Білоцерківський автобусний парк».

Під час приватизації, як стверджує позивач, майно бази відпочинку «Автомобіліст»не було передано до статутного фонду ВАТ «Білоцерківський автобусний парк», а тільки передано на баланс вказаного товариства з правом оперативного управління.

Таким чином, як вважає позивач, майно бази відпочинку «Автомобіліст», у тому числі, 1/1000 частини бази відпочинку „Автомобіліст” , а саме літній житловий вагон під літ.”Д” загальною площею 16,0кв.м., яке є предметом спірного договору - знаходилось у державній власності в особі органу управління державним майном Регіонального відділення ФДМУ у Київській області.

Тобто, на думку прокурора, Відкрите акціонерне товариство „Білоцерківський автобусний парк”, в порушення вимог чинного законодавства та без необхідного обсягу цивільної дієздатності, розпорядилося майном шляхом укладення з Акціонерним товариством закритого типу „Інзернопродукт” договору купівлі-продажу від 14.05.2004р. , - не маючи на це майно права власності.

Відповідач 2, заперечуючи проти позову у своєму відзиві, серед іншого, зазначає, що ВАТ „Білоцерківський автобусний парк” на момент укладення вищезазначеного договору купівлі-продажу, було власником спірного майна і мало право на розпорядження цим майном.

Крім того, відповідачем 2 заявлено про застосування строків позовної давності.

Заслухавши пояснення сторін, що приймали участь у розгляді справи та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного:

У пункті 2 спірного купівлі-продажу від 14.05.2004р зазначено, що літній житловий вагон літ. „Д”, що складає 1/1000 частини будівлі та споруди бази відпочинку „Автомобіліст” - належить продавцю (Відкритому акціонерному товариству „Білоцерківський автобусний парк”) на підставі Свідоцтва про право власності, виданого Дальницькою сільською радою Овідіопольського району Одеської області 27.02.2004р. на підставі розпорядження Овідіопольської райдержадміністрації від 26.02.2004р. за № 104 та зареєстрованого в державному реєстрі про реєстрацію права власності на нерухоме майно 27.02.2004р. за реєстровим № 1-12, що стверджується витягом з вищевказаного реєстру, виданим Овідіопольським БТІ 21.04.2004р. за № 3397902.

Прокурор, посилаючись на відсутність у відповідача 1 права власності на майно під час його продажу відповідачу 2 та на належність цього права до державної власності, - не спростував факту державної реєстрації цього майна за ВАТ „Білоцерківський автобусний парк”.

Більш того, по рішенням господарського суду Одеської області від 14.06.2011р. по справі № 6/72-08-2158 відмовлено у задоволенні позову прокурора Овідіопольського району Одеської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України у Київській області до Відкритого акціонерного товариства „Білоцерківський автобусний парк”, Комунального підприємства „Овідіопольське районне бюро технічної інвентаризації та реєстрації обєктів нерухомості” та Дальницької сільської ради за участю АТЗТ „Інзернопродукт” в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, про визнання недійсним Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 27.02.2004р.(серія САА № 202696), виданого Дальницькою сільською радою ВАТ „Білоцерківський автобусний парк” на 45/100 частини будівель та споруд бази відпочинку „Автомобіліст”, розташованої за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Грибівка і про зобов`язання КП „Овідіопольське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості” скасувати державну реєстрацію права власності на це майно за ВАТ „Білоцерківський автобусний парк”.

Вищевказане рішення господарського суду Одеської області залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.09.2011р. та постановою Вищого господарського суду України від 08.12.2011р.

Тобто, на момент укладення договору купівлі-продажу від 14.05.2004р., була чиною державна реєстрація права власності на 45/100 частин майна бази відпочинку „Автомобіліст” за ВАТ „Білоцерківський автобусний парк”, у т.ч. на літній вагон під літ.”Д”, договір купівлі-продажу якого є предметом спору по цій справі.

Прокурором, навпаки, не надано право встановлювальних документів та доказів зареєстрованого права державної власності на вищевказане майно.

Статтею 182 ЦК України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації, порядок проведення якої та підстави відмови в ній визначаються законом.

Згідно положень статей 2,3 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” від 01.07.2004р. державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень. Зареєстровані речові права та їх обмеження мають пріоритет над незареєстрованими в разі спору щодо нерухомого майна.

Аналогічна позиція щодо пріоритету зареєстрованого нерухомого майна викладена в постанові Вищого господарського суду України від 08.12.2011р. по справі №6/72-08-2158.

Відповідно до частини 1 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Таким чином, ВАТ „Білоцерківський автобусний парк”, як власник літнього житлового вагона під літ.„Д” мав право без обмежень розпоряджатися зареєстрованим за ним вищевказаним майном і посилання позивача на відсутність у відповідача 1 такого права під час укладення спірного договору не відповідає дійсності і є безпідставним.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу від 14.05.2004р. задоволенню не підлягають.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги в частині зобов`язання КП «Овідіопольське РБТІ»скасувати державну реєстрацію не мотивовані посиланням на обставини та норми закону і є похідними від вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу, суд вважає, що в цій частині у задоволенні позову, також, слід відмовити.

До того ж, прокурором та позивачем не надано належних в розуміння ст.34 ГПК України доказів, що підтверджують право власності на майно, державна реєстрація права власності на яке здійснена за АТЗТ „Інзернопродукт”.

За таких обставин, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити та скасувати заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою господарського суду Одеської області від 12.06.2008р.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 68, 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

2. Заходи забезпечення позову, застосовані Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.06.2008р. по справі №6/75-08-2161 у вигляді накладення арешту на 1/1000 частини нерухомого майна б/в «Автомобіліст», що належить Акціонерному товариству закритого типу „Інзернопродукт”(95062, м.Одеса. вул..Посмітного, 10, код ЄДРПОУ 25041843), розташоване за адресою: Одеська обл, Овідіопольський р-н, с.Грибовка, вул.. Приморська,1, а саме: літний житловий вагон „Д”, 16кв.м. скасувати.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.85 ГПК України

Повне рішення складено 03.02.2012р.

Суддя Демешин О.А.

Попередній документ : 21300189
Наступний документ : 21300196