Рішення № 21299788, 03.02.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" лютого 2012 р. Справа № 4/169-11

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом публічного акціонерного товариства “Банк Національний кредит”, м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю “Альтком-бетон”, м. Бориспіль

про стягнення 1 140 102,69 грн.

за участю представників сторін:

позивач ОСОБА_1. предст., дов. № 110 від 16.11.2011р.

відповідач не зявився;

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство "Банк національні інвестиції" (позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Альтком-бетон” (відповідач) про стягнення 1140102,69 грн., які складаються з 265269,91 грн. заборгованості по відсотках за користування кредитом, 5500,00 грн. заборгованості по комісії, 100753, 27 грн. пені за несвоєчасне погашення відсотків, 494001,18 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 87023,11 грн. 3% річних, 187555, 52 грн. інфляційних втрат.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобовязань згідно з умовами Кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 21Ю/2005/02-325/2-1 від 24.06.2005 р., Договорів про внесення змін до нього, а також мирової угоди від 16.03.2011р., укладеної між сторонами на стадії виконання судового рішення від 01.06.2010р. у справі № 10/047-10.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.11.2011р. було порушено провадження у справі, та призначено до розгляду на 12.12.2011р.

Ухвалою суду від 12.12.2011р. розгляд справи було відкладено на 16.01.2012р., у звязку з неявкою представника відповідача.

16.01.2012р. відповідачем через канцелярію суду було подано клопотання про призначення судово-економічної експертизи з метою здійснення перерахунку щодо нарахованих позивачем відсотках за користування кредитом, комісії, пені за несвоєчасне погашення відсотків, пені за несвоєчасне погашення кредиту, 3% річних та інфляційних втрат.

У відповідності до ч. 1 статті 41 ГПК України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Згідно ст. 1 Закону України "Про судову експертизу", судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства.

В свою чергу, необхідність судової експертизи в господарському судочинстві викликана тим, що в процесі здійснення правосуддя суд стикається з необхідністю встановлення таких фактів (обставин), дані про які вимагають спеціальних досліджень. Експертиза - це науковий, дослідницький шлях до висновків, які формулюються у висновку експерта, про фактичні обставини справи.

Проте, заявлене клопотання щодо здійснення розрахунку нарахованих позивачем відсотків, комісії, пені, інфляційних втрат та 3% річних не потребує спеціальних знань чи додаткових досліджень, у звязку з чим суд відмовляє в задоволенні поданого клопотання.

Також відповідачем 16.01.2012р. через канцелярію суду було подано відзив на позов та заяву про застосування строків позовної давності щодо нарахування пені за несвоєчасне погашення відсотків та пені за несвоєчасне погашення кредиту, в задоволенні яких він просить відмовити. Поданий відзив та заява прийняті судом до розгляду.

В судовому засіданні 16.01.2012р. було оголошено перерву до 30.01.2012р., про що сторони повідомлені під розписку в бланку оголошення перерви.

Разом з тим, 20.01.2012р. від відповідача до суду надійшли клопотання про призначення судової експертизи, заява про застосування строків позовної давності, відзив на позов, які ідентичні поданим відповідачем документам, що надійшли 16.01.2012р. через канцелярію суду, у звязку з чим суд повторно не надає їм правову оцінку та приєднує до матеріалів справи.

В судовому засіданні 30.01.2012р. було оголошено перерву до 03.02.2012р. для виготовлення повного тексту рішення.

Після оголошеної перерви, представник відповідача в судове засідання не зявився.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області -

встановив:

24.06.2005р. між акціонерним комерційним банком “Національний кредит”, правонаступником якого, згідно із Статутом є публічне акціонерне товариство “Банк Національний кредит” (позивач, банк) та товариством з обмеженою відповідальністю “Альтком-бетон” (позичальник) було укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 21Ю/2005/02-325/2-1, відповідно до умов якого банк відкриває позичальнику в строк користування до 23.06.2008 р. кредитну лінію, у сумі, яка не може перевищувати 3520000,00 грн., з його цільовим використанням (п.п.2.1, 2.2, 2.3 договору).

Кредит надається банком позичальнику шляхом оплати в межах сум та відповідно до термінів, розрахункових документів позичальника безпосередньо з позичкового рахунку, відкритого банком, на рахунки контрагентів позичальника або на поточний рахунок позичальника, відповідно до цільового призначення кредиту (п. 3.1 договору).

