Рішення № 21276056, 19.01.2012, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" січня 2012 р. Справа № 5027/1150/2011. За позовом Чернівецької обласної організації товариства “Знання” України до департаменту економіки Чернівецької міської ради

про спонукання укладення додаткового договору оренди нерухомого майна

треті особи на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору:

1.Чернівецька міська рада

2.Виконавчий комітет Чернівецької міської ради

Суддя Гурин М.О.

представники сторін:

від позивача Курко Я. С. голова правління,

ОСОБА_1, довіреність від 15.09.2011,

ОСОБА_2, довіреність від 15.09.2011;

від відповідача ОСОБА_3, довіреність від 15.09.2011 № 13,

ОСОБА_4, довіреність від 15.09.2011 № 8;

від третіх осіб ОСОБА_5, довіреність від 19.07.2011 № 8/18-734.

СУТЬ СПОРУ: Чернівецька обласна організація товариства “Знання” України, м. Чернівці, звернулася з позовом до департаменту економіки Чернівецької міської ради, м. Чернівці, про визнання позивача орендарем, який належним чином виконував свої обовязки за договором оренди нерухомого майна № 60 від 07.07.2009 р. та про спонукання відповідача продовжити дію договору оренди № 60 від 07.07.2009 р. шляхом укладення додаткового договору до договору оренди нерухомого майна № 60 від 07.07.2009 р. на новий термін з позивачем.

Позов обґрунтовується тим, що 07.07.2009 р. між виконавчим комітетом Чернівецької міської ради та позивачем укладено договір оренди нерухомого майна № 60 від того ж числа. Згідно умов вказаного договору позивачу передано в оренду строком до 06.07.2011 р. включно майно площею 254,40 м2, розміщене за адресою: м. Чернівці, вул. Е. Штейнбарга, 23 на 1 поверсі та підвалі будинку, що знаходиться на балансі КЖРЕП № 6. 04.05.2011 р. листом відповідача від того ж числа № 968 повідомлено позивача про те, що вказаний вище договір оренди не буде продовжено, оскільки відповідач має намір самостійно використовувати орендовані позивачем приміщення для власних потреб.

08.08.2011 р. позивач надіслав відповідачу проект додаткового договору до договору оренди нерухомого майна від 07.07.2009 № 60 з пропозицією його укласти. Згідно умов проекту додаткового договору позивач запропонував внести зміни до пункту 1.2 договору оренди нерухомого майна та доповнити його підпунктом 1.2.1 наступного змісту: “Договір продовжується на тих самих умовах та на той же термін, а саме до 06.07.2013”. Всі інші умови договору № 60 від 07.07.2009 р. позивач запропонував залишити без змін. Однак, відповідач листом від 15.08.2011 р. № 1909 відмовив позивачу в укладенні додаткового договору повернувши останньому його проект та, водночас, просив позивача в термін до 23.08.2011 р. звільнити орендовані приміщення та передати їх по акту приймання-передачі.

Позивач вважає, що відповідач неправомірно ухиляється від укладення додаткового договору з огляду на наступне:

-згідно частини третьої статті 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору. Однак, відповідач в порушення вказаної норми права повідомив позивача про закінчення терміну дії договору оренди тільки 04.05.2011 р. хоча мав повідомити про це не пізніше 06.04.2011 р.;

-позивач протягом всього строку дії договору оренди належним чином виконував його умови;

-згідно статті 1 Закону України “Про посилення захисту майна редакцій засобів масової інформації, видавництв, книгарень, підприємств книгорозповсюдження, творчих спілок” від 20.05.2010 р. № 2274-VI заборонено відчуження приміщень, в яких перебувають редакції засобів масової інформації, друкарні, видавництва, книгарні, підприємства книгорозповсюдження, засновниками яких є органи державної влади, місцевого самоврядування, об'єднання громадян, державні науково-дослідні установи, навчальні заклади, трудові колективи, а також творчі спілки. Згідно пункту 8.2 положення позивача він є субєктом на якого розповсюджується дія вказаного Закону України.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 26.10.2011 р. (суддя Байталюк В.Д.) порушено провадження у справі, при значено розгляд справи на 09.11.2011 р., зобовязано сторони надати ряд доказів.

07.11.2011 р. до господарського суду Чернівецької області надійшов відзив на позовну заяву згідно якого, відповідач позов не визнає, просить відмовити в його задоволенні з підстав викладених у відзиві.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 09.11.2011 р. , за усним клопотанням представників позивача, розгляд справи відкладено на 25.11.2011 р., зобовязано відповідача до початку наступного судового засідання надати суду додатковий договір з/о № 1 від 30.04.2010 до договору оренди нерухомого майна № 60 від 07.07.2009 про який йде мова у відзиві на позовну заяву.

