Рішення № 21299552, 26.01.2012, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

26 січня 2012 р. Справа 6/143/2011/5003

за позовом: Приватного підприємства "Горизонт" , м.Одеса

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Остер", м.Вінниця

про зобов'язання виконати дії, розірвання договору та стягнення 574 516,93 грн..

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Іллічівська птахофабрика", с.Молодіжне Овідіопольського району Одеської області та Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Бритавка", с.Бритавка Чечельницького району Вінницької області

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сингента", м.Київ та Виробничо-комерційна фірма у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Констант-П" ЛТД, м.Вінниця

Головуючий суддя Банасько О.О.

Cекретар судового засідання Кислиця Л.С.

Представники :

позивача: ОСОБА_1 - директор, паспорт серії НОМЕР_1, виданий 24.12.1996 року.

ОСОБА_2 - представник, довіреність № 01/ю-23032019 від 23.03.2010 року, паспорт серія НОМЕР_2 виданий 16.10.1996 року.

відповідача: ОСОБА_3 - представник, довіреність № 25 від 19.01.2011 року, паспорт серія НОМЕР_3 виданий 18.02.1997 року.

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача СТОВ "Іллічівська птахофабрика": ОСОБА_2 - генеральний директор, паспорт серія НОМЕР_2 виданий 16.10.1996 року.

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача СТОВ "Агрофірма "Бритавка": не з'явився.

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ "Сингента": не з'явився.

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ВКФ ТОВ "Констант-П" ЛТД: не з'явився.

Викликана в судове засідання для дачі пояснень директор ТОВ "Остер" Гур'євська Олена В'ячеславівна: не з'явилася.

В С Т А Н О В И В :

14.09.2011 року до господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява приватного підприємства "Горизонт" до товариства з обмеженою відповідальністю "Остер" про зобов'язання виконати дії, розірвання договору купівлі-продажу № 04/07-1 від 04.07.2010 року та стягнення 574 516,93 грн..

Ухвалою суду від 16.09.2011 року (суддя Говор Н.Д.) порушено провадження у справі № 6/143/2011/5003 та призначено до розгляду на 20.10.2011 року.

Ухвалою суду від 20.10.2011 року в зв'язку з неявкою представника позивача розгляд справи відкладено до 10.11.2011 року.

10.11.2011 року ПП "Горизонт" подано заяву про відвід судді Говор Н.Д..

Ухвалою від 10.11.2011 року відмовлено в задоволенні заяви позивача про відвід судді господарського суду Вінницької області Говор Н.Д. від розгляду справи № 6/143/2011/5003.

Одночасно вказаною ухвалою задоволено самовідвід судді Говор Н.Д. від розгляду справи № 6/143/2011/5003.

Відповідно до розпорядження керівника апарату господарського суду Вінницької області від 11.11.2011 року на підставі п.п.3.1.10, 3.1.13 Положення про автоматизовану систему документообігу суду в зв'язку із задоволенням суддею Говор Н.Д. самовідводу від розгляду справи призначено повторний автоматичний розподіл справи № 6/143/2011/5003.

За результатами автоматизованого розподілу справу № 6/143/2011/5003 було розподілено судді Банасько О.О..

Ухвалою суду від 14.11.2011 року справу № 6/143/2011/5003 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 30.11.2011 року. Одночасно ухвалою суду залучено до участі в розгляді даної справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача СТОВ "Іллічівська птахофабрика" та СТОВ "Агрофірма "Бритавка".

23.11.2011 року через канцелярію суду відповідачем подано заперечення на позов в якому останній стверджує, що у відповідності до умов договору ТОВ "Остер" свої зобов'язання виконав належним чином та зазначає, що позивачем при зверненні з даним позовом пропущено строк позовної давності, який він просить суд застосувати в зв'язку з чим просить відмовити в задоволені позовних вимог.

29.11.2011 року до господарського суду Вінницької області від відповідача надійшло клопотання в якому останній просить суд розглядати справу за його відсутності в зв'язку з відрядженням юрисконсульта підприємства. Подане клопотання та заперечення на позов останній підтримує в повному обсязі.

30.11.2011 року через канцелярію суду представником позивача подано клопотання про витребування доказів необхідних для розгляду справи від відповідача, ТОВ "Сингента" та ТОВ"Байєр".

Ухвалою від 30.11.2011 року розгляд справи відкладено до 14.12.2011 року.

14.12.2011 року через канцелярію суду від відповідача надійшло письмове пояснення на виконання вимог ухвали суду від 30.11.2011 року в якому з поміж іншого, останній вказує на те, що для виконання договору № 04/07-1 від 04.07.2007 року ним придбавався товар у ТОВ "Сингента" та ВКФ ТОВ "Констант-П" (дистриб'ютора ТОВ "Штефес Агро").

Також 14.12.2011 року від арбітражного керуючого Бойка С.В. надійшло письмове пояснення в якому останній вказує зокрема на наступне: 03.02.2010 року господарським судом Вінницької області порушено провадження у справі № 5/27-10 про визнання банкрутом СТОВ "Агрофірма "Бритавка" в порядку ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; 11.05.2010 року винесено постанову про визнання СТОВ "Агрофірма "Бритавка" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Бойка С.В.; місцезнаходження майна підприємства невідоме; пошук печаток та штампів, бухгалтерської та іншої документації СТОВ "Агрофірма "Бритавка" результатів не дав.

Ухвалою суду від 14.12.2011 року з метою надання представниками сторін додаткових доказів необхідних для вирішення даного спору по суті розгляд справи відкладено до 18.01.2012 року. Одночасно ухвалою суду залучено до в розгляді даної справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ "Сингента", ВКФ ТОВ "Констант-П" ЛТД. Також ухвалою суду продовжено термін розгляду справи передбачений ч.3 ст.69 ГПК України на 15 днів.

18.01.2012 року на адресу господарського суду Вінницької області від ТОВ "Сингента" надійшло клопотання в якому останнє просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату з метою підготовки документів які вимагались ухвалою суду від 14.12.2011 року мотивоване неможливістю подання витребуваних судом документів в зв'язку з перебуванням працівників товариства у відпустці.

18.01.2012 року в судовому засіданні представником СТОВ "Іллічівська птахофабрика" подано клопотання про залучення до участі у розгляді справи в якості інших відповідачів ряду підприємств, а саме: Сингента Лімітед, Великобританія; Байєр Крок Саєнс ГмбХ, Німеччина; Syngenta Grop Protektion AG, Базель, Швейцарія; Syngenta Chemicals B.V., Сенеф, Бельгія; Schirm GmbH Division Hermania, Німеччина; Bayer Grop Science AG, Німеччина; ТОВ "Сингента", м.Київ; Revival-Express Ltd, м.Обухів, Київська область; Виробничо комерційна фірма у формі ТОВ "Констант-П" ЛТД, м.Вінниця.

Ухвалою від 18.01.2012 року клопотання СТОВ "Іллічівська птахофабрика" про залучення до участі у розгляді справи інших відповідачів відхилено судом в повному обсязі. Одночасно розгляд справи відкладено до 26.01.2012 року в зв'язку з неявкою в судове засідання представників третіх осіб (СТОВ "Агрофірма "Бритавка", ТОВ "Сингента", ВКФ ТОВ "Констант-П") та викликаного для дачі пояснень директора ТОВ "Остер" Гур'євської О. В., неподання останніми витребуваних документів, а також подане ТОВ "Сингента" клопотання.

Треті особи (СТОВ "Агрофірма "Бритавка", ТОВ "Сингента", ТОВ "Байер", ВКФ ТОВ "Констант-П" ЛТД) в судове засідання 26.01.2012 року не з'явились та не повідомили про причини своєї неявки, при тому, що про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином - ухвалою суду, яка надсилалась рекомендованою кореспонденцією.

Стосовно неявки в судове засідання третіх осіб суд зауважує, що згідно витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 12488449, № 12489247, № 12488929 місцезнаходженням ТОВ "Сингента", ТОВ "Байер", ВКФ у формі ТОВ "Констант-П" ЛТД значиться: вул.Козацька, 120/4 м.Київ Голосіївський район, 03680; вул.Верхній Вал, м.Київ, Подільський район, 04071; вул.Пирогова, 144, кв.6, м.Вінниця, Ленінський район, 21037 відповідно, що є ідентичним тим адресам по яким судом надсилались копії ухвал, в тому рахунку і ухвали від 18.01.2012 року.

В зв'язку з тим, що відносно СТОВ "Бритавка" порушено провадження у справі про банкрутство (справа № 5/27-10) повідомлення СТОВ "Бритавка" про час та місце судового засідання суд здійснювалось за наступними адресами: с.Бритавка Чечельницького району Вінницької області, 67840 (юридична адреса) та вул.Козицького, 46, м.Вінниця, 21050 (адреса арбітражного керуючого (ліквідатора) Бойка С.В.).

Суд зазначає, що в матеріалах справи містяться повідомлення про вручення поштового відправлення, які підтверджують факт отримання ухвал суду СТОВ "Агрофірма "Бритавка", ТОВ "Сингента", ТОВ "Байер".

