Рішення № 21274075, 25.01.2012, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

25 січня 2012 р. Справа 7/179/2011/5003

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Сведбанк", м.Київ

до:Дочірнього підприємства "Соки України" ВАТ "Вінніфрут", м.Калинівка Вінницька область

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут", м.Калинівка Вінницька область

про звернення стягнення на предмет застави та іпотеки за договорами № 435/3М-5 від 27.04.2006 року, № 435/3М-4 від 19.04.2006 року, 435/ІП-1 від 19.04.2006 року в рахунок погашення 6 180 552,06 $ США та 223 067,67 грн. заборгованості за кредитним договором № 435 від 17.01.2006 року.

Головуючий суддя Банасько О.О.

Cекретар судового засідання Кислиця Л.С.

Представники :

позивача: ОСОБА_1 - старший юрисконсульт, довіреність № 232 від 05.02.2011 року, паспорт НОМЕР_1 виданий Лубенським МРВУМВС України в Полтавській області 07.05.1998 року.

відповідача: не з'явився.

Третя особа яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Відкрите акціонерне товариство "Вінніфрут": не з'явився.

В С Т А Н О В И В :

01.04.2011 року до господарського суду Вінницької області Публічним акціонерним товариством "Сведбанк" подано позов до Дочірнього підприємства "Соки України" ВАТ "Вінніфрут" про стягнення 6 180 552,06 доларів США та 223 067,67 грн. заборгованості за кредитним договором № 435 від 17.01.2006 року, з яких 3 930 000,00 доларів США - заборгованість по основній сумі кредиту, 1 204 402,89 доларів США - заборгованість по процентам, 823 074,50 доларів США - пеня за несвоєчасну сплату основної суми кредиту, 223 074,67 доларів США - пеня за несвоєчасну сплату процентів, 165 518,52 грн. - комісія за управління кредитною лінією, 57 549,15 грн. - пеня за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитною лінією шляхом звернення стягнення на предмет застави за договорами № 435/3М5 від 27.04.2006 року, № 435/3М-4 від 19.04.2006 року, а також на предмет іпотеки за договором № 435/ІП-1 від 19.04.2006 року.

Суддею Говор Н.Д. 01.04.2011 року вказаний позов було повернуто без розгляду.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою позивач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 18.04.2011 року.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.05.2011 року (судді Дужич С.П., Огороднік К.М., Юрчук М.І.) по справі № 6/18(02-2а)/2011/5003 ухвалу господарського суду Вінницької області від 01.04.2011 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Вінницької області.

18.07.2011 року справа надійшла до господарського суду Вінницької області та відповідно до розпорядження керівника апарату суду від 18.07.2011 року передана на новий розгляд судді Банасько О.О..

Ухвалою суду від 19.07.2011 року справу № 6/18(02-2а)/2011/5003 прийнято провадження з призначенням до розгляду на 29.07.2011 року.

27.07.2011 року до господарського суду Вінницької області з Рівненського апеляційного господарського суду надійшло електронне повідомлення щодо витребування матеріалів справи № 6/18(02-2а)/2011/5003 в зв'язку з надходженням касаційної скарги Дочірнього підприємства "Соки України" Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.05.2011 року по справі № 6/18(02-2а)/2011/5003 за позовом Публічного акціонерного товариства "Сведбанк" до Дочірнього підприємства "Соки України" Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" про стягнення заборгованості.

Беручи до уваги надходження електронного повідомлення щодо витребування матеріалів справи № 6/18(02-2а)/2011/5003 в зв'язку з надходженням касаційної скарги Дочірнього підприємства "Соки України" Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.05.2011 року по справі № 6/18(02-2а)/2011/5003 ухвалою від 27.07.2011 року провадження у даній справі було зупинено, а справу направлено до апеляційної інстанції.

Відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 27.09.2011 року касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Соки України" Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" залишено без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.05.2011 року по справі № 6/18(02-2а)/2011/5003 без змін.

24.10.2011 року до господарського суду від Дочірнього підприємства "Соки України" ВАТ "Вінніфрут" надійшла апеляційна скарга № 48 від 19.10.2011 року на ухвалу господарського суду Вінницької області від 27.07.2011 року.

24.10.2011 року супровідним листом (№ 6/18(02-2а)/2011/5003/4169/2011) матеріали справи направлені до апеляційної інстанції.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.11.2011 року апеляційну скаргу повернуто заявнику та справу № 6/18(02-2а)/2011/5003 направлено до господарського суду Вінницької області.

29.11.2011 року справа № 6/18(02-2а)/2011/5003 надійшла до господарського суду Вінницької області.

Ухвалою суду 30.11.2011 року поновлено провадження у справі та призначено до розгляду на 14.12.2011 року. Одночасно ухвалою суду присвоєно справі 6/18(02-2а)/2011/5003 новий номер 7/179/2011/5003.

14.12.2011 року через канцелярію суду представником відповідача подано відзив на позовну заяву в якому останній позов не визнає та просить відмовити в його задоволенні посилаючись на припинення дії договорів застави та іпотеки в зв'язку із зміною основного зобов'язання в забезпечення виконання якого було укладено договори застави та іпотеки, а саме зобов'язання із повернення 4 410 000,00 грн. із сплатою 14,5 відсотків річних змінились на зобов'язання із сплати 4 870 000,00 грн. із сплатою різних відсотків в різні періоди, що підтверджено укладеними в додатковими договорами до кредитного договору № 435 від 17.01.2006 року тощо (а.с.45-49, т.2).

14.12.2011 року представником позивача подано заяву про зменшення позовних вимог в якій останній просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 435 від 17.01.2006 року у розмірі 3 930 000,00 доларів США шляхом звернення стягнення на предмет застави за договором застави рухомого майна № 435/ЗМ-4 від 19.04.2006 року, а саме - технологічне обладнання у кількості 79 одиниць, зазначене у додатку № 1 до договору застави, який є його невід'ємною частиною, знаходиться за адресою: Житомирська область, м. Бердичів, вул. Газопровідна, 24; звернення стягнення на предмет застави за договором застави рухомого майна № 435/ЗМ-5 від 27.04.2006 року, а саме - технологічне обладнання (технологічний комплекс розливу соків та нектарів) у кількості 5 одиниць, що знаходиться за адресою: Житомирська область, м.Бердичів, вул.Газопровідна, 24; звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором № 435/ІП-1 від 19.04.2006 року з ДП "Соки України" ВАТ "Вінніфрут" на користь ПАТ "Сведбанк", а саме - адміністративну будівлю (літ. "А-1"), загальною площею 101,7 кв. м; склад № 1, склад № 2, виробничий корпус (літ. "Б", літ. "В", літ. "Г"), загальною площею 1821,7 кв.м; котельню (літ. "Д"), загальною площею 421,6 кв.м, що розташовані за адресою: Житомирська область, м. Бердичів, вул. Газопровідна, 24; встановити спосіб реалізації предмета іпотеки за іпотечним договором № 435/ІП-1 від 19.04.2006 року шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною 1 303 442,00 грн. (а.с.69-73, т.2).

14.12.2011 року в судовому засіданні представником позивача подано заяву про відмову від позовних вимог в частині стягнення 1 204 402, 89 дол. США заборгованості по відсоткам, 823 074, 50 дол. США пені за несвоєчасну сплату основної суми кредиту, 223 074, 67 дол. США пені за несвоєчасну сплату процентів, 165 518,52 грн. комісії за управління кредитною лінією, 57 549,15 грн. пені за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитною лінією. Одночасно в заяві про відмову від позовних вимог останній просить суд не розглядати заяву про зменшення позовних вимог (а.с.68, т.2).

Ухвалою суду від 14.12.2011 року з урахуванням неявки представника третьої особи та неподанням сторонами витребуваних судом доказів розгляд справи відкладено до 18.01.2011 року.

18.01.2012 року через канцелярію суду представником позивача подано клопотання в якому останній просить суд продовжити термін розгляду справи передбачено ч.3 ст.69 ГПК України на 15 днів мотивоване необхідністю подання додаткових документів, що підтверджують факт існування заборгованості за сумою кредиту на момент розгляду даної справи.

Ухвалою від 18.01.2012 року продовжено строк вирішення спору на 15 днів, розгляд справи відкладено до 25.01.2012 року.

