Рішення № 21286583, 31.01.2012, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31.01.12 Справа № 5021/2151/2011. Господарський суд Сумської області, у складі головуючого судді Левченко П.І., суддів В.М.Моїсеєнко В.М., Котельницької В.Л, при секретарі судового засідання К.С.Фурман , розглянув матеріали справи № 5021/2151/2011

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» в особі Сумської філії , м. Суми

до відповідачів: 1.Виконавчого комітету Сумської міської ради, м. Суми;

2.Сумської міської ради , м. Суми

треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору :

1)Головне управління Держкомзему в Сумській області , м. Суми;

2)Міністерство інфраструктури України , м. Київ;

треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору :

1)Виробничо комерційне підприємство «СПЕКТР-СІП» у формі

товариства з обмеженою відповідальністю, м. Суми;

2)Приватна виробничо-комерційна фірма «Кальтаір» , м. Миколаїв;

3)Управління Держкомзему в місті Суми, м. Суми

про визнання недійсним пункту 20 додатку № 1 до рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради від 19.05.1994 року та державного акту на право постійного користування землею.

за участю представників:

позивача: ОСОБА_3, довіреність № 167 від 23.12.2010 року ;

ОСОБА_4,

відповідачів: 1. не прибув;

2. не прибув;

третіх осіб на стороні позивача: 1. не прибув;

2.ОСОБА_3, довіреність № 4751/15/14-11;

третіх осіб на стороні відповідача:

1.ОСОБА_6, довіреність від 21.09.2011 року ;

2. ОСОБА_7, довіреність № 1 від 05.01.2011 року ;

3.не прибув;

прокурора: Передерій І.Б.

Суть спору : прокурор у своїй позовній заяві просить суд визнати недійсним пункту 20 додатку № 1 рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради народних депутатів від 19.05.1994 року, згідно якого за Виробничо-комерційним підприємством «Спектр-СІП» закріплено земельну ділянку площею 0,70 га, та визнати недійсним державний акт серії СМ 0036 на право постійного користування землею, який зареєстровано в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 36 від 10.11.1994 року для розміщення виробничої бази, площею 0,6 га , виданий Сумською міською радою народних депутатів Сумському виробничо-комерційному підприємству «Спектр-СІП».

Відповідачі у своєму відзиві на позовну заяву заперечують проти позовних вимог позивача, посилаючись на те , що оспорюване рішення Виконкому є актом одноразового застосування, що вичерпав свою дію фактом його виконання, тобто отриманим зацікавленою особою державного акту на право постійного користування земельною ділянкою .

Щодо другої позовної вимоги (про визнання недійсним державного акту на право постійного користування землею) відповідачі зазначають, що на даний момент власником нерухомого майна, розташованого на спірній земельній ділянці, є Приватна виробничо-комерційна фірма «Кальтаір» згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна № 87 від 27.01.2009 року. У відповідності до статті 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності новим власником на будівлю та споруду припиняється право власності, право користування попереднього власника, користувача земельної ділянки, а відтак фактичним користувачем спірної земельної ділянки на підставі Закону (ст.120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України) є Приватна виробничо-комерційна фірма «Кальтаір» .

Враховуючи викладене, відповідачі просять суд відмовити позивачеві в задоволенні його позовних вимог .

Листом від 02.11.2011 року № 05/1-1528 вих.№4 перший заступник прокурора Сумської області повідомив господарський суд про свою участь у даній справі , враховуючи, що спір стосується державних інтересів .

03.11.2011 року (вх.№ 16709) від ВКП «Спектр-СІП» до суду надійшла заява про застосування строків позовної давності у даній справі щодо позовних вимог позивача.

21.11.2011 року відповідачі подали суду заяву від 21.11.2011 року за № 1052/07-02/03 про застосування строків позовної давності .