Окрім того, вказані підприємства на виконання ухвал надавали суду відповідні докази, що свідчить про їх поінформованість про наявність в провадженні господарського суду Вінницької області справи № 6/143/2011/5003, а в судовому засіданні 14.12.2011 року був присутній арбітражний керуючий (ліквідатор) Бойко С.В..

Водночас конверт з ухвалою суду надісланий на адресу ВКФ ТОВ "Контстант-П" ЛТД повернувся до суду з відміткою відділення поштового зв'язку "за зазначеною адресою не проживає".

Враховуючи наведене суд зауважує, що відповідно до вимог частин 1, 3 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Виходячи з вимог ч.2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Варто зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

При неявці третіх осіб в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" у разі якщо зміна відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, не пов'язана із змінами, що вносяться до установчих документів юридичної особи, або не підлягає державній реєстрації, особа, уповноважена діяти від імені юридичної особи (виконавчого органу), подає (надсилає рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи юридичної особи заповнену реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвал, які наявні в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вони є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам.

Також суд розпочинаючи судове засідання 26.01.2012 року врахував п.3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в якому вказано, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення третіх осіб належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останніх в судове засідання для реалізації ними права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд враховує, що статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Враховуючи те, що норми ст.ст.38, 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.

Проте, треті особи своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористались, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача та третьої особи або їх представників, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судове засідання 26.01.2012 року не з'явився також викликаний в порядку ст.65 ГПК України директор ТОВ "Остер", який за усним твердженням представника даного підприємства ОСОБА_3 в цей день не зміг бути присутнім в судовому засіданні по причині свого перебування у відрядженні.

26.01.2012 року до суду надійшло додаткове заперечення відповідача на позов в якому останній наводить додаткові аргументи в спростування заявленого позову, а саме: пропуск позивачем строку позовної давності; відсутність претензій та актів оформлених у відповідності до приписів Інструкції про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості № П-7 від 25.04.1966 року при передачі товару зі сторони позивача; зобов'язання позивача по наданню регламентів, паспортів безпеки, рекомендацій, місць виробництва товару умовами договору не встановлено тощо.

За клопотанням позивача фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

В судовому засіданні 26.01.2012 року за клопотанням позивача та третьої особи, суд здійснив відтворення протоколу судового засідання від 12.08.2011 року, яку відбулось в Одеському апеляційному господарському суді при розгляді справи № 25/34-10-669.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи ТОВ "Іллічівська птахофабрика", з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

04.07.2007 року між ТОВ "ОСТЕР" (Продавець) та ПП "ГОРИЗОНТ" (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу № 04/07-1 предметом якого згідно п.п. 1.1., 1.2являється зобов'язання Продавця передати у власність Покупцю, а Покупцю прийняти та своєчасно оплатити Засоби Захисту Рослин (надалі-Товар) у погодженому Сторонами асортименті. Кількість, асортимент та ціни на Товар визначаються в додатках до цього Договору, які становлять його невід'ємну частину, підпис на яких Покупця, свідчить про погодження Сторонами вартості та кількості Товару (а.с.74-76, т.1).

В розділі 2 Договору Сторони врегулювали порядок розрахунків та перехід права власності на Товар.

Зокрема, розрахунки за поставлений Товар за цим договором здійснюються Покупцем наступним чином.

Покупець здійснює до моменту поставки передоплату у розмірі 20 % від загальної вартості товару в безготівковій формі на поточний рахунок Продавця на протязі трьох банківських днів з дня укладення даного договору; на несплачену суму вартості товару (сума з відрахуванням передоплати) Продавець надає Покупцю товарний кредит з терміном оплати до 25 жовтня 2007 року. Вартість товару оплачується на поточний рахунок Продавця у національній валюті. На момент підписання даного договору сума вартості товару визначається Продавцем за курсом долара США до гривні: 5,05 грн. за 1 долар США. В тому випадку, коли курс долара США на день проплати вищий, ніж курс долара США на день підписання договору, гривневий еквівалент змінюється відповідно до курсу долара США на день оплати. Після отримання передоплати від Покупця у розмірі 20 % від загальної вартості товару, Продавець на протязі 5-ти днів доставляє товар на склад Покупця, який знаходиться за адресою: с.Бритавка, Чечельницький район, Вінницька область. На отримання товару уповноважені як Покупець (представник ПП "ГОРИЗОНТ") так і представник СТОВ "Агрофірма "Бритавка", який уповноважений на це Покупцем і діє за згодою та в інтересах Покупця. Передача товару Продавцем і прийняття товару Покупцем оформляється видатковою накладною, яка підписується представниками сторін, дата оформлення якої вважається датою передачі товару Покупцю. Для отримання товару Продавець зобовязаний представити Продавцю належно оформлену довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей, а також всі інші, передбачені чинним законодавством, документи. Право власності на Товар та ризик випадкової загибелі або псування Товару виникає у Покупця з моменту оформлення видаткової накладної (п.п.2.1, 2.1.1, 2.1.2, 2.2-2.6 Договору).

Згідно положень Договору Покупець зобов'язувався у встановлений термін здійснити розрахунок, згідно з п.2.1 цього Договору та прийняти Товар, а Продавець в свою чергу зобов'язувався передати Покупцю Товар у встановлений в Договорі термін та прийняти оплату за Товар (п.п.3.2, 3.2.1, 3.2.2, 3.3, 3.3.1, 3.3.2 Договору).

В п.4.1 Договору сторони обумовили, що якість Товару, що передається Покупцю, підтверджується сертифікатом (сертифікатами) про якість та походження. Товар повинен мати походження з високорозвинутих країн.

В розділі 5 Договору сторони врегулювали відповідальність за порушення взятих зобов'язань.

Зокрема, за невиконання Продавцем зобов'язань передбачених п.2.3 цього Договору, він сплачує Покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка складає 16 % за кожен день прострочення, від суми недопоставленого Товару, а в разі прострочення поставки Товару з вини Продавця, більш ніж на 7 (сім) календарних днів, Продавець сплачує Покупцю штраф у розмірі 2 % від суми непоставленого Товару, а також повертає Покупцю повну суму передоплати. Покупець, в свою чергу, має право відмовитись в односторонньому порядку від виконання Договору, якщо Продавець з своєї вини прострочив поставку Товару більше ніж на 7 (сім) календарних днів (п.п.5.9, 5.10 Договору).

Також сторони, відповідно до ст.259 ЦК України, домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх зобовязань за даним договором. Крім цього, сторони, відповідно до п.6 ст.232 ГК України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязань за даним договором, здійснюється без обмеження строку (п.5.8 Договору).

Згідно п.7.1 Договору даний договір набуває чинності з дня його підписання сторонами і діє до моменту проведення остаточних розрахунків.

Пунктом 7.5 Договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання однією із сторін умов цього Договору він може бути змінений або розірваний на вимогу другої сторони за рішенням господарського суду. Одностороння відмова від виконання Договору не допускається, крім випадку зазначеного у п.5.10 цього Договору.

Сторонами було підписано додаток № 1 до Договору від 04.07.2007 року № 04/07-1 в якому останніми було погоджено найменування Товару (Круізер, Дерозал, Ураган Форте, Дуал Голд, Гезагард), його кількість (145 л., 35 л., 2133 л., 900 л., 1200 л. відповідно), ціну та загальну суму поставки (491 608,58 грн.) (а.с.77, т.1).

Судом встановлено, що на підставі рахунку-фактури від 03.07.2007 року № СФ-0000662 позивачем за платіжним дорученням від 04.07.2007 року було перераховано ТОВ "Остер" 98 320,92 грн. (а.с.78-79, т.1).

Як вбачається із матеріалів справи ТОВ "Остер" передало ПП "Горизонт" Товар на загальну суму 491 605,58 грн., що підтверджується видатковою накладною від 07.08.2007 року № РН-00345/1 (а.с.80, т.1).

Враховуючи повну ідентичність найменування Товару, його кількості, ціни, загальної вартості Товару відображеної в додатку № 1 до Договору від 04.07.2007 року № 04/07-1 та у видатковій накладній від 07.08.2007 року № РН-00345/1 суд приходить до висновку про те, що поставка Товару здійснювалась на виконання умов зазначеного Договору.

Також судом встановлено, що частина Товару на суму 275148,96 грн. була повернута ПП "Горизонт" ТОВ "Остер", що підтверджується довіреністю серія ЯОД № 783241 від 29.02.2008 року та видатковою накладною від 03.03.2008 року № ВП-0000001 (а.с.86-88, т.1).

Слід зазначити, що наведені вище факти встановлені при розгляді господарської справи № 25/34-10-669 господарським судом Одеської області за результатами розгляду якої 14.06.2010 року було прийнято рішення про стягнення з ПП "Горизонт" на користь ТОВ "Остер" 104 635,70 грн. основного боргу, 37 763,02 грн. пені, 5 231,79 грн. штрафу, 42 377,46 грн. відсотків за користування товарним кредитом (а.с.132-148, т.1).

При розгляді вказаної вище справи судами також встановлено, що ПП "Горизонт" частину отриманого Товару використало в господарській діяльності, а повернення залишку невикористаного Товару було здійснено в рахунок погашення заборгованості, що приймається судом до уваги при розгляді даної справи з огляду на приписи ст.35 ГПК України.

