Постанова № 21279852, 17.01.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2012 р. Справа № 5023/2681/11 17 січня 2012 р. Справа № 5023/2681/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого

суддівМіщенка П.К.,

Короткевича О.Є.,

Хандуріна М.І.

розглянувши

касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффазен Банк Аваль" в особі Харківської обласної Дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффазен Банк Аваль"

на постанову

та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.11.2011 року

господарського суду Харківської області

від 17.08.2011 року

у справі

господарського суду

за заявою

до№ 5023/2681/11

Харківської області

Фізичної особи-підприємця

ОСОБА_5

товариства з обмеженою відповідальністю "Стеклокомпозит-2006"

про визнання банкрутом

В судовому засіданні взяли участь представники:

ПАТ "Райффазен Банк Аваль" в особі Харківської обласної Дирекції Ющенко В.М.,

ПАТ "Райффазен Банк Аваль" Рожко Р.І.

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Харківської області від 17.08.2011р. (суддя Чистякова І.О.) визнано юридичну особу- ТОВ "Стеклокомпозит- 2006" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Бортняка В.В. Зобовязано ліквідатора виконати ліквідаційну процедуру та інші дії, передбачені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.11.2011 року (колегія суддів у складі: головуючий Шевель О.В., Білоусової Я.О., Пуль О.А.) постанову господарського суду Харківської області від 17.08.2011 року по справі № 5023/2681/11 залишено без змін.

ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Харківської обласної Дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффазен Банк Аваль" звернувся до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, та припинити провадження у справі, посилаючись на порушення судами норм матеріального права та неповним дослідженням обставин справи.

На думку скаржника, суд помилково порушив провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Стеклокомпозит-2006", оскільки всупереч ч.3 ст. 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі- Закону) кредитором не було надано доказів безспірності його вимог та не доведено той факт, що його вимоги не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 5 України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", провадження у справах про банкрутство регулюються цим Законом, Господарським процесуальним кодексом та іншими законодавчими актами України.

Постанова господарського суду першої інстанції мотивована посиланням на пункт 8 статті 16, статтю 22 та статтю 24 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також судом зазначено, що згідно аудиторського висновку, стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "Стеклокомпозит-2006", щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, станом на 01.01.2011 Товариства з обмеженою відповідальністю "Стеклокомпозит-2006" має ознаки неплатоспроможності, у підприємства відсутні економічні ознаки дій, які можна кваліфікувати, як фіктивне банкрутство, відсутні економічні ознаки доведення до банкрутства та приховуваного банкрутства; підприємство за період, що аналізується, мало прибуток лише у 2008 році з досить низькою рентабельністю, яка в подальшому була збитковою. З аналізу вбачається, що перевищення заборгованості над активами підприємства станом на 01.01.2011 р. становить 1422,1 тис. грн. а боржник самостійно неспроможний відновити свою платоспроможність та задовольнити вимоги кредиторів. З моменту здійснення публікації про порушення провадження у справі про банкрутство пропозицій від потенційних інвесторів не надходило.

Постанова Харківського апеляційного господарського суду мотивована тим, що господарським судом першої інстанції всебічно та повно встановлено, що підприємство не може ефективно здійснювати поточну діяльність та своєчасно здійснювати розрахунки по зобов'язанням; що боржник самостійно неспроможний відновити свою платоспроможність та задовольнити вимоги кредиторів. Харківський апеляційний господарський суд відмовляючи в задоволенні скарги банку, зазначив, про відсутність підстав для розгляду питання про безпідставність порушення провадження у справі, оскільки перегляд обґрунтованості порушення справи про банкрутство за загальною процедурою відбувається шляхом оскарження у встановленому порядку ухвали за результатами підготовчого засідання.

Проте, з такими висновками господарських судів колегія суддів Вищого господарського суду України погодитися не може з огляду на таке, що в всупереч вимогам ст.43 ГПК України при вирішення питання про необхідність визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури не було перевірено наявність ознак неплатоспроможності боржника.

