Постанова № 21287639, 23.01.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2012 р. Справа № 5004/1679/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючий суддя Грязнов В.В.

суддя Мельник О.В. , суддя Саврій В.А. секретар судового засідання Яковлев Д.В., за участю представників сторін:

від позивача- ОСОБА_1. (довіреність б/н від 30.06.2011р.);

від відповідача - не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Пальміра Плюс»на рішення господарського суду Волинської області від 19.10.2011р. по справі №5004/1679/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пальміра Плюс»м.Одеса

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Західагротранс»м.Луцьк

про стягнення 30 374 грн. 07 коп. заборгованості по розрахунках, інфляційних

втрат та річних,-

Представнику Позивача розяснено права та обовязки, передбачені ст.ст.22, 28 Господарського процесуального кодексу України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу стороною не подавалось, заяв про відвід суддів не надходило.

Відповідно до рішення господарського суду Волинської області від 19.10.2011р. у справі №5004/1679/11 (суддя Гончар М.М.) відмовлено в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Пальміра Плюс»(надалі в тексті ТзОВ «Пальміра Плюс») до Товариства з обмеженою відповідальністю «Західагротранс»(надалі в тексті ТзОВ «Захід агротранс») про стягнення 30374 грн. 07 коп. заборгованості по розрахунках, пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що між ТзОВ «Пальміра Плюс»та ТзОВ «Західагротранс»договір у письмовій формі не укладався і жодним іншим документом строки поставки товару не встановлювалися. В порядку ст.530 ЦК України Позивач звернувся до Відповідача з вимогою про поставку товару або повернення коштів в сумі 29678 грн. 38 коп., надіславши вимогу за адресою: м.Луцьк, вул.Прогресу, 7, проте, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юидичних осіб та фізичних осіб-підприємців (надалі в тексті ЄДР) місцезнаходження ТзОВ «Захіагротранс»: м.Луцьк, вул.Воїнів Інтернаціоналістів, 4/37. Тому твердження По зивача, що Відповідач отримав вимогу і не виконав її є хибним, не береться судом до уваги як належний доказ, Позивач належним чином не підтвердив настання у Відповідача строку поставки товару, оплаченого за рахунком №385 від 15.02.2010р. тому в позові належить відмовити.(арк. справи 62-63).

Не погоджуючись із даним рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить повністю скасувати рішення господарського суду Волинської області від 19.10.2011р. у даній справі та прийняти нове рішення яким зменшені позовні вимоги ТзОВ «Пальміра Плюс»задоволити повністю.

Скаржник також зазначає, що не погоджується із прийнятим рішенням, оскільки суд першої інстанції, стосовно неналежної адреси направлення вимоги, посилався на те, що згідно витягу з ЄДР від 11.08.2011р. за №10776803 у полі «місцезнаходження»зазначено адресу: м.Луцьк, вул.Воїнів Інтернаціоналістів, 4/37, а не та, на яку Позивачем надсилалася вимога. Однак, вимога надсилалася ТзОВ «Пальміра Плюс»на фактично відому адресу Відповідача, що стверджується отриманням ТзОВ «Західагротранс»листа-вимоги №212 від 07.06.2011р., де на повідомленні про вручення поштового відправлення стоїть підпис представника Відповідача. Відсутність Відповідача за юридичною адресою, вказаною у ЄДР стверджується і тим, що відповідно до ГПК України, при зверненні до господарського суду Волинської області ТзОВ «Пальміра Плюс»направило на зазначену в ЄДР адресу копію позовної заяви з додатками, однак 25.08.2011р. данне поштове відправлення було повернуто, у звязку з відсутністю адресата за вказаною адресою. Також, на думку Скаржника, місцевим господарським судом безпідставно прийнято до уваги нічим не підтвердженне повідомлення представника ТзОВ «Західагротранс»у судовому засіданні 19.10.2011 року про таку, що передбачена у листопаді 2011р. поставку Позивачеві товару на суму 29678 грн. 38 коп.(арк.справи 103-107).

Ухвалами Рівненського апеляційного господарського суду у справі №5/1946-10 від 30.12. 2011р. Скаржникові поновлено строк апеляційного оскарження, прийнято до провадження та призначено до розгляду апеляційну скаргу ТзОВ «Пальміра Плюс».(арк.справи 100).

Представник Відповідача в судове засідання 23.01.2012р. не зявився, хоч про час та місце розгляду скарги Відповідач був повідомлений у встановленому порядку.(арк.справи 131).