Як вбачається із матеріалів справи позивач звертаючись з позовом до суду заявив цілий ряд позовних вимог, які з огляду на їх зміст можна згрупувати наступним чином:

1. Вимоги про зобов'язання ТОВ "Остер" надати ПП "Горизонт" документи, а саме: екологічну інформацію в письмовій формі; сертифікати якості; паспорт безпеки; регламенти застосування та щорічні доповнення до них; рекомендації щодо застосування на кожну товарну одиницю; сертифікати на відповідність пестицидів і агрохімікатів вимогам державних стандартів та інших нормативних документів зі стандартизації України; письмову інформацію, що мала міститись на етикетках упаковки переданого товару; рекомендації по транспортуванню, зберіганню, застосуванню та знешкодженню, індивідуальній і громадській безпеці, охороні навколишнього середовища; сертифікати про країну походження кожного виду товару.

2. Вимоги про стягнення з ТОВ "Остер" на користь ПП "Горизонт" 574 516 грн. 93 коп., з яких: 98 320 грн. 92 коп. - авансу, 395 704 грн. 02 коп. - пені, 9 832 грн. 11 коп. - штрафу, 12 060 грн. 62 коп. - 3 % річних, 58 599 грн. 26 коп. - інфляційних втрат.

3. Вимога про розірвання договору купівлі-продажу № 04/07-1 від 04.07.2010року (позовна заява від 20.08.2011 року № 29/04 (вих), а.с.2-40, т.1).

Обґрунтовуючи вимоги про зобов'язання відповідачу передати документи позивач вказує на те, що при переданні Товару Продавцем не було виконано зобов'язання встановлене для нього п.4.1 Договору, а саме - не передано сертифікатів якості та сертифікатів походження Товару, що за твердженням позивача робить невизначеною ціну Товару, а також свідчить про те, що Товар слід вважати непереданим до часу заявлення позову. За посиланням позивача відповідачем не передавались сертифікати якості на Товар, оскільки їх у нього не було та не могло бути. Також позивач вказує на те, що повернення ним залишків Товару слід розцінювати як дію по односторонній відмові від Договору.

Вимоги про стягнення з відповідача 574 516 грн. 93 коп. обґрунтовуються простроченням виконання відповідачем взятого на себе за договором від 04.07.2007 року № 04/07-1 зобов'язання щодо поставки Товару в строк 5-ти календарних днів з моменту отримання попередньої оплати на 28 календарних днів та умовами зазначеного Договору, який передбачає відповідальність за прострочення поставки у вигляді пені, штрафу тощо.

Наведені вище обставини (прострочення відповідачем поставки Товару, відсутність сертифікатів якості і походження, несплата штрафу та пені, неповернення авансу) слугують також підставою позовної вимоги про розірвання договору.

В якості нормативно-правового обґрунтування позовних вимог позивач посилається на приписи Господарського та Цивільного кодексів України, Митного кодексу України, Закону України "Про пестициди та агрохімікати", Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля ратифікованої Законом України від 06.07.1999 року № 832-XIV, Регламенту Європейського парламенту і Ради Європейського Союзу (ЄС) в галузі реєстрації, оцінки, дозволу і обмежень хімічних речовин № 1907/2006 від 18.12.2006 року тощо.

Як вказувалось вище, відповідач заперечує проти позову та просить в його задоволенні відмовити.

Як вбачається із відзиву від 17.10.2011 року № 401, письмового заперечення на позов від 22.11.2011 року № 440, письмового клопотання від 14.12.2011 року № 462, письмового заперечення на позов від 26.01.2012 року № 35 (а.с.95-97, т.1, а.с.67-69, 113-115, т.2) в обґрунтування заперечень на заявлені позовні вимоги відповідач вказує на наступне:

- прострочення виконання зобов'язання по поставці Товару не було, оскільки умовами Договору передбачався обов'язок Покупця надати довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей для отримання Товару, а оскільки Покупець надав таку довіреність 01.08.2007 року то і поставка Товару відбулась 07.08.2007 року, що на думку відповідача свідчить про узгодження сторонами більш пізніх строків поставки засобів захисту рослин;

- твердження позивача про непередання сертифікатів якості та походження в порушення приписів ст.ст.33, 34 ГПК України не підтверджено відповідними доказами, в тому рахунку із врахуванням приписів Інструкції про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю № П-7. При цьому відповідач зазначає, що прийняття Товару 07.08.2007 року відбулось зі сторони Покупця без жодних застережень та зауважень, в тому рахунку і щодо наявності (відсутності) сертифікатів якості та походження, частина Товару використана Покупцем в господарській діяльності, а частина Товару повернута в рахунок зменшення заборгованості за договором від 04.07.2007 року № 04/07-1, а не в зв'язку з його неякісністю;

- посиланню позивача стосовно неналежної якості майна дано відповідну оцінку судами при розгляді господарської справи № 25/34-10-669 в яких вказано на його неспроможність;

- заявлення позову здійснено з пропуском строку позовної давності, який відповідач просить застосувати при розгляді даного спору;

- поставлені Покупцю препарати були зареєстровані для використання в Україні на момент поставки;

- умовами договору від 04.07.2007 року № 04/07-1 не передбачено обов'язку Продавця надавати в письмовій формі інформацію щодо регламентів, паспортів безпеки, рекомендацій, місць виробництва тощо.

В письмових поясненнях від 09.11.2011 року № 36/04, від 09.12.2011 року № 39/04 позивач навів свої спростування щодо заперечень відповідача наведених у його відзиві та письмових поясненнях вказаних вище (а.с.1-8, 140-144, т.2).

Зокрема позивач вказує на: безпідставність твердження відповідача щодо відсутності його прострочення при поставці Товару; відсутності доказів надання відповідачем сертифікатів якості та походження при переданні Товару з огляду на пояснення надані представником ТОВ "Остер" ОСОБА_3 в судовому засіданні, яке відбулось 12.08.2010 року в Одеському апеляційному господарському суді; невідповідності наданих ТОВ "Остер" копій сертифікатів вимогам Національного стандарту України "Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003"; безпідставності заяви про застосування строку позовної давності з огляду на обумовлення в договорі продовження строку позовної давності та нарахування штрафних санкцій тощо.

В письмових поясненнях від 18.01.2012 року № 7 СТОВ "Іллічівська птахофабрика" зазначає про порушення відповідачем зобов'язання в частині своєчасності поставки Товару та ненаданні при передачі Товару сертифікатів якості та походження. Окрім того у вказаному поясненні вказано на відсутності таких сертифікатів у відповідача взагалі та фальсифікації наданих відповідачем під час розгляду даної справи копій сертифікатів.

Розглянувши кожну із груп заявлених вимог суд з огляду на встановлені обставини справи, наявні у справі документи дійшов наступних висновків окремо щодо кожної із них.

Вимоги про зобов'язання ТОВ "Остер" надати ПП "Горизонт" документи, а саме: екологічну інформацію в письмовій формі; сертифікати якості; паспорт безпеки; регламенти застосування та щорічні доповнення до них; рекомендації щодо застосування на кожну товарну одиницю; сертифікати на відповідність пестицидів і агрохімікатів вимогам державних стандартів та інших нормативних документів зі стандартизації України; письмову інформацію, що мала міститись на етикетках упаковки переданого товару; рекомендації по транспортуванню, зберіганню, застосуванню та знешкодженню, індивідуальній і громадській безпеці, охороні навколишнього середовища; сертифікати про країну походження кожного виду товару задоволенню не підлягають виходячи із наступних міркувань.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобовязань.

Вказана норма кореспондується зі статтями 525, 526 ЦК України.

В силу ст. 629 ЦК України договір є обовязковим до виконання сторонами.

З моменту укладення сторонами договору від 04.07.2007 року № 04/07-1 між ними виникли зобов'язання які регулюються параграфом 1 "Загальні положення про купівлю-продаж" глави 54 Цивільного кодексу України "Купівля-продаж".

Отже, предметом дослідження у справі є встановлення обставин наявності і виконання сторонами зобовязань за угодою, яка за своєю правовою природою є договором купівлі - продажу.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 ЦК України встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Пунктом 4.1 Договору від 04.07.2007 року № 04/07-1 встановлено, що якість Товару, що передається Покупцю, підтверджується сертифікатом (сертифікатами) про якість та походження. Товар повинен мати походження з високорозвинутих країн.

Також суд зазначає, що крім витребування сертифікатів якості та походження позивачем заявлено вимогу про зобов'язання відповідачу надати документи, які не передбачені умовами п.4.1 договору, а саме: паспорт безпеки; регламенти застосування та щорічні доповнення до них; рекомендації щодо застосування на кожну товарну одиницю; сертифікати на відповідність пестицидів і агрохімікатів вимогам державних стандартів та інших нормативних документів зі стандартизації України; письмову інформацію, що мала міститись на етикетках упаковки переданого товару; рекомендації по транспортуванню, зберіганню, застосуванню та знешкодженню, індивідуальній і громадській безпеці, охороні навколишнього середовища.