Відповідно до ст.1 Закону неплатоспроможність - неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами.

Кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.

З матеріалів справи вбачається, Фізична особа - підприємець ОСОБА_5 (ініціюючий кредитор) звернувся з заявою про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Стеклокомпозит-2006" (боржник) на тій підставі, що протягом більш ніж трьох місяців боржник не виконав свій обов'язок по сплаті безспірної суми заборгованості перед кредитором на загальну суму 3 000 000,00 грн., що більше 300 мінімальних розмірів заробітної плати, встановленої законодавством України на час подання цієї заяви. Вимоги кредитора підтверджені договором про надання юридичних послуг від 02 грудня 2010 року, актом прийому - передачі виконаних робіт по договору на надання юридичних послуг від 01.12.2010р. від 20.12.2010р., виконавчим документом - виконавчим написом (реєстровий №978) від 24.12.2010р., постановою державного виконавця від 27.12.2010 р. серії ВП № 23465715 про відкриття виконавчого провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, що загальна сума кредиторської заборгованості боржника ТОВ "Стеклокомпозит-2006", згідно реєстру вимог кредиторів, становить 8 173 970,94 грн., вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника та окремо внесені до реєстру вимог кредиторів складають 2 536 584,49 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що основна сума конкурсної заборгованості, в результаті якої Фізична особа - підприємець ОСОБА_5 звернувся на підставі ст. ст. 6, 8, 11 Закону до місцевого суду із заявою про порушення справи про банкрутство, виникла між Фізичною особою - підприємець ОСОБА_5 та ТОВ "Стеклокомпозит-2006" в особі виконуючого директора ОСОБА_11 в наслідок укладення господарського договору про надання юридичних послуг від 01.12.2010р. та становить 3000000 грн.

Як вбачається з матеріалів справи (т.1 а.с. 42-54), копії балансів товариства за 2009-2011р.р. в графі керівник підписані ОСОБА_12, та містять підпис, а а.с. 55- копія балансу товариства на 01.01.2011р.р. в графі керівник підписано ОСОБА_11 В матеріалах справи містяться статутні документи (нова редакція) ТОВ "Стеклокомпозит-2006", в яких зазначено, про державну реєстрацію змін до установчих документів проведено 21.12.2010 року. П. 1.3 Статуту учасниками товариства є фізична особа громадянин України ОСОБА_11, якому належить -100% статутного фонду. Згідно п.7 Статуту управління товариством здійснюється засновником або призначеним ним директором.

Місцевий господарський суд, затверджуючи реєстр вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Стеклокомпозит -2006" включив вимоги ОСОБА_12, с. Старовірівка, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 в сумі 444 021,79 грн. - (четверта черга) та ОСОБА_11, м. Харків, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 в сумі 2 193 364,66 грн. (четверта черга), а також з окремо внесеними до реєстру вимогами, які забезпечені заставою майна боржника, а саме: Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Харківської обласної дирекції, м. Харків, ідентифікаційний код 23321095 в сумі 2 536 584,49 грн. (перша черга).

Кредиторські вимоги ОСОБА_11, як було зазначено місцевим господарським судом 25.07.2011 року, обґрунтовані поданим розпорядником майна акту-прийому передачі від 10.01.2011 року кредиторських вимог за договором відступлення права вимоги ТОВ "Крокус-Агро" на користь кредитора ОСОБА_11 2193364,67 грн. Крім того, в матеріалах справи є заява про визнання грошових вимог (т.4 а.с. 106) договір від 10.01.2011 року про відступлення права вимоги укладений між первісним кредитором ТОВ "Крокус-Агро" в особі заступника директора ОСОБА_13 та нового кредитора ОСОБА_11 (т.4 а.с. 110), податкова накладна від 06.01.2011 згідно договору №б/н від 06.01.2011 між ТОВ "Крокус-Агро" в особі заступника директора ОСОБА_13 та ТОВ "Стеклокомпозит -2006" ОСОБА_11, та інші видаткові накладні від 05.01.11, від 04.01.2011, від 06.01.2011, від 10.01.11, (т. 4 а.с. 113-121), податкова накладна від 04.01.2011 згідно договору №б/н від 04.01.2011, податкова накладна від 05.01.2011 згідно договору від 05.01.2011, податкова накладна від 31.12.2010 згідно договору №б/н від 31.12.2010, податкова накладна від 10.12.2011 згідно договору №б/н від 10.12.2010. А також акт прийому-видачі робіт (надання послуг) № 10/12/1 від 10.12.2010 підписаний на підставі договору купівлі-продажу між ТОВ "Крокус-Агро" в особі директора ОСОБА_11 та ТОВ "Стеклокомпозит -2006" ОСОБА_12