Розпорядженням голови господарського суду від 25.11.2011 р., у звязку з хворобою судді Байталюка В.Д., справу передано до провадження судді Гурину М.О.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 25.11.2011 р., у звязку з необхідністю у витребуванні додаткових доказів, розгляд справи відкладено на 06.12.2011 р.

02.12.2011 р. господарським судом Чернівецької області отримано письмові пояснення Чернівецької міської ради на предмет позову у якому третя особа просить постановити рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі за безпідставністю.

02.12.2011 р. представником відповідача подано відзив (в новій редакції) на позовну заяву.

У судовому засіданні 06.12.2011 р., за клопотанням представників позивача, оголошено перерву до 15.12.2011 р.

14.12.2011 р. господарським судом Чернівецької області отримано пояснення відповідача по справі №5027/1150/2011 про спонукання до укладення додаткового договору оренди нерухомого майна.

15.12.2011 р. представниками позивача подано додаткові пояснення на предмет спору.

У судовому засіданні 15.12.2011 р., за клопотанням представників позивача, оголошено перерву до 28.12.2011 р.

У судовому засіданні 28.12.2011 р., за клопотанням представників позивача, оголошено перерву до 17.01.2012 р.

16.01.2011 р. до господарського суду Чернівецької області надійшли письмові пояснення позивача.

У судовому засіданні 17.01.2011 р. оголошено перерву до 19.01.2012 р.

У судовому засіданні 19.01.2012 р. представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили задовольнити позов з підстав зазначених у позовній заяві та письмових поясненнях.

Представники відповідача та третіх осіб заперечували проти задоволення позову посилаючись при цьому на його необґрунтованість.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини у справі, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив таке.

Рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради №74/2 від 29.01.2001 р. (додаток №2 до рішення) Чернівецькій обласній організації товариства “Знання” передано в оренду нежитлові приміщення розташовані на вул. Е.Штейнбарга, 23 для проведення інформаційно-освітньої роботи (а.с. 32, 40, Т.2).

07.07.2009 р. між виконавчим комітетом Чернівецької міської ради в особі департаменту економіки (надалі орендодавець, відповідач по справі) та Чернівецькою обласною організацією товариства “Знання” України (надалі орендар, позивач по справі) було укладено договір оренди нерухомого майна №60 (надалі договір) (а.с.12, Т.1).

Пунктом 1.1. договору визначено, що орендодавець передає, а орендар приймає нерухоме майно (надалі майно) площею 254,4 кв.м., розміщене за адресою: м. Чернівці вул. Е.Штейнбарга, 23 на 1 поверсі та підвалі будинку, що знаходиться на балансі ЖРЕП №6, балансова вартість якого відповідає бухгалтерським документам балансоутримувача.

У пункті 1.2. договору сторони визначили, що цей договір укладено строком на два роки і він діє по 06.07.2011 р. включно.

30.04.2010 р. між сторонами укладено додатковий договір З/О №1 до договору оренди нерухомого майна №60 від 07.07.2009 р. за умовами якого, на підставі п.3.1.2. рішення 47 сесії Чернівецької міської ради V скликання від 24.12.2009 р. №1180 сторони внесли зміни в назву Орендодавця по договору оренди наступного змісту: - Слова “Виконавчий комітет Чернівецької міської ради в особі департаменту економіки (надалі Орендодавець), ...” замінити словами: “.. Департамент економіки Чернівецької міської ради, місцезнаходження якого: м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 3, який уповноважений Чернівецькою міською радою та діє від імені та в інтересах територіальної громади м. Чернівців, в особі директора Степанчук Галини Якимівни, яка діє на підставі Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, Положення про департамент економіки, затвердженого рішенням 33 сесії Чернівецької міської ради V скликання від 23.10.2008 р. №727, Положення про оренду майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Чернівців, затвердженого рішенням 47 сесії Чернівецької міської ради V скликання від 24.12.2009 р. №1180, Положення про порядок розрахунку плати за оренду майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Чернівців, затвердженого рішенням 17 сесії Чернівецької міської ради V скликання від 11.05.2007 р. №332 та інших нормативних актів, (надалі - Орендодавець ), з однієї сторони ...” (а.с 107, Т.1).

04.05.2011 р. департаментом економіки Чернівецької міської ради надіслано на адресу позивача лист №968 згідно якого, Чернівецьку обласну організацію товариства “Знання” України поставлено до відома, що орендодавець має намір самостійно використовувати орендовані приміщення для власних потреб, тому попередило, що договір оренди по завершенню терміну його дії продовжено не буде (а.с. 15, Т.1).

10.06.2011 р. позивачем було направлено орендодавцю відповідь на лист від 04.05.2011 р., в якому орендар повідомив про намір продовжити орендні відносини на той самий термін і на тих самих умовах (а.с. 18, Т.1).