В якості обґрунтування вимоги про витребування решти документів позивач посилається на приписи Митного кодексу України, Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля ратифікованої Законом України від 06.07.1999 року № 832-XIV, Регламенту Європейського парламенту і Ради Європейського Союзу (ЄС) в галузі реєстрації, оцінки, дозволу і обмежень хімічних речовин № 1907/2006 від 18.12.2006 року, Закону України "Про пестициди і агрохімікати" тощо.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено статтею 16 цього Кодексу, згідно ч.2 якої способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вимога про зобов'язання передати документи передбачені в якості приналежності до Товару узгоджується із таким способом захисту як примусове виконання обов'язку в натурі.

Водночас виходячи із встановлених обставин справи суд приходить до висновку про безпідставність вказаної вимоги враховуючи наступні приписи законодавства.

Стаття 666 ЦК України передбачає правові наслідки невиконання продавцем обовязку передати приналежності товару та документи, що стосуються товару, а саме: якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Статтею 688 ЦК України закріплений обовязок покупця повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Згідно ч.1 ст.707 ЦК України покупець має право протягом чотирнадцяти днів не рахуючи дня купівлі непродовольчого товару належної якості, якщо триваліший строк не оголошений продавцем, обміняти його у місці купівлі або інших місцях, оголошених продавцем, на аналогічний товар інших розміру, форми, габариту, фасону, комплектації тощо. У разі виявлення різниці в ціні покупець проводить необхідний перерахунок з продавцем. Якщо у продавця немає необхідного для обміну товару, покупець має право повернути придбаний товар продавцеві та одержати сплачену за нього грошову суму. Вимога покупця про обмін або повернення товару підлягає задоволенню, якщо товар не був у споживанні, збережено його товарний вид, споживчі властивості та за наявності доказів придбання товару у цього продавця.

Продавець або виготовлювач (чи уповноважені ними представники) зобов'язані прийняти товар неналежної якості від покупця і задовольнити його вимоги про заміну товару або усунення недоліків. Доставка товару продавцеві та його повернення покупцеві здійснюються продавцем або виготовлювачем, а в разі невиконання ними цього обов'язку або відсутності продавця чи виготовлювача в місцезнаходженні покупця повернення товару може бути здійснене покупцем за їхній рахунок. Вимога покупця про заміну товару підлягає негайному задоволенню, а в разі необхідності перевірки якості товару - протягом чотирнадцяти днів або, за домовленістю сторін, в інший строк (ч.ч.1, 2 ст.709 ЦК України).

Із змісту позовної заяви слідує, що позивач з поміж іншого, вказує на те, що відповідачем не було виконано зобов'язання по передачі ряду документів в момент передачі Товару в зв'язку з чим заявлено відповідну позовну вимогу про їх витребування.

Як вбачається із матеріалів справи і про що вказувалось вище, Товар був отриманий безпосередньо директором ПП "Горизонт" ОСОБА_1 за довіреністю без жодних зауважень і претензій (видаткова накладна № РН-00345/1 від 07.08.2007 року, а.с.80, т.1). При цьому частина Товару була використана у господарській діяльності, а частина Товару ПП "Горизонт" на суму 275 148,96 грн. повернуло ТОВ "Остер" в рахунок зменшення заборгованості за Договором від 04.07.2007 року № 04/07-1.

Зазначені факти встановлені також при розгляді господарської справи № 25/34-10-669 господарським судом Одеської області.

Суд звертає увагу на те, що приймання продукції по якості та кількості здійснюється господарюючими суб'єктами окрім відповідних положень цивільного законодавства відповідно з Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 року № П-6 та Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженої Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 року № П-7.

В листі Вищого господарського суду України від 17.09.2003 року № 01-6/270 наголошено на тому, що вказані нормативні акти Державного арбітражу Союзу РСР застосовуються на території України відповідно до постанови Верховної Ради України від 12.09.1991 року № 1545-ХІІ "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР".

Доказів виконання вимог вказаної вище Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженої Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 року № П-7, а саме складання акту про приховані недоліки, акту про фактичну якість і комплектність отриманої продукції у відповідності до п.п.9, 14, 17-33 Інструкції П-7 позивачем не надано.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

При цьому кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу (ст.33 ГПК України).

Приписами ст.34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

В порушення наведених вище процесуальних норм, а також приписів ст.ст.666, 688 ЦК України позивач не надав належних та допустимих доказів невиконання Продавцем обов'язку щодо передачі разом з товаром супроводжуваних документів, доказів пред'явлення до продавця вимоги про надання відповідних документів суду не представлено, строк для надання документів позивачем не встановлювався, відповідних вимог відповідачу з моменту приймання Товару не предявлялось, про повернення товару не заявлялось, а також не надано доказів повернення товару Продавцю як дії що ототожнюється із відмовою від Договору купівлі-продажу від 04.07.2007 року № 04/07-1.

Слід зазначити, що в письмовому поясненні від 17.01.2012 року № 40/04 позивач підтверджує відсутність названих вище доказів.

Про надуманість та непереконливість тверджень позивача щодо непередання відповідачем йому документів також свідчить і зміст його відповіді (лист від 15.12.2008 року № 49) на претензію ТОВ "Остер" від 01.12.2008 року № 455 в якій останній вказує на можливість погашення заборгованості за отриманий товар сільськогосподарською продукцією не зазначаючи при цьому, що товар отримано без сертифікатів якості та походження, а також те, що товар є неякісним (а.с.85, т.1).

Оскільки, ПП "Горизонт" не повідомляв ТОВ "Остер" про відсутність у нього зазначених документів і не вимагав їх надання, суд приходить до висновку про те, що це свідчить про отримання позивачем всіх передбачених п.4.1 договору купівлі-продажу від 04.07.2007 року № 04/07-1 документів на товар.

Суд зауважує, що твердження позивача про відсутність доказів передання документів передбачених п.4.1 Договору від 04.07.2007 року № 04/07-1 ґрунтується виключно на усних поясненнях, які надавав в судовому засіданні 12.08.2010 року в Одеському апеляційному господарському суді представник ТОВ "Остер" ОСОБА_3 під час розгляду справи № 25/34-10-669.

Однак наведене твердження оцінюється судом критично, оскільки зміст наданих пояснень представника ТОВ "Остер" ОСОБА_3 відтворених в судовому засіданні 26.01.2012 року достовірно не підтверджує факт ненадання продавцем документів при передачі товару покупцю, а стосується лише можливості надати сертифікати якості на переданий за договором від 04.07.2007 року № 04/07-1 товар під час розгляду справи № 25/34-10-669.

До того ж надані представником ТОВ "Остер" ОСОБА_3 пояснення під час розгляду іншої справи не скасовують обов'язку для Покупця діяти у відповідності до приписів ст.662 ЦК України та надавати належні і допустимі докази, які входять до предмету доказування за вказаним позовом з врахуванням наведених вище норм матеріального та процесуального законодавства про які вказувалось вище (акти, вимоги про зобов'язання надати документи в певний строк, заяви про відмову від договору тощо).

Відмовляючи в задоволенні вказаної вимоги суд також враховував наступне.

Аналіз наведених вище законодавчих приписів (ст.662 ЦК України) приводить суд до висновку про те, що законодавцем встановлено чіткий законодавчий алгоритм дій сторін договору купівлі-продажу та юридичні наслідки невиконання визначених законом зобов'язань у випадку ненадання продавцем документів, що стосуються товару.

При цьому суд приходить до висновку, що реалізація права покупця щодо вимагання від продавця документів, що стосуються товару є неможливою у випадку відсутності цього товару у покупця, який повернув його в рахунок погашення заборгованості перед продавцем.

Окрім того суд зазначає, що посилання позивача на приписи Митного кодексу України, Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля ратифікованої Законом України від 06.07.1999 року № 832-XIV, Регламенту Європейського парламенту і Ради Європейського Союзу (ЄС) в галузі реєстрації, оцінки, дозволу і обмежень хімічних речовин № 1907/2006 від 18.12.2006 року при заявленні позовних вимог про витребування документів є хибним, а тому не приймається судом.

Зокрема, вказівка позивача на положення Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля ратифікованої Законом України від 06.07.1999 року № 832-XIV є безпідставною, оскільки згідно ст.9 названої Конвенції право на доступ до правосуддя пов'язується із тим, що запит з отримання інформації відповідно до умов Статті 4 було проігноровано, неправомірно відхилено частково чи повністю, неадекватно задоволено, або підхід до розгляду такого запиту не відповідав положенням зазначеної статті.

Згідно приписів ч.1 ст.1 ч.1 ст.2 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Господарський суд порушує справи, окрім іншого, за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

За змістом вказаних норм порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду. Якщо в результаті розгляду справи виявиться, що порушення відсутнє, суд має відмовити в позові.

Матеріали справи не містять доказів звернення позивача із відповідним запитом до ТОВ "Остер" в порядку визначеному ст.4 Конвенції та доказів відмови останнього надати запитувану інформацію, а тому суд приходить до висновку про відсутність порушеного права у ПП "Горизонт" при заявленні вимоги про зобов'язання надати екологічну інформацію в письмовій формі і як наслідок необхідності відмови в позові в цій частині.

Положення Митного кодексу України не є актом цивільного законодавства, який визначає обов'язок для продавця надати документи, що стосуються Товару в контексті спірних правовідносин та приписів ч.2 ст.662 ЦК України.

