Постанова № 21276173, 02.02.2012, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

23.01.2012 р. справа №15/73

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Марченко О.А.

суддівБойко І.А., Татенко В.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю № 1 від 26.02.2011р.

від відповідача:не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”, м.Краматорськ, Донецька область

на рішення господарського суду Донецької області

від10.11.2011р.

у справі№15/73 (суддя Макарова Ю.В.)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю „НВП Променергосервіс”, м.Перевальськ, Луганська область

доВідкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”, м.Краматорськ, Донецька область

про стягнення заборгованості в розмірі 7696грн.60коп., пені в розмірі 2798грн.94коп. та 3% річних у розмірі 347грн.74коп., інфляції в розмірі 1531грн.31коп. В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Донецької області від 10.11.2011р. у справі №15/73 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „НВП Променергосервіс”, м.Перевальськ, Луганська область щодо стягнення з Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”, м.Краматорськ, Донецька область суми основного боргу в розмірі 7696,60грн., пені в розмірі 2798,94грн., 3% річних у розмірі 347,74грн. та інфляційних витрат в розмірі 1531,31грн. були задоволені частково та з відповідача на користь позивача стягнуто суму основного боргу в розмірі 7696,60грн., 3% річних в розмірі 66,42грн. та інфляційні витрати в розмірі 296,01грн. В іншій частині позову відмовлено.

Відкритим акціонерним товариством „Енергомашспецсталь”, м.Краматорськ, Донецька область подана апеляційна скарга, в якій йдеться про скасування судового рішення у звязку з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник вважає, що позивач не надав відповідачу разом з товаром документи, передбачені п.1.6 договору поставки №07/7 від 07.06.2008р., а відтак позивач прострочив постачання продукції у звязку з чим нарахування штрафних санкцій за неналежне виконання обовязків є неправомірним.

Позивач проти скарги заперечує, надав відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить суд рішення залишити без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідач наданим йому правом не скористався, у судове засідання не зявився. Про час та місце судового засідання був сповіщений належним чином.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду про порушення провадження у даній справі сторони були попереджені про те, що у разі незявлення в судове засідання їх представників, справа буде розглянута за наявними матеріалами.

Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів, та керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Перевіркою матеріалів справи встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю „НВП Променергосервіс”, м.Перевальськ, Луганська область звернулось до господарського суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”, м.Краматорськ, Донецька область про стягнення суми основного боргу в розмірі 7696,60грн., пені в розмірі 2798,94грн. та 3% річних у розмірі 347,74грн., інфляційних витрат в розмірі 1531,31грн.

Позовні вимоги до Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”, м.Краматорськ, Донецька область обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором поставки № 07/7 від 07.07.2008р. Так, за твердженням позивача, за наведеним договором останній 07.08.2008р. поставив відповідачу продукцію на загальну суму 7696,60грн., що підтверджує наявною у матеріалах справи накладною, вартість товару відповідач не оплатив. Таким чином, зобовязання відповідача на загальну суму 7696,60грн. є невиконаними. На суму боргу позивачем, згідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, нараховані індекс інфляції та 3% річних. Крім того, згідно умов договору останнім на суму заборгованості нараховані пеня.

В процесі розгляду справи позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, згідно з якою просить стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 7696,00грн., пеню в сумі 3814,89грн., суму інфляційних витрат в розмірі 950,99грн., 3% річних у сумі 473,97грн. та суму збитків у розмірі 2000,00грн., тобто наведеною заявою позивач фактично збільшив розмір позовних вимог в частині стягнення суми пені, 3% річних та зменшив розмір позовних вимог в частині стягнення суми інфляційних витрат. Оскільки позивачем не надані докази сплати судових витрат у встановленому порядку та розмірі, докази направлення даної заяви відповідачу та змінено предмет позову після початку розгляду справи по суті, господарський суд не прийняв до розгляду вказану заяву позивача про уточнення позовних вимог. У звязку з чим, господарський суд розглядав первісно заявлені вимоги позивача.

Задовольняючи частково позовні вимоги до Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”, суд першої інстанції виходив із доведеності факту неналежного виконання відповідачем його зобовязань за договором поставки № 07/7 від 07.07.2008р.

Апеляційна інстанція вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню, виходячи з наступного.