Відповідач та третя особа в судове засідання 25.01.2012 року не з'явились та не повідомили про причини своєї неявки, при тому, що про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином - ухвалою суду, яка надсилалась рекомендованою кореспонденцією.

Окрім того, представник відповідача присутній в судовому засіданні 18.01.2012 року (Слюсар О.В.) повідомлялась про час та місце наступного судового засідання під розпис, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою (а.с.107, т.3).

Стосовно неявки в судове засідання відповідача та третьої особи суд також зауважує, що в позовній заяві та доданих до неї документах поштова адреса відповідача та третьої особи співпадає, а саме - вул.Фрунзе, 45, м.Калинівка Вінницької області, 22401.

Слід вказати, що згідно витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 8863498, № 12289364, № 12289479, свідоцтва про державну реєстрацію № 529477 серія А00, довідки з ЄДРПОУ № 194484 місцезнаходженням відповідача та третьої особи значиться: вул.Фрунзе, 45, м.Калинівка Вінницької області, 22401, що є ідентичною тій адресі по якій судом надсилались копії ухвал, в тому рахунку і ухвалу від 18.01.2012 року (а.с.206-208, т.1, а.с.57-58, т.2, а.с.102-107, т.3).

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Виходячи з вимог ч.2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Варто зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

При неявці відповідача та третьої особи в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" у разі якщо зміна відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, не пов'язана із змінами, що вносяться до установчих документів юридичної особи, або не підлягає державній реєстрації, особа, уповноважена діяти від імені юридичної особи (виконавчого органу), подає (надсилає рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи юридичної особи заповнену реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвал, які наявні в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вони є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам.

Також суд розпочинаючи судове засідання 25.01.2012 року врахував п.3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в якому вказано, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача та третьої особи належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останніх в судове засідання для реалізації ними права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд враховує, що статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Враховуючи те, що норми ст.ст.38, 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.

Проте, відповідач та третя особа своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористались, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача та третьої особи або їх представників, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

17.01.2006 року між Закритим акціонерним товариством "ТАС-Інвестбанк" (Банк) правонаступником якого згідно з п.1.2 статуту являється публічне акціонерне товариство "Сведбанк" (а.с.78, т.3) та Відкритим акціонерним товариством "Вінніфрут" (Позичальник) було укладено кредитний договір № 435 (а.с.23-29, т.1).

Пунктом 1.1 кредитного договору передбачено, що Банк відкриває позичальнику кредитну лінію, що відновлюється, відповідно до якої надає Позичальнику, кредит у доларах США на умовах, передбачених договором, а Позичальник зобов'язується одержувати кошти кредиту, а також повернути кошти кредиту у строки, визначені у графіку встановлення та зменшення ліміту заборгованості за кредитною лінією (додаток №1 до Договору), сплатити проценти за користування ними та використати інші зобов'язання, передбачені договором.

Згідно з пунктом 1.2 Договору загальний ліміт заборгованості за кредитною лінією становить 2 600 000,00 доларів США, що зменшується згідно з Додатком № 1 до Договору.

Строк дії кредитної лінії, відповідно до п. 1.3 Договору - з "17"січня 2006 року по "16"січня 2011 року.

Процентна ставка за користування коштами кредиту: 14,5 відсотка річних (п.1.4 Договору).

Кредит надається за письмовими зверненнями позичальника в межах строку дії кредитної лінії одною або кількома частинами (траншами) після укладання (відповідно до розділу 5 договору) договорів у забезпечення виконання зобов'язань за Договором (п.2.2 Договору).

Сторони обумовили, що сукупний розмір кредитних коштів, якими може користуватися позичальник одночасно у будь-який момент строку дії кредитної лінії, не перевищує лімітів заборгованості за кредитною лінією, передбачених Додатком № 1 до Договору на цей момент (п.2.2.2 Договору).

Пунктами 3.1, 3.2 Договору встановлено, що розрахунок процентів за користування кредитом здійснюється за період з дати перерахування коштів траншу (траншів) кредиту Позичальнику з рахунку для обліку наданого кредиту, відкритого за Договором, до повного погашення заборгованості за траншем (траншами) кредиту на суму залишку непогашеної заборгованості за траншем (траншами) кредиту. Розрахунок процентів здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування траншем (траншами) кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та 360 днів у році, тобто метод "факт/360". До періоду розрахунку процентів включається день надання і не включається день повернення кредиту. Для цілей цього Договору Банк здійснює нарахування процентів за попередній місяць в період з 1-ого по 5-те число наступного місяця.

Згідно п.4.1 Договору кошти кредиту, одержані Позичальником за договором, повертаються ним у валюті кредиту на рахунок обліку наданого кредиту (підпункт 2.1.1 Договору) з додержанням строків, визначених у графіку встановлення зменшення ліміту заборгованості за кредитною лінією (додаток № 1 до договору). Позичальник може у будь-який термін протягом строку дії кредитної лінії повертати кошти кредиту до настання термінів погашення (зменшення заборгованості), передбачених додатком № 1, за умови додержання пункту 9.1. договору в частині повідомлення банку. Відсутність заборгованості за кредитом у будь-який період часу протягом строку дії кредитної лінії є ознакою припинення дії договору. Якщо строк повернення кредиту припадає на вихідний, святковий або неробочий день. то строком повернення кредиту вважається наступний робочий (банківський) день.

Відповідно до п.4.2 Договору позичальник щомісячно сплачує проценти за користування кредитом на рахунок банку у валюті кредиту у такі строки: не пізніше 05 числа кожного місяця за період з першої по останню дату попереднього місяця або разом з повним погашенням суми кредиту, якщо таке погашення відбувається раніше 05 числа місяця. Якщо день сплати процентів припадає на вихідний, святковий або неробочий день, то строком сплати процентів вважається наступний робочий (банківський) день.

Позичальник здійснює платежі за договором у такій черговості (крім випадків, коли інша черговість доведена банком до позичальника у письмовій формі): прострочені зобов'язання за процентами; строкові платежі за процентами; прострочені зобов'язання за кредитом; строкові платежі за кредитом; пеня; інші платежі за договором (п.4.3 Договору).

В п.5.1 Договору сторони погодили, що виконання зобов'язань Позичальника за Договором забезпечується, крім іншого, заставою обладнання для виробництва плодово-ягідних концентрованих соків, що належить ТОВ "Завод "Українські соки"" на праві власності та заставою комплексу обладнання по випарюванню соку концентрованого "Єдність 500", що належить Позичальнику на праві власності за договором застави, укладеним у письмовій формі, посвідченим нотаріально тощо.

Сторони визнають право Банку укладати (додатково до зазначених у п.5.1 Договору) договори, спрямовані на забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за Договором, як із самим Позичальником, так і з третіми особами поручителями, майновими поручителями, гарантами (п.5.2 Договору).

Згідно п.5.3 Договору у разі несвоєчасного виконання Позичальником грошових зобов'язань за Договором Банк має право погасити заборгованість в першу чергу за рахунок забезпечення.

Відповідно до п.6.2 Договору у разі порушення строків погашення кредиту Позичальник на вимогу банку сплачує банку (додатково до процентів за користування кредитом) за кожний день прострочення платежів (включаючи день сплати боргу) пеню, яка сплачується у гривнях за курсом НБУ на день здійснення платежу, у розмірі, що розраховується, виходячи із подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який сплачується пеня, та суми своєчасно не повернутих коштів.

У разі порушення строків сплати процентів за користування кредитом та комісій Позичальник на вимогу банку сплачує банку (додатково до процентів за користування кредитом) за кожний день прострочення платежів (включаючи день сплати боргу) пеню, яка сплачується у гривнях за курсом НБУ на день здійснення платежу, у розмірі, що розраховується, виходячи із подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який сплачується пеня, та суми боргу (п.6.3 Договору).

Згідно п.7.1.2 Договору Позичальник зобов'язувався повернути одержані за кредитною лінією кошти, сплачувати проценти за користування кредитом та сплачувати інші платежі, передбачені Договором, відповідно до умов Договору.

Також умовами Договору передбачалось зобов'язання Позичальника сплачувати Банку на підставі рахунків Банку різні види комісійних платежів, в тому рахунку: комісію за відкриття позичкового рахунку, комісію за надання кредиту й управління кредитом тощо (п.7.4 Договору).

В додатку №1 до договору сторони погодили графік встановлення та зменшення загального ліміту заборгованості за кредитною лінією в якому сторонами погоджено періоди та суми зменшення ліміту заборгованості за кредитним Договором.

Додатком №2 до договору визначені тарифи по проведенню кредитних операцій ЗАТ "ТАС-ІНВЕСТБАНК" затверджені Тарифним комітетом банку (а.с.30-33, т.1).

Як вбачається з матеріалів справи, в подальшому між Банком та Позичальником укладались додаткові договори до кредитного договору № 435 від 17.01.2006 року.

18.04.2006 року укладено додатковий договір № 1 до кредитного договору та відповідно до якого пункти 1.2 та 5.6 договору змінено, а пункт 5.1 доповнено підпунктами 5.1.5, 5.1.6, 5.1.7 (збільшено загальний ліміт заборгованості за кредитною лінією до 3 480 000,00 доларів США та розширено перелік правочинів укладених в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором договір застави обладнання в кількості 79 одиниць для виробництва плодово-ягідних концентрованих соків, що належить ДП "Соки України" ВАТ "Вінніфрут"; договір іпотеки виробничої нерухомості (літ.А-1, Б, В, Г, Д-1) розташованої в м.Бердичеві Житомирської області; заставою обладнання у кількості 5 одиниць для виробництва плодово-ягідних концентрованих соків, що належить ДП "Соки України" ВАТ "Вінніфрут" на праві власності). Також вказаним договором змінено додаток №1 (Графік встановлення та зменшення загального ліміту заборгованості за кредитною лінією) (а.с.34-35, т.1).

Додатковим договором № 2 від 13.06.2006 року внесено зміни до п.п.1.2, 5.1 Договору та додатку № 1 кредитного Договору згідно яких збільшено загальний ліміт заборгованості за кредитною лінією до 3 930 000,00 доларів США та розширено перелік правочинів укладених в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором заставою обладнання для розливу та пакування рідини (22 одиниці), що належить Позичальнику, заставною вартістю 734737,74 доларів США за договором застави, а також змінено графік встановлення та зменшення загального ліміту заборгованості за кредитною лінією (а.с.36-38, т.1).

Згідно додаткового договору № 3 від 19.09.2006 року внесено зміни до п.п.1.2, 5.1 Договору, зокрема: збільшено загальний ліміт заборгованості за кредитною лінією до 9000000 доларів США із визначенням, при цьому, конкретного ліміту кредитування у сумі 4410000 доларів США, що зменшується згідно з додатком №1 до договору, який встановлюється банком та кошти в межах цього конкретного ліміту надаються після надання позичальником та/або його поручителями, зокрема майновими, забезпечення, передбаченого пунктами 5.1.1 - 5.1.9 (підпункт 1.2.1), а також доповнено перелік правочинів укладених в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором заставою готової продукції товарів в обороті концентрату соку яблучного неосвітленого 65 ВХ 2006 року виробництва та заставою майнових прав на отримання в майбутньому грошових коштів від продажу неосвітленого яблучного концентрату в кількості 800 000 кг, що належить Позичальнику, а також змінено графік встановлення та зменшення загального ліміту заборгованості за кредитною лінією (а.с.39-41, т.1).

Додатковим договором № 4 від 05.02.2007 року сторони погодились перенести строк сплати комісії за надання кредиту (відкриття кредитної лінії) й управління кредитом (кредитною лінією) у сумі 22 050,00 доларів США з 31.01.2007 року до 31.03.07 року включно (а.с.42, т.1).

Згідно додаткового договору № 5 від 05.09.2007 року внесено зміни до п.1.2 кредитного Договору, зокрема збільшено розмір загального ліміту заборгованості за кредитної лінією до 4 470 000,00 доларів США і внесені відповідні внесено зміни в додаток № 1 до Договору (а.с.43-45, т.1).

Додатковими договорами № 6 та № 7 від 29.04.2008 року та від 06.06.2008 року відповідно сторони домовились про внесення змін в графік погашення кредиту, а додатковими договорами № 8 від 01.10.2008 року, № 9 від 18.11.2008 року, № 10 від 19.12.2008 року сторонами погоджено зміну процентної ставки за користування кредитними коштами (а.с.46-52, т.1).

Згідно додаткового договору від 05.01.2009 року № 11 перенесено термін сплати відсотків за користування коштами кредиту нарахованих за користування кредитом в грудні 2008 року в розмірі 52 181,67 доларів США до 30.01.2009 року включно (а.с.53, т.1).

Додатковим договором № 12 від 24.02.2009 року внесено зміни до графіку погашення кредиту (а.с.54-55, т.1).

Також судом встановлено, що в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 435 від 17.01.2006 року було укладено ряд договорів, серед яких такі:

1. 19.04.2006 року між ДП "Соки України" ВАТ "Вінніфрут" (Заставодавець) та ЗАТ "ТАС-Інвестбанк" (Заставодержатель) було укладено договір застави рухомого майна № 435/ЗМ-4, згідно п.1.1 якого Заставодавець, як майновий поручитель передає, а Заставодержатель приймає у заставу предмет застави, визначений розділом 2 договору застави, на забезпечення наступних зобов'язань позичальника, що випливають із кредитного договору № 435 від 17.01.2006 року (із додатковими договорами до нього), який укладено між ЗАТ "ТАС-Інвестбанк" (Кредитодавець) та ВАТ "Вінніфрут" (Позичальник) та згідно з яким кредитодавець надає позичальнику право користуватися кредитом (кредитними траншами) у доларах США (валюта кредиту), що надаються кредитодавцем для цілей придбання, будівництва та ремонту основних засобів поповнення обігових коштів, в межах кредитної лінії, що відновлюється, з загальним лімітом заборгованості 3 900 000,00 доларів США під проценти на строк до 16.01.2011 року включно (а.с.56-60, т.1).

Згідно п.п.1.2, 1.3 Договору застави право застави за Договором діє на весь строк виконання зобов'язань і до повного погашення заборгованості Кредитним договором, в тому числі у разі продовження строку кредитування, виходячи з того, що зміни у письмовій формі до кредитного договору є його невід'ємною частиною. За рахунок предмета застави задовольняються вимоги Заставодержателя в повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення. При цьому Заставодержатель набуває права звернути стягнення на предмет застави у разі, якщо в момент настання строку виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано повністю, а також в інших випадках, передбачених законом та (або) Договором застави.

Відповідно до п.2.1 договору застави № 435/ЗМ-4 від 19.04.2006 року предметом застави є технологічне обладнання у кількості 79 одиниць, зазначені у додатку № 1 до Договору застави, який є невід'ємною частиною Договору застави. Майно, що заставляється, знаходиться за адресою Житомирська область, м.Бердичів, вул.Газопровідна, 24.

Згідно п.3.1.5 Договору застави Заставодержатель має право у разі порушення позичальником зобов'язань за кредитним договором та (або) Заставодавцем за Договором застави та у випадках, передбачених зазначеним договорами та (або) Законом України "Про заставу" звернути стягнення на предмет застави та реалізувати його відповідно до розділу 4 Договору застави.

Пунктом 4.1 Договору застави передбачено, що заставодержатель набуває права звернути стягнення на предмет застави у випадках, передбачених Договором застави, а також, якщо у момент настання строку виконання зобов'язань позичальника за Кредитним договором ці зобов'язання не будуть виконані, а саме: при несплаті або частковій несплаті в строк сум процентів за користування кредитом, та (або) при повному або частковому неповерненні суми кредиту у встановлені строки відповідно до Кредитного договору; та (або) при несплаті або частковій несплаті в строк сум комісій, пені та (або) штрафів, а також в інших випадках невиконання умов Кредитного договору. У зазначених випадках Заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави незалежно від наявності інших застав (іпотек) та інших видів забезпечення виконання зобов'язань за іншими договорами, укладеними з кредитодавцем за Кредитним договором, без додержання будь-якої черговості. Сторони домовилися, що документами, які підтверджують наявність випадків, передбачених цим пунктом, є виписки по відповідних рахунках з обслуговування кредиту, відкритих за кредитним договором в ЗАТ "ТАС-Інвестбанк", або інші документи, які підтверджують настання випадків, з якими пов'язується момент виникнення права звернути стягнення на предмет застави.

У разі недосягнення Сторонами згоди щодо способів реалізації предмету застави та не підписання Акту про звернення стягнення на заставлене майно Заставодержатель може звернутися до суду з позовною заявою про звернення стягнення на предмет застави або до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису (п.4.3 Договору).

Згідно п.6.1 застава за Договором застави діє до повного виконання всіх зобов'язань Позичальника за кредитним Договором .

В п.7.2 Договору застави зазначено, що зміни до нього оформляються договорами Сторін у письмовій формі, які повинні мати посилку на Договір застави та посвідчуватися нотаріально відповідно до законодавства. Такі зміни є невід'ємною частиною Договору застави.

Зазначений договір застави 19.04.2006 року посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстровано в реєстрі за № 1568.

До Договору застави № 435/ЗМ-4 від 19.04.2006 року сторонами підписано додаток № 1 "Перелік майна, що передається у заставу" (а.с.61-62, т.1).

Також судом встановлено, що до Договору застави № 435/ЗМ-4 від 19.04.2006 року сторонами підписувались договори про внесення змін до нього в зв'язку із змінами, які вносились до кредитного договору від 17.01.2006 року № 435.

Так, 14.06.2006 року між ДП "Соки України" ВАТ "Вінніфрут" (Заставодавець) та ЗАТ "ТАС-Інвестбанк" (Заставодержатель) укладено договір № 1 про внесення змін до договору застави рухомого майна № 435/ЗМ-4, згідно з яким Заставодавець погодився поширити заставу на змінені умови кредиту та у зв'язку із цим сторони договору виклали п.1.1 розділу 1 "Предмет договору застави" в наступній редакції: "1.1 Заставодавець, як боржник передає, а Заставодержатель приймає у заставу предмет застави, визначений розділом 2 договору застави, на забезпечення наступних зобов'язань позичальника, що випливають із кредитного договору № 435 від 17.01.2006 року - (додаткових договорів: № 1 від 18.04.2006 року, № 2 від 13.06.2006 року до нього), який укладено між ЗАТ "ТАС-Інвестбанк" та ВАТ "Вінніфрут" (Позичальник) та згідно з яким ЗАТ "ТАС-Інвестбанк" надає позичальнику право користуватися кредитом (кредитними траншами) у доларах США (валюта кредиту), що надаються банком в межах відновлювальної кредитної лінії з загальним лімітом заборгованості 3 930 000,00 доларів США для цілей придбання, будівництва та ремонту основних засобів, поповнення обігових коштів, під проценти на строк по "16" січня 2011 року включно тощо" (а.с.64-65, т.1).

Зазначений договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського округу ОСОБА_2 та зареєстровано в реєстрі за № 2527.

20.09.2006 року між ДП "Соки України" ВАТ "Вінніфрут" (Заставодавець) та ЗАТ "ТАС-Інвестбанк" (Заставодержатель) укладено договір № 2 про внесення змін до договору застави рухомого майна № 435/ЗМ-4, згідно з яким Заставодавець погодився поширити заставу на змінені умови кредиту та у зв'язку із цим сторони договору виклали п.1.1 розділу 1 "Предмет договору застави" в наступній редакції: "1.1 Заставодавець, як боржник передає, а Заставодержатель приймає у заставу предмет застави, визначений розділом 2 договору застави, на забезпечення наступних зобов'язань позичальника, що випливають із кредитного договору № 435 від 17.01.2006 року - (додаткових договорів: № 1 від 18.04.2006 року, № 2 від 13.06.2006 року, № 3 від 19.09.2006 року до нього), який укладено між ЗАТ "ТАС-Інвестбанк" та ВАТ "Вінніфрут" (Позичальник) та згідно з яким ЗАТ "ТАС-Інвестбанк" надає позичальнику право користуватися кредитом (кредитними траншами) у доларах США (валюта кредиту), що надаються банком в межах відновлювальної кредитної лінії з загальним лімітом заборгованості 9 000 000,00 доларів США (сторони кредитного договору визначають в умовах цього кредитного договору, що встановлення конкретного ліміту заборгованості здійснюється після надання позичальником взаємно прийнятного для Сторін забезпечення, а також за умови, що позичальник має на дату відповідного звернення прийнятний фінансовий стан) - для цілей придбання, будівництва та ремонту основних засобів, поповнення обігових коштів, під проценти на строк по 16 січня 2011 року включно тощо (а.с.66-67, т.1).

Зазначений договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського округу ОСОБА_2 та зареєстровано в реєстрі за № 5034.

2. 27.04.2006 року між ДП "Соки України" ВАТ "Вінніфрут" (Заставодавець) та ЗАТ "ТАС-Інвестбанк" (Заставодержатель) було укладено договір застави рухомого майна № 435/ЗМ-5, згідно п.1.1 якого Заставодавець, як майновий поручитель передає, а Заставодержатель приймає у заставу предмет застави, визначений розділом 2 договору застави, на забезпечення наступних зобов'язань позичальника, що випливають із кредитного договору № 435 від 17.01.2006 року (із додатковим договором № 1 від 18.04.2006 року до нього), який укладено між ЗАТ "ТАС-Інвестбанк" (Кредитодавець) та ВАТ "Вінніфрут" (Позичальник) та згідно з яким кредитодавець надає позичальнику право користуватися кредитом (кредитними траншами) у доларах США (валюта кредиту), що надаються кредитодавцем для цілей придбання, будівництва та ремонту основних засобів поповнення обігових коштів, в межах кредитної лінії, що відновлюється, з загальним лімітом заборгованості 3 900 000,00 доларів США під проценти на строк до 16.01.2011 року включно (а.с.68-73, т.1).

Згідно п.п.1.2, 1.3 Договору застави право застави за Договором діє на весь строк виконання зобов'язань і до повного погашення заборгованості Кредитним договором, в тому числі у разі продовження строку кредитування, виходячи з того, що зміни у письмовій формі до кредитного договору є його невід'ємною частиною. За рахунок предмета застави задовольняються вимоги Заставодержателя в повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення. При цьому Заставодержатель набуває права звернути стягнення на предмет застави у разі, якщо в момент настання строку виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано повністю, а також в інших випадках, передбачених законом та (або) Договором застави.

Відповідно до п.2.1 договору застави № 435/ЗМ-5 від 27.04.2006 року предметом застави є технологічне обладнання у кількості 5 одиниць, а саме: пастеризаційний модуль ТА Drink SAD 8.500, інв. № 101, гомогенізатор Tetra Alrox 25, інв. № 100, пастеризаційний модуль ТА Drink WA, інв.№ 102, модуль мийки Tetra ALCIP 10, інв. № 99, обладнання для розчинення цукру і пастеризації томатного соку, інв.№ 116. Майно, що заставляється, знаходиться за адресою Житомирська область, м.Бердичів, вул.Газопровідна, 24.

Згідно п.3.1.5 Договору застави Заставодержатель має право у разі порушення позичальником зобов'язань за кредитним договором та (або) Заставодавцем за Договором застави та у випадках, передбачених зазначеним договорами та (або) Законом України "Про заставу" звернути стягнення на предмет застави та реалізувати його відповідно до розділу 4 Договору застави.

Пунктом 4.1 Договору застави передбачено, що заставодержатель набуває права звернути стягнення на предмет застави у випадках, передбачених Договором застави, а також, якщо у момент настання строку виконання зобов'язань позичальника за Кредитним договором ці зобов'язання не будуть виконані, а саме: при несплаті або частковій несплаті в строк сум процентів за користування кредитом, та (або) при повному або частковому неповерненні суми кредиту у встановлені строки відповідно до Кредитного договору; та (або) при несплаті або частковій несплаті в строк сум комісій, пені та (або) штрафів, а також в інших випадках невиконання умов Кредитного договору. У зазначених випадках Заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави незалежно від наявності інших застав (іпотек) та інших видів забезпечення виконання зобов'язань за іншими договорами, укладеними з кредитодавцем за Кредитним договором, без додержання будь-якої черговості. Сторони домовилися, що документами, які підтверджують наявність випадків, передбачених цим пунктом, є виписки по відповідних рахунках з обслуговування кредиту, відкритих за кредитним договором в ЗАТ "ТАС-Інвестбанк", або інші документи, які підтверджують настання випадків, з якими пов'язується момент виникнення права звернути стягнення на предмет застави.

У разі недосягнення Сторонами згоди щодо способів реалізації предмету застави та не підписання Акту про звернення стягнення на заставлене майно Заставодержатель може звернутися до суду з позовною заявою про звернення стягнення на предмет застави або до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису (п.4.3 Договору).

