Рішення № 21300175, 01.02.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" лютого 2012 р.Справа № 5/17-4937-2011 За позовом Управління майна та інвестиції Теплодарської міської ради до відповідача приватного підприємства „Труа Текстиль Теплодар”

про розірвання договору оренди та стягнення 43027,40грн.

Суддя Погребна К.Ф.

В судових засіданнях приймали участь представники:

Від позивача: ОСОБА_1., довіреність № 01-11/282 від 26.08.2011р.;

Від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні 01.02.2012р. приймали участь представники:

Від позивача: ОСОБА_2., довіреність № 01-11/30 від 13.01.2012р.

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Управління майна та інвестицій Теплодарської міської ради Одеської області звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача, приватного підприємства „Труа Текстиль Теплодар” про розірвання договору оренди майна №7/2009 від 02.02.2009р. укладеного між Управлінням майна та інвестицій Теплодарської міської ради Одеської області та приватним підприємством „Труа Текстиль Теплодар” та про стягнення заборгованості в сумі 43027,40грн. яка складається з основного боргі по орендній платі в розмірі 40973,18грн. та пені 2054,22грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.12.20011р. порушено провадження по справі №5/17-4937-2011.

Відповідач у засідання суду не зявився, хоча був належним чином повідомлений про місце та дату засідання.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходження приватного підприємства „Труа Текстиль Теплодар” є саме та адреса, яка вказана у позовній заяві та на яку судом здійснювалась відправка поштової кореспонденції, а саме: Одеська область, м. Теплодар, Промзона 5.

Згідно п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8\1228 та п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8\123 до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Положеннями ст. 64 ГПК України зазначено, що у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідач відзив на позов не надав, у звязку з чим справу розглянуто у відповідності зі ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 01.02.2012р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив.

Відповідно до п.1 Положення про Управління майна та інвестицій, затвердженого рішенням Теплодарської міської ради Одеської області №54-VI-XXIV від 16.10.02р., останнє утворено для реалізації повноважень міської ради по управлінню майном територіальної громади. м.Теплодар, зокрема, відповідно до п.6.1.9 виступає орендодавцем цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, що перебувають у власності територіальної громади м.Теплодар.

02.02.2009р. між Управлінням майна та інвестицій Теплодарської міської ради Одеської області (орендодавець) та приватним підприємством „Труа Текстиль Теплодар” (орендар) був укладений договір оренди майна №7/2009.

Відповідно п.1.1 договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування комунальне майно територіальної громади м. Теплодар (далі майна): нежитлові приміщення конференц-залу загальною площею 635,9 м2 та електродільниці загальною площею 89,7м2 на 1-му поверсі у будинку Адміністративно-інженерного корпусу вартістю станом на 01.01.2009р. 355379,03грн., який розташований за адресою: 65490, м. Теплодар, Промзона, 5. Ціль використання майна: швейне виробництво.

Пунктом 2.1 договору визначено, що Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний в договорі і акті приймання-передавання майна. Обовязок щодо складання акту приймання-передавання „Про надання майна у оренду” покладається на Орендодавця.

Орендна плата та платежі згідно п. 3.1 договору перераховуються Орендарем на вказані Орендодавцем бюджетні рахунки не пізніше 10 числа кожного місяця, наступного за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції відносно суми орендної плати, яка визначена за перший місяць при укладенні договору оренди, та яка становить 2961,49 грн. х і січня №1 (розрахунок №1 до договору).

Відповідно до п.п.3.3 договору орендна плата та платежі, перераховані несвоєчасно або не в повному обсязі сплачується до бюджету з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати. Якщо Орендар не вносить орендну плату протягом 90 днів після строку оплати, вказаного п.3.1., договір за вимогою Орендодавця може бути достроково розірваний, що не звільняє Орендаря від обовязків по сплаті пені та орендної плати за час користування майном (п.3.4. договору).

Відповідно до п.3.6. договору вказана в п.3.1. договору орендна плата не враховує ПДВ, а також податок на землю, плату за яку Орендар здійснює згідно укладеного договору. Плату за комунальні та експлуатаційні послуги, якщо такі маються (теплоенергія, водопостачання, каналізація, електроенергія, звязок та інше), Орендар здійснює по окремим договорам в розмірах та в строки, обговорені відповідними окремими договорами.

У випадку прийняття Орендодавцем рішення про розірвання договору по причині невиконання Орендарем будь-якого із зобовязань, орендар повинен у відповідно до умов договору повернути орендовано майно у 5-дений термін з моменту отримання рішення Орендодавця про розірвання договору оренди (п.4.8 договору).

Пунктом 9.1. передбачено, що даний договір діє з 01.02.2009р. до 01.01.2012р. строком на 2 (два) роки 11 місяців. В разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на 2 (два) роки та на тих самих умовах, яки передбачені цим договором без підписання актів приймання передачі майна. (п 9.2.).

Договір може бути розірваний на вимогу однієї із сторін у відповідності п.4.8., за рішенням суду у випадку невиконання іншою стороною своїх обовязків по цьому договору, а також у випадках передбачених діючим законодавством (п.9.8. договору).

