Рішення № 21282820, 02.02.2012, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.02.2012 Справа № 5008/31/2012

за позовом державного підприємства МВС України „Закарпаття Світлофор”, м. Ужгород

до відповідача - 1 Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, м. Ужгород

до відповідача - 2 Ужгородської міської ради, м. Ужгород

про стягнення заборгованості в сумі 214 800,00 грн. (в т. ч. 200000,00 грн. основного боргу; 6000,00 грн. 3% річних, 8800,00 грн. інфляційних збитків).

Суддя Тисянчин В. М.

Представники:

Від позивача Лупак І. М., голова комісії по припиненню діяльності ДП МВС України „Закарпаття Світлофор”, ОСОБА_1., (представник за довіреністю № 4 від 20.01.2012 року)

Від відповідача - 1 не зявився

Від відповідача - 2 не зявився

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов державним підприємством МВС України „Закарпаття Світлофор”, м. Ужгород до відповідача - 1 Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, м. Ужгород та до відповідача - 2 Ужгородської міської ради, м. Ужгород про стягнення заборгованості в сумі 214 800,00 грн. (в т. ч. 200000,00 грн. основного боргу; 6000,00 грн. 3% річних, 8800,00 грн. інфляційних збитків).

Представнику позивача розяснено права і обовязки передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало, заяв про відвід судді не надходило.

Представники позивача підтримують позовні вимоги, посилаючись на їх обґрунтованість матеріалами справи.

Письмовим клопотанням (вх. № 931/2012 від 01.02.2012 року) представник відповідача - 2 просить відкласти розгляд справи на пізніший термін у звязку із зайнятістю спеціалістів юридичного відділу Ужгородської міської ради в інших судових провадженнях, проте відповідач 2 повторно не виконав вимоги суду щодо надання письмового відзиву на позов та копії довідки про включення до ЄДРПОУ, чим не виконав ухвали суду від 16.01.2012 року та від 24.01.2012 року.

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 5008/31/2012

від 02.02.2012 року

У судовому засіданні 24.01.2012 року задоволено судом клопотання (вх. № 601/2012 від 24.01.2012 року) відповідача - 1 про відкладення розгляду справи на пізніший термін з метою забезпечення представництва в суді, однак в судовому засіданні 02.02.2012 року його уповноважений представник не зявився і не надано до суду письмового відзиву на позов, копію довідки про включення до ЄДРПОУ та інші докази (рішення, положення тощо) сесії міськради в обґрунтування юридичної назви особи відповідача, чим не виконано ухвали суду від 16.01.2012 року та від 24.01.2012 року.

Письмовою заявою (вх. № 993/2012 від 02.02.2012 року) представники позивача просять суд відхилити в задоволенні чергового клопотання відповідачів про відкладення розгляду справи на пізніший термін з огляду мотивів зазначених в заяві, зокрема, наголошують на тому, що дії відповідачів направлені на зволікання розгляду справи по суті, чим відтермінувати відповідальність за зобовязаннями, а також на те, що відповідачі ухиляються від добровільного врегулювання спору, тоді як борг існує з 2010 року.

Водночас керівник підприємства позивача зауважив, що заборгованість існує з 2010 року і негативно впливає на економічне становище підприємства, оплати праці працівникам.

Зіславшись на акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.12.2011 року (здійсненого за актами виконаних робіт), підписаного сторонами представники позивача просять ухвалити рішення в даному судовому засіданні.

Завчасне отримання відповідачами 26.01.2012 року та 28.01.2012 року ухвали суду від 24.01.2012 року (повідомлення рекомендованого відправлення), де вказано про час і місце слухання справи, наявність підписаного сторонами акту звірки взаємних розрахунків, де зазначено 200 000 грн. основного боргу перед позивачем (а.с.-12), попереднє задоволення клопотання щодо відкладення розгляду справи на пізніший термін, тривале існування боргу, невиконання відповідачами ухвал суду від 16.01.2012 року та від 24.01.2012 року попередження сторін в порядку ст. 75 ГПК України, необовязкова (явка на розсуд сторін) участь сторін у судовому засіданні (ухвала суду від 24.01.2012 року), відсутність доказів неможливості чи поважних причин залучення інших сторін (ніж вказані в клопотанні № 931/2012 від 01.02.2012 про відкладення розгляду справи для представництва в суді та ч.3 ст. 22 ГПК України щодо добросовісного користування належними правами сторін, беручи до уваги мотиви заперечення (заява вх. № 931/2012 від 01.02.2012 року) про відкладення розгляду справи зобовязують суд відхилити у задоволенні клопотання відповідача 2 про відкладення розгляду справи на пізніший термін.