Разом з тим, до Рівненського апеляційного господарського суду повернулось поштове відправлення, яким Відповідачеві за адресою: м.Луцьк, вул.Воїнів Інтернаціоналістів, 4, кв.37 було направлено ухвалу від 30.12.2011р. з довідкою відділення підприємства звязку: «з даної адреси вибув».(арк.справи 100, 131-133).

З огляду на це колегія суддів звертає увагу, що чинним законодавством до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, зокрема у витягові з ЄДР, відзиві на позов тощо.(арк.справи 3, 13-15, 53).

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК, не зобовязує й сторону у справі, зокрема Позивача, зясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарський суд, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Апеляційний господарський суд відповідно до ГПК України зробив все необхідне для належного повідомлення Відповідача про час та місце розгляду справи. З огляду на зазначене, негативні наслідки за відсутність за місцем реєстрації покладаються на Відповідача ТзОВ «Західагротранс».

Оскільки, ухвалою у даній справі від 30.12.2011р. явка представників сторін не визнавалась обовязковою, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути скаргу по суті.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ «Західагротранс»-продавець та ТзОВ «Пальміра Плюс»-покупець 15.02.2010р. уклали договір купівлі-продажу №15/02-01 (надалі в тексті Договір), відповідно до п.1.1, якого продавець зобовязується передати у власність покупця, а покупець зобовязується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, прийняти та оплатити товар: просо, українського походження, урожаю 2009р. в кількості 300 тон на суму 345000 грн.

Згідно п.п. 3.1, 3.2 Договору, розрахунки за придбаний товар здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. Оплата за товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на р/р Продавця, як попередня оплата.

Пунктами 4.1, 4.3, 4.6 Договору передбачено, що поставка товару здійснюється не пізніше 10-ти календарних днів, з дня подачі покупцем заявки. Товар вважається поставленим продавцем і прийнятим покупцем за кількістю та якістю згідно супроводжувальних документів, що підписані сторонами у відповідності до п.4.6 Договору. Приймання-передача товару здійснюється за товаросупровідними документами шляхом підписання сторонами накладної та передачі продавцеві довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей в установленому порядку.

Пунктом 6.4 Договору сторони узгодили умови настання відповідальності за невиконання зобовязання, а сааме: за непоставку товару в обумовлений період, або ж поставку товару, що не відповідає вимогам п.2.1 щодо якості товару, продавець сплачує на користь покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення поставки товару належної якості.

Договір діє до повного виконання зобовязань, його підписано директорами ТзОВ «Західагротранс»та ТзОВ «Пальміра Плюс», скріплено відбитками печаток сторін.(арк.справи 137-138).

Матеріалами справи стверджено, що ТзОВ «Пальміра плюс»сплатило на рахунок ТзОВ «Західагротранс»кошти на загальну суму 445000 грн. 00 коп. за товар, що вбачається з платіжних доручень №2079 від 15.02.2010р. на суму 30 000 грн., №2091 від 22.02.2010р. на 230 000 грн., № 2137 від 05.03.2010р. на 85 000 грн. та №2160 від 12.03.2010р.100 000 грн.(арк.справи 16-17, 20). Рахунки, на підставі яких проведені платежі в матеріалах справи відсутні.

Фактично, ТзОВ «Західагротранс»поставило просо в кількості 361,15 тон на загальну суму 415321 грн. 62 коп., що підтверджується видатковими накладними №РН-0000260 від 22.02. 2010р. на суму 46000 грн., №РН-0000261 від 23.02.2010р. на суму 34500 грн., №РН-0000262 від 26.02.2010р. на суму 23000 грн., №РН-0000263 від 27.02.2010р. на суму 28750 грн., №РН-0000264 від 01.03.2010р. на суму 28750 грн., №РН-0000270 від 04.03.2010р. на суму 116494 грн. 60 коп., №РН-0000271 від 12.03.2010р. на суму 70954 грн. 75 коп., РН-0000273 від 30.03.2010р. на суму 44274 грн. 85 коп., РН-0000280 від 16.04.2010р. на суму 22597 грн. 42 коп. та не заперечується Відповідачем.(арк.справи 53-54, 114-122).

Колегія суддів зауважує, що всі зазначені накладні містять посилання на Договір №15/02-01 від 15.02.2010р. як на підставу передачі товару, при цьому, остання поставка здійснена Відповідачем майже за півтора року до звернення Позивача з даним позовом.