13.07.2011 р. департамент економіки Чернівецької міської ради надіслав на адресу Чернівецької обласної організації товариства “Знання” України лист №1653 в якому вказав, що відповідно до п. 2 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” та пункту 11.8. договору оренди від 07.07.2009 р. №60 приміщень на вул. Е.Штейнбарга, 23, договір, термін дії якого сплив 06.07.2011 р., припинено та на новий термін не продовжено (а.с. 86, Т.1).

Позивач своєю заявою від 08.08.2011 р. звернувся з проханням до відповідача продовжити на той самий строк договір №60 від 07.07.2009 р. та надіслав два примірника проекту додаткового договору (а.с. 59, Т.1), втім, відповідач листом від 15.08.2011 р. № 1909 (а.с. 61, Т.1) у продовженні строку дії договору оренди відмовив, що стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про спонукання відповідача продовжити дію договору оренди № 60 від 07.07.2009 р. шляхом укладення додаткового договору до договору оренди нерухомого майна № 60 від 07.07.2009 р. на новий термін з Чернівецькою обласною організацією товариства “Знання” України.

Крім того, листом від 30.08.2011 р. №1999 (а.с. 82, Т.1) Департамент економіки Чернівецької міської ради повідомив позивача, що договір оренди від 07.07.2009 р. №60 припинив свою дію у звязку із закінченням строку на який його було укладено, то підстави для укладення додаткового договору відсутні.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Компетенція органів місцевого самоврядування визначена у Законі України “Про місцеве самоврядування в Україні”.

Згідно із ст. 142 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також обєкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку (ст.145 Конституції України).

У відповідності до п. 30 ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад відноситься прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об'єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію обєктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.

Згідно із ч.2 ст.327 Цивільного кодексу України управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Пунктом 5 ст. 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” встановлено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження обєктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати обєкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Відповідно до п. 1 ст. 287 Господарського кодексу України та ст. 5 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендодавцями комунального майна є органи, уповноважені органами місцевого самоврядування управляти майном, що перебуває у комунальній власності.

Прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення є виключною компетенцією міської ради (п. 31 ч. 1 ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”.

Пунктом 1 ст. 29 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.

Згідно ст. 11 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

24.12.2009 р. рішенням 47 сесії міської ради V скликання №1180 затверджено Положення про оренду майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Чернівців, а повноваження орендодавця були покладені на департамент економіки міської ради (а.с. 138, Т. 1).

28.07.2011 року Чернівецькою міською радою департаменту економіки надані аналогічні повноваження (а.с. 130-137, Т.1).

У відповідності до ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до вимог ст. 627 Цивільного кодексу України у відповідності до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимоги цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 ЦК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з вимогами ст. 26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено. Аналогічна норма міститься і в ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України.

Статтею 764 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Аналогічна норма міститься в частині 2 статті 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Волевиявлення орендодавця щодо припинення договірних відносин і повернення обєкту оренди підтверджується його листом від 13.07.2011 р. №1653 (а.с. 86, Т.1), який отримано орендарем 20.07.2011 (а.с. 87, Т.1), тобто, в межах місячного строку, встановленого ст. 764 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”.

Таким чином, спірний договір оренди припинив свою дію 07.07.2011 р. (п. 1.2. договору, а.с. 12, Т.1) у зв'язку з закінченням строку, на який його було укладено.

Отже, враховуючи те, що, як було встановлено судом, спірний договір оренди припинив свою дію 07.07.2011 р., то позовна вимога позивача про спонукання відповідача продовжити дію договору оренди № 60 від 07.07.2009 р. шляхом укладення додаткового договору до договору оренди нерухомого майна № 60 від 07.07.2009 р. на новий термін з позивачем, є необґрунтованою, а тому суд не вбачає підстав для задоволення даної позовної вимоги.

Щодо позовної вимоги позивача про визнання Чернівецької обласної організації товариства “Знання” України орендарем, який належним чином виконував свої обовязки за договором оренди нерухомого майна № 60 від 07.07.2009 р., суд прийшов до висновку, що дана позовна вимога не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

За приписами ст. 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обовязку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 20 Господарського кодексу України, якою визначено способи захисту прав і законних інтересів субєктів господарювання та споживачів.

Стаття 20 Господарського кодексу України встановлює, що права та законні інтереси зазначених субєктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

В статті 16 Цивільного кодексу України дійсно визначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Спосіб захисту, не передбачений в Цивільному кодексі України, має бути встановлений договором або законом.

Ні договором оренди нерухомого майна №60 від 07.07.2009 р., ні діючим законодавством не передбачено такого способу захисту прав, як визнання особи орендарем, який належним чином виконував свої обовязки за договором оренди.

Отже, обраний позивачем спосіб захисту, не відповідає встановленим діючим законодавством способам захисту своїх прав.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Відмовити в задоволенні позову.

Суддя М.О. Гурин

Повне рішення складено 23.01.2012 р.