Відповідно до вимог ст. 15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" боржника або визнання його банкрутом" попереднє засідання господарського суду проводиться не пізніше трьох місяців після проведення підготовчого засідання суду.

У попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

За результатами попереднього засідання господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кожного із кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, та призначається дата проведення зборів кредиторів.

Проте, вказані документи не досліджувалися судами, хоча за результатами розгляду вимог цих кредиторів, які надійшли до господарського суду Харківської області та боржника, розпорядником майна та боржником було складено реєстр, який був затверджений ухвалою господарського суду Харківської області від 01 серпня 2011 р.

При проведенні процедур банкрутства інтереси всіх кредиторів у справі представляє комітет кредиторів (частина дев'ята статті 7 Закону).

04 серпня 2011 року було проведено збори кредиторів, на яких було розглянуто питання щодо призначення голови та секретаря загальних зборів кредиторів, визначення кількісного складу комітету кредиторів та обрання членів комітету кредиторів. До складу комітету кредиторів увійшли: ФОП ОСОБА_5, ОСОБА_11, ОСОБА_12 Того ж дня було проведено засідання комітету кредиторів, яке оформлено протоколом засідання комітету кредиторів ТОВ "Стеклокомпозит - 2006" від 04 серпня 2011 року, відповідно до якого вирішено призначити головою засідання комітету кредиторів ТОВ "Стеклокомпозит - 2006" ОСОБА_5, секретарем засідання комітету кредиторів - ОСОБА_11 Вирішено обрати ліквідатором ТОВ "Стеклокомпозит -2006" арбітражного керуючого Бортняка В.В. та уповноважено Бортняка В.В. на звернення до господарського суду з клопотанням про визнання боржника ТОВ "Стеклокомпозит - 2006" банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

На виконання рішення комітету кредиторів від 04 серпня 2011 року розпорядником майна Бортняком В.В. було подано відповідне клопотання - про визнання ТОВ "Стеклокомпозит - 2006" банкрутом та відкриття ліквідаційної - процедури (вх. №14988 від 05.08.2011р.).

Статтею 16 Закону передбачено, що до компетенції комітету кредиторів належить внесення пропозицій господарському суду щодо продовження або скорочення строку процедур розпорядження майном боржника чи санації боржника; звернення до господарського суду про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом та відкриває ліквідаційну процедуру у випадках, передбачених Законом.

Отже, за результатами аналізу фінансового стану боржника, якщо активи боржника в грошовому вимірі (залишки коштів на рахунках, вартість майна, матеріалів, реальна до стягнення дебіторська заборгованість тощо) не забезпечують виконання грошових зобов'язань боржника перед кредиторами, комітетом кредиторів приймається рішення звернутись до місцевого господарського суду з клопотанням про відкриття ліквідаційної процедури.

Отже, апеляційним господарським судом помилково встановлено, при прийнятті оскаржуваної постанови господарським судом встановлено, що активів підприємства не вистачає для погашення вимог кредиторів, які були включені до реєстру.

