Рішення № 21284051, 24.01.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.01.12 Справа№ 5015/7360/11

За позовом: Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал", м. Львів

до відповідача: ЗАТ “Ремонтно-інструментальний завод”, м. Львів

про: стягнення 60002,17грн.

Суддя: Левицька Н.Г.

Секретар судового засідання: Старостенко О.В.

В судовому засіданні взяли участь представники:

Позивача: ОСОБА_1 предст. (дов. №14/1-45-в від 06.01.2012р.)

Відповідача: Гаврилюк О.Р. Голова правління

Представникам присутніх сторін розяснено їх права і обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

Від здійснення технічного запису судового процесу представники сторін відмовились, відводів не заявлено.

Суть спору:

Позовні вимоги заявлено Львівським міським комунальним підприємством “Львівводоканал” до Закритого акціонерного товариства “Ремонтно-інструментальний завод” про стягнення 44433,90грн. основного боргу, 3082,12грн. пені, 9664,97 грн. інфляційних втрат та 2821,72грн. 3% річних.

Обставини справи:

Ухвалою суду від 14.12.2011р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 11.01.2012р.

Представник позивача в судовому засіданні 11.01.2012р. позовні вимоги підтримав, подав акт звірки, розрахунок позовних вимог та обґрунтування правової позиції у справі.

В судовому засіданні 11.01.2012р. представник відповідача заперечив проти позовних вимог, просив відмовити в задоволенні позовних вимог, а також просив відкласти розгляд справи для подання контрозрахунку штрафних санкцій.

В судовому засіданні, яке відбулось 24.01.2012р. представник позивача зявився, позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві та подав уточнений розрахунок позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання зявився, подав Відзив на позовну заяву, контрозрахунок нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних позовні вимоги заперечив повністю.

Заслухавши пояснення сторін у справі, доданих до справи та оцінивши докази, які знаходяться в матеріалах справи, судом встановлено наступне:

16.12.2003р. між ЛМКП "Львівводоканал" та ЗАТ “Ремонтно-інструментальний завод” було укладено Договір № 305052 на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до каналізаційної мережі.

Відповідно до п.2.2.4. Договору № 305052 на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до каналізаційної мережі від 16.12.2003р. ЗАТ “Ремонтно-інструментальний завод” зобовязувався сплачувати за чинними тарифами вартість наданих "Львівводоканалом" послуг, згідно з поданими рахунками.

Відповідно до умов п. 3.5. Договору № 305052 на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до каналізаційної мережі від 16.12.2003р., оплата за послуги водопостачання та водовідведення повинна проводитись абонентом відповідно до діючих тарифів шляхом перерахування на рахунок ЛМКП "Львівводоканалу" коштів до 25 числа поточного місяця. Додатково, за умовами п. 4.2. Договору, за кожний день прострочення оплати послуг водопостачання та водовідведення ЗАТ “Ремонтно-інструментальний завод” нараховується пеня.

Відповідач повну оплату в строки визначені сторонами в п.3.5. Договору № 305052 від 16.12.2003р., не провів, відтак, у нього виникла заборгованість за період з 01.01.2007р. по 01.11.2011р., яка згідно з поданого позивачем розрахунку становить 44433,90грн.

Позивач на підставі ст. 625 ЦК України нарахував відповідачу 6560,13 грн. інфляційних втрат та 1427,23 грн. 3% річних.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Як передбачено ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із вимогами ст. 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобовязання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно із ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За вимогами ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності із ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідача існувала заборгованість за період з 01.01.2007р. по 01.11.2011р., яка, згідно з поданим позивачем розрахунку становить 44433,90грн.

За приписами статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ізст. 257 цього кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За умовами ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у справі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи те, що позов датований 27.10.2011р., позивачем пропущено строк позовної давності щодо вимоги про стягнення заборгованості з 01.01.2007р. по 01.11.2008р. сумі 12398,20 грн.

Представник відповідача просив суд застосувати строк позовної давності до заборгованості, що виникла станом на 01.11.2008р. і відмовити у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Відтак, у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за період з 01.01.2007р. по 01.11.2008р. сумі 12398,20грн. слід відмовити.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу із урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За умовами п. 4.2. Договору № 305052 від 16.12.2003р., за кожний день прострочення оплати послуг водопостачання та водовідведення Відповідачу нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Підставно до задоволення підлягає стягнення 173,79грн. - пені, 4054,51грн. - інфляційних втрат та 1376,40грн. - 3% річних, згідно поданого представником відповідача контррозрахунку зробленого з врахуванням зменшеної суми основного боргу в звязку з застосуванням строків позовної давності.

Відтак, враховуючи вищенаведені норми, суд прийшов до висновку про те, що позов підлягає задоволенню частково, згідно з поданим відповідачем контррозрахунком, а саме: підлягає стягненню із відповідача 32035,70 грн. основного боргу, 173,79 грн. - пені, 4054,51грн. - інфляційних втрат та 1376,40грн. - 3% річних.

Розглянувши клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення на шість місяців в звязку з складним фінансовим становищем підприємства (значна заборгованість по виплаті заробітної плати працівникам, перед бюджетом та Пенсійним фондом), враховуючи обставини справи суд прийшов до висновку, в порядку п.6 ст. 83 ГПК України, відстрочити виконання рішення терміном на шість місяців.

Представник позивача проти задоволення вказаного клопотання відповідача не заперечив.

Відповідно до ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За вимогами ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судові витрати, відповідно до ст.49 ГПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 256, 257, 267, 525, 526, 625, 627-629, 901 ЦК України, ст.ст. 174, 193 ГК України, ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 82, п.6 ст.83, ст.ст.84, 115, 116 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Ремонтно-інструментальний завод” (79039, м. Львів, вул. Шевченка, 118; р/р 26003053805157 в КБ "Приватбанк" м. Львів; МФО 325321; код ЄДРПОУ 32673479) на користь Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал" (79017, м. Львів, Личаківський район, вул. Зелена, 64; р/р 26001000005120 в ЛОФ АКБ "Укрсоцбанк" в м. Львові; МФО 300023; кодЄДРПОУ 03348471) 32035,70грн. основного боргу, 173,79грн. - пені, 4054,51грн. - інфляційних втрат та 1376,40грн. - 3% річних, 885,45грн. - судового збору, відстрочити виконання рішення на шість місяців.

3. У задоволені решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

Рішення виготовлено та підписано 27.01.2012р. і вступає в законну силу за вимогами ч.3 ст. 85 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом ХII ГПК України.

Суддя Левицька Н.Г.