Так, 07.07.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „НВП Променергосервіс”, м.Перевальськ, Луганська область (постачальником) та Відкритим акціонерним товариством „Енергомашспецсталь”, м.Краматорськ, Донецька область (покупцем) був укладений договір поставки № 07/7, згідно з п.1.1 якого постачальник зобовязується передати у власність покупцеві продукцію, визначену в п. 1.2 цього договору, а покупець зобовязується прийняти та оплатити продукцію.

Згідно п. 1.2 договору найменування, одиниці виміру та загальна кількість продукції, що підлягає поставці за цим договором, її часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), визначаються специфікацією, що є додатком № 1 до цього договору.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 договору ціна за одиницю продукції, що постачається за цим договором, визначена сторонами у специфікації. Загальна ціна продукції, що постачається за цим договором, складається із суми специфікацій, які є невідємною частиною цього договору.

У відповідності до п. 8.2 договору строк цього договору триває до моменту повного проведення всіх розрахунків та виконання всіх зобовязань сторонами за даним договором до 31.12.2009р.

За твердженням позивача, на виконання умов договору, останнім 07.08.2008р. було здійснено поставку продукції на загальну суму 7696,00грн., що підтверджує накладною №14 від 07.08.2008р. Факт отримання товару не спростовано відповідачем.

Пунктом 3.4 договору сторони визначили, що оплата продукції, що постачається за цим договором, здійснюється шляхом 100% попередньої оплати, якщо інше не оговорене в специфікації.

У специфікації № 1 до договору № 07/7 від 07.07.2008р. та у додатковій угоді № 1, сторони встановили, що оплата здійснюється по факту поставки.

Якість продукції, що постачається за даним договором, має відповідати ТУ У 10.1-34069510-001:2008 на даний вид продукції та підтверджуватись відповідними сертифікатами якості, що передаються постачальником разом з продукцією (п.1.6 договору).

Докази надання позивачем вказаних у п.1.6 договору документів відповідачу в матеріалах справи відсутні, проте колегія суддів вважає, що зазначені документи надані відповідачу разом із товаром, отриманим 07.08.2008р. за накладною №14 від 07.08.2008р., оскільки п.4.3 договору визначено, що покупець має право відкласти приймання продукції за кількістю та якістю, доки постачальник не надасть документи, що підтверджують кількість та якість поставленої продукції. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач прийняв спірну продукцію без заперечень.

При цьому, п.4.4 договору сторони визначили, що останні дають згоду на застосування в процесі приймання продукції, що постачається, правил Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю від 15.06.1965р. №П-6 та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю від 25.04.1966р. №П-7.

Згідно п. 14 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю від 25.04.1966р. №П-7, приймання продукції по якості і комплектності виробляється у точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, основними й особливими умовами постачання, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також по супровідним документам, що засвідчують якість і комплектність продукції що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок-фактура, специфікація тощо). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектність продукції, що надійшла, і в акті вказується, які документи відсутні.

Відповідно до п. 12 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю від 15.06.1965р. №П-6 приймання продукції по кількості здійснюється за транспортними і супровідними документам (рахунком-фактурою, специфікацією, описом, пакувальними ярликами тощо) відправника (виготовлювача). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції, що надійшла, і в акті вказується, які документи відсутні.

Відповідних актів суду не надано. При отриманні товару відповідачем не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов'язань з поставки продукції та надання товаросупровідних документів.

Крім того, ст. 662 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Одночасно, згідно ч. 1 ст. 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві (ч. 2 ст. 666 Цивільного кодексу України).

Виходячи зі змісту статей 688 та 690 Цивільного кодексу України, товари, від яких покупець відмовився, повинні прийматися ним за відповідальне зберігання.

Оскільки суду не надано доказів відмови від продукції та прийняття її у встановленому порядку на відповідальне зберігання, апеляційний суд дійшов висновку, що наведені у п.1.6 договору документи, надані відповідачу разом із товаром, отриманим відповідно до зазначеної накладної, доказів зворотного сторонами не представлено, судом не встановлено.

З урахуванням зазначеного, посилання скаржника на те, що позивачем не надано доказів передання відповідачу документів, передбачених п.1.6 договору поставки № 07/7 від 07.07.2008р., колегією суддів до уваги не приймаються з вищенаведених обставин.

