Рішення № 21283861, 23.01.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.12 Справа№ 5015/7424/11

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом:Військового прокурора Львівського гарнізону (м.Львів) в інтересах Держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах 72 окремий загін механізації і об”єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту Військова частина Т0410 (м.Червоноград)

до відповідача:Концерну «Автошляхбуд»(м.Львів)

про:стягнення грошових коштів, згідно умов договору, в сумі 16518,67 грн.

Суддя:В.М. Пазичев

При секретарі:І.Малюшевська

Представники сторін:

від позивача:ОСОБА_3-представник, довіреність від 08.11.2010 року

від відповідача:ОСОБА_4-представник, довіреність №1227-1

від прокурора:Покора К.В.-ст.поміч.прокурора Львівського гарнізону Західного регіону України

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, розяснено їх права та обовязки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Військового прокурора Львівського гарнізону (м.Львів) в інтересах Держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах 72 окремий загін механізації і об”єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту Військова частина Т0410 (м.Червоноград) до Концерну «Автошляхбуд»(м.Львів) про стягнення грошових коштів, згідно умов договору, в сумі 16518,67 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 20.12.2011 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 26.12.2011 року. Ухвалою від 26.12.2011 року розгляд справи відкладено до 11.01.2012 року, у зв»язку з неявкою представників сторін. Ухвалою від 11.01.2012 року розгляд справи відкладено до 17.01.2012 року, за клопотанням відповідача. Ухвалою від 17.01.2012 року розгляд справи відкладено до 20.01.2012 року, для надання доказів по справі. Ухвалою від 20.01.2012 року розгляд справи відкладено до 23.01.2012 року, для надання доказів по справі.

Прокурор вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 20.12.2011 року, про відкладення від 26.12.2011 року, від 11.01.2012 року, від 17.01.2012 року, від 20.01.2012 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

В судовому засіданні 23.01.2012 року прокурор подав клопотання про уточнення позовних вимог, згідно якого просить суд стягнути з відповідача борг у розмірі 16503,19 грн. Представник позивача заявлене клопотання підтримав повністю. Відповідач проти заявленого клопотання не заперечив.

Прокурор позов підтримав, просив суд задоволити позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві та уточненні до позовної заяви.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 20.12.2011 року, про відкладення від 26.12.2011 року, від 11.01.2012 року, від 17.01.2012 року, від 20.01.2012 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

23.01.2012 року за вх.№1426/12 позивач подав пояснення по справі.

Представник позивача позов підтримав, просив суд задоволити позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві та уточненні до позовної заяви.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 20.12.2011 року, про відкладення від 26.12.2011 року, від 11.01.2012 року, від 17.01.2012 року, від 20.01.2012 року не виконав повністю, відзив на позов представив, явку повноважного представника забезпечив.

10.01.2012 року за вх.№384/12 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи

17.01.2012 року за вх.№1011/12 відповідач подав відзив на позов.

23.01.2012 року за вх.№1428/12 відповідач подав клопотання про призначення судово-будівельної експертизи. Прокурор та позивач проти заявленого клопотання заперечили.

Позов розглянуто в присутності представників сторін за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

В судовому засіданні 23.01.2012 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, повний текст рішення виготовлено та підписано 23.01.2012 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Як зазначено у позовній заяві, 27 травня 2011 року між 72 окремим загоном механізації І об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т0410) (в подальшому - позивач) та Концерном «Автошляхбуд»(в подальшому - відповідач) укладено договір №23-0410-2011/П на виконання робіт на стадіоні комплексно-спортивної бази ЛДУФК по вул.Черемшини,17 в м.Львові (в подальшому - Договір). Відповідно до умов Договору, Виконавець зобов'язується за завданням Замовника виконати роботи з перевезення сміття до 15 км. Та розбирання обличкування з каменю особовим складом та технікою на стадіоні комплексно-спортивної бази ЛДУФК. А згідно вимог п. 4.1.1 Договору, Замовник, на термін дії в межах цього Договору, бере на себе зобов'язання своєчасно та в повному обсязі виконувати вимоги статті 2 цього Договору, відносно оплати виконаних Виконавцем робіт.

У відповідності до п. 2.5 Договору, термін виконання робіт - до 30 червня 2011 року.

У відповідності до п. 2.1 Договору, фактичне виконання робіт підтверджується журналом робіт, завіреними підписами уповноважених представників обох сторін, що завіряються щоденно. В останній робочий день терміну виконання робіт на підставі журналу обліку робіт складається акт виконаних робіт за даним Договором по формах КБ-2 та КБ-3, що завіряється підписами керівників обох сторін та скріплюється печатками.

