Постанова № 21287519, 31.01.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.01.12 Справа № 5015/5549/11

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Михалюк О.В.

суддів Новосад Д.Ф.

Мельник Г.І.

розглянув апеляційну скаргу державного територіально-галузевого об»єднання «Львівська залізниця», м.Львів

на рішення господарського суду Львівської області від 03.11.2011р.

у справі № 5015/5549/11

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Галнафто-Інвест», м.Львів

до державного територіально-галузевого об»єднання «Львівська залізниця», м.Львів

третя особа-1: дочірня компанія «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України», м.Київ

третя особа-2: публічне акціонерне товариство «Волинь-Цемент», м.Здолбунів

про стягнення заборгованості в сумі 9 612,00 грн. ,

з участю представників :

від скаржника –Гачак І.О. –юрисконсульт 2-ї категорії

від позивача –Миколайчук О.І. –представник

від третьої особи-1 - Стеблецький Р.В. –провідний юрисконсульт

від третьої особи-2 - Собчук М.В. - представник

В ході судового засідання сторонам права і обов”язки, передбачені ст.22 ГПК України роз”яснені, заперечень щодо складу суду не поступало.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Рішенням господарського суду Львівської області від 03.11.2011р. у справі № 5015/5549/11 (суддя Гоменюк З.) задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю «Галнафто-Інвест», м.Львів за участю третіх осіб: дочірньої компанії «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України», м.Київ та публічного акціонерного товариства «Волинь-цемент», м.Здолбунів та стягнуто з державного територіально-галузевого об»єднання «Львівська залізниця», м.Львів 9612,00 грн. вартості втраченого вантажу та судові витрати.

Не погоджуючись з даним рішенням відповідач –державне територіально-галузеве об»єднання «Львівська залізниця»подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадане рішення, посилаючись, зокрема, на те, що воно є незаконне, винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскільки суд першої інстанції не звернув увагу на доводи залізниці щодо обставин покладання відповідальності про відшкодування заподіяної шкоди. Крім того, як зазначає скаржник, із залізничної накладної вбачається, що завантаження здійснювалось засобами відправника та відповідно до ст.32 Статуту залізниць України якщо відправник не вімовився від несправного за своїм технічним станом вагону, відповідальність за втрату, недостачу вантажу, що стались внаслідок технічної несправності рухомого складу, покладається на відправника. Також скаржник зазначає, що позивач звертаючись з позовом до залізниці пропустив строк позовної давності, встановлений чинним законодавством.

Наводить скаржник і інші доводи, що є на його думку підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до укладеного 03.06.2010р. між ТзОВ “Галнафто-Інвест” (постачальник) та Дочірньою компанією “Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз Україна” (покупець) договору поставки № УГВ 1045/11-10 постачальник зобов'язувався передати, а покупець прийняти та оплатити продукцію (товар - цемент тампонажний ПЦТ-І-100 (гарячий) та цемент тампонажний ПЦТ-П-50 (холодний) відповідно до специфікації №1, що додається до договору і є його невід”ємною частиною.

В п.10 специфікації № 1 від 03.06.2010р. зазначено, що отримувачем є БУ “Укрбургаз”. Також в п.3 специфікації зазначено, що країною походження є Україна, виробник-ВАТ “Волинь-цемент”, м.Здолбунів, Рівненської області.

На виконання умов договору поставки № УГВ 1045/11-10 від 03.06.2010р. позивачем 05.12.2010р. здійснено поставку покупцеві зазначеної продукції залізничним транспортом (перевізник), однак, як стверджує позивач у позовній заяві, під час перевезення продукції внаслідок нещільного прилягання люків вагону в зв”язку з намерзанням відбулося висипання цементу, внаслідок чого до станції призначення “Стрий” було доставлено лише 63 т. цементу замість відправлених 72, що підтверджується складеним начальником станції “Стрий” Андращуком М.В. комерційним актом АА №061766/6 від 06.12.2010р.

