Рішення № 21275171, 24.01.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10-"24" січня 2012 р. Справа № 16/168-11

Господарський суд Київської області у складі судді Христенко О.О. розглянув

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Октан», м.Київ

до Відкритого акціонерного товариства „Бориспільська спеціалізована пересувна механізована колонна-530”, м. Бориспіль

про стягнення 26 966,68 грн.

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1., довіреність № 19 від 06.01.2012 р., представник,

ОСОБА_2., довіреність № 22/2 від 10.01.2012 р., представник;

від відповідача ОСОБА_3., довіреність № 1 від 04.01.2012 р., представник

Суть спору:

23 грудня 2011 року позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом до відповідача про стягнення 4466,29 грн. інфляційних, 1593,39 грн. 3% річних, 20930,60 грн. 40% річних за користування товарним кредитом у звязку з неналежним виконанням останнім зобовязань з оплати поставленого товару за Генеральним договором № 04/11-39 поставки нафтопродуктів від 04.11.2008 р. та судові витрати: 1 411,50 грн. судового збору та 8019,59грн. послуги адвоката.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.12.2011 р. порушено провадження у справі № 16/168-11 та призначено до розгляду на 10.01.2012 р.

Представники позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримали повністю та просили суд задовольнити позов з підстав, викладених у позовній заяві.

Через канцелярію суду (вх. № 203 від 10.01.2012 р.) відповідач надав відзив вих. № 2 від 06.01.2012 р. на позов, в якому проти позовних вимог заперечує в повному обсязі та просить суд в позові відмовити з підстав, викладених у відзиві, а саме, що позивач нарахував пеню в розмірі 40,096% за кожен день прострочення платежу на підставі пунктів Договору, які протерічать законодавству, яким встановлено, що сума штрафних санкцій за прострочку платежу не може перевищувати двох облікових ставок Національного банку України; оскільки відповідно до умов Договору відповідач набуває права власності на нафтопродукти з моменту поставки їх на склад відповідача, то це не є товарним кредитом; інфляційні нараховуються за кожен повний місяць; відповідно до ст. 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік, тому відповідач просить суд застосувати позовну давність.

У судовому засіданні 10.01.2012 р. відповідно до ст. 77 Госпрарського процесуального кодексу України оголошувалася перерва до 24.01.2012 р. о 10 год. 50 хв.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

04 листопада 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Фірма Октан” («продавець», надалі - позивач) та Відкритим акціонерним товариством „Бориспільська спеціалізована пересувна механізована колонна-530” («покупець», надалі - відповідач) укладено Генеральний договір № 04/11-39 поставки нафтопродуктів (надалі Договір), за умовами якого позивач зобовязується передати у встановлений строк нафтопродукти у власність відповідача, а відповідач зобовязується прийняти нафтопродукти і оплатити їх на умовах цього Договору.

Цей Договір набирає чинності з моменту укладення і діє до 31.12.2008 р., за умови виконання сторонами своїх зобовязань. Строк дії цього договору щороку пролонгується на один рік за умови, якщо жодна з сторін не подала іншій заяву про його розірвання за один місяць до закінчення терміну його дії (п. 6.12 Договору).

Доказів припинення договору у встановленому порядку сторонами суду не надано.

Відповідно до п. 3.2 Договору оплата за поставлені партії нафтопродуктів здійснюється шляхом перерахування грошових коштів у національній валюті України з поточного рахунку відпоідача на поточний рахунок позивача протягом 7 календарних днів з моменту поставки нафтопродуктів.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними, копії яких в матеріалах справи, та встановлено господарським судом Київської області при розгляді справи № 26/120-11 за позовом ТОВ «Фірма Октан»до ВАТ «Бориспільська спеціалізована пересувна механізована колона-530»про стягнення 57847,18 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 15.09.2011 р. у справі № 26/120-11, яке набрало законної сили 01.10.2011 р., позов задоволено частково, стягнуто з ВАТ «Бориспільська спеціалізована пересувна механізована колона-530»на користь ТОВ «Фірма Октан»17943,80 грн. основного боргу, 179,44 грн. державного мита, 74,93 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 1746,25 грн. оплати послуг адвоката. Позов в частині стягнення інфляційної складової боргу, 40% річних та 0,096% залишено без розгляду.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобовязання з поставки товару, а відповідач виконував неналежним чином взяті на себе зобовязання з оплати отриманого товару у встановлений Договором строк.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 611 ЦК України встановлює, що у разі порушення зобовязання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