Свою заяву відповідачі обґрунтовують тим, що у 1997 році позивач погоджував межі спірної земельної ділянки, про що свідчить акт від 12.12.1997 року про встановлення (погодження) та закріплення в натурі меж землекористування Виробничо-комерційного підприємства «Спектр -СІП» по вул. Тополянській,21а на землях Сумської міської ради, який підписаний представником позивача. Відповідно до ст. 71 ЦК України 1963 року ( діючого до 31.12.2003 року ), загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки . Згідно ст. 75 ЦК України 1963 року, позовна давність застосується судом незалежно від заяви сторін. Статтею 76 ЦК України 1963 року визначено, що перебіг позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права .

Відповідачі зазначають, що як вбачається з акту від 12.12.1997 року про встановлення (погодження) та закріплення в натурі меж землекористування ВКП «Спектр-СІП» по вул. Тополянській,21а, станом на 12.12.1997 року позивач був обізнаний про межі спірної земельної ділянки та про те, що вона знаходиться в користуванні ВКП «Спектр-СІП», а відтак позивач мав змогу довідатися про наявність (відсутність) документів, на підставі яких спірна земельна ділянка була передана в користування.

Таким чином, відповідачі наполягають, що трирічний строк для захисту свого права, яке позивач вважає порушеним, сплив 12.12.2000 року, коли діяв Цивільний кодекс України 1963 року .

Згідно пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року, правила Цивільного кодексу 2003 року про позовну давність застосовуються до позовів, строк предявлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом. У даному випадку строк предявлення позову, що розглядається у цій справі, сплив до набрання чинності цим Кодексом, а відтак правила Цивільного кодексу України 2003 року про позовну давність до цього позовну не застосовуються. Тому відповідачі просять суд застосувати строк позовної давності, передбачений статтю 71 ЦК України 1963 року, та відмовити позивачеві в задоволенні його позовних вимог у звязку зі спливом позовної давності ще 12.12.2000 року.

У своєму відзиві на позовну заяву ВКП «Спектр-СІП» звертає увагу суду на те, що позивач у своїй позовній заяві не пояснює, яким чином та які його права відповідачі порушили, надавши в постійне користування ВКП «Спектр-СІП» земельну ділянку та оформивши державний акт на право постійного користування тією земельною ділянкою. Позивач не надав суду жодного документа (належного та допустимого доказу), який би підтверджував, що у 1994 році він мав право на спірну земельну ділянку. Не надав позивач також жодного правовстановлюючого документа, який би підтверджував його права власності на обєкти нерухомого майна, що знаходилися на спірній земельній ділянці. Зазначені обставини свідчать про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог позивача, який не надав суду жодного належного доказу який би підтверджував факт порушення його прав та інтересів відповідачами прийняттям оспорюваного рішення та оформленням державного акту.

Управління Держкомзему у місті Суми у своєму відгуку від 20.12.2011 року № 4798/01-37 повідомляє, що оскільки згідно ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності, а Виробничо-комерційне підприємство «Спектр-СІП» не підпадає під жодну з цих категорій, то дане підприємство не може мати земельні ділянки на праві постійного користування. Управління Держкомзему у місті Суми в повному обсязі підтримує позовні вимоги позивача .

Інші треті особи письмових обґрунтувань своєї позиції у справі не надали.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін і третіх осіб , господарський суд встановив:

Пунктом 20 додатку № 1 до рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради народних депутатів від 19.05.1994 року № 262 закріпив за Виробничо-комерційним підприємством «Спектр-СІП» земельну ділянку площею 0,70 га .

На підставі вищезгаданого рішення Сумською міською радою був виданий Сумському Виробничо-комерційному підприємству «Спектр-СІП» державний акт серії СМ 0036 на право постійного користування землею 0,60 га в межах згідно з планом землекористування для розміщення виробничої бази . Акт зареєстровано в книзі записів державних актів на право постійного користування землею 10 листопада 1994 року за № 36.

Позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідачів: Виконавчого комітету Сумської міської ради та Сумської міської ради про визнання недійсним пункту 20 додатку № 1 рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради народних депутатів від 19.05.1994 року та державного акта серії СМ 00036 на право постійного користування землею, зареєстрованого 10.11.1994 року за № 36, виданого Сумському виробничо-комерційному підприємству «Спектр-СІП» .

Згідно статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства .

Згідно статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема: визнання незаконними рішення , дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб ( п. 9 ч.2 ст. 16 Цивільного кодексу України ) .

Згідно статті 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права та інтереси.

Згідно статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу .

Згідно статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищезгадані норми матеріального та процесуального права, з позовом про визнання незаконним (недійсним) правового акта органів державної влади або органів місцевого самоврядування мають право звертатися до суду (господарського суду) особи, права або охоронювані законом інтереси яких порушені оспорюваним правовим актом.

Суд (господарський суд) визнає незаконним (недійсним) правовий акт, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування за наявності одночасних двох умов: 1) якщо він суперечить актам цивільного законодавства та 2) якщо він порушує цивільні права або охоронювані законом інтереси позивача .

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх позовних вимог , він повинен довести належними та допустимими доказами .

У своїй позовній заяві позивач намагається довести суду, що пунктом 20 додатку № 1 до рішення від 19.05.1994 року , прийнятим Виконавчим комітетом Сумської міської ради народних депутатів, та виданим 10.11.1994 року Сумською міською радою народних депутатів Сумському виробничо-комерційному підприємству «Спектр-СІП» державним актом серії СМ 0036 на право постійного користування землею відповідачами (Виконкомом Сумської міської ради народних депутатів та Сумською міською радою народних депутатів) порушені його права та інтереси як правонаступника Сумського міжгалузевого підприємства промислового залізничного транспорту (Сумського МППЗТ).

Проте, у позовній заяві позивача відсутні правові обґрунтування, відсутні посилання на належні та допустимі докази , яким чином та які охоронювані законом інтерес , які його права ( права власності або інші речові права) порушені відповідачами прийняттям та видачею оспорюваних актів .

Позивач не надав суду жодного належного та допустимого доказу, і не посилається на жоден такий доказ, який би підтверджував, що на момент прийняття Виконкомом оспорюваного позивачем рішення та на момент видачі Сумською міською радою народних депутатів оспорюваного позивачем державного акту на право постійного користування землею Сумське МППЗТ мало підтверджене належним правовстановлюючим документом право на ту земельну ділянку чи її частину , стосовно якої відповідачами було прийнято та видано вищезгадані акти.

Не надав позивач суду також жодного належного та допустимого доказу (жодного правовстановлюючого документа) , який би підтверджував право власності або інше речове право Сумського МППЗТ на обєкти нерухомого майна, що знаходилися на земельній ділянці, яка була надана в постійне користування відповідачами згідно оспорюваних позивачем актів .

За таких обставин позовні вимоги позивача до відповідачів є безпідставними та необґрунтованими і не підлягають задоволенню, оскільки позивач не надав суду жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував факт порушення його прав та охоронюваних законом інтересів відповідачами прийняттям оспорюваного рішення та видачею державного акта на право постійного користування землею у 1994 році Сумському виробничо-комерційному підприємству «Спектр-СІП».

Предявлення позову за відсутності порушення прав позивача у будь-якому разі не може мати наслідком відновлення чи захист неіснуючих прав позивача, а відтак само звернення позивача з таким позовом до суду є безпідставним та необґрунтованим (ст.1Господарського процесуального кодексу України , ст.ст. 15, 16, 21 Цивільного кодексу України ) .

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України , судові витрати у даній справі покладаються на позивача у звязку з відмовою судом в задоволенні його позовних вимог .

На підставі всього вищевикладеного, керуючись ст.ст. 11, 15, 16, 21 Цивільного кодексу України , ст.ст. 1, 12, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову відмовити .