Позаяк, відповідач не обмежений у виборі кола представництва у суді (ст. 28 ГПК України).

Відповідно до ст. 25 ГПК України в разі вибуття однієї із сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 5008/31/2012

від 02.02.2012 року

здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обовязковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обовязковими для особи, яку він замінив.

З врахуванням наведеного відповідач 1 головне управління міського господарства, м. Ужгород підлягає заміні на перейменованого правонаступника всіх його прав та обовязків в Департамент міського господарства Ужгородської міської ради, м. Ужгород (на підставі рішення XI сесії міської ради VI скликання від 09.12.2011 року № 374, сторони договору № 09-35/100203 від 29.12.2009 року), тому подальше провадження у справі буде здійснюватись з врахуванням цього.

Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх, заслухавши пояснення представників позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Заборгованість відповідача - 1 Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради в сумі 200000 грн. основного боргу щодо оплати за надані, згідно договору № 09-35/100203 від 23.12.2009 року та додаткової угоди до нього від 16.01.2012 року, послуги електромонтажних робіт з утримання світлофорних обєктів вулиць м. Ужгорода, підтверджується матеріалами справи, зокрема:

- актом звірки розрахунків підписаного сторонами станом на 01.12.2011 року;

- розрахунком позову, а за таких обставин сума основного боргу підлягає стягненню примусово.

Заявлені вимоги позивача (претензії № 29 та № 30 від 03.06.2011 року) про добровільне погашення боргу відповідач не виконав, чим порушив ст. ст. (11; 526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).

Саме ця обставина і послужила підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново господарські зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Таким чином, на день розгляду спору у суді, обставини спору (права і зобовязання сторін) оцінюються судом з огляду на правила ЦК та ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобовязання кредитор

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 5008/31/2012

від 02.02.2012 року

вправі вимагати виконання обовязку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобовязань у відносинах. Підставою виникнення зобовязання є юридичний факт.

В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобовязальні відносини між сторонами, є надання послуг електромонтажних робіт з утримання світлофорних обєктів вулиць м. Ужгорода (ст. 11 ЦК України).

Отже, обовязок відповідача оплатити вартість наданих послуг електромонтажних робіт з утримання світлофорних обєктів вулиць м. Ужгорода є безспірним.

Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається (ст. 615; 625 ЦК України).

Відтак, договір є обовязковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також, 3% річних від простроченої суми (п. 2 ст. 625 ЦК України). Тому, вимоги позивача в частині стягнення 6000 грн. 3 % річних та 8800 грн. інфляційних збитків правомірні і підлягають задоволенню.

При постановленні судового рішення враховується характер зобовязання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, діяльності сторін, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобовязання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово майнового стану сторони у спорі.

За ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.

Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно правової відповідальності відповідача 1 є наявним на момент судового розгляду справи.

Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку письмовими доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

Вирішуючи даний спір суд намагався дотримуватись процесуальних засад господарського судочинства, де у ст. 33 ГПК України визначено правила

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 5008/31/2012

від 02.02.2012 року

розподілу тягаря доказування, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Отже, кожна сторона повинна самостійно визначати предмет доказування, тобто коло фактів матеріально правового значення, необхідних для вирішення справи по суті. На склад цих фактів вказує норма матеріального права, яка визначає права і обовязки сторін у конкретній справі. Відповідач має добросовісно відповідно до вимог ст. 22 ГПК України користуватися належними йому процесуальними правами у процесі доказування, а отже самостійно визначати та подавати необхідні докази для обґрунтування своїх заперечень. Відповідно до вимог ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Тому мотиви рішення суду не дають підстав для висновку про неможливість подання відповідачем доказів на стадії розгляду справи цим судом.

Таким чином, позивачем доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі, (відмовивши в задоволенні позовних вимог щодо відповідача 2 через відсутність правових підстав складу цивільно правової відповідальності), поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача - 1 з огляду його вини у виникненні спору.

Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2, 22 Закону України „Про судоустрій і статус суддів”; ст.ст. 4,25, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 82 - 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради (м. Ужгород, пл. Поштова, 3; код 36541721) на користь державного підприємства МВС України „Закарпаття Світлофор” (м. Ужгород, вул. Проектна, 3; код 36461421) суму 214800 (двісті чотирнадцять тисяч вісімсот грн., в т. ч. 200000 грн. основного боргу; 6000 грн. 3% річних; 8800 грн. інфляційних збитків та 4296 грн. судового збору. Видати наказ.

3. У стягненні заборгованості з відповідача 2 відмовити.

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, і є обовязковим до виконання на всій території України.

Суддя Тисянчин В. М.