З посиланням на порушення відповідачем своїх грошових зобовязань позивач просить суд стягнути з відповідача 4466,29 грн. інфляційних за період з 23.03.2009 р. по 30.11.2011 р. (розраховано по кожній накладній), 20930,60 грн. 40% річних за користування товарним кредитом за період з 23.03.2009 р. по 30.11.2011 р. (розраховано пор кожній накладній), 1593,39 грн. 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України за період з 23.03.2009 р. по 30.11.2011р. (розраховано по кожній накладній).

Відповідно до п. 4.3 Договору відповідач погоджується, що у разі прострочення ним терміну розрахунку, передбаченого п. 3.2, отримана ним партія товару вважається переданою на умовах товарного кредиту строком на увесь час прострочення оплати з моменту отримання товару, з урахуванням сплати 40% річних за користування товарним кредитом.

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до ст. 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Згідно ч. 2 ст. 536 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Як встановлено ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Підписавши Договір поставки нафтопродуктів відповідач погодився з умовами Договору стосовно встановлення 40% річних за користування товарним кредитом. Відповідач приймав товар, який передавав позивач на виконання умов зазначеного Договору, що підтверджується підписами уповноважених осіб відвідача (відповідно до довіреностей) на видаткових накладних.

Як зазначалось вище рішенням господарського суду Київської області від 15.09.2011р. стягнуто з відповідача на користь позивача основний бог в сумі 17943,80 грн. Доказів сплати зазначеної суми відповідачем до суду не надано, тобто зобовязання відповідача по оплаті отриманого за Договором товару станом на 30.11.2011 р. (дата по яку позивач здійснює нарахування 40% річних за користування товарним кредитом) не виконано.

Суд встановив, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають проценти за користування товарним кредитом в сумі 20336,74 грн. за період з 22.06.2009 р. по 30.11.2011 р. за видатковими накладними № Рн090615/006 від 15.06.2009 р. на суму 6885,00грн. та № Рн090626/010 від 26.06.2009 р. на суму 24058,80 грн., по яких у рішенні суду у справі № 26/120-11 було встановлено факт часткового невиконання зобовязання щодо оплати. Товар, отриманий по іншим накладним, зазначеним у розрахунку позивача, оплачений відповідачем, але як вважає позивач із простроченням строків оплати. Однак, позивач не надав належних доказів на підтвердження того, що відповідачем було несвоєчасно сплачено за всіма іншими накладними (крім зазначених двох), а саме виписку з банківського рахунку з відмітками банку не надав. Виписка вих. № 375 від 20.06.2011 р. про рух грошових коштів, додана позивачем до позовної заяви, складена позивачем в односторонньому порядку та не може прийматися судом як належний доказ.

Тому, суд відмовляє позивачу в стягненні відсотків за користування товарним кредитом в розмірі 593,86 грн.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки інфляційні втрати повязані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то господарський суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних.

Однак, щодо розрахунку інфляційних втрат, наданому позивачем до позову, то господарський суд перевіривши його, вважає необхідне зазначити наступне.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться “ланцюговим” методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007, № 265 “Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін”).

Відтак, якщо прострочення оплати становило менше ніж календарний місяць індекс інфляції застосовуватись не може, так як дані для визначення індексу інфляції за певну кількість днів у місяці відсутні.

Враховуючи вищевикладене, строки виникнення зобовязання з оплати, період нарахування інфляційних втрат, за який нараховується інфляція з урахуванням заявленого позивачем періоду, вимоги ч. 2 ст. 625 ЦК України, суд здійснив власний розрахунок інфляційних втрат і дійшов до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 4 249,72 грн. інфляційних втрат за період з 01.09.2009 р. (у липні та серпні 2009 року індекс інфляції був менше 100%) по 30.11.2011 р. В іншій частині позовної вимоги, а саме в стягненні 216,57грн. інфляційних, суд відмовляє.

Одночасно, перевіривши заявлений позивачем розмір 3% річних, господарський суд встановив, що стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 1 525,25 грн. 3% річних за період з 22.06.2009 р. по 30.11.2011 р. В стягненні 44,54 грн. 3% річних суд відмовляє позивачу в стягненні.