Так, на виконання умов Кредитного договору про відкриття кредитної лінії №21Ю/2005/02-325/2-1 від 24.06.2005 р. позивачем перераховано на рахунок відповідача 3500000,03 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 01 від 29.06.2005 р. на суму 2653645,03 грн., № 02 від 30.06.2005 р. - 515000,00 грн., № 03 від 30.06.2005 р. - 85000,00 грн., № 04 від 05.06.2005 р. - 246355,00 грн.

Проте, за словами позивача, відповідач, користуючись грошовими коштами в межах кредитної лінії, неналежним чином виконав взяті на себе зобовязання за умовами Кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 21Ю/2005/02-325/2-1 від 24.06.2005 р. та Договорів про внесення змін, у встановлений строк не здійснив повернення кредиту та не сплатив відсотки за користування кредитом, у звязку з чим у відповідача перед позивачем станом на 19.02.2010 р. утворилась заборгованість за кредитом у сумі 3025089,00 грн. та заборгованість за відсотками у сумі 508223,43 грн.

У звязку з невиконанням відповідачем умов Кредитного договору, позивачем було подано до господарського суду позов про стягнення з відповідача 3025089,00 грн. заборгованості за кредитом, 508223,43 грн. заборгованості за відсотками, 4000,00 грн. плати за надання та управління фінансовим кредитом, 237950,82 грн. пені за кредитом, 40416,81 грн. пені за відсотками, 299,28 грн. пені за надання та управління фінансовим кредитом, 13342,31 грн. інфляційних втрат, 4352,51 грн. 3 % річних.

Рішенням господарського суду Київської області від 01.06.2010р. у справі №10/047-10 позовні вимоги було задоволено в повному обсязі та стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю “Альтком-бетон” 3025089,00 грн. заборгованості за кредитом (станом на 19.02.2010р.), 508223,43 грн. заборгованості за відсотками (станом на 19.02.2010р.), 4000,00 грн. плати за надання та управління кредитом (за період з 01.07.2009р. по 28.02.2010р.), 237950,82 грн. пені за кредитом (за період з 01.10.2009р. по 23.03.2010р.), 40416,81 грн. пені за відсотками (за період з 02.07.2009р. по 29.03.2010р.), 299,28 грн. пені за надання та управління кредитом (станом на 29.03.2010р.), 13342,31 грн. інфляційних втрат (з липня 2009р. по січень 2010р.), 4352,51 грн. 3 % річних (за період з 01.07.2009р. по 18.02.2010р.), а також судові витрати: 25500,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що рішенням господарського суду від 01.06.2010р. було задоволено позовні вимоги з урахуванням заборгованості, пені, відсотків за користування кредитом, інфляційних втрат та 3% річних станом на 29.03.2010р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.03.2011р. у справі № 10/047-10 господарським судом було затверджено мирову угоду, укладену між сторонами у справі, на стадії виконання судового рішення.

Відповідно до п. 1 мирової угоди, сторони домовились, що загальна заборгованість відповідача перед позивачем по справі № 10/047-10 становить 3602014,37 гривень (а також проценти, які будуть нараховуватись щомісячно).

У відповідності до мирової угоди, сторони затвердили графік погашення заборгованості шляхом місячної оплати, який починається з 01.06.2011р. та з кінцевим поверненням 01.11.2011р. (п. 2 мирової угоди).

Пунктом 3 мирової угоди сторони передбачили, що від стягнення залишку заборгованості позивач відмовляється.

Проаналізувавши п. 3 мирової угоди, суд прийшов до висновку, що позивач відмовився від стягнення залишку заборгованості, яка була заявлена в межах справи №10/047-10.

Що стосується решти заборгованості за договором № 21Ю/2005/02-325/2-1 від 24.06.2005р. Кредитної лінії, то у відповідності до п. 5 мирової угоди сторони визначили, що набрання чинності цією мировою угодою не тягне за собою припинення зобов`язань сторін за договором про відкриття кредитної лінії № 21Ю/2005/02-325/2-1 від 24.06.2005р.

Таким чином, твердження відповідача стосовно того, що сторони, уклавши мирову угоду в процесі виконання рішення, припинили зобовязання по кредитному договору судом до уваги не беруться з підстав зазначених вище.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач цілком обґрунтовано звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості, яка складається з відсотків за користування кредитом, заборгованості по комісії, пені за несвоєчасне погашення відсотків та за несвоєчасне погашення кредиту, а також інфляційних втрат та 3% річних за період з 30.03.2010р. по 16.03.2011р. (з моменту прийняття рішення до моменту укладення мирової угоди на стадії виконання рішення).