Крім того, 17.10.2011р. у відзиві на позов Відповідач також не заперечив існування заборгованості перед ТзОВ «Пальміра плюс»в сумі 29678 грн. 38 коп.(арк.справи 53).

Натомість, у матеріалах справи відстуній рахунок №386 від 15.02.2010р. на суму 445000 грн., про надання якого Позивачеві зазначив у рішенні місцевий господарський суд.

Пропозиції протягом 30-ти днів поставити товар на суму заборгованості 29678 грн. 38 коп. або сплатити зазначену суму боргу, які вбачаються з листа №212 від 07.06.2011р., отриманого ТзОВ «Західагротранс»20.06.2011р. за адресою: м.Луцьк, вул.Прогреса, 7 залишена Відповідачем без відповіді та задоволення, що стверджується матеріалами справи.(арк.справи 18-19, 105).

Оскільки Відповідач товару не поставив, коштів не повернув, виходячи із суми заборгованості 29678 грн. 38 коп., на підставі ст.625 ЦК України, Позивач, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, нарахував інфляційні втрати за 01.07.2009р. по 01.09. 2011р., сума яких складає 502 грн. 98 коп. та 3% річних за користування коштами протягом 28.06.2011р. 14.09. 2011р., сума яких становить 192грн. 71 коп.(арк.справи 28-31).

Вирішуючи даний спір, місцевий господарський суд, однак, залишив зазначені обставини поза увагою.

Як зазначалось, суд відмовив в задоволенні позову, вважаючи, що договору на поставку товару сторони не укладали, строки поставки не встановлювались, а вимога про поставку товару або повернення коштів надіслана не за тією адресою, яка зазначена в ЄДР як місцезнаходження ТзОВ «Західагротранс», тому момент поставки або повернення коштів не настав; відмову в позові місцевий суд мотивував недоведеністю обставин, на яких Позивач ґрунтує свої вимоги.

Проте, такий висновок місцевого суду колегія суддів апеляційного суду вважає помилко-вим з огляду на наступне.

Досліджуючи обставини місцезнаходження Відповідача, судова колегія, приймає до уваги, що статтею 93 ЦК України дається визначення місцезнаходження юридичної особи, яким є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи та здійснення управління і обліку.

Доказами здійснення Відповідачем діяльності з офісу за адресою: м.Луцьк, вул.Прогреса, 7 є зазначення про це у Договорі; отримання представниками Відповідача рекомендованих відправлень як Позивача, так і місцевого суду,.(арк.справи 19, 52, 125, 138) та неможливість вручення рекомен-дованих відправлень Позивача та судів за місцем державної реєстрації у м.Луцьк, вул.Воїнів Інтер-націоналістів, 4, кв.37 через вибуття адресата.(арк.справи 24, 41, 48-49, 124, 131-133, 139-142, 145-147). Суд також не надав належної оцінки тій обставині, що лише після вручення Відповідачу ухвали від 28.09.2011р. за адресою: м.Луцьк, вул.Прогреса, 7, представник останнього зявився у відкладене на 19.10.2011р. судове засідання.

Твердження Відповідача про неотримання вимоги Позивача від 07.06.2011р. місцевим судом не перевірене і повідомлення про позитивні домовленості сторін не досліджені, проте, з вищезазначених мотивів, такі розцінюються судовою колегією як надумані і без підставні, оскільки, як вбачається з матеріалів справи Відповідач не знаходиться за місцем державної реєстрації, про що свідчать наявні у справі довідки відділення підприємства звязку про відсутність ТзОВ «Західагротранс»за адресою: м.Луцьк, вул.Воїнів Інтернаціоналістів, 4, кв.37. Між тим, матеріалами справи стверджується, що ТзОВ «Західагротранс»фактично знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул.Прогреса, 7.

Перевіряючи відповідність оскаржуваного рішення вимогам чинного законодавства, колегія суддів виходить з того, що встановлені ст.101 ГПК України межі перегляду справи в апеляційній інстанції передбачають, що апеляційний господарський суд у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Разом з тим, апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) шкоди.

Згідно з ч.1, ч.2 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи бага-тосторонніми (договори).

Згідно ст.509 ЦК України передбачено, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ч.1 ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст.193 ГК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхіднихдля належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічні положення містить і ст.526 ЦК України.