За залізничною накладною № 36745698 від 05.12.2010р. на підставі договору № 67 від 05.12.2010р., у вагонах № 97181077 та № 97267777 ПАТ “Волинь-Цемент” відправив зі станції Здолбунів Львівської залізниці на адресу Стрийського ВБР “Укрбургаз” насипом цемент тампонажний для гарячих свердловин ПЦТ-І-100 в кількості нетто 141 750 кг, зокрема: вагоном № 97181077 в кількості 72,0 тн та вагоном № 97267777 в кількості 69,75 тн.

17.03.2011р. між ТзОВ “Галнафто-Інвест” та Дочірньою компанією “Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз Україна” підписано акт прийому - передачі продукції №344 за договором поставки №УГВ 1045/11-10, відповідно до якого постачальник передав, а покупець прийняв та оплатив продукцію в межах її фактичної поставки.

Відповідно до специфікації №1 від 03.06.2010р. до договору поставки №УГВ/1045-11 від 03.06.2010р. ціна за одну тону цементу марки ПТЦ-І-100 становить 890 грн. 00 коп. без ПДВ.

По прибуттю товару в кінцевий пункт призначення його прийом проводиться безпосередньо вантажоотримувачем з обов”язковим оформленням акту приймання. Приймання товару по кількості проводиться відповідно до Інструкції “Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості” №П-6 від 15.06.1965р., по якості - Інструкцією “Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю” № П-7 від 25.04.1966р., та сертифікатом якості або паспортом заводу-виробника. У разі виявлення невідповідності якості або недостачі товару виклик представників постачальника обов”язковий, а представників заводу-виробника –за вимогою покупця. (п.п.3.8, 3.9 договору).

В п.3.12. договору поставки № УГВ 1045/11-10 зазначено, що вантажовідправником товару за цим договором є постачальник або завод-виробник, про що зазначається у специфікації.

П. 3.7 договору поставки №УГВ 1045/11-10 передбачено, що після відвантаження товару залізничним транспортом постачальник направляє покупцю оригінали податкової накладної, акту прийому-передачі товару, та копію залізничної накладної. На виконання вказаної умови позивачем надало відповідачу акт прийому-передачі продукції № 344 від 05.12.2010р. про передачу постачальником покупцю продукції в кількості 141,750 тн. на загальну суму 151389грн. 00коп.

Зазначені вище обставини стали підставою для звернення ТзОВ «Галнафто-Інвест»до господарського суду з позовною заявою про стягнення суми нестачі вантажу у розмірі 9612,00 грн.

Відповідно до частини другої статті 908 ЦК України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Аналогічні положення містять ч. 5 ст. 306 та ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 3, ч. 2 ст.8 Закону України “Про залізничний транспорт” законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України. Умови та порядок організації перевезень, у тому числі в прямому змішаному сполученні за участю залізниць та інших видів транспорту, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України.

Відповідно до ст.31 Статуту залізниць України придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається відправником, якщо завантаження здійснбвалось його засобами.

Згідно ст.32 Статуту відправник зобов»язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснити навантаження з виконанням Технічних умов.

Статтею 111 Статуту передбачені випадки звільнення від відповідальності залізниці, зокрема у випадку коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без них, коли таке перевезення дозволено Правилами перевезення вантажів, стихійного лиха та інших обставин, які залізниця не могла передбачати і усунення яких від неї не залежало.

Згідно з § 13 розділу ІІІ Технічних умов розміщення та кріплення вантажів у критих вагонах відправник зобов»язаний перед навантаженням сипучих вантажів вжити заходи щодо змешнення зазорів через які можливо просипання вантажу, зокрема, дверні отвори також повинні бути огородженими щитами і додатково закладені крафт-папером або другими щільними матеріалами, які б забезпечували схоронність вантажу. Люкові отвори вагона повинні бути щільно закриті та закріплені.

Згідно з п.3.20 роз»яснення Президій Вищого господарського суду України від 29.05.2002 № 04-5/601 за змістом ст.31 Статуту та § 13 розділу ІІІ Технічних умов розміщення та кріплення вантажів у критих вагонах вантажовідправник перед навантаженням вантажу у вагон повинен визначити його придатність для перевезення вантажу у комерційному відношенні, при завантаженні вантажів, які містять дрібні фракції, - усунути щілини та конструктивні зазори вагонів, а також вжити заходів щодо запобігання видуванню або висипанню вантажу.

З матеріалів справи вбачається, що завантажування та визначення маси вантажу здійснювалось відправником –ПАТ «Волинь-Цемент» без участі залізниці, на місцях незагального користування, на території, що належнить вантажовідправнику.

Окрім того, станцією Стрий по прибуттю вагона № 9718077 06.12.2010р. складено акт загальної форми № 35, у якому зазначено, що вивантажувальний люк щільно не закритий, висипання вантажу усунено.

Згідно з комерційним актом станції Стрий від 06.12.2010р. АА № 061766/6 не виявлено пошкодження захисних пломб, вагон у технічному відношенні –справний, на підтвердження справності вагона складено акт про технічний стан вагона від 06.12.2010р. № 1.

Відповідно до ч. 1 ст. 909 ЦК України та ч. 2 ст. 306 Господарського кодексу України суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Як встановлено ч. 3 ст. 909 ЦК України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента) або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів регламентуються Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98 N 457.

Відповідно до статті 5 Статуту залізниць України наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 N 644 затверджено Правила оформлення перевізних документів.

Як передбачено п. 1.2 Правил оформлення перевізних документів, накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Відповідно до ст. 130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач. Крім того, ст. 133 цього Статуту передбачає, що передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені. Передача права на пред'явлення претензій і позовів засвідчується переуступним написом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, одержувачем вантажу є БУ «Укрбургаз», а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позивач наділений правом на звернення до господарського суду із вимогами до залізниці про відшкодування збитків, завданих нестачею вантажу при перевезенні залізничним транспортом, з огляду на вищевикладені вимоги чинного законодавства, яке регулює правовідносини в процесі перевезення вантажів.

Також колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції щодо застосування п.6 ч.2 ст.258 ЦК України до вимог, які випливають із договору перевезення вантажу, позовної давності в один рік, оскільки місцевий господарський суд послався на зазначену статтю Цивільного кодексу України, не проаналізувавши з достатньою повнотою законодавство, що регулює застосування спеціальної позовної давності у спірних відносинах.

Цивільний кодекс України, який є основним актом цивільного законодавства, регулює особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини). засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. У тому числі цей Кодекс поширюється на господарські відносини, що мають вказані ознаки.

При вирішенні даної справи судом першої інстанції не враховані положення частини другої статті 9 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Таким законом є, зокрема, Господарський кодекс України, який набрав чинності одночасно з Цивільним кодексом України та норми якого у регулюванні майнових відносин суб'єктів господарювання є спеціальними по відношенню до норм Цивільного кодексу України.

Це стосується і положень про позовну давність.

Частиною першою статті 223 Господарського кодексу України передбачено, що при реалізації у судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом. Згідно з частиною п'ятою статті 315 Господарського кодексу України для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк. Такої ж тривалості установлено строк для подання позовів, що випливають з Статуту залізниць. Статтею 136 цього Статуту та передбачено, що позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог ст.134 Статуту, зокрема, з дня встановлення обставин, що спричинили заявлення позову.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач цей строк пропустив.

Відповідно до частини четвертої статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст.91,101-105 ГПК України,-

Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу державного територіально-галузевого об»єднання «Галнафто-Інвест»задоволити.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 03.11.2011 року у справі № 5015/5549/11 скасувати.

3. В позові товариства з обмеженою відповідальністю «Галнафто-Інвест», м.Львів до державного територіально-галузевого об»єднання «Львівська залізниця», м.Львів про стягнення 9612,00 грн. вартості втраченого вантажу –відмовити.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Галнафто-Інвест» (м.Львів пр.Свободи, 26 ідентифікаційний код 31441730) на користь державного територіально-галузевого об»єднання «Львівська залізниця»(м.Львів. вул.Гоголя, 1 ідентифікаційний код 01059901) 737,75 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити місцевому господарському суду видати відповідний наказ.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

7. Матеріали справи повернути господарському суду Львівської області.

Головуючий суддя Михалюк О.В.

суддя Новосад Д.Ф.

суддя Мельник Г.І.