Рішення № 21296751, 20.01.2012, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 2-2669/11

РІШЕННЯ

Іменем України

"20" січня 2012 р. Олександрійський міськрайонний суд

Кіровоградської області

в складі: головуючого - судді Ковальової О.Б.

при секретарі - Дудченко О.Ю.,

за участю представників: позивача Тригубенка В.І.,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Олександрії цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4

про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

10.10.2011 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 13 196,33 дол. США, що за курсом відповідно до службового розпорядження НБУ № 205/341 від 07.09.2011 року складає 105174,75 грн. та 1051,75 грн. сплаченого судового збору і 120 грн. витрат за інформаційно технічне забезпечення розгляду справи.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що між позивачем та відповідачем 29.12.2006 року був укладений Кредитний договір № KGALAU00882106, згідно якого банк надав відповідачу кредит у сумі 15353,24 дол. США на термін до 27.12.2013 року, а відповідач ОСОБА_3 зобовязався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановленому кредитним договором.

Відповідно договору - погашення заборгованості здійснюється щомісяця в період сплати, відповідач ОСОБА_3 повинен надати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору.

Згідно договору у випадку порушення зобовязань за кредитним договором, банк має право вимагати повернення всієї суми кредиту.

Позивач свої зобовязання за договором виконав належним чином.

Відповідач свої зобовязання виконав частково.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України наслідками порушення зобовязань за кредитним договором відповідач ОСОБА_3 станом на 08.09.2011 року має заборгованість - 13 196,33 дол. США, що за курсом відповідно до службового розпорядження НБУ №205/341 від 07.09.2011 року складає 105174,75 грн., із них:

8629,25 дол. США заборгованість за кредитом;

2685,96 дол. США заборгованість по процентам за користування кредитом;

378,24 дол. США - заборгованість по комісії за користування кредитом;

1502,88 дол. США пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором.

Відповідно до вимог ст., ст. 610, 554 ЦК України боржник та поручитель несуть відповідальність як солідарні боржники.

Також позивач просив стягнути з відповідачів понесені судові витрати.

Представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав вказаних в позові.

Відповідач ОСОБА_4 та його представник позовні вимоги не визнають, оскільки відповідно до п.5 договору поруки у випадку невиконання боржником якого-небудь зобовязання, передбаченого п.1 цього договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням невиконаного зобовязання, а ОСОБА_4 такого повідомлення не отримував. Про те, що виникла заборгованість йому стало відомо, коли він отримав судову повістку, позов та додатки. Крім того, вважають, що якби ОСОБА_4 вчасно повідомили про виникнення заборгованості по сплаті кредиту, то він би міг зустрітися з ОСОБА_3 та обговорити цю ситуацію.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не зявився, про час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином. До суду повернулися конверти з відміткою: «за закінченням терміну зберігання». Відповідно до ч.5 ст. 74 ЦПК України, у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка фізичним особам надсилається за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином, а тому суд ухвалив провести розгляд справи у відсутність ОСОБА_3.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача ОСОБА_5 та його представника, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до діючого законодавства, суд розглядає справу в межах заявлених вимог і ч., ч.1, 4 ст. 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частиною 3 ЦПК України передбачено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобовязаннями допускається у випадку, порядку та на умовах, встановлених законом.

Тобто відповідно до законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, а обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання та валютного контролю, є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі - Декрету КМУ).

Статтями 1049, 1050, 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти.

При цьому ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» установлено, що кошти це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення, залучення коштів від свого імені, на власних умовах та на власний рахунок як кредитні операції незалежно від виду валюти, яка використовується. Указані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Відповідно до ст. 5 Декрету КМУ операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного Банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п.2 ст. 5 цього ж Декрету.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України зобовязання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

У відповідності до положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтями 1049, 1054 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.1 ст.610 цього Кодексу порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 611 цього Кодексу передбачено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В судовому засіданні встановлено, що 29.12.2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, відповідно до якого банк зобовязується надати кредитні кошти шляхом надання готівкою через касу у вигляді не поновлювальної кредитної лінії у розмірі 11256,04 дол. США, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1% на місяць, на суму залишку заборгованості за кредитом і винагороду за надання фінансового інструменту у розмірі 1,20% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, щомісяця в період сплати у розмірі 0,14% від суми виданого кредиту, на термін до 27.12.2013 року. Позивач свої зобовязання виконав в повному обсязі, а відповідач - зобовязання виконав частково, оскільки з травня 2009 року почав допускати прострочення по платежам.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно наданих позивачем розрахунків, через невиконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем по Кредитному договору № KGALAU00882106 від 29.12.2006 року, загальний розмір заборгованості, станом на 08.09.2011 року складає - 13 196,33 дол. США, що за курсом відповідно до службового розпорядження НБУ № 205/341 від 07.09.2011 року складає 105174,75 грн., із них:

8629,25 дол. США заборгованість за кредитом;

2685,96 дол. США заборгованість по процентам за користування кредитом;

378,24 дол. США - заборгованість по комісії за користування кредитом;

1502,88 дол. США пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором.