Матеріалами справи стверджується, що Договір було виконано сторонами в повному обсязі Позивачем попередньо оплачено, а Відповідачем поставлено просо в кількості 300 тон на суму 345000 грн. Надалі, з 12.03.2010р. купівля-продаж товару фактично здійснювалась у спрощений спосіб, шляхом усної домовленості сторін та попередньою оплатою Позивачем партії товару на суму 100 000 грн. та поставкою Відповідачем частини товару 30.03.2010р. та 16.04.2010р. на загальну суму 66 872 грн. 27 коп.(арк.справи 17, 121-122).

Разом з тим, регулюючи відносини купівлі-продажу товару, Цивільний кодекс України у статті 693 встановлює умови попередньої оплати товару і передбачає, у разі якщо договором передбачений обовязок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата),покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором,у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно вимоги Позивача від 07.06.2011р., в силу ч.2 ст.530 ЦК України, момент, з якого зобовязання поставити решту товару або повернути кошти вважається невиконаним Відповідачем є тридцять перший день з дня отримання вимоги, тобто 21 липня 2011р.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Матеріалами справи стверджується, що кошти в сумі 29678 грн. 38 коп. з 21.07.2011р. перебувають у користуванні Відповідача безпідставно.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.(ч.2 ст.625 ЦК України).

На думку судової колегії, стягнення з Відповідача інфляційних втрат та 3% річних є правомір-ним.

Проте, як вбачається з поданого Позивачем уточненого розрахунку інфляційні втрати нараховано ним за липень-серпень 2011р., а 3% річних за період з 28.06.2011р. по 14.09.2011р. (арк.справи 30).

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що суми інфляційних втрат та 3% річних підлягають перерахунку.

Разом з тим, згідно офіційних даних про індекси інфляції за 2011р., за липень 2011р. він складав 98,7%, а за серпень 2011р. 99,6%, тобто за період нарахування в економіці України мали місце дефляційні процеси і знецінення коштів у національній валюті не відбувалось, тому нарахування Позивачем інфляційних втрат є безпідставним і, з підстав ст.33 ГПК України, в частині стягнення 502 грн. 98 коп. інфляційних втрат належить відмовити.

Відповідно до здійсненого апеляційним судом розрахунку сума 3% річних за період з 21.07.2011р. по 14.09.2011р. (за 55 днів) становить 134 грн. 17 коп. Відтак, на підставі ст.33 ГПК України, в частині стягнення 58 грн. 53 коп. -3% річних в задоволенні позову необхідно відмовити за безпідставністю.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Враховуючи зазначені обставини, вимоги Позивача в частині стягнення основного боргу та 3% річних стверджуються платіжними документами, довідкою банку, накладними, вимогою, доказами її вручення і підлягають задоволенню на підставі стст. 20, 173, 174, 193, 263 Господарського кодексу України та стст. 11, 16, 526, 530, 625, 655, ч.2. ст.693 Цивільного кодексу України.

Доказів поставки товару або повернення коштів з Відповідач суду не надав.

Позов підлягає частковому задоволенню в сумі 29812 грн. 56 коп. боргу. В частиня стягнення 502 грн. 98 коп. інфляційних втрат та 58 грн. 53 коп. -3% річних в позові належить відмовити.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на встановлені Рівненським апеляційним господарським судом обставини в сукупності, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, натомість рішення господарського суду Волинської області від 19.10.2011р. у даній справі, з підстав п.п. 3, 4 ст.104 ГПК України, скасуванню через недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими та неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права.

За наслідками розгляду скарги, витрати Позивача із сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на Відповідача пропорційно розміру задоволених вимог на підставі ст.49 ГПК України.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Пальміра плюс»задоволити.

2. Рішення господарського суду Волинської області від 19.10.2011р. у справі №5004/1679/ 11 скасувати. Прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Західагротранс», яке знаходить-ся у м.Луцьк, вул.Воїнів Інтернаціоналістів, 4/37, фактичне місцезнаходження: м.Луцьк, вул. Прогресу, 7 (код ЄДР 35123772) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пальмі-ра плюс», яке знаходиться у м.Одеса, пров.Сабанський, 1 (код ЄДР 32078434) 29678 грн. 38 коп. безпідставно утримуваних коштів, 134 коп. 18 коп. -3% річних за користування коштами протя-гом 21.07.2011р. 14.09.2011р., 298 грн. 13 коп. витрат по сплаті державного мита та 214 грн. 18 коп. плати за послуги з інформаційно-технічного за- безпечення судового процесу. Видати наказ.

В задоволенні решти вимог відмовити.».

3. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

4. Надати місцевому господарському суду доручення про видачу наказів.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

6. Справу №5004/1679/11 повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Саврій В.А. 1474/12