Рішення № 21284284, 25.01.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" січня 2012 р.Справа № 5017/59/2012 За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю „Торгова компанія „УКРЮГТОРГ”; до відповідача: фізичної особи підприємця ОСОБА_1; про стягнення 12587,99 грн.

Суддя Цісельський О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 довіреність №85-юр від 19.09.2011р.;

від відповідача: не зявився.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, товариства з обмеженою відповідальністю „Торгова компанія „УКРЮГТОРГ” (далі по тексту ТОВ „ТК „УКРЮГТОРГ”), звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (далі по тексту ФОП ОСОБА_1) 10997,61 грн. основного боргу; 967,28 грн. індексу інфляції; 623,10 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.01.2012р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження по справі, їй присвоєно їй № 5017/59/2012 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

В судовому засіданні 25.01.2012р. суд отримав від представника позивача пояснення від 25.01.2012р.

Представник позивача позовні вимоги підтримує, просить суд їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, а саме, за його юридичною адресою, підтвердженою даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 20.01.2012р. наданими суду позивачем, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, але в судове засідання не зявився, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, своє право на захист не використав.

Згідно п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8\1228 та п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8\123 до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Відповідно до договору поставки №09/1723 від 10.08.2009 р. (надалі - Договір), ТОВ "ТК "УКРЮГТОРГ" відвантажило на адресу ФОП ОСОБА_1 партії товару - алкогольні напої на загальну суму 13752,32 грн., які мали бути оплачені на протязі 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту поставки партії товару (п. 3.3. Договору).

Як свідчать матеріали справи, за період з 31.03.2010р. по 30.04.2010р. ТОВ "ТК "УКРЮГТОРГ" поставило, а ФОП ОСОБА_1 прийняло товару на суму 13752,32 грн., про що свідчать товарно-транспортні накладні №РС_0012319 від 31.03.2010 р. на суму 4607,25 грн., № РС_0013309 від 09.04.2010 р. на суму 3771,74 грн., № РС0013810 від 13.04.2010 р. на суму 1653,99 грн., № РС_0016652 від 30.04.2010 р. на суму 3719,34 грн. (надалі - ТТН).

За поставлений товар, ФОП ОСОБА_1 сплатив лише 2754,71 грн., що підтверджується копіями фіскальних чеків доданих до пояснень від 25.01.2012р. З пояснень позивача вбачається, що частина коштів в розмірі 1845,29 грн. сплачених 12.04.2011р. пішла на погашення існуючої між сторонами заборгованості.

Таким чином, станом на момент подання позову, за спірними ТТН партії товару не були повністю оплачені, та сума основного боргу відповідача перед позивачем становить10997,61 грн.

Також ТОВ "ТК "УКРЮГТОРГ" нарахувало відповідачу індекс інфляції в розмірі 967,28 грн. та 3% річних в розмірі 507,01 грн.

Як зазначає позивач, відповідач, у порушення умов договору, свої зобов'язання відповідно до умов Договору належним чином не виконав, що і зумовило звернення позивача до суду із відповідним позовом.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обовязків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. При цьому, зобовязання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобовязання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами. Припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема з розрахунків заборгованості приведеного позивачем в позовній заяві та не спростованого відповідачем, останнім в порушення вищезазначених приписів закону та договору, договірні зобовязання виконувались не своєчасно та не в повному обсязі, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 10997,61 грн. основного боргу; 967,28 грн. індексу інфляції; 623,10 грн. 3% річних.

Судом перевірено розрахунки Позивача приведені в позовній заяві, встановлено їх правильність та відповідність матеріалам справи.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Наведенні позивачем докази у встановленому законом порядку Відповідачем не спростовані.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Витрати по сплаті судового збору віднести за рахунок Відповідача, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути із фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (65070, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "УКРЮГТОРГ" (65012, м. Одеса, вул. В. Катаєва, буд. 3, код 23863896) 10997,61 грн. основного боргу; 967,28 грн. індексу інфляції; 623,10 грн. 3% річних; 1411,50 грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає чинності в порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України.

Суддя Цісельський О.В.

Повне рішення складено 30.01.2012 р.