Згідно п.6.1 застава за Договором застави діє до повного виконання всіх зобов'язань Позичальника за кредитним Договором .

В п.7.2 Договору застави зазначено, що зміни до нього оформляються договорами Сторін у письмовій формі, які повинні мати посилку на Договір застави та посвідчуватися нотаріально відповідно до законодавства. Такі зміни є невід'ємною частиною Договору застави.

Зазначений договір застави 27.04.2006 року посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстровано в реєстрі за № 1688.

Також судом встановлено, що до Договору застави № 435/ЗМ-5 від 27.04.2006 року сторонами підписувались договори про внесення змін до нього в зв'язку із змінами, які вносились до кредитного договору від 17.01.2006 року № 435.

Так, 14.06.2006 року між ДП "Соки України" ВАТ "Вінніфрут" (Заставодавець) та ЗАТ "ТАС-Інвестбанк" (Заставодержатель) укладено договір № 1 про внесення змін до договору застави рухомого майна № 435/ЗМ-5, згідно з яким Заставодавець погодився поширити заставу на змінені умови кредиту та у зв'язку із цим сторони договору виклали п.1.1 розділу 1 "Предмет договору застави" в наступній редакції: "1.1 Заставодавець, як боржник передає, а Заставодержатель приймає у заставу предмет застави, визначений розділом 2 договору застави, на забезпечення наступних зобов'язань позичальника, що випливають із кредитного договору № 435 від 17.01.2006 року - (додаткових договорів: № 1 від 18.04.2006 року, № 2 від 13.06.2006 року до нього), який укладено між ЗАТ "ТАС-Інвестбанк" та ВАТ "Вінніфрут" (Позичальник) та згідно з яким ЗАТ "ТАС-Інвестбанк" надає позичальнику право користуватися кредитом (кредитними траншами) у доларах США (валюта кредиту), що надаються банком в межах відновлювальної кредитної лінії з загальним лімітом заборгованості 3 930 000,00 доларів США для цілей придбання, будівництва та ремонту основних засобів, поповнення обігових коштів, під проценти на строк по "16" січня 2011 року включно тощо" (а.с.74-75, т.1).

Зазначений договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського округу ОСОБА_2 та зареєстровано в реєстрі за № 2525.

20.09.2006 року між ДП "Соки України" ВАТ "Вінніфрут" (Заставодавець) та ЗАТ "ТАС-Інвестбанк" (Заставодержатель) укладено договір № 2 про внесення змін до договору застави рухомого майна № 435/ЗМ-5, згідно з яким Заставодавець погодився поширити заставу на змінені умови кредиту та у зв'язку із цим сторони договору виклали п.1.1 розділу 1 "Предмет договору застави" в наступній редакції: "1.1 Заставодавець, як боржник передає, а Заставодержатель приймає у заставу предмет застави, визначений розділом 2 договору застави, на забезпечення наступних зобов'язань позичальника, що випливають із кредитного договору № 435 від 17.01.2006 року - (додаткових договорів: № 1 від 18.04.2006 року, № 2 від 13.06.2006 року, № 3 від 19.09.2006 року до нього), який укладено між ЗАТ "ТАС-Інвестбанк" та ВАТ "Вінніфрут" (Позичальник) та згідно з яким ЗАТ "ТАС-Інвестбанк" надає позичальнику право користуватися кредитом (кредитними траншами) у доларах США (валюта кредиту), що надаються банком в межах відновлювальної кредитної лінії з загальним лімітом заборгованості 9 000 000,00 доларів США (сторони кредитного договору визначають в умовах цього кредитного договору, що встановлення конкретного ліміту заборгованості здійснюється після надання позичальником взаємно прийнятного для Сторін забезпечення, а також за умови, що позичальник має на дату відповідного звернення прийнятний фінансовий стан) - для цілей придбання, будівництва та ремонту основних засобів, поповнення обігових коштів, під проценти на строк по 16 січня 2011 року включно тощо (а.с.76-77, т.1).

Зазначений договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського округу ОСОБА_2 та зареєстровано в реєстрі за № 5033.

3. 19.04.2006 року між ДП "Соки України" ВАТ "Вінніфрут" (Іпотекодавець) та ЗАТ "ТАС-Інвестбанк" (Іпотекодержатель) було укладено іпотечний договір № 435/ІП-1, згідно п.1.1 якого Іпотекодавець, як майновий поручитель передає, а Іпотекодержатель приймає у іпотеку (забезпечення виконання зобов'язань нерухомим майном) предмет іпотеки, визначений розділом 2 Іпотечного договору застави, на забезпечення наступних зобов'язань позичальника, що випливають із кредитного договору № 435 від 17.01.2006 року (із додатковими договорами до нього), який укладено між ЗАТ "ТАС-Інвестбанк" (Кредитодавець) та ВАТ "Вінніфрут" (Позичальник) та згідно з яким кредитодавець надає позичальнику право користуватися кредитом (кредитними траншами) у доларах США (валюта кредиту), що надаються кредитодавцем для цілей придбання, будівництва та ремонту основних засобів поповнення обігових коштів, в межах кредитної лінії, що відновлюється, з загальним лімітом заборгованості 3 900 000,00 доларів США під проценти на строк до 16.01.2011 року включно (а.с.78-85, т.1).

Згідно п.п.1.2, 1.3 Іпотечного договору за рахунок предмету іпотеки задовольняються вимоги Іпотекодержателя в повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення. При цьому Іпотекодержатель набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки у разі, якщо в момент настання строку виконання зобов'язання, забезпеченого іпотекою, воно не буде виконано повністю, а також в інших випадках, передбачених законом та (або) Іпотечним договором.

Відповідно до п.2.1 іпотечного договору № 435/ІП-1 від 19.04.2006 року предметом іпотеки є будівлі та споруди, що розташовані за адресою: Україна, Житомирська область, м.Бердичів, вул.Газопровідна, будинок 24, а саме: літ А-1 (адміністративна будівля загальною площею, 101,7 кв.м.); літ Б, В, Г (склад № 1, склад № 2, виробничий корпус загальною площею 1821,1 кв.м.); літ Д-1 (котельня загальною площею 421,6 кв.м.).

Іпотека поширюється на всі невіддільні від майна поліпшення, складові та приналежності, включаючи внутрішні системи, як ті що виникнуть в майбутньому, так і ті, що зазначені нижче і існують на момент укладення Іпотечного договору: інженерні мережі та комунікації, благоустрій території, огородження 102 м, мостіння, інші приналежності, включаючи систему внутрішнього опалення, паро та водопостачання, каналізаційну систему, система очистки стоків, систему вентиляції, систему енергозабезпечення, охоронно-пожежну сигналізацію, комп'ютерну мережу, систему телефонного зв'язку. Всі зроблені Іпотекодавцем у період дії Іпотечного договору поліпшення, реконструкційні роботи, зміни, доробки, добудови, прибудови тощо автоматично стають предметом іпотеки за Іпотечним договором (п.2.3 Договору).

Згідно п.3.1.5 Іпотечного договору Іпотекодержатель у випадках, передбачених Іпотечним договором та (або) Законом України "Про іпотеку" має право звернути стягнення на предмет іпотеки та реалізувати його відповідно до розділу 4 Іпотечного договору.

Пунктом 4.1 Договору застави передбачено, що Іпотекодержатель набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки у випадках, передбачених Законом України "Про іпотеку" та (або) Іпотечним договором, а також, якщо у момент настання строку виконання зобов'язань позичальника за Кредитним договором ці зобов'язання не будуть виконані, а саме: при несплаті або частковій несплаті в строк сум процентів за користування кредитом, та (або) при повному або частковому неповерненні суми кредиту у встановлені строки відповідно до Кредитного договору; та (або) при несплаті або частковій несплаті в строк сум комісій, пені та (або) штрафів, а також в інших випадках невиконання умов Кредитного договору. У зазначених випадках Іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від наявності інших застав (іпотек) та інших видів забезпечення виконання зобов'язань за іншими договорами, укладеними з кредитодавцем за Кредитним договором, без додержання будь-якої черговості. Сторони домовилися, що документами, які підтверджують наявність випадків, передбачених цим пунктом, є виписки по відповідних рахунках з обслуговування кредиту, відкритих за кредитним договором в ЗАТ "ТАС-Інвестбанк", або інші документи, які підтверджують настання випадків, з якими пов'язується момент виникнення права звернути стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється за умови додержання ст.35 Закону України "Про іпотеку".

