Рішення № 21278371, 13.12.2011, Дарницький районний суд міста Києва

Справа № 2-4084/11

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"13" грудня 2011 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Дубаса В.А.,

при секретарі: Іващенко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Київпастранс», треті особи: ОСОБА_2, Дарницьке трамвайне ремонтно-експлуатаційного ДЕПО про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

У лютому 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до КП «Київпастранс», треті особи: Дарницьке трамвайне ремонтно-експлуатаційного ДЕПО, ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди у сумі 1000 грн. та моральної шкоди у сумі 30 000 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги вказував на те, що 19.01.2007 року сталась дорожньо-транспортна пригода, за участю трамваю Т-З д.н.з. НОМЕР_2 та трамваю Т-З д.н.з НОМЕР_1. Внаслідок ДТП позивач отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості, кримінальну справу відносно водія трамваю ОСОБА_2, яка порушила правила безпеки дорожнього руху, за ст. 286 ч. 1 КК України закрито у звязку із закінченням строків давності та звільнено її від кримінальної відповідальності. Позивач просить стягнути з відповідача завдану шкоду, оскільки ОСОБА_2 на день вчинення ДТП перебувала у трудових відносинах з КП «Київпастранс».

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити та стягнути з КП «Київпастранс» завдану матеріальну та моральну шкоду, судові витрати.

Представник КП «Київпастранс»позов визнала частково, не заперечувала проти стягнення моральної шкоди та користь позивача у сумі 3000 грн., у іншій частині позовних вимог заперечувала.

Третя особа ОСОБА_2 у судове засідання зявилась, проти задоволення позову заперечувала повністю.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 19.01.2007 року приблизно о 18 год. 10 хв. по вул. Тростянецькій у м. Києві сталась дорожньо-транспортна пригода, за участю трамваю Т-З д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 та трамваю Т-З д.н.з НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 30.08.2010 року у справі №1-900/10 закрито кримінальну справу відносно водія трамваю ОСОБА_2, яка порушила правила безпеки дорожнього руху, за ст. 286 ч. 1 КК України, у звязку із закінченням строків давності та звільнено її від кримінальної відповідальності.

Згідно вказаної постанови суду позивач ОСОБА_1 отримав в результаті згаданої ДТП тілесні ушкодження середньої тяжкості, що підтверджено у тому числі і висновком судової медичної експертизи від 26.02.2010 року №764/1.

Частиною 4 статті 61 ЦПК України передбачено, що вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Частиною 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною 2 ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо), як це зазначено у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1996 року.

У відповідності до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обовязків.

Згідно з п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди”, відповідальність юридичної особи настає у випадках, коли особа, з вини якої заподіяно шкоду, перебуває з даною організацією в трудових відносинах і шкоду заподіяно нею у звязку з виконанням трудових (службових) обовязків, незалежно від того, постійним, тимчасовим, сезонним, за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації”.

Судом встановлено та не заперечувалось представником КП «Київпастранс»та ОСОБА_2, що в день скоєння ДТП ОСОБА_2 перебула у трудових відносинах з КП «Київпастранс».

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що КП «Київпастранс»є особою відповідальною за заподіяну позивачу матеріальну та моральну шкоду.

Разом з тим суд виходить з того, що ч. 1 ст. 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У той же час позивачем на підтвердження понесених ним матеріальних витрат на лікування не надано жодних належних та допустимих доказів, тому у цій частині позов не підлягає задоволенню.

Позовна вимога про стягнення з відповідача моральної шкоди підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно зі ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діяти чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»(із подальшими змінами), заподіяна моральна шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

Згідно з п. 5 згаданого Пленуму ВСУ відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, а також вини останнього в її заподіянні.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Позивач моральну шкоду обґрунтовував тим, що отримав моральні страждання внаслідок тривалого розладу здоровя та лікування, що призвело до душевних страждань, порушення нормального ритму його життя та життя його близьких.

Виходячи з засад справедливості, добросовісності та розумності суд вважає за необхідне позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково у сумі 10 000 грн.

Повно та всебічно зясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, обставини справи частково підтверджені певними засобами доказування, а тому позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди не підлягають задоволенню повністю, а моральна шкода підлягає частковому стягненню.

Відповідно до ст. 88 ч. 1 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Зважаючи на викладене, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 79, 88, 131, 209, 212-215 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства «Київпастранс»(код ЄДРПОУ 31725604, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Набережне шосе, 2) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1) моральну шкоду у сумі 10000 грн. 00 коп.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з комунального підприємства «Київпастранс»на користь держави судовий збір у сумі 94 грн. 10 коп.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня отримання його копії. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: