Рішення № 21282881, 19.01.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 55/46119.01.12 Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І.,

за участю секретаря Іванова О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОТРЕЙД», м.Київ

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Євро комфорт Ком», м.Київ

про: стягнення 67 316,40 грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача ОСОБА_1. (за довіреністю №б/н від 01.11.2011р.);

від Відповідача не зявились

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНФОТРЕЙД», м.Київ (далі Позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Євро комфорт Ком», м.Київ, (далі Відповідач) про стягнення 67 316,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобовязань.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2011р. порушено провадження у справі за вказаними позовними вимогами, розгляд справи призначений на 14.12.2012р.

В судовому засіданні 14.12.2011р. представник Позивача надав для залучення до матеріалів справи додаткові документи, а саме: Витяг з ЄДРПОУ станом на 28.11.2011р. щодо статусу та місцезнаходження Відповідача, копію податкової накладної № 54 від 26.04.2011р., копію рахунку № 243 від 22.04.2011р., Акт звіряння взаємних розрахунків станом на 28.11.2011р. підписаний з боку Позивача із доказами направлення та неотримання Відповідачем.

Крім того, в судовому засіданні 14.12.2011р. представник Позивача надав клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2011р. задоволено клопотання Позивача, продовжено строк розгляду справи на 15 днів на підставі ст.69 Господарського процесуального кодексу України та відкладено розгляд справи на 19.01.2011р. на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України у звязку з неявкою в судове засідання представника Відповідача.

В судовому засіданні 19.02.2011р. представник Позивача надав для залучення до матеріалів справи копію Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2166 на імя гр. Могили Іллі Володимировича, підтримав позовні вимоги, просив задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач у судові засідання не зявлявся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи.

Крім того, доказами належного повідомлення Відповідача про час та місце розгляду справи є відмітки на поштових повідомленнях про направлення судової кореспонденції, яке міститься в матеріалах справи.

У пункті 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, шляхом надсилання поштової кореспонденції на його юридичну адресу.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених Позивачем документів та враховуючи строки вирішення спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Клопотання щодо фіксації судового процесу Позивачем не заявлялось, у звязку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані Позивачем докази та заслухавши в засіданні пояснення представника Позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

26.04.2011р. Позивач, платіжним дорученням № 1474 перерахував Відповідачу на підставі рахунку № 243 від 22.04.2011р. грошові кошти у розмірі 67316,40грн. на оплату продукції.

Відповідач, в порушення усної домовленості між сторонами, оплачений товар Позивачу не відвантажив, у звязку з чим Позивач звертався до Відповідача з претензіями №1 від 28.04.2011р., № 1 від 31.05.2011р. та № 1 від 21.06.2011р.

Вказані претензії залишені Відповідачем без відповіді та без задоволення.

За таких обставин та у звязку із неналежним виконанням грошових зобовязань Відповідачем Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом про стягнення попередньо оплати.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України під поняттям „угода” розуміється та визнається певна дія особи, яка спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Договори можуть укладатися в усній або письмовій формі (простій чи нотаріальній), якщо для відповідного договору законом не встановлено певної форми.

Виникнення і припинення цивільних прав між сторонами являється їх волевиявлення однієї сторони поставити іншій стороні продукцію за умови її оплатити.

Домовленість сторін спрямована на виконання цих зобовязань і, тому вони порушують правові наслідки.

Судом встановлено, що Позивач здійснив передплату за товар у розмірі 67316,40 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1474 від 26.04.2011р. та копією банківської виписки, які містяться в матеріалах справи.

Відповідач оплачений товар Позивачу не поставив.

За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання, та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Відповідно до ч.2.ст.693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, суд дійшов до висновку про наявність у Позивача права на повернення грошової суми у розмірі 67 316,40 грн.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед позивачем підтверджується матеріалами справи, Відповідачем в порядку ст.ст.4-3,33 Господарського процесуального кодексу не спростована (наявність)/недоведене припинення зобовязання будь-яким передбаченим законом способом в частині суми основного боргу, таким чином позовні вимоги про стягнення попередньої оплати у розмірі 67 316,40 грн. підлягають задоволенню в повному обсягу.

Щодо вимог Позивача про стягнення з Відповідача витрат на адвокатські послуги в сумі 4000,00 грн., то суд вважає, що вони підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, повязаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, повязаних з розглядом справи.

Оскільки статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, то суд вважає, що в контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку , якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами, а також в тому випадку, коли відповідні послуги надавались адвокатом стосовно конкретного боржника.

Згідно статті 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України „Про адвокатуру”. Статтею 12 Закону України „Про адвокатуру” зазначено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між юридичною особою і адвокатом.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між позивачем (Клієнт) та адвокатом ОСОБА_1 (виконавець), підтверджуються договором №2/Г про надання адресної юридичної допомоги (далі Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору, Виконавець приймає на себе зобовязання по наданню Клієнту консультаційних, юридичних і представницьких послуг, в тому числі по захисту інтересів останнього в Господарських та судах загальної юрисдикції та супроводження його господарської діяльності в тому числі стягнення дебіторської заборгованості на корись Клієнта.

Як вбачається з п.3.1 Договору, винагорода Виконавцю за надані послуги за цим Договором визначається додатком № 1 до цього договору, який є частиною даного договору.

Як вбачається з Додатку № 1 до договору про надання адресної юридичної допомоги № 2/Г від 24.10.2011р. вартість послуг Виконавця складає чотири тисячі гривень 00 копійок без ПДВ.

Крім того, правовідносини між Позивачем та адвокатом ОСОБА_1. підтверджуються платіжним дорученням № 738 від 28.10.2011р. на суму 4000,00грн., свідоцтвом про право заняття адвокатською діяльністю №2166.

Виходячи з наведеного, суд робить висновок, що зазначені документи підтверджують факт надання відповідних послуг адвокатом Позивачу у звязку з невиконанням Відповідачем своїх зобовязань та вартість цих послуг.

Однак суд вважає, що витрати по оплаті послуг адвоката підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як зазначено вище, Позивачем відповідно до платіжного доручення № 738 від 28.10.2011р. наданого в матеріали справи, сплачено за послуги адвоката грошові кошти у сумі 4000,00 грн.

Водночас, положенням пункту 33 Правил адвокатської етики, затверджених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінети Міністрів України 1 жовтня 199 року ( протокол від 12 жовтня 1999 року №6/VI) зазначено, що гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути розумно обґрунтованим за розміром.

При цьому, до факторів, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару відноситься обсяг часу і роботи, що вимагаються належного виконання доручення, ступінь складності новизни правових питань, що стосуються доручення, вірогідність того, що прийняття перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі, необхідність виїзду у відрядження, професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутацію, зазначені професійні здібності адвоката тощо.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню, та визнання ролі адвоката у всебічному повному та обєктивному розгляді справи №55/461, суд вважає розумним обмежити розмір судових витрат по оплаті послуг адвоката до суми 1500,00 грн.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судової витрати покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33,34,43, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОТРЕЙД», м.Київ задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Євро комфорт Ком», м.Київ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОТРЕЙД», м.Київ 67 316,40 грн. суми боргу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Євро комфорт Ком», м.Київ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОТРЕЙД», м.Київ судовий збір у розмірі 1 411,50 грн. та 1500,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ІНФОТРЕЙД», м.Київ (ідентифікаційний код 30969602) з Державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір у розмірі 66,50 грн.

У судовому засіданні 19.01.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 23.01.2012р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду скарги апеляційним господарським судом.

Суддя Н.І. Ягічева