Регламент Європейського парламенту і Ради Європейського Союзу (ЄС) в галузі реєстрації, оцінки, дозволу і обмежень хімічних речовин № 1907/2006 від 18.12.2006 року не може бути застосовано при розгляді вказаної справи з огляду на приписи ст.4 ГПК України згідно ч.1 якої господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Дія міжнародних договорів України на території України регулюється ст.19 Закону України "Про міжнародні договори України", в якій встановлено, що чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору. Згода України на обов'язковість для неї міжнародного договору відповідно до ст. 8 Закону України "Про міжнародні договори України" може надаватися шляхом підписання, ратифікації, затвердження, прийняття договору, приєднання до договору, а також іншим шляхом, про який домовилися сторони.

Водночас зазначений позивачем Регламент Європейського парламенту і Ради Європейського Союзу (ЄС) в галузі реєстрації, оцінки, дозволу і обмежень хімічних речовин № 1907/2006 від 18.12.2006 року з огляду на вказані вище положення не є міжнародним договором згоду на приєднання до якого надала Україна, а тому не може бути застосований судом при розгляді даної справи.

Вимога про надання відповідачем документів передбачених положеннями Закону України "Про пестициди та агрохімікати" також не підлягає задоволенню судом з мотивів наведених вище (відсутність доказів заявлення вимоги про їх витребування від продавця після отримання товару та відсутність доказів їх неотримання).

Слід вказати, що позов про надання документів заявлено ПП "Горизонт" у серпні 2011 року через 4 роки після здійснення поставки ТОВ "Остер" та подання останнім позову до господарського суду Одеської області про стягнення заборгованості за поставлений Товар, чим порушив приписи ст.666 ЦК України, щодо строків повідомлення останнього, як Продавця Товару, про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства.

Посилання ПП "Горизонт" на приписи ч.2 ст.688 ЦК України, як на підставу звільнення від обов'язку надсилання повідомлення про порушення продавцем умов договору купівлі-продажу від 04.07.2007 року № 04/07-1 оцінюється судом критично, оскільки вказане ґрунтується на невірному тлумаченні позивачем вказаної норми.

Так, згідно ч.2 ст.688 ЦК України якщо продавець знав або міг знати про те, що переданий покупцеві товар не відповідає умовам договору купівлі-продажу, він не має права посилатися на те, що не одержав від покупця повідомлення про порушення умов договору, та на наслідки невиконання покупцем цього обов'язку, встановлені частиною першою цієї статті.

Частиною 1 названої статті встановлено, що покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару. У разі невиконання покупцем цього обов'язку продавець має право частково або в повному обсязі відмовитися від задоволення відповідних вимог покупця, якщо продавець доведе, що невиконання покупцем обов'язку повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу спричинило неможливість задоволення його вимог або спричинить для продавця витрати, що перевищують його витрати у разі своєчасного повідомлення про порушення умов договору.

Таким чином конструкція ст.688 ЦК України регламентує зобов'язання покупця та продавця при реалізації ними своїх прав пов'язаних із порушенням умов договору купівлі-продажу та заявлення при цьому вимог, що випливають із наслідків умов договору щодо кількості товару, встановлені ст. 670 ЦК, його асортименту - ст. 672 ЦК, якості - ст. 678 ЦК, комплектності чи комплекту - ст. 684 ЦК, відповідності вимогам стосовно тари та (або) упаковки - ст. 686 ЦК.

Водночас, як вказувалось вище, спірні правовідносини у даній справі виникли не в зв'язку з порушенням умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності чи комплекту, тари та (або) упаковки товару, а як вказує позивач внаслідок непередання продавцем документів, що стосуються товару, а тому, на думку суду, правовою нормою яка підлягає застосуванню до вказаних правовідносин являється ст.666 ЦК України.

Таким чином ч.2 ст.688 ЦК України не суперечить приписам ч.2 ст.666 ЦК України і не є підставою звільнення ПП "Горизонт" від обов'язку повідомити продавця про відсутність документів, що стосуються товару при його отриманні.

До того ж, посилаючись на приписи ч.2 ст.688 ЦК України позивач не врахував, що на нього покладається обов'язок доведення того, що недоліки товару або причини їх виникнення настали до передачі товару покупцеві, чого останнім зроблено не було.

Також суд вказує на юридичну неспроможність тверджень позивача та третьої особи (СТОВ "Іллічівська птахофабрика") щодо відсутності сертифікатів якості та сертифікатів походження на придбаний за договором від 04.07.2007 року № 04/07-1 Товар позаяк вказане спростовується наявними у справі документами.

Зокрема до листа, який надійшов до суду 12.01.2012 року від ТОВ "Байер" долучено посвідчення про державну реєстрацію серія Б № 00244, серія Б № 00421, серія Б № 02303, висновок санітарно-епідеміологічної експертизи від 23.10.2003 року № 05.03.02-05/315 препарату Дерозал.

В листі від 25.01.2012 року № 33/12 ТОВ "Сингента" з поміж іншого вказує на те, що не володіє сертифікатами про походження препаратів Круїзер, Ураган Форте, Дуал Голд, Гезагард, оскільки останні при здійсненні розмитнення продукції були передані митним органам разом з іншими документами відповідно до чинного законодавства. Також у вказаному листі ТОВ "Сингента" засвідчує наступне: вказані вище препарати походять із високо розвинених країн, зокрема Швейцарії, Великобританії, Франції, США, Бельгія та інших; продукція яка надходить для реалізації ТОВ "Сингента" є оригінальною імпортною продукцією торгових марок "Syngenta"; одним із засновників ТОВ "Сингента" є компанія "Сингента Кроп Протекшн АГ", яка володіє 99 % статутного капіталу ТОВ "Сингента", що підтверджується статутом; вся продукція яка реалізовувалась ТОВ "Сингента" ТОВ "Остер" зареєстрована в Міністерстві охорони навколишнього природного середовища відповідно до вимог Закону України "Про пестициди і агрохімікати" тощо.

До вказаного листа також додано посвідчення про державну реєстрацію серія А № 00954, серія А № 00906, серія А № 01209, серія А № 00791 препаратів Круїзер, Ураган Форте, Дуал Голд, Гезагард.

При розгляді позовної вимоги про зобов'язання передати документи суд враховував правові позиції викладені в постановах Вищого господарського суду України від 19.01.2011 року № 6/256, від 02.02.2011 року № 07/188-10, від 13.04.2011 року № 38/271-10, від 16.05.2011 року № 38/326-10, від 21.06.2011 року № 38/7-11, від 18.08.2011 року № 5005/1304/2011, від 27.09.2011 року № 22/44, від 09.11.2011 року № 29/63, в яких з поміж іншого, вказувалось на безпідставності доводів сторін щодо застосування приписів ч.2 ст.666 ЦК України при відсутності доказів заявлення вимоги про надання документів після отримання без застережень та претензій продукції.

Розглядаючи вимоги про стягнення з ТОВ "Остер" на користь ПП "Горизонт" 574 516 грн. 93 коп., з яких: 98 320 грн. 92 коп. - авансу, 395 704 грн. 02 коп. - пені, 9 832 грн. 11 коп. - штрафу, 12 060 грн. 62 коп. - 3 % річних, 58 599 грн. 26 коп. - інфляційних втрат суд дійшов наступних висновків.

Обґрунтовуючи вказані вимоги позивач посилається на п.п.5.9, 5.10 Договору від 04.07.2007 року № 04-07/1 та приписи ст.ст. 193, 216, 217, 218, 219, 220, 221, 224, 225, 230, 231, 232, 236, 237 ГК України, ст.625 ЦК України.

Позивач вказує, що оскільки передача товару відбулась без надання сертифікатів якості та походження товар слід вважати непереданим до часу звернення з позовом до суду, а дії по поверненню товару відповідачу розцінюються ним як одностороння відмова від договору.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Згідно ч.1 ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди. зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вказувалось вище, дійсно умовами договору від 04.07.2007 року № 04/07-1 було погоджено відповідальність продавця за порушення виконання зобов'язання щодо своєчасності поставки товару у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка складає 16 %, за кожен день прострочення, від суми недопоставленого Товару, а в разі прострочення поставки Товару з вини Продавця, більш ніж на 7 (сім) календарних днів, у вигляді штрафу у розмірі 2 % від суми непоставленого Товару.

Також сторони в договорі передбачили, що у випадку прострочення поставки товару з вини Продавця, більш ніж на 7 (сім) календарних днів Продавець повинен повернути Покупцю повну суму передоплати (що позивач ототожнює із оперативною господарською санкцією).

При цьому за умовами договору сторони погодили збільшення строку позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій до повного виконання сторонами своїх зобовязань за даним договором та здійснення нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязань за даним договором без обмеження строку.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Беручи до уваги наведені вище приписи законодавства та умови укладеного між сторонами договору суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення пені і штрафу та необхідності відмови в позові стягненні передплати, 3 % річних та інфляційних втрат виходячи з наступного.

За умовами договору від 04.07.2007 року № 04/07-1 Продавець зобов'язувався поставити товар на протязі 5-ти календарних днів на склад Покупця за адресою: с.Бритавка Чечельницький район Вінницька область з моменту отримання від Покупця передоплати в розмірі 20 % від загальної вартості товару.

