Рішення № 21280839, 19.01.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.01.12р.Справа № 15/5005/17243/2011 За позовом Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго", м. Дніпропетровськ в особі структурної одиниці Нікопольських районних електричних мереж, м. Нікополь

до Нікопольського комунального підприємства "Нікопольтеплоенерго", м. Нікополь

про стягнення 6 687,91 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

секретар судового засідання Шевцова В.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1., представник за довіреністю №142 від 12.04.2011р.

від відповідача: ОСОБА_2., представник за довіреністю № 47 від 10.01.2012р.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго", м.Дніпропетровськ звернулося до господарського суду Дніпропетровської області в особі структурної одиниці Нікопольських районних електричних мереж, м. Нікополь (далі-позивач) з позовом до Нікопольського комунального підприємства "Нікопольтеплоенерго", м.Нікополь (далі - відповідач), про стягнення пені у розмірі 5 603,37 грн. та 3% річних у розмірі 1084,54 грн., а всього 6687 ,91 грн.

Ухвалою господарського суду від 19.12.11р. порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду, призначено судове засідання на 19.01.12р.

19.01.12р. у судовому засіданні повноважний представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

В свою чергу, повноважний представник відповідача просить суд зменшити розмір пені

враховуючи повну сплату боргу за спожиту електричну енергію ще до подання даного позову до господарського суду та скрутним фінансово-економічним становищем підприємства, спричинене кризою неплатежів населення за спожиту теплову енергію. Крім того, повноважний представник відповідача надав для долучення до матеріалів справи відзив на позов.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

20 лютого 2002р. між позивачем та відповідачем було укладено договір про постачання електричної енергії № 2/45 (далі-Договір), відповідно до умов п.1 якого позивач продає електричну енергію відповідачу для забезпечення потреб електроустановок відповідача з приєднаною потужністю 4459 кВт, а відповідач оплачує позивачу вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Під час виконання умов цього Договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (п. 2.1. Договору).

Як зазначено в п. 2.3.1. Договору, відповідач зобов'язується виконувати умови цього Договору.

Пунктом 2.3.3. Договору передбачено, що відповідач зобов`язується оплачувати позивачу вартість електричної енергії згідно з умовами Додатку "Порядок розрахунків" та Додатку "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії".

Відповідно до п. 3.1.1. Договору, позивач має право отримувати від відповідача плату за поставлену електричну енергію за роздрібними тарифами, розрахованими згідно з Умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованими тарифом, та інші платежі, обумовлені цим Договором.

Крім того, згідно п. 3.1.4. Договору, позивач має право вимагати відшкодування збитків, завданих позивачу внаслідок порушення відповідачем умов цього Договору та чинного законодавства.

В Додатку № 3 до Договору передбачено, що розрахунковий період встановлюється з 01 числа місяця до такого ж числа наступного місяця.

Відповідач здійснює повну оплату вартості обсягу використаної в розрахунковому періоді електричної енергії на підставі самостійно отриманого у позивача рахунка протягом трьох діб після подання Акту про використану електричну енергію відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, згідно п.2.2 цього Додатку, або за остаточним рахунком нарахованим згідно п.2.3 цього Додатку, протягом п`яти операційних банківських днів з дня отримання рахунку (п.4 Додатку № 3 до Договору).

Пунктом 4.2.1. Договору передбачено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3. 2.3.4. цього Договору, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Згідно п.9.7. Договору, спірні питання та розбіжності щодо виконання умов цього Договору, щодо яких сторонами не буде досягнуто згоди, вирішуються у порядку, встановленому законодавством України.

Цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2007 року (п.9.8. Договору).

Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п.9.8.1. Договору).

Як зазначено в п. п.9.8.4. Договору, термін позовної давності по виконанню договірних зобов`язань цього Договору встановлюється у п`ять років.

Так, на виконання умов Договору позивач поставив відповідачу електричну енергію в обсягах передбачених умовами Договору. Але, відповідач в свою чергу, свої зобов`язання виконував неналежним чином, порушуючи умови даного Договору, а саме не в повному обсязі та не своєчасно здійснював платежі за поставлену електроенергію з грудня 2010 року по березень 2011 року.

Як зазначає позивач, умовами Договору та чинним законодавством України передбачено, що у разі несвоєчасних розрахунків відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день прострочення (п. 4.2.1 Договору), інфляційні витрати та 3% річних (ч. 2. ст. 625 Цивільного кодексу України).

