Рішення № 21286318, 24.01.2012, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2012 року справа № 5020-11/042-4/116-893/2011 Господарський суд міста Севастополя у складі судді Ребристої С.В. при секретарі Мутель А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Севастопольський авіаційно-спортивний клуб»

(Камишове шосе, 33, м. Севастополь, 99014)

до відповідача - Дочірнього підприємства «Севастопольський упрдор «Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»

(Камишове шосе, 29, м. Севастополь, 99014)

(вул. Хрустальова, 22, м. Севастополь, 99029)

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

Служби автомобільних доріг у місті Севастополі

(вул. Хрустальова, 22, м. Севастополь, 99029)

Товариства з обмеженою відповідальністю «Созидатель»

(Фіолентовське шоссе, 8, м. Севастополь, 99014)

про стягнення збитків у сумі 31402,00 грн. та неотриманого доходу в сумі 11 000,00 грн

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 представник, довіреність №1 Ю від 24.01.2012;

від відповідача ОСОБА_2 - представник, довіреність від 03.10.2011;

від третьої особи Служби автомобільних доріг у місті Севастополі - ОСОБА_3 представник, довіреність № 1 від 03.01.2012 (дійсна до 31.12.2012);

від третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Созидатель» - ОСОБА_4 представник, довіреність від 28.11.2011

Товариство з обмеженою відповідальністю «Севастопольський авіаційно-спортивний клуб» звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Дочірнього підприємства «Севастопольський упрдор «Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про стягнення збитків в сумі 31402,00 грн.

Заявою від 15.04.2010 позивач збільшив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача окрім майнової шкоди в розмірі 31402,00 грн. також суму неотриманого доходу в розмірі 11000,00 грн.

Ухвалою суду від 23.06.2010 провадження у справі було зупинено до проведення прокуратурою міста Севастополя перевірки правомірності дій Дочірнього підприємства «Севастопольський упрдор»ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»з демонтування двостороннього біг-борду (рекламного щита), який належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Севастопольський авіаційно-спортивний клуб», з огляду на вимоги ст. 12 Закону України «Про автомобільні дороги»пунктів 34-37, 46 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 №2067 та повернення копій матеріалів справи № 5020-11/042 до господарського суду міста Севастополя, копії матеріалів справи були направлені до прокуратури міста Севастополя для проведення перевірки.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 23.09.2011 позов було задоволено частково.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.01.2011 рішення господарського суду міста Севастополя від 23.09.2011 скасовано частково.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.05.2011 рішення господарського суду міста Севастополя від 23.09.2010 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.01.2011 у даній справі було скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя.

Відповідно до частини першої ст. 111-12 вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

09.06.2011 справу № 5020-11/042-4/116-893/2011 прийнято до провадження судді Ребристої С.В.

У судових засіданнях 14.07.2011, 26.07.2011, розгляд справи відкладався з підстав, передбачених ст. 77 ГПК України.

Відповідач у відзиві на позов позовні вимоги не визнає та стверджує, що спірний біг-борд був встановлений на перехресті Камишове шосе дорога на Юхаріну балку, без отримання дозвільних документів, тобто з порушенням вимог законодавства України «Про рекламу»та вважає, що дії посадових осіб з демонтажу спірного рекламного носія є правомірними.

У судовому засіданні 26.07.2011 представником позивача в порядку ст.ст. 22,41, 69 ГПК України було подано клопотання про призначення судової економічної експертизи та продовження строку вирішення спору по справі на 15 днів.

Ухвалою суду по справі від 26.07.2011 судом було продовжено строк вирішення спору на 15 днів.

Ухвалою суду від 09.08.2011 по справі було призначено судову будівельно-технічну експертизу для з`ясування спірних питань та зупинено провадження у справі.

10.01.2012 провадження у справі було поновлено та призначено розгляд справи на 19.01.2012.

У судовому засіданні 19.01.2012 позивач підтримав свої позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечує, позовні вимоги не визнає з підстав, викладених у відзиві на позов.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Служби автомобільних доріг у місті Севастополі підтримав правову позицію відповідача, позовні вимоги не визнає.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Созидатель»надав суду усні пояснення, що спірний демонтований рекламний щит на час вирішення спору в суді знаходиться в ТОВ «Созидатель»і позивачу не повернутий.

У судовому засіданні 19.01.2012 оголошувалась перерва до 14 год. 30 хв. 24.01.2012 з підстав, передбачених ст. 77 ГПК України.

У судовому засіданні 24.01.2012 представники учасників судового процесу підтримали свої доводи і заперечення викладені в поданих суду документах в обґрунтування своїх правових позицій.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу суд,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до імперативних положень ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є: законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами.

Матеріали справи свідчать, що 08.08.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Севастопольський авіаційно-спортивний клуб” Замовник, та приватним підприємцем ОСОБА_5 Підрядник, було укладено договір № 0808, відповідно до пунктів 1.1, 1.2 якого, Підрядник зобов`язується виконати за завданням Замовника з використанням своїх матеріалів або матеріалів Замовника, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити роботи по виготовленню і монтажу двостороннього Білборду “Пташка” за адресою: Камишове шосе, 33 (а.с.9 т.1).

Позивач зазначає, що після отримання ним дозволу № 1489, виданого на підставі рішення рекламної ради Севастопольської міської державної адміністрації (протокол № 10 від 18.09.2008) на встановлення біг-борду, додатковою угодою від 31.10.2008 до договору № 0808 від 08.08.2008 позивач та приватний підприємець ОСОБА_5 погодили місце встановлення біг-борду: м. Севастополь, район перехрестя Камишового шоссе-дороги на Юхаріну балку.

10.03.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Севастопольський авіаційно-спортивний клуб” та приватним підприємцем ОСОБА_5 було складено та підписано Акт № ОУ-10-03/1 здачі-прийомки виконаних робіт (надання послуг), яким зафіксовано факт виконання робіт по виготовленню та монтажу біг-борду на суму 31293,00 грн. (а.с.11 т.1).

Зі змісту постанови Гагарінського РО УМВС України в м. Севастополі від 12.11.2009 слідує, що 04.11.2009 Дочірнім підприємством „Севастопольський упрдор” ВАТ „Державна акціонерна компанія” Автомобільні дороги України” було здійснено демонтування двостороннього біг-борду (рекламного щиту), розташованого у місті Севастополі на перехресті Камишового шосе-дороги на Юхаріну балку (а.с.17 т.1).

Відповідач не заперечує факту демонтажу біг-борду, який належить позивачу, та вважає свої дії правомірними.

Підставою для звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права послужило його непогодження з доводами відповідача про те, що спірний біг-борд встановлено позивачем у місці концентрації ДТП, з порушенням Наказу Укравтодору № 414 від 29.09.2005, без отримання відповідного дозволу Державної автоінспекції УМВС України в місті Севастополі, а сам демонтаж біг-борду був здійснений на виконання припису Севастопольської транспортної прокуратури 08/1-1044 від 14.10.2009 про усунення порушень вимог закону.

Проаналізувавши заявлені позовні вимоги з положеннями чинного законодавства та поданими учасниками судового процесу доказами в обґрунтування своїх вимог і заперечень суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною 1 статті 334 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, наявні у справі матеріали, зокрема, договір № 0808 від 08.08.2009, додаткова угода від 31.10.2008 до вказаного договору, Акт № ОУ-10-03/1 здачі-прийомки виконаних робіт від 10.03.2009, банківська виписка про оплату замовленого товару, а також інвентарна картка від 10.03.2009 обліку основних засобів підтверджує факт правомірного набуття позивачем у власність біг-борду, виготовленого Приватним підприємцем ОСОБА_5

Статтею 1 Закону України “Про рекламу” встановлено, що зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України “Про рекламу”, розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 2 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067, виконавчий орган ради - виконавчий комітет сільської (сільський голова), селищної, міської ради, Київська та Севастопольська міськдержадміністрації.

Пунктом 2 зазначених Правил надано поняття “дозвілу” - документ установленої форми, виданий розповсюджувачу зовнішньої реклами на підставі рішення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, який дає право на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці.

Відповідно до пункту 3 Правил, зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.

Пункт 9 Правил встановлює, що для одержання дозволу заявник подає робочому органу заяву за формою згідно з додатком 1, до якої додаються:

фотокартка або комп'ютерний макет місця (розміром не менш як 6 х 9 сантиметрів), на якому планується розташування рекламного засобу, та ескіз рекламного засобу з конструктивним рішенням;

копія свідоцтва про державну реєстрацію заявника як юридичної особи або фізичної особи - підприємця.

Матеріалами справи підтверджено, що Дозвіл № 1489 позивачеві на розміщення зовнішньої реклами було надано повноважним та передбаченим Правилами органом Севастопольською міською державною адміністрацією (а.с.15 т.1).

Доказів перевищення зазначеним органом владних повноважень, зокрема, повноважень на видачу дозволів на розміщення зовнішньої реклами, відповідачем суду не надано. Також відповідачем не надано суду доказів невідповідності вимогам закону форми наданого дозволу.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на редакцію пунктів 34-37 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, якими передбачено, що зовнішня реклама повинна відповідати таким вимогам:

розміщуватися з додержанням вимог техніки безпеки, зазначених у пунктах 38 - 41 цих Правил;

розміщуватися із забезпеченням видимості дорожніх знаків, світлофорів, перехресть, пішохідних переходів, зупинок транспорту загального користування та не відтворювати зображення дорожніх знаків;

освітлення зовнішньої реклами не повинно засліплювати учасників дорожнього руху, а також не повинно освітлювати квартири житлових будинків;

фундамент наземної зовнішньої реклами, що виступає над поверхнею землі, може бути декоративно оформлений;

на опорах наземної зовнішньої реклами, що розміщується вздовж проїжджої частини вулиць і доріг, за вимогою Державтоінспекції наноситься вертикальна дорожня розмітка із світлоповертаючих матеріалів заввишки до 2 метрів від поверхні землі;

нижній край зовнішньої реклами, що розміщується над проїжджою частиною вулиць і доріг, у тому числі на мостах, естакадах тощо, повинен розташовуватися на висоті не менш як 5 метрів від поверхні дорожнього покриття;

у місцях, де проїжджа частина вулиці межує з цоколями будівель або огорожами, зовнішня реклама може розміщуватися в одну з фасадами будівель або огорожами лінію.

Забороняється розташовувати рекламні засоби:

на пішохідних доріжках та алеях, якщо це перешкоджає вільному руху пішоходів;

у населених пунктах на висоті менш як 5 метрів від поверхні дорожнього покриття, якщо їх рекламна поверхня виступає за межі краю проїжджої частини.

Розміщення зовнішньої реклами на пам'ятках історії та архітектури і в межах зон охорони таких пам'яток, в межах об'єктів природно-заповідного фонду дозволяється за погодженням з відповідним центральним або місцевим органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини та об'єктів природно-заповідного фонду (пункт 36 Правил).

Реклама алкогольних напоїв та тютюнових виробів, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються алкогольні напої та тютюнові вироби, не повинна розміщуватися на рекламних засобах ближче ніж за 300 метрів прямої видимості від території дитячих дошкільних закладів, середніх загальноосвітніх шкіл та інших навчальних закладів, в яких навчаються діти віком до 18 років (пункт 37 Правил).

Суд також вважає за необхідне звернути увагу на частину 2 пункту 37 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, яким встановлено, що перелік обмежень та заборон щодо розміщення зовнішньої реклами, встановлений пунктами 34 - 37 цих Правил, є вичерпним.

В той же час, відповідач, посилаючись на правомірність власних дій по демонтажу спірного біг-борду, не довів суду того, що з боку Товариства з обмеженою відповідальністю „Севастопольський авіаційно-спортивний клуб” мали місце дії, які відносяться до встановленого пунктами 35-37 Правил переліку обмежень та заборон.

Посилання відповідача на встановлення біг-борду у місці концентрації ДТП суд не може визнати обґрунтованими, оскільки така умова не підпадає під перелік обмежень та заборон, встановлених пунктами 35-37 Правил. Крім того, відповідачем не надано суду доказів існування безпосереднього причинного зв`язку між встановленням зовнішньої реклами на перехресті та випадками ДТП.

Відповідач та третя особа у своїх запереченнях посилаються на Наказ Укравтодору № 414 від 29.09.2005 “Про затвердження порядку видачі дозволів на розміщення, будівництво, реконструкцію і функціонування об`єктів сервісу на землях дорожнього господарства та згод і погоджень на об`єкти зовнішньої реклами вздовж автомобільних доріг загального користування” щодо необхідності погодження з Державною Службою автомобільних доріг України розміщення на землях дорожнього господарства зовнішньої реклами.