Судом встановлено (про що вказувалось вище), що Покупцем було сплачено Продавцю 98 320,92 грн. 04.07.2007 року, а товар передано Продавцем Покупцю 07.08.2007 року, що підтверджується відповідними письмовими доказами (платіжне доручення № 638 від 04.07.2007 року та видаткова накладна від 07.08.2007 року № РН-00345/).

Вказані обставини не заперечуються сторонами.

Виходячи з наведеного суд приходить до висновку про те, що Продавець допустив порушення взятого на себе зобов'язання щодо поставки товару в обумовлені договором строки.

При цьому посилання відповідача наведене у його відзиві стосовно того, що він не прострочив виконання зобов'язання, оскільки поставці товару кореспондував обов'язок позивача надати довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей, а також те, що сторони своїми діями по прийняттю товару погодили зміну строку поставки оцінюється судом як юридично неспроможне виходячи з наступних приписів законодавства.

Згідно ст.663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому ч.1 ст.664 ЦК України встановлено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно.

Окрім того, згідно ч.2 ст.538 ЦК України при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ст.654 ЦК України).

Матеріали справи не містять доказів повідомлення Продавцем Покупця, а також внесення змін до договору щодо строків поставки товару.

Враховуючи наведені вище приписи законодавства також не заслуговує на увагу твердження позивача про те, що товар слід вважати непереданим йому до моменту подання позовної заяви, оскільки його прийняття відбулось 07.08.2007 року (день оформлення товарно-розпорядчого документа-видаткової накладної № РН-00345/1).

Посилання позивача на те, що повертаючи частину товару згідно видаткової накладної від 03.03.2008 року № ВП-0000001 він відмовився в односторонньому порядку від виконання договору у відповідності до п.5.10 Договору та приписів ч.2 ст.666, ч.2 ст.678 ЦК України, ч.6 ст.193, ч.1 ст.235, п.п.1, 2 ч.1 ст.236, ч.1 ст.237 ГК України не відповідає встановленим обставинам справи і тому не приймається судом до уваги.

За змістом вказаних норм законодавства необхідною умовою для визнання того, що покупець відмовився від договору купівлі-продажу є повернення ним продавцю придбаного товару. До того ж повернення товару повинно бути повним та безумовним, а при застосуванні вказаної санкції необхідно також повідомити іншу сторону про відмову від договору.

Разом з тим судом зазначалось, що повернення товару покупцем продавцю було вчинено майже через 7 місяців з моменту його отримання. При цьому повернуто було лише частину товару, а частина товару була використана в господарській діяльності позивачем. При цьому сума заборгованості Покупця за договором від 04.07.2007 року № 04/07-1 зменшилась на вартість частини повернутого товару. Наведені факти встановлені при розгляді господарської справи № 25/34-10-669, яка перебувала в провадженні господарського суду Одеської області.

Наведене свідчить про безпідставність та необґрунтованість твердження позивача стосовно його відмови від виконання договору купівлі-продажу від 04.07.2007 року № 04/07-1.

При цьому суд вважає необхідним зазначити, що згідно ч.1 ст.615 ЦК України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Частиною 3 названої статті встановлено, що внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Отже, одностороння відмова від зобов'язання може бути повною або частковою. В разі повної відмови зобов'язання припиняється. Часткова відмова має наслідком зміну умов зобов'язання, припинення його в частині змісту, від якої відмовляється потерпіла сторона.

Таким чином, повернення лише частини товару може свідчити про відмову від виконання зобов'язання в частині його оплати на вартість повернутого товару, що знайшло своє відображення при прийнятті рішення в господарській справі № 25/34-10-669.

З огляду на доведеність факту прострочки поставки Продавцем товару покупцю на 28 днів вимога позивача про стягнення штрафу з огляду на п.п.5.8, 5.10 Договору від 04.07.2007 року № 04/07-1 є обґрунтованою та правомірною.

При перевірці розрахунку штрафу судом не виявлено помилок з огляду на що вказана вимога задовольняється судом в повному обсязі 9 832,11 грн..

Із долученого до позовної заяви розрахунку пені вбачається, що розрахунок останньої проведено позивачем за період з 10.07.2007 року по 17.08.2011 року на суму заборгованості в розмірі 491 605,58 грн. (а.с.48, т.1).

Із врахуванням вказаного вище суд вважає наведений розрахунок пені помилковим і не приймає його до уваги, оскільки періодом прострочення Продавця слід вважати період зі спливу п'ятиденного строку до моменту поставки товару Покупцю у відповідності до п.2.3 договору від 04.07.2007 року № 04/07-1, тобто з 10.07.2007 року по 06.08.2007 року.

В результаті перерахунку пені із врахуванням виявлених помилок судом отримано 6033,95 грн. пені, яка підлягає стягненню з відповідача (491605,58*28*(8*2/365)/100).

В стягненні 389 670,07 грн. пені суд відмовляє як заявленої безпідставно.

У вимозі про стягнення передоплати в сумі 98 320,92 грн. суд відмовляє виходячи з наступного.

Із змісту позовної заяви вбачається, що повернення передоплати ототожнюється позивачем із оперативно-господарською санкцією, яка встановлена як вид відповідальності за прострочення Продавця поставити товар більше ніж на 7 (сім) календарних днів.

Однак заявлена вимога позивача є безпідставною оскільки не ґрунтується ні на умовах договору, ні на приписах цивільного законодавства.

Так, згідно ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Договором від 04.07.2007 року № 04/07-1 встановлено обов'язок для Покупця сплатити попередню оплату в розмірі 20 % від загальної вартості товару.

Частиною 1 ст.693 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

При цьому згідно ч.2 названої статті якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином право покупця вимагати, зокрема, повернення попередньої оплати виникає лише у випадку неотримання товару у встановлений строк.

На думку суду, отримання товару покупцем в повному обсязі навіть і з порушенням строків поставки продавцем без будь-яких зауважень та застережень щодо цього, при відсутності зі сторони покупця дій спрямованих на відмову від виконання зобов'язання, в тому рахунку повернення товару в повному обсязі продавцю, виключає можливість стягнення з останнього суми попередньої оплати, оскільки вказане суперечить приписам ст.693 ЦК України.

Крім того, суд зазначає, що повернення Продавцем попередньої оплати (в контексті тлумачення ст.693 ЦК України) є правовим наслідком порушення зобов'язання і не може бути розцінено жодним чином як штрафна санкція.

Водночас позивач у позовній заяві наполягає на тому, що обов'язок продавця повернути попередню оплату являється оперативною господарською санкцію посилаючись на приписи ст. ст.235, 236 ГК України.

Разом з тим таке твердження позивача є хибним, оскільки суперечить приписам Господарського кодексу України.

Так, згідно ст.235 ГК України за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором. Оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від вини суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання.

Статтею 236 ГК України встановлено, що в господарських договорах сторони можуть передбачати використання, з поміж іншого, таких видів оперативно-господарських санкцій, як відмова управненої сторони зобов'язання від прийняття подальшого виконання зобов'язання, порушеного другою стороною, або повернення в односторонньому порядку виконаного кредитором за зобов'язанням (списання з рахунку боржника в безакцептному порядку коштів, сплачених за неякісну продукцію, тощо). Перелік оперативно-господарських санкцій, не є вичерпним. Сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції.

При цьому суд наголошує, що відповідно до ч.ч.1, 2 ст.237 ГК України підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред'явлення претензії порушнику зобов'язання.

Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.

Виходячи з наведених вище норм, суд приходить до висновку, що застосування позивачем, як він вказує оперативно-господарської санкції у вигляді повернення авансу в односторонньому порядку, можливе виключно в позасудовому порядку згідно відповідних положень договору. При цьому судовий спір з приводу оперативно-господарських санкцій допускається у разі незгоди заінтересованої сторони із її застосуванням.

Стосовно вимог про стягнення 12 060 грн. 62 коп. - 3 % річних, 58 599 грн. 26 коп. - інфляційних втрат суд дійшов наступних висновків.

Із змісту позовної заяви та долучених до неї розрахунків штрафних санкцій вбачається, що 3 % річних та інфляційні втрати позивач обраховував на суму 98320,92 грн. попередньої оплати, яку він відніс до простроченої з 17.07.2007 року.

Разом з тим, враховуючи наведені вище мотиви (відсутність обовязку Продавця повертати попередню оплату при тому, що Товар було прийнято Покупцем і зі сторони Покупця відсутня вимога про повернення попередньої оплати, а також те, що 3 % річних та інфляційні втрати не є штрафними санкціями) суд вважає, що вимоги про їх стягнення безпідставні та не підлягають задоволенню.

При цьому судом було враховано правову позицію Верховного Суду України викладену в постанові від 08.11.2010 року у справі № 4/719 в якій вказано наступне: відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі, зокрема, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання. Отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Твердження позивача з посиланням на ст.259 ЦК України про те, що позовна давність стосовно вимог про стягнення грошових коштів, в тому рахунку і щодо вимог по поверненню попередньої оплати, була збільшена за домовленістю сторін згідно положень п.5.8 договору від 04.07.2007 року № 04/07-1 є помилковим.

