Рішення № 21286906, 30.01.2012, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2012 рокуСправа № 13/5026/791/2011

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Скиби Г.М., при секретарі судового засідання Буднік А.М., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Провіант», м. Чернігів, вул. Пушкіна, 16

до малого підприємства «Елетон», м. Канів, вул. Героїв Дніпра, 35/175

про розірвання договору та стягнення 1134600 грн. заборгованості та санкцій,

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1. адвокат;

відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю.

Позивач звернувся в господарський суд з позовом та просить розірвати договір поставки обладнання №21-07/10/1 від 21 липня 2010р., стягнути з відповідача кошти по поставці обладнання 854600 грн. та 280000 грн. штрафу.

В судове засідання 30.01.2012р. представник позивача надав заяву про часткову відмову від позову. Просить припинити провадження в частині розірвання договору та стягнення 854600 грн. боргу. Наполягає на стягненні штрафу з мотивів неналежного виконання умов договору поставки.

Представник відповідача заяву позивача підтримав та пояснив, що сторони дійшли порозуміння і позивач визнав видаткову накладну від 30 грудня 2010р.

Суд вважає за необхідне прийняти заяву від позивача про часткову відмову від позову.

Відповідач заперечив решту вимог та вказує на виконання умов договору. Прострочення мотивує тим, що останні платежі надходили відповідачу в листопаді 2010р. Суд має врахувати обставини виконання договору, становище постачальника та платника при прийнятті рішення, понесені витрати тощо.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, судом встановлено такі взаємовідносини сторін.

21.07.2010р. між позивачем ТОВ «Провіант»та відповідачем МП «Елетон»було укладено договір про постачання обладнання №21-07/10/1, за умовами якого Постачальник (Елетон) продає комплектуючі та матеріали Покупцю (Провіант) для забезпечення облаштування парової газової котельні, а Покупець зобовязаний оплатити вартість товару та прийняти комплектуючі згідно графіку.

Строк постачання визначений сторонами протягом 60 днів з моменту вчинення першої оплати майна Покупцем.

Покупець належним чином і у повному обсязі виконав умови Договору по придбанню комплектуючих. Претензій позивача стосовно якості, кількості переданого майна не подано.

Позивачем перераховано:

04.08.2010р. 420000 грн. згідно платіжного доручення №72;

09.09.2010р. 280000 грн. згідно платіжного доручення №177;

14.10.2010р. 420000 грн. згідно платіжного доручення №283;

28.10.2010р. 140000 грн. згідно платіжного доручення №335;

12.11.2010р. 100000 грн. згідно платіжного доручення №388, а всього перераховано 1360000 грн.

При звернення з позовом Позивач вважав, що постачальник порушив взяті на себе договірні зобовязання щодо встановлених строків та порядку постачання комплектуючих, що суперечить умовам Договору. Представник позивача просив розірвати договір, стягнути суму оплати та суму штрафу.

В засіданні 30.01.2012р. представник Позивача наполягає на стягненні штрафу 280000 грн. за неналежне виконання умов договору. В решті вимог позивач відмовився від позову. Спору в частині виконання поставки немає.

Відповідач не спростував доводи позивача про прострочення постачання комплектуючих належними доказами та в установлений спосіб в розумінні вимог ст. 33 ГПК України.

Інших доказів не подано.

Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності та за своїм внутрішнім переконанням, господарський суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення вимог позивача:

Позивач є субєктом господарювання на ринку будівельних послуг, самостійною юридичною особою.

Відповідач є субєктом господарювання, самостійною юридичною особою відповідно до записів в реєстраційних документах ЄДРПОУ.

За своєю правовою природою договір постачання обладнання №21-07/10/1 від 21.07.2010р. є договором постачання матеріальних цінностей, та відповідає вимогам статті 712 Цивільного кодексу України, відповідно до якої одна сторона (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору постачання застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін

Використання електроенергії без договору заборонено.

Відносини купівлі-продажу урегульовані Главою 54 ЦК України, відповідно до положень якої, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст. 173 ГК України зобовязання, що виникає між субєктами господарювання, в силу якого один субєкт зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта, або утриматися від певних дій, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку, є господарським зобовязанням.

Згідно ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобовязання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Суд вважає, що сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору. Договір про постачання обладнання №2107/10/1 від 21.07.2010р. не заперечений сторонами, не визнаний недійсним та не розірваний в установленому порядку. Суд враховує презумпцію правомірності правочину (ст. 204 ЦК України).

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобовязання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

На момент звернення до суду із позовною заявою постачальник поставив та передав покупцю весь товар в асортименті згідно договору, але покупець визнав належний факт поставки комплектуючих лише в засіданні суду 30.01.2012р. Зобовязання відповідачем виконано повністю.

Належить прийняти відмову позивача від позову в частині розірвання договору та стягнення 854600 грн. боргу, з одночасним припиненням провадження.

Прострочення поставки відповідачем комплектуючих за договором підтверджується видатковою накладною №РН-0000012 від 30.12.2010р., виданою відповідачем на виконання умов спірного договору.

З врахуванням викладеного, суд вважає обґрунтованим та доведеним право Позивача на стягнення з Відповідача штрафу (неустойки) за несвоєчасне виконання умов договору. Спору в частині повноти виконання договору немає.

Договір про забезпечення виконання зобовязання укладено в письмовій формі. Сума штрафу п. 6.3. договору сторонами визначена в 20% від загальної вартості товару. Представник позивача наполягає на задоволенні вимоги та стягненні 280000 грн.

Представник відповідача просить врахувати майновий інтерес сторін, відсоток невиконання умов договору, термін прострочення тощо.

Суд вважає даний випадок виключним, враховує повне виконання відповідачем умов договору і незначний строк прострочення ним поставки комплектуючих (з 05 жовтня 2010р. до 30.12.2010р.), тривале невизнання позивачем факту поставки комплектуючих 30.12.2010р. протягом одного року, а тому керуючись своїм правом, що передбачено ст. 83 ГПК України, вважає за необхідне зменшити суму штрафу до 2800 грн. та стягнути його з відповідача. Суд вбачає в діях позивача ознаки зловживання правом шляхом тривалого не підписання накладної №РН-0000012 від 30.12.2010р. та заперечення виконання відповідачем умов договору, що дозволило позивачу звернутися до суду з грошовими вимогами, що прямо заборонено положеннями ст. 13 ЦК України.

В решті вимог належить відмовити за необгрунтованістю.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати належить покласти на відповідача пропорційно задоволених вимог та стягнути на користь позивача 102 грн. мита, 236 грн. витрат на інформаційне забезпечення та 2000 грн. витрат на послуги адвоката.

Керуючись вимогами ст.ст. 78, 82, 83 п. 3, 84, 85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Прийняти відмову позивача в частині розірвання договору та стягнення 854600 грн. боргу. Провадження в цій частині припинити.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з малого підприємства «Елетон»м. Канів, вул. Героїв Дніпра, 35/175, код ЄДРПОУ 21363333, рахунок №26006238807 в АТ «Райффайзен банк Аваль»м. Київ, МФО 380805

на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Провіант»м. Чернігів, вул. Пушкіна, 16, код ЄДРПОУ 32729070, рахунок в банку невідомий

2800 грн. штрафу, 102 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 2000 грн. витрат на послуги адвоката.

В решті вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня прийняття рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до апеляційного суду на вказане рішення через Господарський суд Черкаської області.

Суддя Г.М. Скиба

Повний текст рішення підписано 31.01.2012р.