Наразі, відповідно до вимог ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки конкретна дата оплати сторонами не встановлювалась, колегія суддів підтримує позицію місцевого суду стосовно того, що в даному випадку, на підставі ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України зобов`язання щодо оплати поставленого товару виникає у відповідача після спливу семиденного строку з моменту пред`явлення позивачем грошової вимоги.

Як зазначено позивачем, 16.10.2009р. останнім на адресу відповідача була направлена претензія №149 від 15.10.2009р. з вимогою сплатити суму боргу, при цьому, у наведеній претензії позивач зазначив відповідачу граничний строк щодо задоволення останньої, а саме до 15.11.2009р. Відповідно до наявного в матеріалах справи поштового повідомлення про вручення поштового відправлення зазначена претензія отримана відповідачем 19.10.2009р. За твердженням позивача, наведена претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, кінцевим строком, встановленим позивачем, оплати поставленого товару за накладною №14 від 07.08.2008р. є 15.11.2009р.

За твердженнями позивача, відповідач вартість отриманого товару не оплатив, у звязку з чим у останнього виникла заборгованість в розмірі 7696,00грн. В свою чергу, відповідач не надав до матеріалів справи доказів, які спростовують позовні вимоги, в матеріалах справи відсутні докази сплати заборгованості на суму 7696,00грн.

Факт заборгованості відповідача в сумі 7696,00грн. підтверджено матеріалами справи. Таким чином, Відкритим акціонерним товариством „Енергомашспецсталь”, м.Краматорськ, Донецька область допущено порушення вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, щодо належного виконання договірних зобовязань. З огляду на доведеність позову щодо стягнення суми основного боргу, судом першої інстанції правомірно задоволені позовні вимоги в цій частині.

З огляду на наявну заборгованість, неналежне виконання відповідачем обовязку щодо сплати заборгованості та встановлений вище кінцевий строк оплати, виходячи з положень ст.625 Цивільного кодексу України, позовні вимоги щодо стягнення 3% річних у розмірі 347,74грн. за період заборгованості з 07.08.2008р. по 08.02.2010р. та інфляційних витрат в розмірі 1531,31грн. з вересня 2009р. по січень 2010р. включно підлягають частковому задоволенню на суми в розмірі відповідно 53,77грн. за період заборгованості з 16.11.2009р. по 08.02.2010р. та 207,81грн. за період заборгованості з 16.11.2009р. по січень 2010р. включно, а відтак рішення місцевого суду підлягає скасуванню в частині стягнення 3% річних у розмірі 12,65грн. та інфляційних витрат в розмірі 88,20грн.

При цьому, місцевий суд дійшов помилкового висновку щодо відмови у задоволенні позовних в частині стягнення пені в повному обсязі виходячи з наступного:

Так, позивачем заявлено до стягнення суму пені в розмірі 2798,94грн. за період прострочення з 07.08.2008р. по 08.02.2010р.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 Цивільного кодексу України).

За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.5.3 договору, за прострочення в оплаті продукції, покупець виплачує постачальнику за вимогою останнього пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

На підставі вищезазначеного пункту договору позивачем нарахована пеня в розмірі 2798,94грн. за період прострочення з 07.08.2008р. по 08.02.2010р.

Розглянувши розрахунок позивача, колегія суддів вважає за необхідне перерахувати зазначену суму з огляду на наступне:

За приписом п.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З огляду на викладене, виходячи з вищенаведених кінцевих строків оплати, позовні вимоги позивача в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню на суму в розмірі 367,43грн. за період з 16.11.2009р. по 08.02.2010р.

Наразі, відповідач проти стягнення пені заперечує, посилаючись на сплив строку позовної давності щодо стягнення пені, про що зазначено у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як встановлено вище, кінцевим строком виконання відповідачем грошового зобов'язання за спірною накладною є 15.11.2009р., у зв'язку з чим право на нарахування пені у позивача виникло 16.11.2009р. Позивач звернувся до господарського суду з позовними вимогами про стягнення пені 23.03.2010р., про що свідчить проставлений поштовим відділенням звязку на конверті позивача штамп.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України спеціальна позовна давність в один рік застосовується, зокрема і до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (стаття 261 Цивільного кодексу України).