У відповідності до Акту приймання виконаних будівельних робіт за червень місяць 2011 року від 30.06.2011 року, позивачем було виконано робіт на суму 19980,40 грн.

Всього позивачем було виконано робіт відповідачу за Договором на загальну суму 19980,40 грн. За твердженням позивача, будь-яких зауважень чи претензій від відповідача щодо якості виконаних робіт не надходило.

Порядок оплати за виконанні позивачем роботи проводиться відповідачем відповідно до п. 2.2 Договору, а саме, оплата за виконані Виконавцем роботи проводиться Замовником щомісячно за фактично виконані роботи шляхом перерахування Замовником грошових коштів на реєстраційний рахунок Виконавця протягом 7 (семи) банківських днів, за умови фінансування Замовника на виконання даних робіт, після підписання Замовником Актів виконаних робіт за місяць, представлених Виконавцем Замовнику до оплати, а у випадку не підписання Замовником актів виконаних робіт протягом більше, ніж 5 робочих днів з моменту їх офіційного надання чи при відсутності мотивованої відмови від їх підписання, виконані роботи вважаються прийнятими і підлягають оплаті, відповідно до п.2.2.

Згідно банківської виписки від 19.08.2011 року, відповідачем було перераховано позивачу суму за виконані роботи в розмірі 4504,65 грн. Тобто, станом на 10 листопада 2011 року, відповідачем були оплачені, виконані позивачем на підставі Договору, роботи на загальну суму 4504,65 грн.

Всі умови Договору для проведення розрахунків позивачем дотримані, проте повного розрахунку відповідачем не здійснено.

Позивач стверджує, що намагався врегулювати спір з відповідачем у досудовому порядку. 17 жовтня 2011 року позивачем надіслано на адресу відповідача претензію про погашення боргу за виконані роботи. Однак, всупереч вимог ст.ст. 7, 8 ГПК України, відповідачем не було надано відповіді на претензію позивача.

Станом на 10 листопада 2011 р. розмір основної заборгованості відповідача перед позивачем, відповідно до умов Договору, за підрахунком позивача, становить 15475,75 грн.

Відповідно до ст. 5.1 Договору, в разі затримки виконання Замовником своїх зобов'язань по своєчасній оплаті виконаних робіт, він сплачує Виконавцю пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої на період, коли сплачується пеня.

Визначений у такий спосіб розмір пені, за підрахунком позивача, становить 858,36 грн.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, відповідно до розрахунків позивача, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача 3 % річних у розмірі - 169,08 грн. та інфляційні витрати у розмірі 15,48 грн.

Таким чином, відповідач заборгував позивачу станом на 10.11.2011 р. - 16518,67 грн.

В судовому засіданні 23.01.2012 року прокурор подав клопотання про уточнення позовних вимог, згідно якого просить суд стягнути з відповідача борг у розмірі 16503,19 грн. представник позивача заявлене клопотання підтримав повністю. Відповідач проти заявленого клопотання не заперечив.

Доказами, що підтверджують неналежне виконання відповідачем зобов'язань умов договору є: договір № 23-0410-2011/П від 27.05.2011 р.; Акт приймання виконаних будівельних робіт від 30.06.2011р.; Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат від 30.06.2011 року, рахунок №44 від 30.06.2011 року.

Прокурор позовні вимоги позивача підтримав з урахуванням уточнення.

Відповідач не подав докази невиконання або неналежного виконання позивачем своїх зобов»язань за Договором, а також доказів погашення боргу.

Згідно п. 6.2 Договору у випадку, якщо сторони не дійшли до згоди, суперечності між ними розглядаються в господарському суді згідно чинного законодавства України. Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. 1 ГПК України, позивач вправі звернутися за захистом своїх порушених прав та інтересів до господарського суду з позовом про примусове стягнення боргу.

Недоодержання Державною спеціальною службою транспорту військової частини Т0410 зазначених у позовній заяві коштів призвело до зменшення доходної частини бюджету, чим порушено інтереси держави, що відповідно до ст.121 Конституції України, ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру", рішення Конституційного Суду України від 8,04.1999 року №13-РП/99, є підставою для порушення справи господарським судом.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

72 окремий загін механізації 1 об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т0410) є складовою частиною Державної спеціальної служби транспорту (в подальшому ДССТ, позивач), яка є спеціалізованим державним органом транспорту у складі Міністерства інфраструктури України, призначеним для стійкого функціонування транспорту в мирний час та в умовах воєнного і надзвичайного стану. Відповідно до ст. 19 Закону України «Про Державну спеціальну службу транспорту», майно, що закріплене за військовою частиною Т0410, є державною власністю, що перебуває у сфері управління Міністерства інфраструктури України, і належить їй на правах оперативного управління. Фінансування зазначеної військової частини здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Таким чином, для захисту порушеного права в/частина Т0410 ДССТ уповноважена виступати стороною в Господарському суді, оскільки командир в/частини Т0410 несе повну відповідальність перед державою за стан та діяльність військової частини, а також за ефективне використання закріпленого державного майна, витрачання грошових коштів, контроль за виконанням договірних зобов'язань, і повинен вживати заходів щодо відшкодування збитків, заподіяних військовій частині, для чого діяти у відповідності із законом.

