Рішення № 21283890, 25.01.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.01.12 Справа№ 5015/158/12

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., при секретарі судових засідань Олійник Ю.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Першого заступника прокурора м.Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради в особі Львівського комунального підприємства “Залізничнетеплоенерго”, м.Львів

до Дочірнього підприємства “ТУР” ВАТ “Львівський завод автонавантажувач”, м.Львів

про стягнення 7970,38 грн.

За участю представників:

від прокуратури: Леонтьєва Н.Т. старший помічник прокурора м.Львова (посвідчення № 312 від 26.12.2011р.);

від позивача: ОСОБА_1 представник (довіреність №2 від 12.01.2012р.);

від відповідача: не зявився.

Права та обовязки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України розяснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

Суть спору: Перший заступник прокурора м.Львова звернувся з позовом в інтересах держави в особі Львівської міської ради в особі Львівського комунального підприємства “Залізничнетеплоенерго” до Дочірнього підприємства “ТУР” ВАТ “Львівський завод автонавантажувач” про стягнення 7 970,38 грн., з яких 7 858,56 грн. основний борг, 90,11 грн. пеня, 4,26 грн. інфляційні нарахування та 17,45 грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 17.01.2012р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 25.01.2012р.

Представники прокуратури та позивача в судовому засіданні подали спільно підписане клопотання, яким вони просять суд не здійснювати технічну фіксацію судового процесу у справі, позовні вимоги підтримали повністю, просили позов задоволити з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не зявився, вимоги ухвали суду 17.01.2012р. не виконав, проти позовних вимог у встановленому порядку не заперечив, причин неявки не повідомив. Про порушення провадження у справі був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення №79069 0150219 0 від 17.01.2012р. вручено 19.01.2012р.

Станом на 25.01.2012р. від відповідача докази витребувані ухвалою суду, відзив, заяви, клопотання в тому числі про відкладення розгляду справи через канцелярію господарського суду не надходили.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України при відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши пояснення представників прокуратури та позивача, господарський суд, встановив:

01.10.2009р. між Львівським комунальним підприємством “Залізничнетеплоенерго” (енергопостачальна організація) та Дочірнім підприємством “ТУР”ВАТ “Львівський завод автонавантажувач” (покупець) був укладений договір №1015 про постачання теплової енергії в гарячій воді (надалі - договір) в житловий будинок по вул.Бортнянського, 20а у м.Львові. За цим договором енергопостачальна організація бере на себе зобовязання постачати покупцеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а покупець зобовязується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) передбаченими даним договором.

Умови і порядок постачання теплової енергії передбачено розділом 2 договору.

Так, зокрема п.2.1, п.2.2. договору передбачено, що теплова енергія постачається покупцеві в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію в період опалювального сезону; гаряче водопостачання протягом року згідно графіком, затвердженим органами місцевої влади. Початок та закінчення опалювального сезону встановлюється відповідними органами влади.

У розділі 3 договору сторони передбачили права та обовязки покупця.

Відповідно до п. 3.2.2. договору передбачено, що покупець зобовязується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Порядок обліку теплової енергії визначений у розділі 5 договору, а розділом 6 договору передбачено порядок розрахунків.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

Відповідно до пункту 6.3. договору покупець до 25-го числа місяця, наступного за звітним, сплачує енергопостачальній організації вартість фактично спожитої теплової енергії.

Позивач свої зобовязання за даним договором виконав повністю, надав відповідачу послуги з постачання теплової енергії у гарячій воді за період з 01.06.2011р. по 01.10.2011р.

Відповідач, в порушення пункту 6.3. договору, повністю не оплатив рахунків за спожиту теплову енергію, відтак основний борг за період з 01.06.2011р. по 01.10.2011р. становить 7 858,56 грн.

Позивач за невиконання грошового зобовязання нарахував відповідачу на підставі ст.625 ЦК України 4,26 грн. інфляційних втрат та 17,45 грн. 3% річних.

Крім того, позивач на підставі п.7.2.3. договору нарахував 90,11 грн. пені.

Відтак заборгованість становить 7 970,38 грн., з яких 7 858,56 грн. основний борг, 90,11 грн. пеня, 4,26 грн. інфляційні нарахування та 17,45 грн. 3% річних.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобовязання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

За умовами ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ГПК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1, ч.2 ст.275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Згідно акту № 54, на виконання рішення виконавчого комітету про початок опалювального сезону 2010-2011р.р. з 13.10.2010р. подано теплоносій у житловий будинок по вул.Бортнянського, 17, 20а.

Факт наявності заборгованості відповідача за період з червня по жовтень 2011р. підтверджується актами реалізації теплової енергії, рахунками, які надсилались відповідачу наявними у матеріалах справи.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач повністю не оплатив спожиті послуги в строки передбачені п.6.3. договору.

У відповідності із ст.193 ГК України зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З вищенаведеного, випливає вимоги прокурора та позивача про стягнення з відповідача основного боргу за постачання теплової енергії в гарячій воді за період з 01.06.2011р. по 01.10.2011р. в сумі 7 858,56 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно позивачем правомірно нараховано відповідачу інфляційні втрати на загальну суму 4,26 грн. та три проценти річних на загальну суму 17,45 грн.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

В п.7.2.3. договору сторони передбачили, що у разі несвоєчасного виконання розрахунків за теплову енергію покупець несе відповідальність - сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню згідно поданого ним розрахунку 90,11 грн. пені.

Суд, заслухавши пояснення представників прокуратури та позивача, оглянувши та дослідивши докази у справі та оцінивши їх в сукупності, дійшов висновку, що позов документально обґрунтований та підлягає до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на

засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судовий збір слід покласти на відповідача у повному обсязі та стягнути його в дохід Державного бюджету України.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.2, 4, Закону України “Про судовий збір”, ст.ст. 11, 526, 530, 549, 611, 612, 625, 627-629 ЦК України, ст. 174, 193, 230-232, 275 ГК України та ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 75, 82-84, 115, 116 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства “ТУР” ВАТ “Львівський завод автонавантажувач” (79069, м.Львів, Шевченківський район, вул.Шевченка, 321; р/р №26001241538001 у ЗГРУ «Приватбанк»у м.Львові; МФО 325321; код ЄДРПОУ 25548101) на користь Львівського комунального підприємства “Залізничнетеплоенерго” (79054, м.Львів, вул. С.Петлюри, 4а; р/р №26001709049713 в АТ «Райффайзен Банк Аваль»; МФО 380805; код ЄДРПОУ 20784943) 7 858,56 грн. основного боргу, 90,11 грн. пені, 4,26 грн. інфляційних втрат, 17,45 грн. 3% річних.

3. Стягнути з Дочірнього підприємства “ТУР”ВАТ “Львівський завод автонавантажувач” (79069, м.Львів, Шевченківський район, вул.Шевченка, 321; р/р №26001241538001 у ЗГРУ «Приватбанк»у м.Львові; МФО 325321; код ЄДРПОУ 25548101) в дохід Державного бюджету України 1 411,50 грн. судового збору.

4. Накази видати у відповідності до ст.116 ГПК України після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя Сухович Ю.О.