Рішення № 21283741, 23.01.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.12 Справа№ 5015/7271/11

Суддя Н. Березяк при секретарі О. Іванило розглянула матеріали справи

За позовом: Відкритого акціонерного товариства «Кар’єроуправління», м. Львів

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Спільного українсько-російського підприємства «ТЕХНОБУД», м. Львів

Про стягнення заборгованості в сумі 64 278,80 грн.

В судове засідання з’явились:

від позивача: Жарінова І.О. –представник

від відповідача: не з’явився

Представнику позивача роз’яснено права та обов‘язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Подано позов Відкритого акціонерного товариства «Кар’єроуправління»до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Спільного українсько-російського підприємства «ТЕХНОБУД»про стягнення заборгованості в сумі 64 278,80 грн.

В судовому засіданні 23.01.2012 р. судом оглянуто оригінали документів, які долучені позивачем до позовної заяви та матеріалів справи.

В судовому засіданні позивач позов підтримав, просив задоволити позовні вимоги та стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар в розмірі 64 278,80 грн. з мотивів наведених в позовній заяві, матеріалах справи та поясненнях наданих в судовому засіданні.

Відповідач в судові засідання не з’являвся, відзиву на позов не подав, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалою суду, яка направлялась йому рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення. За таких обставин суд вважає, що справа у відповідності до вимог ст.75 ГПК України, може бути розглянута за відсутності відповідача.

В судовому засіданні 23.01.2012 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

Відкритим акціонерним товариством «Кар’єроуправління»на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю Спільного українсько-російського підприємства «ТЕХНОБУД»(а.с.9) було поставлено останньому будівельний пісок загальною вартістю 74 278,80 грн., що підтверджується квитанцією № 36443338 від 11.10.2009 р. (а.с.10) та накладною № 159-1009 від 20.10.2009 р. (а.с.11). За отриманий товар відповідач зобов’язувався провести оплату, однак, розрахувався лише частково в розмірі 10 000,00 грн.

Позивачем була направлена претензія-вимога № 56 від 16.03.2011 р. про оплату заборгованості та 24.10.2011 р. позивачем направлено повторно претензію-вимогу № 96ю з вимогою у семиденний строк сплатити заборгованість в розмірі 64 278,80 грн. Проте, вказані претензії залишені відповідачем без відповіді і задоволення.

Таким чином, станом на день подання позову заборгованість відповідача перед позивачем складала 64 278,80 грн., яку просить стягнути з відповідача.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач в жовтні 2009 року отримав від позивача товар (будівельний пісок), на загальну суму 74 278,80 грн., що підтверджується квитанцією № 36443338 від 11.10.2009 р. (а.с.10) та накладною № 159-1009 від 20.10.2009 р. (а.с.11). Крім того, позивачем виставлялися відповідачу рахунки про оплату поставленого товару (а.с.52-58).

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Однак, як вбачається із позовних вимог та матеріалів справи, свої договірні зобов’язання відповідач виконав частково, провівши оплату в розмірі 10 000,00 грн. Решта сума боргу за отриманий товар в розмірі 64 278,80 грн. відповідачем залишилась непогашеною.

Відповідно до п.2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.03.2011 року позивачем була направлена відповідачу претензія-вимога № 56, а 24.10.2011 р. направлена повторно претензія-вимога № 96ю про оплату заборгованості в розмірі 64 278,80 грн., які залишена відповідачем без відповіді і задоволення.

Отже, станом на момент розгляду справи, заборгованість відповідача перед позивачем складає 64 278,80 грн., яка підлягає до стягнення з відповідача.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач в судові засідання не з’явився, доказів оплати боргу чи заперечень на позов суду не представив.

Враховуючи відсутність заперечень з боку відповідача, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Судові витрати слід віднести на відповідача в сумі 1 411,50 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 3,4,41,42,43,44;45,46,12,32,33,34,35,36,43,75,82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Спільного українсько-російського підприємства «ТЕХНОБУД»(79017, м. Львів, вул. О. Басараб, 11-А/8, код ЄДРПОУ 13815583) на користь Відкритого акціонерного товариства «Кар’єроуправління»(81083, Львівська область, Яворівський район, с. Зелів, вул. Нова, буд. 1, код ЄДРПОУ 05505526) –64 278,80 грн. –заборгованості, 1 411,50 грн. –судового збору.

3. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Суддя Березяк Н.Є.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 25.01.2012 р.