Рішення № 21275849, 31.01.2012, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2012 р. Справа № 5024/2346/2011

Господарський суд Херсонської області у складі судді Людоговської В.В. при секретарі Степановій О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго", м. Херсон,

до товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонська виробничо-будівельна компанія", м. Херсон,

про стягнення 9856 грн. 76 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник за довіреністю № 07/2065-12 від 03.01.2012 р.,

від відповідача: не прибув.

Позивач - публічне акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго", м. Херсон звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонська виробничо-будівельна компанія", м. Херсон заборгованості за договором оренди нежилого приміщення № 08699 від 11.08.2008 р. в сумі 9856 грн. 76 коп., з яких 8800 грн. 00 коп. основного боргу, 372 грн. 16 коп. індексу інфляції, 178 грн. 01 коп. річних та 506 грн. 59 коп. пені.

31 січня 2012 року позивач надав суду заяву про уточнення позовних вимог та просить стягнути з відповідача 1650,00 грн. основного боргу, 463,62 грн. індексу інфляції, 185,88 грн. річних та 569,20 грн. пені.

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог.

Відповідач в судове засідання не прибув, про причини неявки господарський суд не повідомив; ухвалу про порушення справи отримав 26.11.2011 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Відповідач повідомлений про дату, час і місце проведення засідання господарського суду належним чином, відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, - не скористався своїм правом на участь у вирішенні спору. 07.12.2011 року надіслав суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою суду від 17.01.2012 року за клопотанням позивача строк розгляду справи було продовжено на п'ятнадцять днів.

За таких підстав, відповідно до статті 75 ГПК України, справа розглядається без участі представника відповідача, за наявними в ній доказами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Статтями 42, 43 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

З огляду на приписи статті 77 ГПК України, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, за умови неможливості вирішення спору в даному засіданні.

Згідно зі ст. 22 ГПК України сторони мають як права (брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду і т.п.), так і обовязки (зокрема, добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи).

В силу статті 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути керівники та інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Відповідно до розділу V ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі.

Господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Питання про належність доказів вирішується судом. Належними визнаються докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування. Письмовими доказами, в розумінні статті 36 ГПК України, є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору і повинні містити відомості, що мають значення для справи та виконані у формі, яка дає змогу встановити достовірність документу.

В судовому засіданні після закінчення розгляду справи оголошено вступну та резолютивну частини рішення з роз'ясненням процедури оскарження рішення та набрання ним законної сили, повідомлено про дату підготовки повного рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача суд -

в с т а н о в и в:

11 серпня 2008 року між позивачем (орендодавцем) та відповідачем (орендар) був укладений договір оренди нежитлового приміщення № 08699 (далі - Договір), відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення, розташоване в м. Херсоні по вул. Червонопрапорній, 104, загальною площею 93,00 м. кв. для використання їх у господарській діяльності відповідно до статуту орендаря.

Умови розрахунків за Договором передбачені розділом 3, в якому зазначено, що орендар сплачує орендну плату щомісячно у розмірі 550,00 грн. не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним згідно наданих орендодавцем рахунків до 10 числа місяця, наступного за звітним.

Відповідальність сторін встановлена розділом 8 Договору, відповідно до якого за несвоєчасне перерахування орендної плати орендар зобов'язується сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення.

На виконання умов договору позивач виставив відповідачу рахунки на загальну суму 8800,00 грн.:

-№119 від 30.06.2010 року;

-№140 від 31.07.2010 року;

-№161 від 31.08.2010 року;

-№182 від 30.09.2010 року;

-№203 від 29.10.2010 року;

-№224 від 30.11.2010 року;

-№245 від 31.12.2010 року;

-№7 від 31.01.2011 року;

-№28 від 28.02.2011 року;

-№48 від 31.03.2011 року;

-№68 від 29.04.2011 року;

-№89 від 31.05.2011 року;

-№109 від 30.06.2011 року;

-№130 від 29.07.2011 року;

-№152 від 31.08.2011 року;

-№174 від 30.09.2011 року.

На підтвердження позовних вимог позивач надав акти виконаних робіт, підписаних позивачем та відповідачем (а.с.24-36).

Відповідач надав суду платіжне доручення №1323 від 29.11.2011 року, яким

підтверджено оплату за послуги оренди в сумі 7150,00 грн.

Враховуючи викладене, суд, керуючись ч.1 п.1-1 ст.80 ГПК України припиняє провадження по справі в частині стягнення основного боргу в сумі 7150,00 грн. та стягує з відповідача 1650,00 грн. основного боргу.