Однак, суд вважає такі посилання необґрунтованими з огляду на приписи статті 71 Земельного кодексу України, статті 1 Закону України “Про автомобільні дороги”, ДБН В.2.3-4:2007 у зв`язку з недоведеністю факту віднесення місця розташування спірного біг-борду до земель дорожнього господарства.

Щодо доводів про відсутність отримання відповідного дозволу Державної автоінспекції УМВС України в місті Севастополі, то суд звертає увагу на наявність такого дозволу. Державною автоінспекцією надано погодження “10 метрів від автодороги Севастополь порт-Камишова бухта”(а.с.91-93 т.1). З матеріалів справи також слідує, що фактично біг-борд було встановлено на відстані 27 метрів від перехрестя.

Твердження відповідача про здійснення демонтажу спірного біг-борду на виконання припису Севастопольської транспортної прокуратури 08/1-1044 від 14.10.2009 про усунення порушень вимог закону, суд вважає безпідставними, оскільки у зазначеному приписі надається лише загальна інформація факт встановлення 152 рекламоносія всупереч вимогам статей 37, 38 Закону України “Про автомобільні дороги”, статті 16 Закону України “Про рекламу” в межах смуг відводу автомобільних доріг, розташованих на землях транспорту на території Севастопольського регіону без погодження зі Службою автомобільних доріг у м. Севастополі, Державтоінспекцією та рекламною радою м. Севастополя (а.с.20 т.1).

В той же час, письмових доказів віднесення біг-борду позивача до переліку 152 рекламних носіїв, встановлених всупереч закону, суду не надано. Зі змісту вказаного припису також не вбачається факту порушення вимог законодавства саме позивачем та відсутня конкретна вказівка відповідачеві про необхідність демонтажу саме біг-борду, розташованого на перехресті Камишового шосе та дороги на Юхаріну балку, належного позивачу.

Крім того, Севастопольською транспортною прокуратурою у пункті 1 припису від 14.10.209 зазначено “Вжити невідкладних заходів для усунення виявлених порушень”(а.с.20 т.1). При цьому, жодних вимог саме до демонтажу рекламних носіїв не ставилось, у зв`язку з чим, припис Севастопольської транспортної прокуратури від 14.10.2009 не може слугувати належним доказом правомірності дій відповідача.

Положеннями пунктів 45-46 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, встановлено, що контроль за додержанням цих Правил здійснюють виконавчі органи сільських, селищних, міських рад та інші органи відповідно до законодавства.

У разі порушення порядку розповсюдження та розміщення реклами уповноважена особа органу, який здійснює контроль за додержанням цих Правил, звертається до розповсюджувача зовнішньої реклами з вимогою усунення порушень у визначений строк (пункт 46).

У разі невиконання цієї вимоги орган, який здійснює контроль, подає інформацію спеціально уповноваженому органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, встановлений законом правовий механізм контролю за додержанням правил розміщення зовнішньої реклами не передбачає негайного демонтажу, а лише зобов`язує розповсюджувача реклами за зверненням уповноваженого органу усунути виявлені порушення.

Наведені вище обставини свідчать про невідповідність дій Дочірнього підприємства „Севастопольський упрдор” ВАТ „Державна акціонерна компанія” Автомобільні дороги України” вимогам чинного законодавства у галузі розміщення реклами та про неправомірність демонтажу біг-борду, встановленого позивачем.

Звертаючись до суду з позовом, позивач посилався на те, що належний йому рекламний щит був неправомірно демонтований працівниками відповідача, чим позивачу завдано збитків, що становлять вартість виготовлення та монтажу рекламного щита за договором від 08.08.2008 №0808 (31402,00 грн.) та неотриманий дохід, а саме - суму, яку позивач повинен був отримати внаслідок розміщення на щиті рекламної продукції (11000, 00 грн.).