Суд відхиляє твердження відповідача, що 40% річних за користування товарним кредитом, інфляційні та 3% річних по ст. 625 ЦК України є штрафними санкціями (пенею) і тому на них розповсюджується скорочений строк позовної давності в один рік.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Умовами Договору передбачено сплату відповідачем 40% річних за користування товарним кредитом. Передбачені умовами Договору проценти за користування товарним кредитом не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу позивача.

Також, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за утримання ним грошових коштів належних до сплати.

Оскільки відсотки за користування товарним кредитом не є штрафною санкцією, то на встановлення їх розміру не розповсюджується норма Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», якою встановлено, що сума штрафних санкцій за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, та вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України, якими встановлено, що нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства та всебічно розглянувши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову: 20336,74 грн. проценти за користування товарним кредитом, 4 249,72 грн. інфляційних та 3% річних в сумі 1 525,25 грн.

У відповідності до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, повязаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, повязаних з розглядом справи.

Позивач просить стягнути з відповідача також витрати, повязані з оплатою адвокатських послуг в розмірі 8019,59 грн.

15 червня 2011 р. між позивачем та адвокатом ОСОБА_5 було укладено угоду про надання правової допомоги, за умовами якої адвокат приймає на себе доручення позивача про надання останньому юридичної допомоги обумовленого ним виду в інтересах позивача на умовах, передбачених угодою, а позивач зобовязується сплатити гонорар за дії адвоката.

Відповідно до п. 1.2 угоди обсяг надання правової допомоги наданої адвокатом визначається п. 3.1 та додатками до цієї угоди, а також актами виконаних робіт до нього.

Додатком № 3 від 01.09.2011 р. до угоди, підписаним між позивачем та адвокатом, збільшено обсяг робіт адвоката, а саме: складання позовної заяви про стягнення 40% річних, інфляційних, представництво інтересів клієнта у господарському суді Київської області.

Розмір гонорару адвоката за вищевказаний обсяг послуг становить 8019,59 грн. Виплата гонорару адвокату здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок фізичної особи-підприємця ОСОБА_4. (п. 2 додатку № 3 до угоди).

Платіжним дорученням № 576 від 02.09.2011 р. позивачем сплачено СПД ОСОБА_4 8019,59 грн. з призначенням платежу: «оплата послуг адвоката ОСОБА_5 згідно додаткової угоди № 3 до договору про надання правової допомоги».

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в ст. 2 Закону України “Про адвокатуру”, де зазначено, що адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.

Таким чином, судові витрати за послуги адвоката у розгляді справи підлягають відшкодуванню лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату або адвокатському обєднанню (фірмі, компанії тощо) стороною, котрій такі послуги надавались, оплата послуг адвоката підтверджується відповідними фінансовими документами, і якщо послуги надавались адвокатом, а не будь-яким представником.

Хоча у Договорі про надання правової допомоги з додатком № 3 зазначено, що адвокат здійснює представництво інтересів позивача в суді, адвокат ОСОБА_5 в жодне судове засідання при розгляді справи № 16/168-11 не зявився, що підтверджується протоколами судового засідання від 10.01.2012 р. та від 24.01.2012 р., відповідно до яких в судових засіданнях були присутні представники позивача на підставі довіреностей ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Щодо надання адвокатом інших послуг, передбачених угодою, то позивачем не надано доказів на виконання цього, а саме, первинних документів актів виконаних робіт до суду не надано.

Таким чином, суд не вбачає підстав вважати ці витрати позивача судовими, як витрати на оплату послуг адвоката, та покладати їх на відповідача.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судом покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Бориспільська спеціалізована пересувна механізована колона-530" (08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Боварська, 46, код ЄДРПОУ 06953327) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Октан" (03055, м. Київ, вул. Політехнічна, 31, код ЄДРПОУ 24718890) 20336 (двадцять тисяч триста тридцять шість) грн. 74 коп. проценти за користування товарним кредитом, 4249 (чотири тисячі двісті сорок девять) грн. 72 коп. інфляційних, 1 525 (одна тисяча пятсот двадцять пять) грн. 25 коп. 3% річних, а також 1 366 (одна тисяча триста шістдесят шість) грн. 75 коп. судового збору.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити.

Рішення вступає в законну силу після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя О.О.Христенко