Рішення № 21286292, 01.02.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" лютого 2012 р.Справа № 9/17-4780-2011 За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОНОМ ПЛЮС"; До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАРИБГОСП";

про стягнення 48496 грн.

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю);

Від відповідача: не зявився;

СУТЬ СПОРУ: 18.11.2011 р. за вх. №7240/2011 Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОНОМ ПЛЮС" (далі Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАРИБГОСП" (далі Відповідач) 48 496 грн.

Позивач позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач у судових засіданнях не зявлявся, незважаючи на те, що про дату, час та місце судового засідання був належним чином повідомлений. Відповідач відзив на позов не надав, у звязку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ст.75 ГПК України.

Відповідно до положень норми ст. 69 ГПК України строк розгляду справи було продовжено до 02.02.2012 року Ухвалою суду від 16.01.2012 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОНОМ ПЛЮС", на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту №3 від 18.03.2011 року, відповідно до видаткової накладної №26 від 05.05.2011 року та № 11 від 20.04.2011 р., поставило на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАРИБГОСП" товар на суму 60600,00 грн.

Відповідачем, за поставлений товар, було сплачено 30.03.2011 року 8080,00 грн., 04.04.2011 року 4024,00 грн. Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАРИБГОСП" становить 48496,00 грн.

Позивачем, в установленому законодавством порядку, було вжито заходи досудового врегулювання спору, шляхом направлення вимоги від 27.10.2011 р. про оплату поставленого товару на адресу відповідача.

Станом на момент подачі позову Відповідач не надав жодної відповіді на надіслану вимогу про оплату поставленого товару та не вжив дій щодо погашення даної заборгованості.

Згідно вищенаведеного, позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАРИБГОСП" на його користь заборгованість у розмірі 48496,00 грн. та суму судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1411,50 грн.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обовязків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Водночас вимогами ч.2 ст.712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч.2 ст.205 ЦК України).

За положеннями ч.1 ст.206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладено договір поставки на умовах товарного кредиту №3 від 18.03.2011 року, згідно з яким, позивач зобовязався поставляти і передавати відповідачу товар (засоби захисту рослин), а відповідач, в свою чергу, зобовязався приймати та оплачувати цей товар.

Згідно положень ст. 206 ЦК України, юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов укладеного між сторонами договору Позивач поставив Відповідачу товар на загальну суму 60600,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № 26 від 05.05.2011 р., № 11 від 20.04.2011 р., яка в силу вимог ст.9 Закону України “Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні” є первинними документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій. Дані документи підписані обома сторонами та скріплені їх печатками.

З наведеного вбачається, що відповідач належним чином не виконував зобовязання щодо розрахунку з позивачем за поставлений товар, не надаючи при цьому жодних заперечень стосовно предмету спору.

Однак, відповідно до рахунку від 03.03.2011 року та 04.04.2011 року, відповідачем за поставлений товар була здійснена виплата суми 8080,00 грн. та 4024,00 грн., відповідно.

Таким чином, сума боргу відповідача за поставку товару на момент подачі позову. становила 48496,00 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, щодо стягнення судового збору, підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАРИБГОСП" (67600, Одеська область, Біляївський район, м. Біляївка, 6-й кілометр автошляху Біляївка-Яськи, код ЄДРПОУ 36973902) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОНОМ ПЛЮС" (67801, Одеська область, Овідіопольський район, смт. Овідіополь, вул. Дзержинського, буд. 40; код ЄДРПОУ 36955705, р/р 26002060469999 в ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 328704) заборгованість у розмірі 48496,00 /сорок вісім тисяч чотириста девяносто шість/ грн. 00 коп., суму судового збору у розмірі 1 411 /одна тисяча девятсот чотириста одинадцять/ грн. 50 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Меденцев П.А.

Повний текст рішення складено 03 лютого 2012 року.