Розглянувши позовну заяву, матеріали справи та подані сторонами докази, а також заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно ч. 2. ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Пунктом 3.2 договору встановлено, що відсотки за користування кредитом нараховуються банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуться позичальником, виходячи із встановленої банком відсоткової ставки у розмірі 18 % відсотків річних.

Нарахування банком відсотків здійснюється з дати першої оплати розрахункових документів позичальника з позичкового рахунку по дату повного остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії коштів. При розрахунку процентів використовується метод «факт/факт», виходячи з фактичної днів у місяці та у році.

Відсотки за користування кредитом нараховуються банком щомісяця за період з першого по останній день поточного місяця та сплачуються позичальником в національній валюті України, не пізніш останнього робочого дня поточного місяця, а при поверненні суми кредиту в повному обсязі в день погашення заборгованості.

В подальшому, згідно додаткових угод, розмір процентної ставки та термін повернення заборгованості неодноразово коригувався сторонами, та, згідно договору про внесення змін № 01-2/2-1 від 25.06.2009р., остаточний термін повернення заборгованості за кредитним договором визначено 01.12.2009р., розмір процентної ставки за користування кредитними коштами 25% річних. При цьому, згідно п. 3.4 кредитного договору, у випадку порушення відповідачем остаточного строку повернення всіх отриманих сум кредиту, останній сплачує проценти за неправомірне користування кредитом виходячи з 35% річних.

Приписами статтей 598-609 Цивільного Кодексу України передбачені підстави припинення зобовязань, зокрема, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Дострокове присудження до виконання основного зобов'язання в натурі не тягне його припинення з дня набрання законної сили рішенням суду і не виключає стягнення процентів, пені та збитків, а також інших штрафних санкцій, передбачених угодою, до дня фактичного задоволення (повного розрахунку).

Звернення до суду з вимогою про дострокове повернення всіх сум за кредитним договором, у зв'язку з порушенням умов договору згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК не означає односторонньої відмови від договору, а є наслідком невиконання чи неналежного виконання боржником своїх договірних зобов'язань. Це спосіб цивільно-правової відповідальності боржника. У подальшому при невиконанні рішення суду у кредитора виникає право стягувати суми, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК, оскільки зобов'язальні правовідносини не припинилися.

Вказаної правової позиції також дотримується Верховний суд України, про що викладено в «Узагальненні судової практики розгляду цивільних справ, що виникають з кредитних правовідносин»від 07.10.2010р. (з подальшими змінами та доповненнями).

Враховуючи той факт, що відповідач повернув кредит під час виконання мирової угоди, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом за період з 31.03.2010р. по 15.03.2011р. в сумі 265269,61 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до умов п. 3.3 договору, за надання та управління фінансовим кредитом у формі кредитної лінії позичальник сплачує банку щомісячну плату у розмірі 500,00 (пятсот) гривень.

Плата за надання та управління фінансовим кредитом у формі кредитної лінії нараховується банком щомісячно за період з першого до останнього дня поточного місяця та сплачується позичальником щомісяця не пізніш останнього робочого дня поточного місяця з поточного рахунку позичальника на рахунок, відкритий банком.

Враховуючи умови договору, а також те, що судом був встановлено, що зобовязання за договором не припинились, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 5500,00 грн. плати за надання та управління фінансовим кредитом (квітень 2010р. лютий 2011р.) нараховані позивачем правомірно та підлягають стягненню з відповідача.

Крім стягнення заборгованості по відсотках за користування кредитом та заборгованості по комісії позивач просив суд стягнути з відповідача пеню за несвоєчасну сплату відсотків в сумі 100753, 27 грн. та пеню за несвоєчасну сплату кредиту в сумі 494001, 18 грн., які нараховані з 31.03.2010р. по 15.03.2011р.

Суд, розглянувши дані вимоги, прийшов до висновку, що вони підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 5.3 договору, за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або плати за кредит, та/або відсотків за неправомірне користування кредитом позичальник сплачує банку пеню, яка обчислюється від сум и простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення та нараховується щоденно.

В судовому засіданні 16.01.2012р. відповідачем було подана заява про застосування строків позовної давності щодо нарахування пені за несвоєчасне погашення відсотків та пені за несвоєчасне погашення кредиту, у звязку з чим останній просив суд відмовити в цій частині позовних вимог.