Позивач в заяві про уточнення просить стягнути з відповідача 463,62 грн. індексу інфляції, 185,88 грн. річних та 569,20 грн. пені.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 232 (ч. 6) Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно зі ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Розділом 8 Договору оренди встановлена відповідальність орендаря за прострочення сплати орендної плати у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач направляв відповідачу рахунки з порушенням умов договору (п.3.2. договору), та не надав суду докази направлення відповідачу рахунків за період з жовтня 2010 року по листопад 2010 року, за січень 2011 року, за період з травня 2011 року по вересень 2011 року.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 3 статті 220 ГК України визначено, що боржник не вважатиметься таким, що прострочив виконання господарського зобов'язання, поки воно не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора.

Згідно ч. 1 ст. 221 ГК України кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов'язання, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не виконав дій, що передбачені законом, іншими правовими актами, або випливають із змісту зобов'язання, до вчинення яких боржник не міг виконати свого зобов'язання перед кредитором.

Відповідно до ч. 3 ст. 219 ГК України, якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов'язання, суд має право зменшити розмір відповідальності або звільнити відповідача від відповідальності.

Позивач нарахував пеню за період з квітня 2011 року по вересень 2011 року в сумі 569,20 грн. Враховуючи встановлений судом факт прострочення позивачем (кредитором) своїх зобов'язань, суд дійшов висновку про відсутність підстав для нарахування позивачем пені по рахунках, які не були направлені відповідачу за умовами, передбаченими договором.

Враховуючи наведені норми права та встановлений факт неналежного виконання відповідачем своїх зобовязань, суд визнає обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені за несвоєчасне внесення орендної плати тільки за квітень 2011 року в сумі 79,64 грн. за період, зазначений позивачем в розрахунку до уточнених позовних вимог (з 20.05.2011 р. по 20.06.2011.).

Під час дослідження наданих позивачем списків поштових відправлень рекомендованих листів суд дійшов висновку, що доказом направлення відповідачу рахунків за червень 2010 року є список №1417 (а.с.56), за липень 2010 р. список №2048 9а.с.57), за серпень 2010 р. список №2779 (а.с.50), за вересень 2010 р. список №3334 (а.с.51), за грудень 2010 р. список №6095 (а.с.52), за лютий 2011 р. список №1188 (а.с.53), за березень 2011 р. список №2376 (а.с.55), за квітень 2011 р. список №3500 (а.с.58).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобовязання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобовязання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобовязання.

Інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі і за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Правова позиція Верховного Суду України щодо сутності інфляційних нарахувань на суму боргу та відсотків річних викладена в постанові від 08.11.2010 р. по справі №4/719, зокрема відзначено, що інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи наведені норми права та встановлений факт заборгованості відповідача, а також те, що позивач неналежним чином виконував умови договору щодо своєчасного направлення відповідачу рахунків на оплату, суд визнає обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача втрат від інфляції та 3% річних, та, перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, наданих позивачем, частково задовольняє ці вимоги в сумі 310 грн. 06 коп. - інфляційних втрат та 61грн. 02 коп. 3% річних.

За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню щодо стягнення з відповідача 79,64грн. пені, 310грн. 06коп. інфляційних втрат, 61грн. 02коп. 3% річних.

При зверненні до суду позивачем недоплачено 66,00 грн. судового збору, які суд вважає за доцільне достягнути з позивача.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України відносяться на сторони пропорційно від суми задоволених позовних вимог.

На підставі зазначених вище норм матеріального права, керуючись ст.ст. 44, 49, ч.1 п.1-1 ст.80, ст.ст.82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково. Припинити провадження по справі в частині стягнення основного боргу в сумі 7150,00 грн.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонська виробничо-будівельна компанія»ідентифікаційний код - 33929723, адреса: 73000, м. Херсон, пр-т Текстильників, 11-а, кв.72, р/рахунок - невідомий на користь Публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Херсонобленерго» (вул. Пестеля, 5, м. Херсон, код ЄДРПОУ 05396638:

- р/р 2600701010068166 у ПАТ «ВТБ Банк», МФО 321767) 1650,00 грн. основного боргу, 79,64 грн. пені, 310,06 грн. інфляційних втрат, 61,02 грн. 3% річних, 1477,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Херсонобленерго» (вул. Пестеля, 5, м. Херсон, код ЄДРПОУ 05396638) в доход державного бюджету України 66,00 грн. судового збору, отримувач УДКСУ у м. Херсоні, код ЄДРПОУ 37959779, рахунок 31210206700002, банк ГУДКСУ у Херсонській області, МФО 852010, код 03500045; стягувач ДПІ у м. Херсоні.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України ( вступна, описова, мотивувальна і резолютивна частини).

Суддя В.В.Людоговська

Повне рішення складено 03.02.2012 р.