Постанова № 21287564, 01.02.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.12 Справа № 5015/6924/11

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Марко Р.І.,

при секретарі судового засідання Томкевич Н.Г.,

з участю представників:

від скаржника (відповідача) – не з’явився,

позивача – з’явився,

розглянув апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Транспорт»товариства з обмеженою відповідальністю «ТКС-Євробуд», м.Трускавець

на рішення господарського суду Львівської області від 20.12.2011 року, суддя Довга О.І., у справі № 5015/6924/11

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «ТОТ», м.Львів

до відповідача дочірнього підприємства «Транспорт»товариства з обмеженою відповідальністю «ТКС-Євробуд», м.Трускавець

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Львівської області від 20.12.2011 року частково задоволено позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ТОТ»в частині стягнення з дочірнього підприємства «Транспорт»товариства з обмеженою відповідальністю «ТКС-Євробуд» 321605,72 грн. боргу за поставлений товар, 1116,96 грн. пені, 918,06 грн. річних, що складає заборгованість за договором купівлі-продажу №090213 від 09.02.2011 року.

Рішення суду мотивоване тим, що доказів оплати поставленого товару відповідач суду не надав, а тому позовні вимоги про її стягнення підлягають до задоволення.

В частині позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «ТОТ»про стягнення з дочірнього підприємства «Транспорт»товариства з обмеженою відповідальністю «ТКС-Євробуд»80000,00 грн. провадження в справі припинено на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України в зв»язку з відсутністю предмета спору, оскільки борг на вказану суму відповідачем погашено в процесі судового розгляду після порушення провадження по справі.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду першої інстанції скасувати з підстав порушення норм процесуального права, апелюючи тим, що умовами договору, а саме п.7 договору передбачено досудовий порядок врегулювання спору між сторонами, який позивачем не дотримано, чим позбавлено відповідача права на врегулювання спору в добровільному порядку та завдано шкоди у вигляді стягнення судового збору за слухання справи.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить в її задоволенні відмовити, мотивуючи тим, що з урахуванням конституційного положення про те, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, юрисдикція яких поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (ст.124 Конституції), судам підвідомчі всі спори про захист прав і свобод, а відтак, суд не вправі відмовити особі в прийнятті позовної заяви лише з тієї підстави, що її вимоги можуть бути розглянуті в передбаченому законом досудовому порядку.

В судове засідання представник скаржника не з"явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, а тому суд вважає за можливе розгляд справи провести без його участі за наявних в справі документів про права і обов”язки сторін.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, який підтримав свої позиції, пояснення дав аналогічні, викладені в письмових поясненнях та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що між дочірнім підприємством “Транспорт” товариства з обмеженою відповідальністю “ТКС-Євробуд” (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю “ТОТ” (продавець) укладено договір №090213 від 09.02.2001 року, за умовами п.3.1 якого продавець бере на себе зобов»язання здійснити продаж та поставку товару в наступних кількостях –дизпаливо 350000 літрів щомісячно, а покупець - прийняти товар і оплатити його вартість на умовах, що викладені в цьому договорі.

Відповідно до п.4.1. договору в разі прийняття рішення сторонами про продаж товару на умовах післяоплати товару, товар відвантажується в строки погоджені між сторонами, але не пізніше трьох днів після направлення заявки від покупця. Датою відвантаження товару вважається дата відпускної накладної (п.4.4 договору).

Згідно п.5.2 оплата за придбання кожної окремої партії товару можлива протягом трьох календарних днів від дати відвантаження шляхом перерахування коштів на основний поточний рахунок продавця.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем поставлено відповідачу товар згідно заявок від 01.10.2011 року, від 03.10.2011 року, від 04.10.2011 року, від 05.10.2011 року, від 07.10.2011 року, від 09.10.2011 року, від 11.10.2011 року (а.с.34-47) та на підставі накладних: №01.10/02 від 01.10.2011 року на суму 98325,36 грн., №01.10/03 від 01.10.2011 року на суму 63168,84 грн., №03.10/04 від 03.10.2011 року на суму 98102,4 грн., №04.10/07 від 04.10.2011 року на суму 63025,6 грн., №05.10/01 від 05.10.2011 року на суму 98102,4 грн., №07.10/02 від 07.10.2011 року на суму 98102,4 грн., №08.10/01 від 08.10.2011 року на суму 63025,6 грн., №08.10/02 від 08.10.2011 року на суму 98102,4 грн., №11.10/03 від 11.10.2011 року на суму 98102,4 грн. та відповідних довіреностей(а.с.17-33).

Таким чином, свої зобов"язання по договору позивач виконав, поставивши товар всього на суму 778057,4 грн., проте, свої зобов"язання по оплаті поставленого товару відповідач в повному обсязі не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у розмірі 401605,72 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 18.10.2011 року (а.с.48-50).

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку, а згідно ст. 526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає товар у власність другої сторони (покупця), а покупець зобов’язується прийняти та оплатити товар (ст.655 ЦК України).

Згідно із ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Приписи ст.692 ЦК України, передбачають можливість продажу товару із розстроченням оплати.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, в процесі розгляду справи відповідачем частково погашено заборгованість згідно платіжного доручення №478 від 14.11.2011 року на суму 50000 грн., за № 544 від 22.11.2011 року на суму 10000 грн., за №601 від 25.11.2011 року на суму 10000 грн.(а.с.62-64), всього на суму 80000 грн., а тому місцевий суд прийшов до правильного висновку про припинення провадження в справі на суму 80000 грн. згідно п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України в зв»язку з відсутністю предмета спору.

На решту суму відповідач доказів погашення основного боргу не подав і на час розгляду справи в суді, а тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 321605,72 грн.

Згідно ст.610 Цивільного Кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Ст.611 ЦК передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч.1, ч.3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов»язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки (штрафу, пені) є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно до ч.1 ст.216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором, а згідно ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов»язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов»язання.

Відповідно до ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається подвійною обліковою ставкою НБУ від суми простроченої заборгованості, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п.8.3 укладеного договору купівлі-продажу №090213 від 09.02.2011 року, при порушенні терміну розрахунку покупець зобов»язаний сплатити пеню в розмірі 0,01% від неоплаченої суми за кожний календарний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. З цих підстав місцевим судом правомірно задоволено позовні вимоги про стягнення з відповідача пені за періоди згідно поданого розрахунку по кожній окремій поставці товару, всього на суму 1116,96 грн. (а.с.9-10).

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. З наведеного місцевим судом також підставно стягнуто з відповідача 918,06 грн. трьох процентів річних згідно розрахунку по періодах (а.с.11-12).

Покликання скаржника на порушення позивачем досудового порядку врегулювання спору не може бути підставою для скасування рішення суду, оскільки з урахуванням конституційного положення про те, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, юрисдикція яких поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (ст.124 Конституції), судам підвідомчі всі спори про захист прав і свобод, а відтак, суд не вправі відмовити особі в прийнятті позовної заяви лише з тієї підстави, що її вимоги можуть бути розглянуті в передбаченому законом досудовому порядку.

З вищенаведеного доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.

Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд,

постановив:

рішення господарського суду Львівської області від 20.12.2011 року в справі за номером 5015/6924/11 - залишити без змін, а апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Транспорт»товариства з обмеженою відповідальністю «ТКС-Євробуд»–без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий -суддя: С. М. Бойко

Судді: Т.Б.Бонк

Р.І.Марко

Повний текст постанови

виготовлено 03.02.2012р.