Статтею 16 Цивільного кодексу України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, таким способом може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Пунктом 2 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 29.12.2007 № 04-5/239 “Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 01.04.94 № 02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди" встановлено, що як у випадках порушення зобов'язання за договором, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, цивільне законодавство (статті 614 та 1166 ЦК України) передбачає презумпцію вини правопорушника. Отже, позивач не повинен доказувати наявність вини відповідача у заподіянні шкоди. Навпаки, на відповідача покладено тягар доказування того, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

В даному випадку, відповідач не довів суду факту відсутності своєї вини у спірних правовідносинах. Навпаки, обставини справи свідчать про наявність в діях відповідача вини, яка виразилася у безпідставному демонтажу біг-борду, що є власністю позивача.

Стаття 1192 Цивільного кодексу України передбачає, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно положень статті 22 ЦК України під збитками передбачено втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені.

Збитки це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ, яке пов'язане з утиском його інтересів як учасника певних суспільних відносин.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

З огляду на положення статті 22 ЦК України та статті 224 ГК України для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Матеріали справи свідчать про наявність в діях відповідача складу цивільного правопорушення оскільки позивач мав відповідний дозвіл на встановлення в погодженому місці рекламного щита, а відповідач підтвердив факт демонтажу цього щита його працівниками при цьому, відповідачем не надано суду жодних документів які б містили правові підстави правомірності його дій з самовільного демонтажу.

Суд також звертає увагу на пункт 7 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 29.12.2007 № 04-5/239, яким встановлено, що статтею 1192 ЦК України надано потерпілому право вибору способу відшкодування шкоди. При розгляді спору про відшкодування шкоди шляхом покладення на особу обов'язку відшкодувати її в натурі (надати річ того ж роду і якості, полагодити пошкоджену річ тощо) суду слід серед іншого встановити можливість відшкодування шкоди в натурі винною особою.

Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовується в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Судом встановлено, що позивач заявляючи вимоги про стягнення з відповідача суми спричиненої майнової шкоди у розмірі 31402,00 грн. не довів суду неможливості відшкодування шкоди в натурі в повному обсязі, оскільки згідно висновку з першого та третього питання комплексної судової будівельно-технічної та товарознавчої експертизи №795/796 від 15.11.2011 (а.с.64-67 т.3), яка була призначена судом межах даної справи, рекламний щит знаходиться в непоганому стані, відсоток зносу складає 50%. Подальше використання цього рекламного щита за призначенням можливо лише за наявністю рекламних полів, оскільки рекламна інформація наноситься на поверхню рекламного поля. На поверхнях опори та кріплень рекламних полів маються пошкодження у вигляді відшаровування лакофарбового покриття та корозії металу у місцях відшаровування лакофарбового покриття.

Вартість повторного монтажу двостороннього рекламного щита, з урахуванням виготовлення рекламних полів, на час проведення експертизи складає 5402,00 грн.

Дослідивши обставини справи в їх сукупності, судом встановлено, що зі змісту постанови Гагарінського РО УМВС України в м. Севастополі від 12.11.2009 про відмову в порушенні кримінальної справи має місце факт опитування директора ТОВ “Севастопольський АСК” Охонька О.А. з приводу обставин щодо демонтажу біг-борду. Так, Охонько О.А. пояснив, 04.11.2009 він проїздив мимо сміттєспалювального заводу, напроти якого було встановлено рекламний біг-борд з рекламою послуг ТОВ “Севастопольський АСК” та побачив, що вказаний біг-борд демонтовано. Також Охонько О.А. пояснив, що поряд з розібраним біг-бордом стояв автомобіль “ГАЗель” з наклейкою “УпрДор”, в якому знаходився лише водій, зі слів якого, біг-борд демонтовано Дорожньою службою. В подальшому, під`їхали робітники ТОВ “Созидатель” та почали вантажити комплектуючі частини демонтованого біг-борду на вантажні автомашини з логотипом ТОВ “Созидатель”(а.с.17 т.1).