Як підтверджено матеріалами справи, банком вчинено всі дії, передбачені законом та умовами договору кредиту, а оскільки відповідач ОСОБА_3 умов договору не виконував, то банк - кредитор має право вимагати виконання зобовязання від боржника, відповідно до зазначеного договору. Розрахунки по заборгованості за кредитом і процентам, надані позивачем, на думку суду, не викликають сумнівів у їх вірності.

Таким чином, 29.12.2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, відповідно до Кредитного договору №KGALAU00882106 від 29.12.2006 року, позивач надав відповідачеві кредит у сумі 11256,04 дол. США на термін до 27.12.2013 року, а відповідач ОСОБА_3 зобовязався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановленому кредитним договором.

У той же день між позивачем та ОСОБА_4 укладено договір поруки, за яким поручитель зобовязується перед кредитором ПАТ КБ «ПриватБанк» відповідати по зобовязаннях ОСОБА_3, що випливають з кредитного договору № KGALAU00882106 від 29.12.2006 року.

Згідно з п.п. 2 6 вказаного договору поруки поручитель ознайомлений з умовами кредитного договору. Відповідальність поручителя настає у випадку, коли боржник не виконує або неналежним чином виконує свої грошові зобовязання за кредитним договором. Поручитель і боржник несуть солідарну відповідальність. Поручитель відповідає по зобовязаннях боржника в повному обсязі, а саме за повернення кредиту, сплату процентів за користування ним, комісії, сплату неустойки, а також за відшкодування збитків, завданих кредитору невиконанням або неналежним виконанням боржником умов кредитного договору.

Пунктами 5 6 договору поруки передбачено, що у випадку невиконання боржником зобовязань за кредитним договором кредитор повідомляє про це поручителя шляхом направлення письмової вимоги із зазначенням суми грошових коштів та рахунків, на які поручитель зобовязаний перерахувати вказані кошти не пізніше 5 діб після отримання такої вимоги.

Відносини, пов'язані з реалізацією кредитного договору, забезпеченого порукою, регулюються Цивільним кодексом України.

У відповідності до положень ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст.553 вказаного кодексу за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

За правилами ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як вбачається із матеріалів справи, суд дійшов до висновку щодо наявності підстав для стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором у загальній сумі 13196,33 доларів США, що за курсом відповідно до службового розпорядження НБУ № 205/341 від 07.09.2011 року складає 105174, 75 грн..

Разом з тим, суд приймає до уваги, що згідно пункту 1 договору поруки поручитель зобовязується перед кредитором відповідати по зобовязаннях ОСОБА_3, що випливають з кредитного договору, укладеного між кредитором та ОСОБА_3, за яким останній зобовязаний до 27.12.2013 року повернути кредит зі сплатою за користування кредитом, відсотків у розмірі 1% на місяць, на суму залишку заборгованості за кредитом і винагороду за надання фінансового інструменту у розмірі 1,20% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, щомісяця в період сплати у розмірі 0,14% від суми виданого кредиту.

Відповідно до пункту 11 договору поруки договір поруки діє до повного виконання зобовязань по кредитному договору позичальником або поручителем.

Позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся у суд з позовом у жовтні 2011 року із вимогою стягнути заборгованість за кредитним договором з боржника ОСОБА_3 та поручителя ОСОБА_4, яка виникла станом на 08 вересня 2011 року, тобто у період дії такого договору. Наведене свідчить про те, що не дивлячись на те, що поручитель не був повідомлений про порушення позичальником своїх зобовязань, строк дії кредитного договору «Основного зобовязання» ще не закінчився, у позичальника існує заборгованість, зобовязання не виконано, що є підставою для стягнення заборгованості, як з позичальника, так і з поручителя.

Відповідно до ст.88 ЦПК України, з відповідача підлягають стягненню сплачені позивачем і документально підтвердженні судові витрати.

Керуючись ст., ст. 10, 11, 57 - 60, 88, 197, 209, 212 - 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (49094, м.Дніпропетровськ, вул.Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570, рах. №29092829003111) - заборгованість за кредитним договором в сумі 13196,33 доларів США, що за курсом відповідно до службового розпорядження НБУ №205/341 від 07.09.2011 року складає 105174 (сто пять тисяч сто сімдесят чотири) грн. 75 коп., а також на рах. № 64993919400001 1171,75 грн. судових витрат. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення до апеляційного суду Кіровоградської області через Олександрійський міськрайонний суд, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: