Рішення № 21284100, 26.01.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.12 Справа№ 5015/7180/11

За позовом: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ГРАВЕ УКРАЇНА», м. Львів

до відповідача 1: Приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія», м. Київ

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівське АТП-14631», м. Львів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про стягнення 63 979 грн. 81 коп.

Суддя Морозюк А.Я.

При секретарі Чопко К.М.

Представники

від позивача: ОСОБА_2 - юрисконсульт

від відповідача 1: не зявився

від відповідача 2: ОСОБА_3 - юрисконсульт

від третьої особи: не зявився

Судом розяснено зміст ст.ст.20,22 ГПК України, а саме, процесуальні права та обовязки, зокрема, право заявляти відводи. Відводу не заявлено.

В судовому засіданні 26.01.2012 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повне рішення складено та підписано 31.01.2012 року.

Позов заявлено Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ГРАВЕ УКРАЇНА» до Приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія»та Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівське АТП-14631», з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_1, про стягнення 63 979 грн. 81 коп, в тому числі з Приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія»49000 грн 00 коп страхового відшкодування, 1831 грн 12 коп пені, 49 грн 00 коп інфляційних втрат, 354 грн 41 коп 3% річних, та з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівське АТП-14631»12745 грн 28 коп заподіяних збитків.

Ухвалою суду від 01.12.2011 р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в засіданні на 22.12.2011 р. Ухвалою від 22.12.2011 р. розгляд справи було відкладено на 26.01.2012 р.

04.01.2012 року на адресу суду від третьої особи ОСОБА_1 надійшло клопотання про призначення експертизи, оскільки третя особа вважає висновок №110 експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості відновлювального ремонту та ринкової вартості від 23.03.2011 р. та висновок №110 а від 23.03.2011 р. такими що викликають сумніви в їх обєктивності.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, поясненнях до позовної заяви та матеріалах справи. Зокрема зазначив, що 08.03.2011 р. ОСОБА_1 (третя особа) керуючи автомобілем марки «БАЗ»номерний знак НОМЕР_1, що належить відповідачу 2 (ТзОВ «Львівське АТП 14631»), не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення із автомобілем марки «Ауді А4»державний номерний знак НОМЕР_2, чим заподіяв останньому пошкодження транспортного засобу. Вина ОСОБА_1 підтверджується довідкою відділу ДАІ від 08.03.2011 р. та постановою Мостиського районного суду Львівської області від 29.03.2011 року про притягнення його до адміністративної відповідальності. Так як автомобіль марки «Ауді А4»на момент дорожньо-транспортної пригоди був застрахований у ПрАТ «СК «ГРАВЕ УКРАЇНА»(позивача), позивач на підставі договору страхування наземного транспорту №04826.302-125.004 укладеного 21.12.2010 р. з ОСОБА_4 та відповідно до страхових актів №СНТ/04826.302-0125.0004/1 від 31.03.2011 р., №СНТ/04826.302-0125.0004/2 від 04.05.2011 р. за ремонт автомобіля виплатив страхове відшкодування в сумі 61745,28 грн. Оскільки на момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника джерела підвищеної небезпеки (автомобіля «БАЗ») відповідача 2 (ТзОВ «Львівське АТП-14631») була застрахована у відповідача 1 (ПрАТ «Українська екологічна страхова компанія») за полісом № ВЕ/8297759, позивач звернувся до відповідача 1 з відповідною заявою №11391 (претензією) про врегулювання збитків в порядку регресу, однак станом на 22.11.2011 р. жодної виплати отримано не було. Враховуючи, що в полісі № ВЕ/8297759 ТзОВ «Львівське АТП-14631»ліміт відповідальності страховика зазначений 50000,00 грн. та встановлена франшиза у розмірі 1000,00 грн., позивач вважає, що відповідач 1 зобовязаний відшкодувати спричинену шкоду в сумі 49000,00 грн. Крім того керуючись п. 37.2 ст. 37 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»позивач нарахував відповідачу 1 пеню за період з 27.08.2011 р. по 27.11.2011 р. в сумі 1831,12 грн., відповідно до ст. 625 ЦК України 3% річних в розмірі 354,41 грн., інфляційні втрати в розмірі 49,00 грн. Всього загальний розмір боргу відповідача 1 складає 51234,53 грн. Крім того позивач вважає, що оскільки відповідальність відповідача 1 не покриває фактичний розмір заподіяного збитку, тому різницю між фактичним розміром шкоди і страхового відшкодування у сумі 12745,28 грн. слід стягнути з відповідача 2, з мотивів того, що під час ДТП гр. ОСОБА_1 перебував в трудових відносинах з відповідачем 2.

В судові засідання відповідач 1 явки уповноваженого представника не забезпечив, вимог ухвал суду від 30.11.2011 р. та 22.12.2011 р. не виконав, будь-яких пояснень чи заперечень на позовну заяву суду не надав, про причини неявки суд не повідомив, хоча належно був повідомлений про дати та час судового засідання, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення наявні в матеріалах справи.

Відповідач 2 у поданому відзиві, а його представник в судових засіданнях просив відмовити позивачу в задоволенні заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача 2 суми в розмірі 12745,28 грн. В обґрунтування відповідач 2 вказує на те, що не погоджується з висновком №110 «а»додатку до висновку №110 від 23.03.2011 р., який складено у звязку з тим, що було виявлено скриті пошкодження після додаткового огляду експертом, які неможливо візуально побачити в результаті первинного огляду і на підставі цього збільшено розмір матеріального збитку. Вважає, що удар в задню частину автомобіля Ауді А4 не міг викликати пошкоджень пасків безпеки, а тому заявлена сума у розмірі 5328,01 грн. є необґрунтованою. Також в акті огляду транспортного засобу №110 від 14.03.2011 р. не вказано, що крило заднє праве пошкоджене внаслідок ДТП потребує заміни, а тому сума у розмірі 3732,5 грн. є непідтвердженою. Окрім того у звязку з заміною крила були виконані роботи по заміні заднього правого крила на суму 2 000,00 грн. та спойлер бампера заднього на суму 544,17 грн., однак ні в акті огляду №110 ні у висновку №110 не має жодної згадки про його заміну. Таким чином відповідач 2 вважає, що обґрунтована сума позовних вимог відносно відповідача 2 складає 1149,60 грн.

Третя особа в судові засідання не зявилася, в направленому суду поясненні зазначила, що надані позивачем висновки не можуть бути доказом по даній справі, а розмір позовних вимог є завищеним та не відповідає реальній вартості відновлювального ремонту.

Суд розглядає справу за відсутності представника відповідача 1 та третьої особи в порядку ст.75 ГПК України за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин справи та прийняття рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача 2, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступне.

08.03.2011 року біля 23-30 год. на вул. Чернівецькій у м. Львові ОСОБА_1 керуючи автомобілем марки «БАЗ А07914»державний номерний знак НОМЕР_1, що належить відповідачу 2 (ТзОВ «Львівське АТП 14631»), не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення із автомобілем марки «Ауді А4»державний номерний знак НОМЕР_2, чим заподіяв останньому технічні ушкодження

Вина ОСОБА_1 у скоєнні зазначеної дорожньо-транспортної пригоди підтверджується постановою Мостиського районного суду Львівської області від 29.03.2011 р.

При огляді автомобіля «Ауді А4»державний номерний знак НОМЕР_2 встановлено, що автомобіль потребує відновлювального ремонту з заміною деталей, про що складено акт №110 огляду транспортного засобу від 14.03.2011 р. За результатами огляду автомобіля судовим експертом Вербовим В.В. складено висновок №110 експертного автотоварозначвого дослідження по визначенню вартості відновлювального ремонту та ринкової вартості від 23.03.2011 року, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту автомобіль марки «Ауді А4»(д.н.з. НОМЕР_2) на момент дослідження становить 60742,26 грн.; імовірна ринкова вартість автомобіля Ауді А4 (д.н.з. НОМЕР_2), при пробігу 59900 км., в цінах станом на 14.03.2011 р. становить 265949,24 грн. В подальшому при розбиранні автомобіля встановлено пошкодження пасів безпеки передніх, про що судовим експертом Вербовим В.В. складено висновок №110 «а» додаток до висновку №110 експертного автотоварозначвого дослідження від 23.03.2011 року, та визначено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля Ауді А4 (д.н.з. НОМЕР_2), з врахуванням попередніх розрахунків на момент дослідження, становить 65948,24 грн.