Так, згідно ч.1 ст.259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Дійсно в п.5.9 Договору сторони погодили збільшення строку позовної давності про що вказувалось вище.

Однак слід врахувати, що сторонами збільшено строк позовної давності лише відносно вимог про стягнення штрафних санкцій.

Разом з тим виходячи із змісту позовної заяви позивач вказує, що повернення 98320,92 грн. попередньої оплати являється не штрафною, а оперативно-господарською санкцією.

Також суд вважає, що є безпідставною та такою, яка не підлягає задоволенню вимога про розірвання договору купівлі-продажу № 04/07-1 від 04.07.2010року враховуючи наступне.

Як вказувалось вище відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

При цьому способом захисту цивільних прав та інтересів з поміж іншого може бути припинення правовідношення, який пов'язаний з необхідністю змінити чи припинити існуюче правовідношення у зв'язку з, наприклад, порушенням його однією із сторін (ст. 651, 652 ЦК - для договірних зобов'язань). Зокрема, ця вимога може проявлятися у позові про розірвання договору у зв'язку з невиконанням або неналежним його виконанням другою стороною.

Статтею 291 Господарського кодексу України передбачено, що договір оренди може бути розірвано на вимогу однієї із сторін достроково з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 Господарського кодексу України.

Згідно ч.ч.1-5 ст.188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про те, що намір змінити або розірвати договір може бути реалізований за погодженням з іншою стороною. У випадках коли сторони не досягли домовленості щодо зміни або розірвання договору, а одностороння зміна/розірвання договору не допускається, заінтересована сторона має право звернутися до суду із відповідним позовом.

Слід вказати, що навіть недотримання стороною зазначеного порядку при наявності встановлених законом або договором матеріально-правових підстав для розірвання договору не може бути підставою для відмови у захисті судом порушеного цивільного права, оскільки інше суперечило б приписам статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, які виникають у державі, та статті 16 Цивільного кодексу України, згідно з якою кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, про припинення правовідношення. Вказана позиція знайшла своє відображення в п.2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року".

Із позовної заяви вбачається, що позивач в якості нормативної підстави вимоги про розірвання договору посилається на ст.651 ЦК України.

За приписами ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Оцінка порушення договору як істотного повинна здійснюватись судом відповідно до критерію, що встановлений абзацом другим ч.2 ст. 651 ЦК України, а саме істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Значна міра позбавлення того на що особа розраховувала при укладенні договору має визначатися посилаючись на об'єктивні обставини. Так зміст договору може допомогти визначити очікування особи на які вона розраховувала при укладенні договору і які вона визначила об'єктивно погоджуючи його умови.

З огляду на те, що істотність порушення договору визначається за об'єктивними ознаками та обставинами, що вказують на значну міру позбавлення того на що особа розраховувала при укладенні договору, вина сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення для оцінки порушення договору в межах питання визначення його істотності та відповідно розірвання договору на підставі ч.2 ст.651 ЦК. Слід зазначити, що якщо спеціальним законом або договором сторін не визначено інше, порушення договору, що не є істотним, не може бути підставою для розірвання договору у судовому порядку.

З наведених приписів вбачається, що підставою для розірвання договору згідно приписів ст.651 ЦК України може бути належним чином доведений факт невиконання (порушення) відповідачем передбачених законом або договором зобов'язань, що призводить до завдання іншій стороні значної шкоди, що має бути встановлена у спосіб оцінки і яка свідчить про "істотність порушення договору" є "значна міра позбавлення того на що особа розраховувала при укладенні договору.

Як вказувалось вище позивач у позовній заяві вказує, що прострочення відповідачем поставки Товару, відсутність сертифікатів якості і походження, несплата штрафу та пені, неповернення авансу є, на його думку, підставою для розірвання договору.

Також суд звертає увагу на те, що обґрунтування вимоги про розірвання договору носить суперечливий та взаємовиключний характер, оскільки позивач вказує як на істотність порушення умов договору відповідачем з підстав наведених вище так і на те, що він відмовився в односторонньому порядку від договору.

Разом з тим такі твердження позивача оцінюються судом критично виходячи з того, що позивачем в порушення вимог ст.ст.33, 34 ГПК України не доведено за допомогою законодавчо встановлених засобів доказування істотності порушення відповідачем умов договору і що допущені Продавцем порушення призвели до завдання шкоди внаслідок яких Покупець значною мірою позбавився того на що розраховував при укладенні договору, що є необхідною передумовою для розірвання договору згідно ст.651 ЦК України.

Із змісту Договору від 04.07.2007 року № 04/07-1 вбачається, що метою позивача за ним було придбання Товару згідно визначеної сторонами ціни та асортименту тощо.

Як вже наголошувалось вище, Продавцем дійсно було допущено прострочення поставки Товару Покупцю.

Однак подальші дії позивача (прийняття Товару найменування якого, ціна, кількість, асортимент повністю відповідали умовам Договору без зауважень та застережень, використання частини Товару в господарській діяльності) на думку суду переконливо свідчать про те, що ПП "Горизонт" повністю досягло мети на яку воно було спрямовано при укладенні договору.

Таким чином відсутні підстави вважати допущене ТОВ "Остер" порушення умов договору істотним оскільки ПП "Горизонт" повністю отримало результат заради якого укладало договір від 04.07.2007 року № 04/07-1.

Прийшовши до висновку про відсутність підстав вважати допущене відповідачем порушення істотним судом враховано те, що в договорі сторони обумовили окрему підставу при наявності якої допускалось розірвання договору в односторонньому порядку (п.5.10 договору прострочення поставки товару більше ніж на 7 календарних днів). При цьому при наявності підстав відмовитись від договору ПП "Горизонт" вказаного не здійснило.

Суд зауважує, що твердженням позивача про відсутність сертифікатів якості при отриманні Товару, несплату авансу є необґрунтованим та безпідставним з мотивів наведених вище (відсутність належних та допустимих доказів цього, відсутність вимоги про повернення авансу і відповідно обовязку сплати вказаного платежу тощо).

Вказівці позивача про односторонню відмову від договору судом також надавалась відповідна оцінка. При цьому суд зазначає, що у випадку одностороннього розірвання договору він вважається розірваним і його не потрібно розривати у судовому порядку.

Враховуючи наведене вище суд прийшов до висновку про те, що обставини якими обґрунтовується зазначена позовна вимога не можуть слугувати підставами з якими закон пов'язує можливість розірвання договору в судовому порядку.

Крім того, суд зазначає, що відносно вимоги про розірвання договору сплив строк позовної давності враховуючи наступне.

За приписами статті 256 ЦК України позовна давність - це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 257 цього Кодексу передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Для правильного обчислення позовної давності важливим є визначення її початкового моменту, оскільки від нього залежить правильне обчислення строку позовної давності і в кінцевому результаті - захист порушеного права.

Частиною 1 ст.268 ЦК України встановлено перелік вимог, на які позовна давність не поширюється, а саме:

1) на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом;

2) на вимогу вкладника до банку (фінансової установи) про видачу вкладу;

3) на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, крім випадків завдання такої шкоди внаслідок недоліків товару, що є рухомим майном, у тому числі таким, що є складовою частиною іншого рухомого чи нерухомого майна, включаючи електроенергію;

4) пункт 4 виключено;

5) на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової виплати (страхового відшкодування);

6) на вимогу центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом, стосовно виконання зобов'язань, що випливають із Закону України "Про державний матеріальний резерв".

Законом можуть бути встановлені також інші вимоги, на які не поширюється позовна давність.

Вимога про розірвання договору у вищезазначеному переліку відсутня, а отже, до неї позовна давність застосовується.

Враховуючи те, що продавець за договором прострочив виконання зобов'язання по поставці товару, а також те, що згідно умов договору обов'язок продавця повернути попередню оплату виникав після прострочення поставки товару більше 7 календарних днів суд приходить до висновку що перебіг позовної давності у справі стосовно вимоги про розірвання договору розпочався з 17.07.2007 року і закінчився 17.07.2010 року.

Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Із матеріалів справи вбачається, що заяву про застосування позовної давності зроблено відповідачем до винесення судом рішення. Про застосування позовної давності відповідач заявив у письмовому поясненні від 22.11.2011 року № 440 (а.с.67-69, т.2).

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Строк позовної давності у даній ситуації закінчився 17.07.2010 року, а позовну заяву подано до суду 12.09.2011 року (дата здачі позовної заяви до відділення поштового зв'язку для відправки, що вбачається із опису вкладення в цінний лист, листа від 12.09.2011 року № 31/04/2011 року, а.с.42, 91, т.1).

При визначенні дати подачі позовної заяви судом враховано правову позицію Вищого господарського суду України щодо застосування вказаної норми, яка висвітлена в п.24 інформаційного листа від 07.04.2008 року № 01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" в якому зазначено, що відмова господарського суду в прийнятті позовної заяви до розгляду в порядку статті 62 ГПК України або повернення позовної заяви у відповідності до статті 63 ГПК України свідчить, що не був дотриманий встановлений порядок подання позову і позовна давність у таких випадках не переривається. Якщо після повернення позовної заяви позивач, усунувши допущене порушення, повторно звернувся до господарського суду і позовна заява прийнята, то позовна давність переривається в день повторного подання позову.