У судових засіданнях по справі представник ТОВ “Созидатель” пояснив суду, що робітниками ТОВ “Созидатель” дійсно 04.11.2009 було вивезено вже демонтований біг-борд, який, на їх думку, є власністю зазначеного товариства. В обґрунтування права власності на біг-борд, представник ТОВ “Созидатель” послався на Договір № 07-09 від 07.04.2009, укладений з ОСОБА_5 на виготовлення та монтаж рекламного біг-борду. Представник ТОВ “Созидатель” зазначив, що оскільки з боку ОСОБА_5 повна оплата за виготовлений на її замовлення біг-борд не надійшла, біг-борд, в силу пункту 3.3 Договору № 07-09, міг бути демонтований ТОВ “Созидатель”, що і було зроблено. На думку представника ТОВ “Созидатель” 04.11.2009 на узбіччі перехрестя Камишового шосе-дороги на Юхаріну балку було виявлено саме той біг-борд, який виготовлявся на замовлення ОСОБА_5 та який нею не було оплачено.

Факт знаходження біг-борду на території ТОВ “Созидатель”представник ТОВ “Созидатель” у судовому засіданні 24.01.2012 підтвердив.

Посилання представника ТОВ “Созидатель” на те, що вивезено було саме той біг-борд, який виготовлявся для СПД ОСОБА_5 та який нею не був оплачений суд не може визнати обгрунтованими з таких підстав.

10.03.2009 СПД ОСОБА_5 виготовила та змонтувала біг-борд для ТОВ “Севастопольський АСК”(акт прийому-передачі а.с.11 т.1) та лише 07.04.2009 замовила інший біг-борд у ТОВ “Созидатель”(рішення господарського суду м. Севастополя від 08.09.2009 у справі № 5020-4/023).

Крім того, станом на 04.11.2009 підстави для демонтажу та вивезення біг-борду, з огляду на неоплату ОСОБА_5 його вартості, у ТОВ “Созидатель” були відсутні, оскільки рішенням господарського суду м. Севастополя від 08.09.2009 у справі № 5020-4/023 з СПД ОСОБА_5 на користь ТОВ “Созидатель”було стягнуто вартість робіт по виготовленню біг-борду (а.с.52-53 т.1).

Таким чином, робітниками ТОВ “Созидатель” було вивезено біг-борд, який даному товариству не належить.

Спірний біг-борд встановлений позивачем є його власністю та був безпідставно демонтований однією особою ДП „Севастопольський упрдор” ВАТ „Державна акціонерна компанія” Автомобільні дороги України” і також безпідставно вивезений іншою особою ТОВ “Созидатель”.

Приймаючи до уваги той факт, що доказів втрати або знищення біг-борду діями саме відповідача суду не надано, суд не вбачає підстав для стягнення з ДП „Севастопольський упрдор” ВАТ „Державна акціонерна компанія” Автомобільні дороги України” спричиненої шкоди у грошовому вираженні в сумі 26000,00 грн., стосовно ж реальних збитків вартості робіт з повторного монтажу щита, для відновлення свого порушеного права, які згідно експертного висновку комплексної судової будівельно-технічної та товарознавчої експертизи №795/796 від 15.11.2011 (а.с.64-67 т.3) становлять 5402,00 грн. позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню в цій частині.

Також суд вбачає і підстави для стягнення з ДП „Севастопольський упрдор” ВАТ „Державна акціонерна компанія” Автомобільні дороги України” збитків у вигляді суми неотриманого доходу в розмірі 11000,00 грн.

Відповідно до пункту 7 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 29.12.2007 № 04-5/239 “Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 01.04.94 № 02-5/215, незалежно від відшкодування шкоди в натурі або грішми особа, яка заподіяла шкоду на вимогу потерпілого відшкодовує її у повному обсязі, включаючи і неодержані доходи (упущену вигоду) (стаття 623 ЦК України).

Так, згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України збитками, зокрема, є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 4 статті 623 Цивільного кодексу України встановлено, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Зазначена норма покладає на позивача обов'язок довести, що ці доходи дійсно були б ним отримані у разі належного виконання відповідачем своїх обов'язків.

Статтею 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, які підлягають відшкодуванню особою, що допустила господарське правопорушення, зокрема відноситься неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання іншою стороною.

В даному випадку, позивачем надано суду договір про надання послуг по розміщенню рекламної продукції, укладений 01.11.2009 між ТОВ “Севастопольський АСК” Виконавець, та Приватним підприємством “Морито” Замовник (а.с.70 т.1 ).

Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору Замовник доручає, а Виконавець зобов`язується виконати послуги відносно розміщення рекламної продукції Замовника на робочих поверхнях свого рекламного щита (типу “пташка”), далі за текстом біг-борд, мізцезнаходження якого визначено дозволом СГГА № 1489, в м. Севастополі в районі перехрестя Камишового шосе-дороги на Юхаріну балку, а Замовник зобов`язується сплачувати такі послуги Виконавця в порядку та на умовах, передбачених даним договором.

Згідно з пунктом 4.1 Договору, плата за надання послуг по розміщенню рекламної продукції на двох плоскостях біг-борду встановлюється в національній валюті України гривні, в розмірі 2000 (дві тисячі) в місяць.

Пунктом 1.2 Договору встановлено строк його дії до 31.12.2010.

Судом встановлено, що строк дії дозволу СГГА, наданого позивачеві на розміщення реклами було встановлено до 31.12.2009, в подальшому продовжено до 31.12.2010 (а.с.89-зворот т 1 ).

15.11.2009 збоку ПП “Морито” на адресу позивача було надіслано лист вих. № 57 з претензією щодо невиконання прийнятих на себе зобовязань щодо розміщення реклами у зв`язку з відсутністю у ТОВ “Севастопольський АСК” рекламного носія (а.с.71т.1).

Угодою від 15.11.2009 Договір про надання послуг по розміщенню рекламної продукції, укладений 01.11.2009 між ТОВ “Севастопольський АСК” та Приватним підприємством “Морито” було розірвано (а.с.72 т.1 ).

На підставі викладеного, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про те, що необґрунтованими діями ДП „Севастопольський упрдор” ВАТ „Державна акціонерна компанія” Автомобільні дороги України” щодо демонтажу біг-борду було спричинено збитки у вигляді неотриманого доходу. Матеріалами справи доведено, що розірвання договору від 01.11.2009 між позивачем та ПП “Морито” стало наслідком саме демонтажу біг-борду діями відповідача.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ “Севастопольський АСК” підлягають частковому задоволенню в частині стягнення збитків у вигляді неотриманого доходу в сумі 11000,00 грн. - за період 5,5 місяців (з дати підписання 01.11.2009 договору між позивачем та ПП “Морито” до подачі заяви про стягнення зазначених збитків - 15.04.2010) та 5402,00 грн. реальних збитків вартості робіт з повторного монтажу щита, для відновлення свого порушеного права, які розраховані експертом згідно експертного висновку комплексної судової будівельно-технічної та товарознавчої експертизи №795/796 від 15.11.2011 (а.с.64-67 т.3)

В сумі 26 000,00 грн. позовні вимоги є недоведеними і задоволенню не підлягають, що також підтверджується висновком комплексної судової будівельно-технічної та товарознавчої експертизи №795/796 від 15.11.2011 (а.с. 64-67 т.3)

В той же час, матеріали справи, зокрема, висновок комплексної судової будівельно-технічної та товарознавчої експертизи № 795/796 від 15.11.2011 (а.с. 65 т.3, розділ "дослідження") свідчать про знаходження спірного демонтованого біг-борду у ТОВ “Созидатель”, у зв`язку з чим, суд розяснює, що право позивача може бути захищено шляхом відшкодування шкоди в натурі шляхом звернення до суду за захистом свого права з відповідним позовом.

Статтями 4-2 та 4-3 ГПК України закріплено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Згідно ст. 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до положень ст.ст. 32, 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, ст.ст. 16, 22, 623 ЦК України, ст.ст. 224, 225 ГК України, керуючись статтями 32, 33, 34, 42, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства „Севастопольський упрдор” Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія” Автомобільні дороги України” (99014, м. Севастополь, Камишеве шосе, 29; вул. Хрустальова, 22, м. Севастополь, 99029, ідентифікаційний код 05422674, відомості про розрахункові рахунки відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Севастопольський авіаційно-спортивний клуб” (99014, м. Севастополь, Камишеве шосе, 33; ідентифікаційний код 02722312, відомості про розрахункові рахунки відсутні) суму неотриманого доходу в розмірі 11000,00 грн.; 5402,00 грн. - реальних збитків; 161,01 грн. витрат зі сплати державного мита; 91,29 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та 1161,08 грн. витрат з оплати за проведення експертизи.

3. Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 26000, 00 грн. збитків.

4. Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.

Суддя С.В. Ребриста

Повне рішення складено 26.01.2012