Автомобіль «Ауді А4», (д.н.з. НОМЕР_2) на момент дорожньо-транспортної пригоди був застрахований у ПАТ «Страхова компанія «ГРАВЕ УКРАЇНА» за договором добровільного страхування наземного транспорту №04826.302-125.004 від 21.12.2010 року(страхувальник ОСОБА_4). На основі виставлених рахунків ТзОВ «Ніко-Захід»№283 від 14.03.2011 р. на суму 55917,27 грн., №401 від 08.04.2011 р. на суму 5328,01 грн., квитанцій від 09.03.2011 р. на суму 300,00 грн., від 10.03.2011 р. на суму 200,00 грн., ПрАТ «СК «Граве Україна» складено страховий акт №СНТ/04826.302-0125.004/1 від 31.03.2011 р., відповідно до якого сума страхового відшкодування становить 56417,27 грн., страховий акт №СНТ/04826.302-0125.004/2 від 04.05.2011 р., відповідно до якого сума страхового відшкодування становить 5328,01 грн. Таким чином за ремонт вказаного транспортного засобу ПрАТ «СК «Граве Україна»було виплачено страхове відшкодування в розмірі 61745,28 грн. без ПДВ, що підтверджується платіжними дорученнями № 20597 від 30.05.2011 р., №19710 від 31.03.2011 р. на рахунок ТзОВ «Ніко-Захід», №19712 від 31.03.2011 р. ОСОБА_4

Як вбачається з долученого до матеріалів справи договору, оформленого у вигляді полісу №ВЕ/8297759 укладеного строком на один рік з 15.12.2010 р. по 14.12.2011 р.(тип договору 1-й), автомобіль БАЗ А079.14 (д.н.з. НОМЕР_1) належить ТзОВ «Львівське АТП-14631»та застрахований ЗАТ «Українська екологічна страхова компанія»(згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 22.11.2011 р. найменування юридичної особи станом на 22.11.2011 р. є Приватне акціонерне товариство «Українська екологічна страхова компанія»), в якому встановлений ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну в розмірі 50000,00 грн. та визначено, що франшиза за договором дорівнює 1000,00 грн.

На адресу ПрАТ «Українська екологічна страхова компанія»позивачем була направлена заява на виплату страхового відшкодування (в порядку регресу), яку відповідач отримав 26.07.2011 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, однак відповідач жодних дій по відшкодуванню шкоди не вчинив.

Згідно п.3 ч.1 ст.20 Закону України “Про страхування”страховик зобов”язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування»до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Майнова шкода, завдана неправомірним рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної чи юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України). Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових(службових) обовязків(ч.1 ст.1172 ЦК України).

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно з ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно ст.1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Таким чином, до страховика, що виплатив страхове відшкодування потерпілій та застрахованій ним особі, переходить право регресного позову до страховика, який застрахував відповідальність особи, що спричинила дорожньо-транспортну пригоду.

Відповідно до п.15.1 ст.15 Закону України “Про обов”язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” договори обов”язкового страхування цивільно-правової відповідальності першого типу укладаються на умовах страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю , здоров”ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах.

При настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди майну третьої особи.

Оскільки позивач виплатив страхове відшкодування Страхувальнику за завдані збитки внаслідок ДТП, що стались з вини ОСОБА_1, який перебував у трудових відносинах з ТзОВ «АТП- 14631», до позивача переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані Страхувальнику збитки, тобто до відповідача 1 ПрАТ «Українська екологічна страхова компанія», яка виступала страховиком цивільно-правової відповідальності винної у скоєнні ДТП особи (ТзОВ „Львівське АТП-14631”), у межах виплаченого і не погашеного страховою компанією страхового відшкодування.

Відповідач 1 в судове засідання не зявився, доказів оплати страхового відшкодування суду не представив. Таким чином вимога позивача про відшкодування шкоди завданої страхувальником ПрАТ «Українська екологічна страхова компанія»в межах спричиненої шкоди в сумі 49000,00 грн., за вирахуванням франшизи (в полісі №ВЕ/8297759 зазначений ліміт відповідальності в сумі 50 000,00 грн. та встановлена франшиза 1000,00 грн.) є обґрунтованою.

Позивач за період з 27.08.2011 р. по 22.11.2011 р. нарахував відповідачу 3% річних в сумі 354,41 грн. та інфляційні в сумі 49,00 грн. в порядку ст. 625 ЦК України (відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), а також пеню за період з 27.08.2011 р. по 22.11.2011 р. в розмірі 1831,12 грн. з посиланням на п. 37.2 ст. 37 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якою передбачено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, яка діє у період за який нараховується пеня.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних,інфляційних втрат та пені, суд зазначає наступне.

Між фізичною особою ОСОБА_4 та страховою компанією ПрАТ «СК «Граве Україна»укладено договір №04826.302-125.004 добровільного страхування наземного транспорту від 21.12.2010 р. У звязку з дорожньо-транспортною пригодою ПрАТ «СК «Граве Україна» виплатила страхувальнику страхове відшкодування, та звернулась в порядку регресу до особи, відповідальної за завдані страхувальнику збитки, тобто до відповідача 1 (ПрАТ «Українська екологічна страхова компанія»), яке виступало страховиком цивільно-правової відповідальності відповідача 2 (ТзОВ «АТП-14631»), якому належить автомобіль задіяний у скоєнні ДТП з вини працівника ТзОВ «АТП-14631», про виплату страхового відшкодування, тобто відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України, якою передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановленим законом.

Статтею 993 ЦК України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Приписами ч. 3 ст. 198 ГК України встановлено, що відсотки за грошовими зобовязаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та в порядку, визначених законом або договором.

З матеріалів справи вбачається, що даний господарський спір виник з правовідносин відшкодування шкоди в порядку регресу, а не з договірних зобовязань.

Виходячи із системного аналізу норм ст. 27 Закону України «Про страхування», ст. 198 ГК України, ст.ст. 993, 1191 ЦК України, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи (ПрАТ «Українська екологічна страхова компанія»), відповідальної за заподіяні збитки виключно у межах фактичних витрат, тобто без права на розширення вказаних меж шляхом додаткового нарахування інфляційних втрат, 3% річних та пені, оскільки у деліктних правовідносинах чинне цивільне законодавство не передбачає відшкодування шкоди в порядку регресу у більшому розмірі. Також, недоречним є посилання позивача на п.37.2 ст. 37 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки зазначена в даній нормі пеня може виплачуватися страховиком або МТСБУ за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування особі, яка має право на отримання такого відшкодування. В даному ж випадку мова йде не про виплату страхового відшкодування особі, яка має право на отримання такого відшкодування, а про стягнення суми в порядку регресу.

Таким чином вимога позивача про стягнення з відповідача 1 3% річних в сумі 354,41 грн., інфляційних в сумі 49,00 грн. та пені в сумі 1831,12 грн. є необґрунтованою.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 (ТзОВ «Львівське АТП-14631») різниці між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням в розмірі 12745,28 грн., суд зазначає наступне:

Відповідно до ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Приписами ст. 1194 ЦК України встановлено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Цивільно-правова відповідальність водія (ОСОБА_1) ТзОВ «Львівське АТП-14631»під час експлуатації автомобіля марки БАЗ А079.14 (д.н.з. НОМЕР_1) на момент скоєння ним ДТП охоплювалася полісом №ВЕ/8297759 обов”язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Як зазначено у постанові Мостиського районного суду Львівської області від 29.03.2011 р. ОСОБА_1 свою провину визнав. Згідно виписаних рахунків №283 від 14.03.2011 р., №401 від 08.04.2011 р., квитанцій від 09.03.2011 р. від 10.03.2011 р., та платіжних доручень № 20597 від 30.05.2011 р. №19710 від 31.03.2011 р., №19712 від 31.03.2011 р. ПрАТ «СК «ГРАВЕ УКРАЇНА» відшкодувала страховику ОСОБА_4 шкоду в розмірі 61745,28 грн. без ПДВ. Позивач, враховуючи встановлений полісом №ВЕ/8297759 ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну, в розмірі 50000,00 грн. та визначену франшизу за договором, яка дорівнює 1000,00 грн., виставив відповідачу 1 вимогу в розмірі 49000,00 грн. Таким чином вимога позивача про стягнення з відповідача 2 суму різниці між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням у розмірі 12745,28 грн. є обґрунтованою.

Щодо клопотання третьої особи про призначення експертизи, суд відмовляє у задоволені даного клопотання з мотивів того, що третя особа просить призначити судову автотоварознавчу експертизу та поставити перед експертом такі питання: визначення вартості матеріального збитку власнику автомобіля Ауді, 2008 (д.н.з НОМЕР_2), внаслідок пошкоджень в дорожньо-транспортній пригоді 08.03.2011 р.; визначення ринкової вартості автомобіля без врахування аварійних пошкоджень станом на березень 2011 р.; визначення вартості відновлювального ремонту даного транспортного засобу станом, пошкодженого внаслідок ДТП на березень 2011 р. Однак дані питання були досліджені судовим експертом Вербовим В.В. (який має вищу технічну освіту, кваліфікацію судового експерта за спеціальністю 12.2 «Визначення вартості дорожніх транспортних засобів, розміру збитку заподіяного власнику транспортного засобу», та який діє на підставі свідоцтва №46 від 01.06.2001 р. виданого ЦЕКК Міністерства юстиції України, свідоцтва №236 від 15.02.2002 р. виданого ФДМ України, стаж експертної роботи з 2001 р.) за результатами якого складено висновок №110 експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості відновлювального ремонту та ринкової вартості від 23.03.2011 р. та висновок №110 «а»додаток до висновку №110 від 23.03.2011 р. Висновок було здійснено згідно використаної літератури, з врахуванням «Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів»затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду держмайна України від 24.11.2003 р. №142/5/2092 у редакції наказу Міністерства юстиції України Фонду держмайна України від 24.07.2009 р. №1335/5/1159, тощо, та сумніву у суду не викликає. Суд вважає, що твердження третьої особи щодо необєктивності висновку №110 експертного автотоварозначвого дослідження від 23.03.2011 року та висновку №110 «а»додаток до висновку №110 від 23.03.2011 р. є безпідставним, третьою особою не обґрунтовано в чому полягає необєктивність висновків, не обґрунтовано необхідності призначення експертизи.

Заперечення відповідача 2 проти позову, що наведені у відзиві на позовну заяву, та заперечення третьої особи, наведені в поясненні на позов, спростовуються матеріалами справи та є необгрунтованими і безпідставними.

Судовий збір покладається на відповідачів пропорційно до задоволених позовних вимог відносно кожного з них.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. 27 Закону України «Про страхування», ст. 198 ГК України, ст.ст. 979,993,1166,1172,1188,1191,1192,1194 ЦК України, ст.ст. 4-3, 33, 43, 49, ст. 82-85,116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія»(03150, м. Київ, вул. Димитрова, 5 - Б, ідентифікаційний код 30729278) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхове компанія «ГРАВЕ Україна»(79044, м. Львів, вул. Метрологічна, 2, ідентифікаційний код 19243047) 49 000 грн. 00 коп. страхового відшкодування, 1 081 грн. 02 коп. судового збору.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівське АТП-14631»(79024, м. Львів, вул. Пластова, 10, ідентифікаційний код 03114767) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхове компанія «ГРАВЕ Україна»(79044, м. Львів, вул. Метрологічна, 2, ідентифікаційний код 19243047) 12745 грн. 28 коп. заподіяних збитків, 281 грн. 18 коп. судового збору.

4.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5.В задоволенні клопотання третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, про призначення експертизи відмовити.

6.Накази, відповідно до ст. 116 ГПК України, видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Морозюк А.Я.