Згідно з ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, виходячи з наведеного, самостійною підставою для відмови в позові в цій частині в даному випадку є сплив позовної давності.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з врахуванням вищевикладених мотивів про відмову в задоволенні позовних вимог про зобовязання передати документи, розірвання договору, стягнення авансу, 3 % річних, інфляційних втрат та часткову відмову в стягнення пені та штрафу.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

При розподілі державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу суд враховує приписи Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.01.1993 року № 7-93, які були чинними на момент сплати позивачем зазначених вище сум.

Окрім того суд враховує припис, який міститься в абз.2 п.4.2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" згідно якого якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

Також судом встановлено, що позивач при зверненні до суду сплатив, крім іншого, 850,00 грн. державного мита, що підтверджується квитанцією № 4856.122.1 від 12.09.2011 року.

Позивач вказує, що ним сплачено державне мито за вказаною квитанцією за 10 заявлених немайнових вимог.

Водночас в п.4.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення, державне мито сплачується як за подання однієї заяви немайнового характеру.

Враховуючи вимоги встановлені підпунктом б) п.2 ст.3 Декрету КМУ "Про державне мито" розмір державного мита, який підлягав сплаті позивачем відповідно до вказаного підпункту мав би становити 85,00 грн..

Внесення державного мита у більшому розмірі ніж передбачено чинним законодавством є підставою для його повернення згідно ст.47 ГПК України та п.1 ч.1 ст.8 Декрету КМУ "Про державне мито".

Таким чином поверненню як зайво сплачене підлягає державне мито в сумі 765,00 грн. (850,00-85,00).

26.01.2012 року у справі оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.42, 43, 44, 45, 22, 27, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Остер", вул.Келецька, 111/185, м.Вінниця, 21030 (ідентифікаційний код-23103085) на користь Приватного підприємства "Горизонт", проспект Григорівського десанту, 12, кв.192, м.Южне Одеської області, 65481 (ідентифікаційний код - 22491702) - 9 832 грн. 11 коп. - штрафу, 6 249 грн. 45 коп. - пені, 160 грн. 82 коп. - відшкодування витрат повязаних зі сплатою державного мита та 06 грн. 61 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В стягненні 98 320 грн. 92 коп. - авансу, 12 060 грн. 62 коп. - 3 % річних, 58 599 грн. 26 коп. - інфляційних втрат, 389 454 грн. 57 коп. - пені відмовити.

4. В задоволенні позовних вимог Приватного підприємства "Горизонт" про зобов'язання Товариству з обмеженою відповідальністю "Остер" надати Приватному підприємству "Горизонт":

- екологічну інформацію в письмовій формі про фактори, що впливають, або можуть вплинути на навколишнє середовище, чи його складові (людей, тварин, рослин, воду, ґрунт, тощо) у зв'язку з продажем, транспортуванням, застосуванням, утилізацією хімічних засобів захисту рослин: 145 л Круізеру, 35 л Дерозалу, 2133 л Урагану Форте, 900 л Дуал Голду, 1200 л Гезагарду, та їх упаковки, переданих 07.08.2007 року Приватному підприємству "Горизонт ";

- сертифікати якості на 145 л Круізеру, 35 л Дерозалу, 2133 л Урагану Форте, 900 л Дуал Голду, 1200 л Гезагарду, переданих 07.08.2007 року Приватному підприємству "Горизонт " із зазначенням:

1) найменування товару, типу, марки за стандартом;

2) номеру стандарту на товар;

3) коду товару за класифікатором групи, підгрупи, позиції;

4) виду та номеру транспортного засобу, яким здійснюється доставка;

5) номеру контейнера, номери партій, масу нетто товару кожної партії у контейнері, загальну масу нетто в транспортному засобі;

6) номеру, дату видачі атестату акредитації лабораторії, яка провела аналізи; терміну чинності її атестату і ким виданий цей атестат;

7) показники якості, в тому числі, номери партій, кількість виробленого товару в кожній партії, дату виготовлення, масу відвантаження нетто, хімічний склад в % до маси кожного товару;

8) відомості на вимогу споживача за Договором від 04.07.2011 у вигляді країни походження товару;

9) висновок лабораторії про відповідність стандартам щодо кожного товару кожної партії;

10) підписи керівника лабораторії та підприємства - виробника, скріплені мокрими печатками, стосовно кожного товару, який продано;

- паспорт безпеки на фунгіцид Дерозал виробництва Вауег АС (м.Леверкузен, ФРН, ЄС) зі змістом наступної інформації:

1) найменування речовини, чи матеріалу; застосування речовини (матеріалу); назви фірми - виробника (включає країну-виробника, адресу, засоби зв'язку), засобів зв'язку з консультативним бюро у разі екстреної події;

2) видів небезпечного впливу і умов їх виникнення (для людей і природного середовища окремо);

3) складу (відомостей про складники) із зазначенням хімічної позначки, символів небезпеки, видів небезпеки і т.і.;

4) заходів першої допомоги людям у різних випадках взаємодії з хімічною речовиною;

5) засобів по гасінню пожежі щодо придатних і непридатних засобів, особливого ризику від самої речовини, засобів індивідуального захисту, тощо;

6) заходів, що застосовуються при випадковому витоку;

7) правил поводження і зберігання;

8) вимог по охороні праці і засобам індивідуального захисту;

9) фізичних і хімічних властивостях;

10) стабільності і хімічній активності із зазначенням умов, яких слід уникати, і речовин, контакту з якими слід уникати; небезпечних продуктів розпаду;

11) токсичності у вигляді гострих та уповільнених проявів, інших вказівок;

12) впливу на природне середовище;

13) умов утилізації чи ліквідації відходів як для речовин, так і для упаковки;

14) вимог з безпеки при транспортуванні різними видами транспорту;

15) міжнародного та національного законодавства, включаючи вимоги до маркування;

- регламенти застосування та щорічні доповнення до них;

- рекомендації щодо застосування на кожну товарну одиницю із зазначенням культур та об'єктів, для оброблення яких призначено пестициди і агрохімікати, способів, норм і кратності використання, термінів вичікування (для пестицидів), заборони та обмеження незастосування, способів і засобів знешкодження пестицидів та агрохімікатів, а також заходів безпеки під час роботи, транспортування і зберігання, ліквідації аварійних ситуацій та їх наслідків, заходів подання першої медичної допомоги у разі отруєння;

- сертифікати на відповідність пестицидів і агрохімікатів вимогам державних стандартів та інших нормативних документів зі стандартизації України, видані за здійсненими в державній системі сертифікації "УкрСЕПРО" дослідженнями;

- письмову інформацію, що мала міститись на етикетках упаковки переданого товару щодо класу небезпечності та лімітуючого показника по кожній з трьох груп критеріїв за діючою гігієнічною класифікацією пестицидів Урагану Форте, Дуал Голду, Гезагарду (токсичність препаративної форми, віддалені ефекти діючої речовини, гігієнічна характеристика діючої речовини);

- рекомендації по транспортуванню, зберіганню, застосуванню та знешкодженню, індивідуальній і громадській безпеці, охороні навколишнього середовища при виконанні дій з препаратами (вимоги щодо безпеки працюючих та населення, охорони сільськогосподарської сировини, харчових продуктів, кормів, повітря, водних джерел з урахуванням їх призначення, нецільової флори і фауни, ґрунту), першій допомозі при отруєнні;

- сертифікати про країну походження кожного виду товару, а також про розірвання договору купівлі-продажу № 04/07-1 від 04.07.2010 року відмовити.

5. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

6. Повернути суму зайво сплаченого державного мита в розмірі 765 грн. 00 коп. Приватному підприємству "Горизонт", проспект Григорівського десанту, 12 кв.192, м.Южне Одеської області, 65481 (ідентифікаційний код - 22491702) сплаченого за квитанцією № 4856.122.1 від 12.09.2011 року. Дане рішення є підставою для повернення із Державного бюджету України Приватному підприємству "Горизонт" державного мита сплаченого за квитанцією № 4856.122.1 від 12.09.2011 року у сумі 765 грн. 00 коп.. Оригінал квитанції № 4856.122.1 від 12.09.2011 року знаходиться в матеріалах справи № 6/143/2011/5003 (а.с.46, т.1).

7. Копію рішення надіслати третім особам - СТОВ "Агрофірма "Бритавка", ТОВ "Сингента", ВКФ у формі ТОВ "Констант-П" ЛТД - рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Суддя Банасько О.О.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 06 лютого 2012 р.

віддрук. 6 прим.:

1 - до справи.

2, 3 - СТОВ "Агрофірма "Бритавка" - с.Бритавка Чечельницького району Вінницької області, 24823;

арбітражний керуючий Бойко С.В. - АДРЕСА_1, 21050.

4 - ТОВ "Сингента" - вул.Козацька, 120/4, Голосіївський район, м.Київ, 03680.

5 - ТОВ "Байєр" - вул. Верхній Вал, 4-б, Подільський район, м. Київ, 04071.

6 - ВКФ ТОВ "Констант-П" - вул.Пирогова, 144, кв.6, м.Вінниця, 21037.