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється за вибором Іпотекодержателя одним із наступних способів: шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку встановленому ст.37 закону України "Про іпотеку"; шляхом продажу Іпотекодержтелем від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку встановленому ст.38 Закону України "Про іпотеку" (п.4.2 Договору).

В п.4.5 Іпотечного договору встановлено, що зазначене у п.4.2 Іпотечного договору є застереженням про позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки, необхідним та достатнім для звернення Іпотекодержателем стягнення на предмет іпотеки. Визначені сторонами способи позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки не перешкоджають Іпотекодержателю: або запропонувати Іпотекодавцю укласти та посвідчити нотаріально окремий договір про позасудове врегулювання, або застосувати інші способи звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема звернутися до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису чи до суду з позовною заявою про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно п.6.1 іпотека за Іпотечним договором діє до припинення основного зобов'язання. Іпотека припиняється також на підставах, передбачених Законом України "Про іпотеку".

В п.7.2 Іпотечного договору зазначено, що зміни до нього оформляються договорами Сторін у письмовій формі, які повинні мати посилку на Іпотечний договір та посвідчуватися нотаріально відповідно до законодавства. Такі зміни є невід'ємною частиною Іпотечного договору.

Зазначений Іпотечний договір 19.04.2006 року посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстровано в реєстрі за № 1566.

Також судом встановлено, що до Іпотечного договору № 435/ІП-1 від 19.04.2006 року сторонами підписувались договори про внесення змін до нього в зв'язку із змінами, які вносились до кредитного договору від 17.01.2006 року № 435.

Так, 14.06.2006 року між ДП "Соки України" ВАТ "Вінніфрут" (Іпотекодавець) та ЗАТ "ТАС-Інвестбанк" (Іпотекодержатель) укладено договір № 1 про внесення змін до Іпотечного договору № 435/ІП-1, згідно з яким Іпотекодавець погодився поширити іпотеку на змінені умови кредиту та у зв'язку із цим сторони договору виклали п.1.1 розділу 1 "Предмет Іпотечного договору" в наступній редакції: "1.1 Іпотекодавець, як боржник передає, а Іпотекодержатель приймає у іпотеку предмет іпотеки, визначений розділом 2 Іпотечного договору, на забезпечення наступних зобов'язань позичальника, що випливають із кредитного договору № 435 від 17.01.2006 року - (додаткових договорів: № 1 від 18.04.2006 року, № 2 від 13.06.2006 року до нього), який укладено між ЗАТ "ТАС-Інвестбанк" та ВАТ "Вінніфрут" (Позичальник) та згідно з яким ЗАТ "ТАС-Інвестбанк" надає позичальнику право користуватися кредитом (кредитними траншами) у доларах США (валюта кредиту), що надаються банком в межах відновлювальної кредитної лінії з загальним лімітом заборгованості 3 930 000,00 доларів США для цілей придбання, будівництва та ремонту основних засобів, поповнення обігових коштів, під проценти на строк по "16" січня 2011 року включно тощо" (а.с.86-87, т.1).

Зазначений договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського округу ОСОБА_2 та зареєстровано в реєстрі за № 2526.

20.09.2006 року між ДП "Соки України" ВАТ "Вінніфрут" (Іпотекодавець) та ЗАТ "ТАС-Інвестбанк" (Іпотекодержатель) укладено договір № 1 про внесення змін до Іпотечного договору № 435/ІП-1, згідно з яким Іпотекодавець погодився поширити іпотеку на змінені умови кредиту та у зв'язку із цим сторони договору виклали п.1.1 розділу 1 "Предмет Іпотечного договору" в наступній редакції: "1.1 Іпотекодавець, як боржник передає, а Іпотекодержатель приймає у іпотеку предмет іпотеки, визначений розділом 2 Іпотечного договору, на забезпечення наступних зобов'язань позичальника, що випливають із кредитного договору № 435 від 17.01.2006 року - (додаткових договорів: № 1 від 18.04.2006 року, № 2 від 13.06.2006 року, № 3 від 19.09.2006 року до нього), який укладено між ЗАТ "ТАС-Інвестбанк" та ВАТ "Вінніфрут" (Позичальник) та згідно з яким ЗАТ "ТАС-Інвестбанк" надає позичальнику право користуватися кредитом (кредитними траншами) у доларах США (валюта кредиту), що надаються банком в межах відновлювальної кредитної лінії з загальним лімітом заборгованості 9 000 000,00 доларів США (сторони кредитного договору визначають в умовах цього кредитного договору, що встановлення конкретного ліміту заборгованості здійснюється після надання позичальником взаємно прийнятного для Сторін забезпечення, а також за умови, що позичальник має на дату відповідного звернення прийнятний фінансовий стан) - для цілей придбання, будівництва та ремонту основних засобів, поповнення обігових коштів, під проценти на строк по 16 січня 2011 року включно тощо (а.с.88-89, т.1).

Зазначений договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського округу ОСОБА_2 та зареєстровано в реєстрі за № 5035.

Як встановлено судом і що не заперечується сторонами інших змін, доповнень до договорів застави рухомого майна № 435/ЗМ-4 від 19.04.2006 року, № 435/ЗМ-5 від 27.04.2006 року, іпотечного договору № 435/ІП-1 від 19.04.2006 року не вносилось.

Судом встановлено, що взяті на себе за кредитним договором від 17.01.2006 року № 435 зобов'язання Кредитодавцем виконані належним чином за період з 17.01.2006 року по 11.01.2008 року Позичальнику було надано кредитні кошти на загальну суму 6 314 220,68 доларів США, з яких останнім було повернуто 2 384 220,68 доларів США (останній платіж по погашенню тіла кредиту було датовано 30.05.2008 року).

Таким чином розмір заборгованості Позичальника (ВАТ "Вінніфрут") за кредитним договором від 17.01.2006 року № 435 становить 3 930 000,00 доларів США.

В підтвердження наведених обставин та наявності у Позичальника заборгованості у розмірі вказаному вище (3 930 000,00 доларів США) позивачем надано меморіальні валютні ордери, виписки по особовому рахунку Позичальника, розрахунки заборгованості, письмову довідку від 25.01.2012 року тощо (а.с.90-198, т.1, а.с.108-151, т.2, а.с.1-39, т.3).

Слід вказати, що відповідач та третя особа не надали доказів в спростування наявності заборгованості Позичальника перед позивачем.

Окрім того суд зазначає, що факт наявності заборгованості Позичальника перед позивачем за кредитним договором від 17.01.2006 року встановлено при розгляді господарським судом Вінницької області господарської справи № 12/69-10 (рішення від 29.06.2011 року), що приймається судом до уваги при розгляді даної справи з огляду на приписи ст.35 ГПК України.

Беручи до уваги встановлені обставини суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як було вказано раніше, положення кредитного договору від 17.01.2006 року № 435 передбачали кінцевий строк повернення кредиту Позичальником до 16.01.2011 року включно.

Таким чином на час звернення з позовом до суду строк повернення кредиту та відсотків за користування кредитом є таким, що наступив, а Позичальник таким, що прострочив виконання зобовязання.

Матеріалами справи підтверджується факт наявності заборгованості Позичальника за кредитним договором.

Відповідно до ст.546 Цивільного кодексу України, передбачено можливість забезпечення виконання зобов'язання неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ст.572 Цивільного кодексу України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно ч.1 ст.575 Цивільного кодексу України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Статтею 583 Цивільного кодексу України визначено, що заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель). Заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.

Згідно ст.589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Частинами 1-2, 4-5 статті 590 ЦК України встановлено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом. У разі часткового виконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається в первісному обсязі. Якщо предметом застави є дві або більше речей (два або більше прав), стягнення може бути звернене на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (прав) на вибір заставодержателя. Якщо заставодержатель зверне стягнення на одну річ (одне право), але його вимогу не буде задоволено в повному обсязі, він зберігає право застави на інші речі (права), які є предметом застави.

Положення, аналогічні викладеним вище містяться в Законі України "Про заставу".

Згідно ст. 1 Закону України "Про заставу" в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язати одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншим кредитором.