Військовий прокурор Львівського гарнізону діє, згідно п. 2 ст. 121 Конституції України, - звертається з позовом до господарського суду в інтересах Держави в особі військової частини Т0410 Держспецтрансслужби як органу, уповноваженого здійснювати функції Держави у спірних відносинах.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

У відповідності до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобовязань.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов”язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобов”язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об”єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ч.4 ст.22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Крім того, позивачем разом із поданням позовної заяви заявлено вимогу про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові суми відповідача, в порядку ст.ст. 66, 67 ГПК України.

Інститут забезпечення позову за своєю правовою суттю є гарантією забезпечення інтересів позивача, за допомогою якого особа, яка має підстави вважати, що її права порушено, і яка, відповідно, подала позов до суду, мала можливість забезпечити виконання рішення суду на свою користь.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обгрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред”явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Однак, позивач не подав належних та допустимих доказів, що підтверджують наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову, а також доказів, які б свідчили про те, що виконання можливого рішення суду може бути утруднене або неможливе.

Також, не може бути задоволено клопотання відповідача щодо витребування документів від УБОЗ ГУ МВС України у Львівській області, оскільки відповідачем, незважаючи на вимоги суду, а також всупереч норми ст.38 ГПК України, не конкретизував, які докази потребують витребування, із зазначенням обставин, що перешкоджають їх наданню, наявність підстав, з яких випливає, що цей доказ має ця організація, не обґрунтував підставі та причини, з яких такі докази знаходяться у володінні вказаної особи тощо.

Крім того, суд не може задоволити клопотання відповідача щодо призначення судово-будівельної експертизи та зупинення провадження у справі, оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів наявності розбіжностей між сторонами щодо якості та обсягів виконаних позивачем робіт, що підтверджується належними доказами, які підписані повноважними представниками сторін, згідно умов Договору. Також, не підтверджено наявність обставин, що унеможливлюють розгляд справи, у відповідності до ст.79 ГПК України.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази невиконання або неналежного виконання позивачем своїх господарських зобов»язань за Договором, а також доказів погашення боргу, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо обєктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач не подав докази погашення боргу в повному обсязі, суд прийшов до висновку, що позов Військового прокурора Львівського гарнізону (м.Львів) в інтересах Держави в особі органу уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах 72 окремий загін механізації і об”єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту Військова частина Т0410 (м.Червоноград) до Концерну «Автошляхбуд»(м.Львів) в частині стягнення заборгованості в сумі 16503,19 грн. є обгрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч.1 ст.3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Господарські витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193 ГК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Уточненні позовні вимоги - задоволити.

2.Стягнути із Концерну «Автошляхбуд»(79026 м.Львів, вул.Сахарова,35; п/р 26006334570500 в АТ Укрсиббанк в м.Харків, МФО 351005, код ЄДРПОУ 31896478, свід.платника ПДВ 17968003, ІПН 318964713059) на користь 72 окремого загону механізації 1 об”єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту Військової частини Т0410 (80100, Львівська область, м.червоноград, вул.Промислова,3; р/р 35223002006049 в ГУ ДКУ у Львівській області, МФО 825014, код ЄДРПОУ 33158321, інші реквізити в матеріалах справи відсутні) борг у сумі 16 503 (шістнадцять тисяч п»ятсот три) грн. 19 коп.

3.Стягнути із Концерну «Автошляхбуд»(79026 м.Львів, вул.Сахарова,35; п/р 26006334570500 в АТ Укрсиббанк в м.Харків, МФО 351005, код ЄДРПОУ 31896478, свід.платника ПДВ 17968003, ІПН 318964713059) на користь Державного бюджету України (№ рахунку 31119095700006, МФО 825014, код ЄДПОУ одержувача 22389406, банк одержувача ГУДКУ у Львівській області, одержувач УДК у Личаківському районі м.Львова) 1411 (одна тисяча чотириста одинадцять) грн. 50 коп. судового збору.

4.Накази видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя Пазичев В.М.