Таким чином, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по Договору, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 5 603,37 грн. та 3% річних у розмірі 1 084,54 грн.

Відповідач не заперечує того, що ним були порушені встановлені Договором строки оплати, але зазначає про те, що на час звернення позивача з даним позовом до суду основний борг було оплачено у повному обсязі. Крім того, відповідач звертає увагу суду на те, що розрахунки були проведені з порушеннями строків оплати, у зв'язку з наявністю обставин:

- скрутне фінансово-економічне становище підприємства, спричинене кризою неплатежів населення за спожиту теплову енергію, збитковістю тарифу;

- враховуючи соціальну значимість підприємства для функціонування інфраструктури міста;

- те, що все майно підприємства є власністю територіальної громади міста і відповідач не є власником цього майна.

Відповідач зазначає про те, що несвоєчасне виконання зобов'язань по Договору виникло з об'єктивних причин, які свідчать про часткову вину відповідача, тому на підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України просить суд зменшити розмір пені.

При викладених обставинах вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобовязаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Частиною 4 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" передбачено, що споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зобов`язання з оплати інфляційних та річних не обумовлено вимогою кредитора, а існує протягом всього часу прострочення виконання грошового зобов`язання.

З врахуванням вказаних обставин, суд приходи до висновку про те, що позовна вимога щодо стягнення 3% річних у розмірі 1084,54 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі, оскільки нарахування 3% річних проводиться незалежно від наявності вини боржника, а по факту прострочення оплати боргу.

Пунктом 4.2.1. Договору передбачено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3.2.3.4. цього Договору, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

На підставі п. 4.2.1. Договору, позивач нарахував до сплати відповідачу пеню у розмірі 5 603,37 грн.

Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пунктом 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу передбачено, що господарський суд приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно п. 2.4 Розяснень президії Вищого арбітражного суду України від 29.04.94 р. № 02-5/293 “Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань”, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Санкції за прострочку виконання грошових зобов`язань передбачені статтями 217, 230, 231 Господарського кодексу України. При цьому, ч. 1 ст. 229 Господарського кодексу України встановлює виняток із загального правила ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 614 Цивільного кодексу України, які закріплюють принцип вини як підставу відповідальності боржника. За невиконання грошового зобов`язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій або бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Тобто, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов`язання за будь - яких обставин.

Оскільки затримка виконання грошового зобов`язання відповідачем обґрунтовується скрутним фінансово-економічним становищем підприємства, спричинене кризою неплатежів населення за спожиту теплову енергію, збитковістю тарифу, які свідчать про поважність причин несвоєчасного виконання розрахунків з позивачем, і частково викликана наявністю зазначених вище та встановлених під час розгляду даної справи об`єктивних обставин, а отже з наведеного вбачається часткова вина відповідача у неналежному виконанні своїх зобов`язань перед позивачем. Крім того, з урахуванням того, що основний борг на дату подання даного позову до розгляду був погашений у повному обсязі, тому суд вважає за можливе на підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України зменшити розмір пені до 10% від належної до стягнення, що буде становити суму 560,34 грн.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково: стягненню підлягають 3% річних у розмірі 1084,54 грн. та штраф у розмірі 560,34 грн., в решті вимог слід відмовити.

Витрати по справі слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 612, 614, 625, 714 Цивільного кодексу України, Законом України "Про електроенергетику", ст.ст. 173, 174, 193, 217, 218, 229, 230, 231, 232, 233, 275 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 32-34, 43-44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Нікопольського комунального підприємства "Нікопольтеплоенерго" (53213, м. Нікополь, пр. Трубників, буд. 12а, ЄДРПОУ 05472525) на користь Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" в особі структурної одиниці Нікопольських районних електричних мереж (53219, м. Нікополь, вул.Головко, буд. 44, ЄДРПОУ 05518977) пеню у розмірі 560,34 грн. (пятсот шістдесят грн. 34 коп.), 3 % річних у розмірі 1 084,54 грн. (одна тисяча вісімдесят чотири грн. 54 коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 411,50 грн. (одна тисяча чотириста одинадцять грн. 50 коп.).

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

СуддяН.Е. Петренко Повне рішення складено 20.01.12р.