По даній справі майновим поручителем виступає ДП "Соки України" ВАТ "Вінніфрут".

Стаття 19 Закону України "Про заставу" та п.1.1 Договорів застави передбачає, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи повернення кредиту, процентів, комісії, пені, штрафних санкцій, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги.

В ч.1, 3, 4, 6, статті 20 Закону вказано, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. При частковому виконанні боржником забезпеченого заставою зобов'язання застава зберігається в початковому обсязі. Якщо предмет одного договору застави складають дві або більше речей (два чи більше прав), стягнення може бути звернено на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (на будь-яке з прав) за вибором заставодержателя. Якщо заставодержатель зверне стягнення на одну річ (право), він зберігає право наступного стягнення на інші речі (права), що складають предмет застави. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Звернення стягнення на заставлене майно державного підприємства (підприємства, не менше п'ятдесяти відсотків акцій (часток, паїв) якого є у державній власності) здійснюється за рішенням суду.

З огляду на наявність в складі позовних вимог вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки суд звертає увагу також на наступні приписи законодавства.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

У статті 3 вказаного Закону зазначено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Статтею 5 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що предметом іпотеки може бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за умови, що нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення. Нерухоме майно передається в іпотеку разом з усіма його приналежностями, якщо інше не встановлено іпотечним договором.

Згідно ч.ч.1-3 ст.33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

У разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності іпотекодавця або визнання його банкрутом або при ліквідації юридичної особи - іпотекодавця іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання, якщо іпотекодержатель і правонаступник іпотекодавця не досягнуть згоди про інше.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Як вказувалось вище положення договорів застави та іпотеки передбачають виникнення у заставодержателя та іпотекодержателя права звернення стягнення на предмет застави та іпотеки в разі порушення зобов'язань Позичальником по кредитному договору від 17.01.2006 року № 435.

Судом встановлено, що кредитне зобов'язання за кредитним договором від 17.01.2006 року № від 17.01.2006 року № 435 не виконано, а заборгованість останнього за кредитними договорами доведена позивачем.

Окрім того, наявність заборгованості за кредитним договором є фактом, який не потребує доказування з огляду на наявність, як вказувалось вище, судового рішення в господарській справі № 12/69-10, яке набрало законної сили та в силу приписів ст.35 ГПК України, а отже можливість банку-кредитора звернути стягнення на заставлене майно не протирічить ні договорам застави та іпотеки, ні приписам цивільного законодавства та Законів України "Про заставу" та "Про іпотеку".

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Ч.1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором від 17.01.2006 року № 435 шляхом звернення стягнення на предмет застави та іпотеки обґрунтованою.

Розглянувши заяву позивача про відмову від позову від 14.12.2011 року в частині вимог про стягнення з відповідача 1 204 402, 89 дол. США заборгованості по відсоткам, 823 074, 50 дол. США пені за несвоєчасну сплату основної суми кредиту, 223 074, 67 дол. США пені за несвоєчасну сплату процентів, 165 518,52 грн. комісії за управління кредитною лінією, 57 549,15 грн. пені за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитною лінією суд дійшов висновку про її прийняття та необхідність припинення провадження в цій частині з огляду на наступне.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення у справі, крім іншого, відмовитись від позову. При цьому частина шоста названої статті вказує, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Згідно ч.3 ст.78, п.4 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Заява позивача про відмову від позову від 14.12.2011 року в частині вимог про стягнення з відповідача 1 204 402, 89 дол. США заборгованості по відсоткам, 823 074, 50 дол. США пені за несвоєчасну сплату основної суми кредиту, 223 074, 67 дол. США пені за несвоєчасну сплату процентів, 165 518,52 грн. комісії за управління кредитною лінією, 57 549,15 грн. пені за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитною лінією приймається судом, оскільки відмова позивача від позову не суперечить чинному законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. Відповідно до вимог ст. 78 ГПК України позивачу розяснені процесуальні наслідки його дій.

Приймаючи заяву про відмову від позовних вимог до відповідача суд враховує те, що вона підписана представником позивача Цигарьовим О.О. у якого наявні повноваження на відмову від позову, що вбачається із довіреності № 232 від 05.02.2011 року (а.с.97, т.3).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище процесуальним нормам та вимогам ухвал суду відповідач та треті особи не подали до суду жодного належного доказу в спростування позовних вимог позивача, в тому рахунку доказів проведення розрахунків за кредитним договором від 17.01.2006 року № 435 (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Заперечення відповідача наведені у його відзиві від 14.12.2011 року не спростовують правомірності та обґрунтованості заявленого позову, а тому оцінюються судом критично.

Зокрема твердження відповідача про те, що договорами застави та іпотечним договором забезпечено лише зобов'язання Позичальника щодо повернення кредиту у строки встановлені Графіком встановлення та зменшення ліміту заборгованості за кредитною лінією, затвердженим 19.09.2006 року додатковим договором № 3 до кредитного договору № 435 від 17.01.2006 року та посилання на припинення дії договорів застави та іпотеки в зв'язку з укладенням після 20.09.2006 року додаткових договорів до кредитного договору, якими суттєво змінився порядок погашення кредиту і виникнення в зв'язку з цим між банком і позичальником нових зобов'язань, що заставою та іпотекою не забезпечені ґрунтується на хибному тлумаченні обставин справи та норм законодавства.

Так, виходячи із змісту кредитного договору, договорів застави та іпотечного договору ДП "Соки України" ВАТ "Вінніфрут" як заставодавець та іпотекодавець погодився поширити заставу та іпотеку на змінені умови кредиту, а саме на передачу в заставу та у іпотеку майна на забезпечення наступних зобов'язань позичальника, що випливають із кредитного договору № 435 від 17.01.2006 року - (додаткових договорів: № 1 від 18.04.2006 року, № 2 від 13.06.2006 року, № 3 від 19.09.2006 року до нього), який укладено між ЗАТ "ТАС-Інвестбанк" та ВАТ "Вінніфрут" (Позичальник) та згідно з яким ЗАТ "ТАС-Інвестбанк" надає позичальнику право користуватися кредитом (кредитними траншами) у доларах США (валюта кредиту), що надаються банком в межах відновлювальної кредитної лінії з загальним лімітом заборгованості 9 000 000,00 доларів США, під проценти на строк по 16 січня 2011 року включно тощо.

Також судом встановлено, що при виконанні зобов'язань за кредитним договором загальний розмір наданого Банком кредиту не перевищив загального ліміту заборгованості встановленого сторонами в розмірі 9 000 000,00 доларів США.

Суд наголошує, що зобов'язання Позичальника щодо повернення кредиту в розмірі 9 000 000,00 доларів в строк до 16.01.2011 року, які забезпечені договорами застави та іпотеки станом на час підписання додатків до них від 20.09.2006 року залишилось незмінним до останньої зміни до кредитного договору.

Суд вказує, що внесення змін до кредитного договору № 435 від 17.07.2006 року після 20.09.2006 року стосовно зміни строків сплати кредиту, зміни розміру процентної ставки при незмінності загального розміру ліміту заборгованості та кінцевого строку повернення кредиту не може розцінюватись як заміна одного зобов'язання іншим, тобто новацією.

Так, відповідно до ст. 604 ЦК України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін; зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація); новація не допускається щодо зобов'язань про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, про сплату аліментів та в інших випадках, встановлених законом; новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.

Новація це угода сторін, про те, що первісне зобовязання припиняється, а між його учасниками виникає нове зобовязальне правовідношення. Як правило, воно відрізняється від попереднього своїм змістом. Для того, щоб новація відбулася, сторони повинні обумовити в своїй угоді припинення зобовязання, що діяло, і заміну його новим зобовязанням. Оскільки нове зобовязання скасовує старе, то новація припиняє всі додаткові зобовязання, що забезпечують виконання колишнього зобовязання, якщо сторони не обумовили, що ті продовжують свою дію. Однак якщо має місце не новація, а проста заміна якоїсь умови договору, то додаткові зобовязання свою дію зберігають.

Слід зазначити, що після підписання договору № 3 від 20.09.2006 року про внесення змін до договорів застави та іпотечного договору сторонами (ЗАТ "ТАС-Інвестбанк" та ВАТ "Вінніфрут") не вносились зміни в умови кредитного договору № 435 від 17.01.2006 року стосовно збільшення загального ліміту заборгованості та строку дії кредитної лінії.

