Постанова № 21287575, 01.02.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.12 Справа № 5015/6058/11

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Мельник Г.І.

суддів: Новосад Д.Ф.

Михалюк О.В.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Фірма «Нафтогазбуд», м.Львів б/н від 14.12.2011 року

на рішення господарського суду Львівської області від 28.11.2011 року

у справі № 5015/6058/11

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого обєднання «Облсількомунгосп», м.Львів

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Фірма «Нафтогазбуд», м.Львів

про стягнення заборгованості в сумі 20745,86 грн.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність №213 від 27.09.2011 року);

від відповідача: не зявився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 28.11.2011 року у справі №5015/6058/11 (суддя Березяк Н.) позов задоволено, стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Фірма «Нафтогазбуд», м.Львів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого обєднання «Облсількомунгосп», м.Львів 19137,60 грн. заборгованості, 746,28 грн. інфляційних втрат, 861,98 грн. трьох відсотків річних, 207,46 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач Публічне акціонерне товариство «Фірма «Нафтогазбуд», не погодившись із прийнятим рішенням подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Львівської області від 28.11.2011 року у справі №5015/6058/11 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, оскільки, вважає вказане рішення таким, що прийняте за неповного зясування обставин справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права. Обґрунтовуючи свої вимоги, апелянт зазначає, що накладна №55 від 30.12.2009 року на підставі якої заявлені позовні вимоги, не відповідає вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та не підтверджує факту отримання відповідачем товару від позивача згідно даної накладної. Крім того, скаржник вважає, що долучена позивачем до матеріалів справи квитанція (без повідомлення про вручення) не є доказом отримання відповідачем претензії №29 від 26.03.2010 року, а лише фактом надсилання рекомендованого листа.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче обєднання «Облсількомунгосп», заперечуючи доводи апелянта у відзиві на апеляційну скаргу (№264 від 27.12.2011 року) покликається на накладну №55 від 30.12.2009 року та податкову накладну №103/09 від 30.12.2009 року як докази передання товару позивачем відповідачу та зазначає, що неодноразово звертався до відповідача з претензіями (№29 від 26.03.2010 року, №187 від 25.08.2011 року, №252 від 05.12.2011 року) щодо погашення заборгованості за отриманий товар в сумі 19137,60 грн., однак жодної відповіді від відповідача не отримав. На підставі викладеного просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 11.01.2012 року.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення 05807029, а тому колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні представник позивача надав суду пояснення щодо заперечень, викладених у відзиві на апеляційну скаргу та просив у її задоволенні відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду Львівської області від 28.11.2011 року у справі №5015/6058/11 залишити без змін, виходячи з наступного.

Аналізом матеріалів справи колегією суддів встановлено, що 30.12.2009 року ТОВ «НВО «Облсількомунгосп»передало, а ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд»прийняло товар, а саме: трубу ПЕ-80 водяну в кількості 400 м, за ціною 39,87 грн./м, а всього на загальну суму 19137,60 грн. (в т.ч. ПДВ), що підтверджується накладною №55 від 30.12.2009 року, яка підписана представниками обох сторін та скріплена відповідними печатками та податковою накладною №103/09 від 30.12.2009 року (а.с.6,7).

Проте, відповідач вартість отриманого товару позивачу не сплатив, що призвело до виникнення заборгованості перед останнім в сумі 19137,60 грн. і стало підставою даного позову.

В силу вимог ст.ст. 11, 626 Цивільного кодексу України, ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою виникнення господарських зобов'язань, які мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ст.526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України), і одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, п.7 ст.193 Господарського кодексу України).

При цьому, нормами чинного законодавства зокрема, ч.2 ст.205 та ч.1 ст. 639 ЦК України передбачено, що договір або інший правочин може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом, а поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року, видаткова накладна є первинним документом, що фіксує факт здійснення господарської операції з постачання товару.

Відповідно до п.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання на вимогу кредитора повинен сплати суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Зясуванням документальних доказів у справі колегією суддів встановлено, що відповідач оплату отриманого товару не провів, у звязку з цим, позивач неодноразово звертався до останнього з претензіями (№29 від 26.03.2010 року, №187 від 25.08.2011 року, №252 від 05.12.2011 року) щодо оплати вартості отриманого товару в сумі 19137,60 грн., що підтверджується поштовими квитанціями, та описом вкладення у рекомендований лист (а.с. 8,10). Однак, відповідачем вказані претензії залишені без відповіді.

Враховуючи те, що претензія №29 від 26.03.2010 року з метою забезпечення виконання обовязку щодо оплати отриманого товару відповідачем на підставі накладної №55 від 30.12.2009 року, була надіслана 30.03.2010 року, Львівський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що моментом з якого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем, а також моментом з якого слід нараховувати інфляційні втрати та 3% річних є 10 квітня 2010 року (згідно позовних вимог).

З урахуванням викладеного, за порушення відповідачем строків виконання зобовязань щодо оплати отриманого товару згідно накладної №55 від 30.12.2009 року, позивач у відповідності до вимог ст. 612, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахував відповідачу за період прострочення оплати товару з 10.04.2010 року по 10.10.2011 року 3 % річних в сумі 861,98 грн. та інфляційні втрати в сумі 746,28 грн., розрахунок яких перевірено та з урахуванням меж заявлених позовних вимог визнано вірним.

За таких обставин, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо задоволення позовних вимог та вважає, що дані вимоги задоволені підставно.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегією суддів встановлено, що відповідачем не спростовано наявність заборгованості перед позивачем за отриманий згідно накладної №55 від 30.12.2009 року товар та її розмір і не подано жодних доказів оплати цієї заборгованості.

При цьому, покликання скаржника в апеляційній скарзі на те, що накладна №55 від 30.12.2009 року не містить таких реквізитів зокрема, як місце складання та даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка прийняла товар, а тому не може встановити факт отримання ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд»товару згідно вказаної накладної не розцінюються колегією як такі, що мають значення для вирішення даного спору, враховуючи наступне.

Дослідженням документальних доказів у справі колегією суддів встановлено, що накладна №55 від 30.12.2009 року підписана представниками сторін та скріплена відповідними печатками. Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що печатка №01293961 ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд», якою скріплена вказана накладна, відповідає печатці, відтиск якої міститься на апеляційній скарзі скаржника, а тому колегія вважає покликання апелянта такими, що не відповідають матеріалам справи. При цьому, не зазначення на накладній місця її складання не спростовує факту отримання товару та не звільняє від обовязку щодо його оплати.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Львівської області від 28.11.2011 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення господарського суду Львівської області від 28.11.2011 року у справі №5015/6058/11 залишити без змін, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Фірма «Нафтогазбуд», м.Львів б/н від 14.12.2011 року без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

3. Матеріали справи скеровуються в господарський суд Львівської області.

Головуючий суддя Мельник Г.І.

СуддяНовосад Д.Ф.

Суддя Михалюк О.В.