Обчислення позовної давності, за умовами ст.260 Цивільного кодексу України, здійснюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Згідно ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

З огляду на наведене та враховуючи, що пеня підлягає нарахуванню за кожний день прострочення виконання грошового зобов'язання, строк позовної давності підлягає обчисленню відповідно до вищенаведених приписів Цивільного кодексу України щодо кожного дня окремо. Враховуючи вищевказані висновки суду, вимога позивача про стягнення пені, яка з вищенаведених підстав підлягає стягненню за період з 16.11.2009р. по 08.02.2010р. є такою, що заявлена в межах річного строку позовної давності з огляду на ст.ст.260, 261, 253, 258 Цивільного кодексу України та факт направлення позову по цій справі 23.03.2010р.

Таким чином, посилання відповідача на сплив строку позовної давності щодо стягнення пені є необґрунтовані та безпідставні.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на юридичні послуги в розмірі 2000,00грн.

Наразі, оскільки позивачем не надано доказів того, що договір на надання юридичних послуг № 03-01-1 від 03.01.2010р. укладений останнім саме з адвокатом, то господарський суд дійшов правомірного висновку про те, що понесення відповідачем витрати на юридичні послуги в розмірі 2000,00грн. не є судовими витратами в розумінні ст.44 Господарського процесуального кодексу України, а відтак місцевий суд законно відмовив Товариству з обмеженою відповідальністю „НВП Променергосервіс”, м.Перевальськ, Луганська область у задоволенні вимог про стягнення витрат на юридичні послуги в розмірі 2000,00грн. в якості судових витрат.

При цьому, у заяві від 09.11.2011р., що не прийнята до розгляду місцевим судом, позивач просив стягнути з відповідача витрати на юридичні послуги в розмірі 2000,00грн. в якості збитків, які також задоволенню не підлягають, оскільки в розумінні ст.22 Цивільного кодексу України, ст.225 Господарського кодексу України додаткові витрати (вартість додаткових робіт) вважаються збитками, якщо вони сплачені іншим суб'єктам або реально понесені потерпілим. При цьому, відповідно до ч.2 ст.623 Цивільного кодексу України, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Втім, розрахунок спричинених збитків, на думку суду не може вважатися обґрунтованим, оскільки позивачем не представлено суду жодних документів, які б достовірно підтверджували факт надання юридичних послуг та вартість наведених юридичних послуг.

З викладених вище підстав, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 10.11.2011р. у справі № 15/73 підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних щодо стягнення пені в розмірі 2431,51грн. та в частині стягнення 3% річних у розмірі 12,65грн., інфляційних витрат в розмірі 88,20грн.

В решті рішення господарського суду Донецької області за мотивами, зазначеними апеляційним судом, відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання позовної заяви та витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги підлягають пропорційному розподілу між сторонами згідно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”, м.Краматорськ, Донецька область задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 10.11.2011р. у справі № 15/73 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних щодо стягнення пені в розмірі 2431,51грн. та в частині стягнення 3% річних у розмірі 12,65грн., інфляційних витрат в розмірі 88,20грн.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „НВП Променергосервіс”, м.Перевальськ, Луганська область до Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”, м.Краматорськ, Донецька область про стягнення суми основного боргу в розмірі 7696,60грн., пені в розмірі 2798,94грн. та 3% річних у розмірі 347,74грн., інфляційних витрат в розмірі 1531,31грн. задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”, м.Краматорськ, Донецька область на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „НВП Променергосервіс”, м.Перевальськ, Луганська область суму основного боргу в розмірі 7696,60грн., пеню в розмірі 367,43грн., 3% річних у розмірі 53,77грн., інфляційні витрати в розмірі 207,81грн., витрати по сплаті державного мита за подання позовної заяви в розмірі 83,26грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 158,78грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „НВП Променергосервіс”, м.Перевальськ, Луганська область на користь Публічного акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”, м.Краматорськ, Донецька область витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 461,08грн.

Господарському суду Донецької області видати накази у відповідності до вимог, які встановлені до виконавчого документу статтею 18 Закону України „Про виконавче провадження”.

В решті рішення господарського суду Донецької області від 10.11.2011р. у справі № 15/73 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

У судовому засіданні 23.01.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ГоловуючийО.А. Марченко

Судді:І.А. Бойко

В.М. Татенко

Повний текст постанови підписано 26.01.2012р.

Надруковано: 5 прим.

1 позивачу;

1 відповідачу;

1 до справи;

1 гос. суду Донецької області;

1 ДАГС.