У відповідності до приписів статті 256 ЦК України визначено, що позовна давність це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною 2 ст. 258 ЦК України передбачено, що до вимог про стягнення неустойки (зокрема пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік.

Частиною 5 ст. 261 ЦК України визначено, що за зобовязаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Пунктом 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що позивачем було подано позов до господарського суду 25.11.2011р., суд застосувавши строк спеціальної позовної давності в один рік, прийшов до висновку, що пеня за несвоєчасну сплату кредиту та пеня за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом підлягає задоволенню лише за період з 26.11.2010р. по 15.03.2011р.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтями 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно розяснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за не виконання або неналежне виконання грошових зобовязань” від 29.04.1994 року № 02-5/293, пеня встановлена чинним законодавством або договором, підлягає сплаті за весь період часу, протягом якого не виконано грошове зобовязання з урахуванням 6-місячного строку позовної давності.

Таким чином, враховуючи заяву про застосування строків позовної давності, а також вищенаведені норми чинного законодавства, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 141308,95 грн. пені за несвоєчасну сплату кредиту та 26572, 79 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом за період з 26.11.2010р. по 15.03.2011р.

Крім пені позивач просив стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 187555,52 грн. та 3 % річних у сумі 87023,11 грн. за період з 31.03.2010р. по 15.03.2011р.

Відповідач у відзиві на позов заперечує проти нарахування 3% річних, оскільки такий вид відповідальності умовами договору передбачений не був, у звязку з чим просив відмовити в задоволенні 87023, 11 грн. 3% річних.

Суд не може погодитись з даними твердженнями відповідача, оскільки 3% є самостійним видом цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобовязання, яка передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказана норма передбачає можливість стягувати за прострочення виконання грошового зобов'язання проценти річних. Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення. Проценти річних, передбачені даною статтею, є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань.

Суд, здійснивши власний розрахунок 3% річних, встановив, що заявлені позивачем до стягнення три проценти річних відповідають вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога щодо стягнення трьох процентів річних з простроченої суми в розмірі 87023,11 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до п. 5.2. договору, позичальник у випадку прострочення ним виконання зобовязання по повернення банку сум кредиту та/або плати за кредит, та/або відсотків за неправомірне користування кредитом зобовязаний сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу.

Враховуючи те, що сума боргу в розмірі 3025089,00 грн. була нарахована без встановленого індексу інфляції, як це встановлено в п. 5.2 договору, позивач звертається до суду про стягнення інфляційних втрат на загальних підставах, як це визначено статтею 625 ЦК України.

Судом було перевірено правильність нарахування інфляційних втрат та встановлено, що заявлений позивачем до стягнення розмір інфляційних втрат в сумі 187555, 52 грн. є арифметично вірним, а тому підлягає задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги публічного акціонерного товариства “Банк Національний кредит” до товариства з обмеженою відповідальністю “Альтком-бетон” про стягнення 1 140 102,69 грн. підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача підлягає до стягнення 265269,91 грн. суми заборгованості по відсотках за користування кредитом, 5500,00 грн. суми заборгованості по комісії, 26572,79 грн. суми нарахованої пені за несвоєчасне погашення відсотків, 141 308,95 грн. суми нарахованої пені за несвоєчасне погашення кредиту, 87023, 11 грн. 3% річних та 187555, 52 грн. інфляційних втрат.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Альтком-бетон” (08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 79; код ЄДРПОУ 33488613) на користь публічного акціонерного товариства “Банк Національний кредит” (04053, м. Київ, вул. Тургенєвська, 52/58; код ЄДРПОУ 20057663) - 265269 (двісті шістдесят пять тисяч двісті шістдесят девять) грн. 91 коп. суми заборгованості по відсотках за користування кредитом, 5500 (пять тисяч пятсот) грн. 00 коп. суми заборгованості по комісії, 26572 (двадцять шість тисяч пятсот сімдесят дві) грн. 79 коп. суми нарахованої пені за несвоєчасне погашення відсотків, 141308 (сто сорок одну тисячу триста вісім) грн. 95 коп. суми нарахованої пені за несвоєчасне погашення кредиту, 87023 (вісімдесят сім тисяч двадцять три) грн. 11 коп. 3% річних та 187555 (сто вісімдесят сім тисяч пятсот пятдесят пять) грн. 52 коп. інфляційних втрат, 14265 (чотирнадцять тисяч двісті шістдесят пять) грн. 19 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.В. Щоткін