Судом встановлено, що 01.02.2009р. за актом приймання-передачі майна, Орендар прийняв у користування орендоване майно.

У звязку з порушенням орендатором зобовязання по сплаті орендної плати, 17.10.2011р. позивач направив на адресу відповідача претензією №01-11/360а щодо погашення останнім заборгованості по орендній платі на суму 40973,18грн. станом на 01.10.2011р., яка залишена відповідачем без відповіді

Невиконання відповідачем умов договору оренди 02.02.2009 р. № 7/2009 в частині своєчасного та повного перерахування плати за орендоване майно спричинило звернення Управління майна та інвестицій Теплодарської міської ради Одеської області до господарського суду Одеської області із позовною заявою про стягнення з приватного підприємства „Труа Текстиль Теплодар” боргу за період з лютого 2009р. по вересень 2011р. у сумі 40973,18 грн., пені у розмірі 2054,22 грн. та розірвання договору оренди майна від 02.02.2009 р. № 7/2009.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно із приписами ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами ст.526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст.626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України, в яких визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Частиною 1 ст. 283 Господарського кодексу України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Згідно п. 6 даної статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Частиною 3 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендар зобовязаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Також відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” орендар зобовязаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, відзначає, що між сторонами по даній справі виникли господарські зобовязання за договором оренди комунального майна.

При цьому Управління майна та інвестицій Теплодарської міської ради Одеської області виконало взяті на себе обовязки та передало у користування майно, що підтверджується актом приймання-передавання „Про надання майна у оренду”.

В свою чергу, приватне підприємство „Труа Текстиль Теплодар” порушив умови договору оренди, не виконав належним чином зобовязання по внесенню орендної плати, не дивлячись на те, що строк виконання зобовязань згідно п. 3.1 договору від 02.02.2009 р. № 7/2009 настав 10 числа кожного місяця, наступного за звітним.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з приватного підприємства „Труа Текстиль Теплодар” заборгованості по орендній платі в розмірі 40973,18 грн. підлягають задоволенню.

Разом з тим, ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Частиною 2 ст.343 Господарського кодексу України передбачено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як було зазначено по тексту рішення вище, за користування майном з орендаря справляється плата, розмір якої встановлюється договором оренди. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п.п.3.3 договору орендна плата та платежі, перераховані несвоєчасно або не в повному обсязі стягуються до бюджету з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Враховуючи підтвердження матеріалами справи факту несвоєчасного виконання відповідачем зобовязань за договором оренди щодо внесення орендної плати та перевіривши розрахунок пені, суд вважає його обґрунтованим таким що відповідає нормам чинного законодавства, а тому вимога позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 2054,22грн. піддягає задоволенню.

Частиною 3 ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобовязань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу (ст. 284 ГК України).

Згідно ст. 10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Наймодавець має право відмовитись від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд (ст..782 ЦК України).

З наведених норм вбачається, що підставою для розірвання договору оренди за рішенням суду є істотне порушення орендарем умов договору.

Мотивуючи позов про розірвання договору оренди майна, позивач відзначає той факт, що відповідачем не сплачується орендна плата.

Відповідно до п. 3.4 договору оренди майна від 02.02.2009 р. № 7/2009, якщо Орендар не сплачує орендну плату протягом 90 діб після строку оплати, вказаного п. 3.1, договір за вимогою Орендодавця може бути достроково розірваним, що не звільняє Орендаря від обовязків по сплаті пені та орендної плати за термін користування майном.

З огляду на те, що, як зазначено вище, матеріалами справи підтверджується неналежне виконання відповідачем зобовязань по перерахуванню орендної плати протягом 90 днів, чим порушено одну з істотних умов договору та значною мірою позбавлено орендодавця того, на що він розраховував, укладаючи угоду, суд вважає цілком обґрунтованими вимоги позивача про розірвання договору оренди майна від 02.02.2009 р. № 7/2009, укладеного між сторонами по справі.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги Управління майна та інвестицій Теплодарської міської ради Одеської області до приватне підприємство „Труа Текстиль Теплодар” про розірвання договору оренди майна від 02.02.2009 р. № 7/2009 та стягнення 43027грн. є обґрунтованим, підтверджуються матеріалами справи, тому підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст.44,49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті держмита та послуг на ІТЗ судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Розірвати договір оренди майна №7/2009 від 02.02.2009р., укладений між Управлінням майна та інвестицій Теплодарської міської ради Одеської області та приватним підприємством „Труа Текстиль Теплодар”.

3. Стягнути з приватним підприємством „Труа Текстиль Теплодар” (65490, Одеська область, м. Теплодар, Промзона, 5; код 36023588) на користь Управління майна та інвестицій Теплодарської міської ради Одеської області (65490, Одеська область, м.Теплодар, вул. Піонерна,7; код 26275444) 40973 (сорок тисяч девятсот сімдесят три) грн. 18коп. - боргу по орендній платі, 2054 (дві тисячі пятдесят чотири) грн. 22коп. - пені та судовий збір 2462 (дві тисячі чотириста шістдесят дві) грн. 50 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя Погребна К.Ф.

Повний тектс рішення складено 02.02.2012р.