Без завершення розгляду вимог і скарг кредиторів, затвердження реєстру вимог кредиторів у процедурі розпорядження майном боржника згідно з приписами статті 14 Закону суд не має права винести ухвалу про перехід до іншої судової процедури банкрутства боржника. (п. 75 Постанови Пленуму Верховного Суду України №15)

Оскільки, провадження у справах про банкрутство складається зі стадій, встановлення факту неплатоспроможності боржника та безспірності вимог кредитора, що ініціює провадження (коли справа порушується за заявою кредитора), виявлення кредиторів та інвесторів, проведення санації (коли остання можлива) чи визнання боржника банкрутом та його ліквідації, або укладення мирової угоди, то неможливо здійснити подальше провадження у справі, а саме визнання боржника банкрутом, без завершення розгляду та визнання кредиторських вимог в тому числі ініціюючого кредитора.

При цьому слід звернути увагу на те, що на вказані порушення норм процесуального права суд апеляційної інстанції уваги не звернув.

Однак у даному випадку до заяви не додані документи в підтвердження неплатоспроможності, як цього вимагає частина 2 статті 7 Закону про банкрутство, які повинні бути подані на момент звернення із такою заявою та які не можуть бути витребувані судом після винесення постанови про визнання боржника банкрутом, а саме, не надано докази неплатоспроможності чи загрози неплатоспроможності, зокрема, не надано доказів здійснення виконавчого провадження за вимогою ініціюючого кредитора, іншіх кредиторів та примусового стягнення заборгованості з боржника органами ВДВС, що свідчить про відсутність безспірних вимог до боржника, не надано суду доказів стягнення дебіторської заборгованості, відсутня незалежна оцінка майна боржника (на час подання заяви).

Усі вимоги кредиторів незалежно від того, чи були стосовно них рішення юрисдикційних органів, чи визнані вони в претензійному порядку, чи оскаржуються боржником чи ні підлягають встановленню (визнанню) судом. Кредитори самі повинні довести свої грошові вимоги виключно відповідними документами, тобто грошові зобов'язання повинні бути встановлені як за розміром, так і за суттю.

Крім того, колегія суддів зазначає, що згідно ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" банкрутство - це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури, а ліквідація це припинення діяльності товариства, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

Хоча дослідження цієї обставини має істотне значення для правильного вирішення питання про визнання боржника банкрутом в порядку Закону, а також так як положення Кримінального кодексу України безпосередньо передбачають кримінальну відповідальність за фіктивне банкрутство, доведення до банкрутства, незаконні дії у разі банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, тощо.

Зазначені обставини витікають зі справи про банкрутство та в подальшому можуть підпадати під правове регулювання кримінального законодавства.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про те, що справа про банкрутство ТОВ "Стеклокомпозит-2006" порушена безпідставно на що суд апеляційної інстанції уваги не звернув.

Відповідно до ч.1, 2 ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Статтею 1119 ГПК України, касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції, постанову апеляційної інстанції повністю або частково і припинити провадження у справі чи залишити позов без розгляду повністю або частково.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки, зроблені судом першої та апеляційної інстанції, не відповідають вимогам чинного законодавства, а в порушення ст.43 ГПК України судами не було з'ясовано, як того вимагають приписи ч.3 ст.6 та п.5 ст.7 Закону розмір безспірної суми заборгованості перед кредиторами та не було з'ясовано чи вистачає активів підприємства для погашення вимог усіх кредиторів.

Враховуючи вищевикладене, колегія дійшла висновку, що дії ініціюючого кредитора мають ознаки недобросовісного використання своїх прав щодо ініціації справи про банкрутство за відсутності ознак неплатоспроможності, тому здійснене у справі провадження не може вважатися законним з моменту її порушення та підлягає припиненню на підставі пункту 11 ч. 1 ст.80 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффазен Банк Аваль" в особі Харківської обласної Дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффазен Банк Аваль" задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.11.2011 року та постанову господарського суду Харківської області від 17.08.2011 року у справі №5023/2681/11 скасувати.

Провадження у справі припинити.

Головуючий Міщенко П.К.

С у д д я Короткевич О.Є.

С у д д яХандурін М.І.