Таким чином, укладення додаткових угод до кредитного договору № 435 від 17.01.2006 після 20.09.2006 (зміна контрагентами деяких умов договору, які не призвели до заміни самого кредитного зобовязання на інше: характер прав і обовязків учасників, а також порядок виконання зобовязання залишилися незмінними) не припиняє первісного зобов'язання сторін за кредитним договором, а саме повернення кредиту строк до 16.01.2011 року.

Також суд зазначає, що відповідно до ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобовязання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або декілька осіб.

Згідно із ст.572 ЦК України, ст.1 Закону України "Про заставу" правова природа застави полягає у тому, що права кредитора - заставодержателя задовольняються переважно перед вимогами інших кредиторів, якщо інший порядок задоволення не передбачений законом.

З огляду на приписи вищезазначених норм та відповідно до положень ст.546 Цивільного кодексу України порука та застава є окремими самостійними способами забезпечення зобовязання, а відтак застосування до договору застави положень ст.559 ЦК України, якою визначені підстави припинення поруки є безпідставним, оскільки договір застави є окремим засобом забезпечення зобовязання.

Наведена вище правова позиція викладена також в постанові Вищого господарського суду України від 23.03.2011 року ц справі № 12/69-10.

Виходячи з викладеного, беручи до уваги доведеність факту порушення ВАТ "Вінніфрут" взятих на себе зобов'язань за кредитним договором від 17.01.2006 року № 435 суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог і як наслідок часткове задоволення позову з врахуванням поданої позивачем заяви про відмову від частини позовних вимог і припинення провадження в цій частині.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Здійснення розподілу судових витрат відбувається з врахуванням положень Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.01.1993 року № 7-93 та Постанови Кабінету Міністрів України № 1258 від 21.12.2005 року "Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів", які були чинними на момент сплати позивачем зазначених вище сум.

При розподілі судових витрат судом враховано приписи, які містяться в абз.7 ст.8 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" в якому зазначено наступне - у випадках відмови позивача від заявленого позову до прийняття рішення зі справи або задоволення відповідачем позовних вимог після подання позову внесене з цієї справи державне мито не повертається.

Також судом взято до уваги п.12 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.03.2009 року № 01-08/163 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" в якому вказано, що у разі у разі припинення провадження у справі в зв'язку з відмовою позивача від позову, спір не вирішується по суті, тобто відсутній результат вирішення спору, а тому відсутні підстави для застосування ч.2 ст.49 ГПК України.

Приймаючи рішення про задоволення позову судом також враховано абз.3 пункту 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі", в якому роз'яснено, що суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК, частина третя статті 533 ЦК; Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю").

В п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.06.2010 року № 01-08/369 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" вказано, що господарський суд може прийняти рішення про стягнення з відповідача суми заборгованості саме в іноземній валюті у спорах, пов'язаних із здійсненням валютних операцій у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192, частина третя статті 533 Цивільного кодексу України, Декрет Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю"). При цьому законом прямо не передбачено обов'язку господарського суду зазначати в резолютивній частині рішення про стягнення заборгованості в іноземній валюті еквівалент такої суми в гривнях. Якщо ж у відповідних випадках позивач просить зазначити в резолютивній частині судового рішення зі спору, пов'язаного зі стягненням суми заборгованості в іноземній валюті, також і гривневий еквівалент (за офіційним курсом Національного банку України) або лише гривневий еквівалент, то суд з урахуванням конкретних обставин справи може задовольнити будь-яке з таких клопотань.

Також судом взято до уваги вказівку, яка міститься в п.4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 17.02.1994 року № 02-5/114 "Про деякі питання визначення ціни позову, підсудності справ та сплати державного мита" в якому зазначено, що у разі задоволення позовних вимог про стягнення іноземної валюти та відшкодування судових витрат в іноземній валюті видається єдиний наказ. Накази про стягнення сум в іноземній валюті і у гривнях видаються окремо.

В інформаційному листі Вищого господарського суду України від 20.11.2009 року № 01-08/620 "Про деякі питання порядку сплати державного мита з позовів підприємств-резидентів про стягнення з їх контрагентів-резидентів заборгованості в іноземній валюті" також наголошується на можливості сплати державного мита в іноземній валюті з урахуванням курсу грошової одиниці Національного банку України.

Виходячи з наведеного суд розподіляє державне мито пропорційно розміру задоволених позовних вимог та беручи до уваги припинення провадження в частині позовних вимог враховуючи курс грошової одиниці НБУ на момент прийняття рішення у справі.

При цьому слід зазначити, що загальна сума заявлених позовних вимог становить 49 604 442,52 грн. (6 180 552,06 дол.США*7,9898+223067,67 грн.), а задоволених 31 399 914,00 грн. ((3 930 000,00 дол.США*7,9898) з врахуванням офіційного курсу НБУ долара США на момент прийняття рішення у даній справі.

Таким чином сума державного мита сплачена в іноземній валюті та гривні із заявлених позовних вимог повинна була розподілятись пропорційно від розміру найбільшого сплаченого мита встановленого підпунктом а) п.2 ст.3 декрету КМ України від 21.01.1993 року № 7-93 "Про державне мито" (25500,00 грн.).

Співвідношення суми заявлених та задоволених позовних вимог у гривні на момент прийняття рішення у справі приводить до отримання наступного результату ((31399914,00*49604442,52/25500,00)=16141,66 грн. державне мито, (31399914,00*49604442,52/236)=149,39 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу).

З врахуванням офіційного курсу НБУ долара США по відношенню до гривні на момент прийняття судового рішення сума державного мита у валюті має наступне значення: 16141,66/7,9898=2020,28 доларів США, які покладаються на відповідача з врахуванням наведених вище приписів.

Крім того судом при оформленні рішення прийнято до уваги ч.6 ст.38, ч.1 ст.39 Закону України "Про іпотеку" згідно яких ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Із змісту прохальної частини позовної заяви вбачається, що позивач, крім іншого, просить встановити спосіб реалізації предмета іпотеки за Іпотечним договором № 435/ІП-1 від 19.04.2006 року шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною продажу 1 303 442,00 грн..

Суд приходить до висновку про відповідність зазначеної вимоги припису Закону України "Про іпотеку" наведеному вище.

При цьому суд враховує, що в матеріалах справи міститься: витяг про оцінку майна проведений суб'єктом оціночної діяльності ПП "Актив плюс" будівель, споруд та передавальних пристроїв належних ДП "Соки України" ВАТ "Вінніфрут", що розташовані за адресою: Житомирська область, м.Бердичів, вул.Газопровідна, 24 станом на 25.02.2011 року згідно якого ринкова вартість вказаного майна становить 1 303 442,00 грн.; сертифікат суб'єкта оціночної діяльності від 24.12.2010 року № 11244/10; свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів від 28.01.2005 року № 2190; посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача від 09.02.2011 року МФ № 3823-ПК; кваліфікаційне свідоцтво оцінювача від 01.11.2003 року МФ № 661; посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача ЦМК № 1152-ПК від 11.02.2011 року; кваліфікаційне свідоцтво оцінювача від 01.11.2003 року ЦМК № 41 тощо (а.с.209-217, т.1).

25.01.2012 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, п.4 ч.1 ст.80, ст.ст.82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Соки України" відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут", вул.Фрунзе, 45, м.Калинівка Вінницька область, 22400 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 30807853) на користь Публічного акціонерного товариства "Сведбанк", вул.Новокостянтинівська, 18 А, м.Київ, Оболонський район, 04080 - (інформація про реквізити ідентифікаційний код - 19356840) заборгованість за кредитним договором № 435 від 17.04.2006 року в сумі 3 930 000 (три мільйони дев'ятсот тридцять тисяч) дол. США:

- шляхом звернення стягнення на майно, що передано Дочірнім підприємством "Соки України" відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут", вул.Фрунзе, 45, м.Калинівка Вінницька область, 22400 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 30807853) в заставу Публічному акціонерному товариству "Сведбанк", вул.Новокостянтинівська, 18 А, м.Київ, Оболонський район, 04080 - (інформація про реквізити ідентифікаційний код - 19356840) відповідно до умов договору застави № 435/ЗМ-4 від 19.04.2006 року, посвідченого 19.04.2006 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстрованого в реєстрі за № 1568, а саме: технологічне обладнання у кількості 79 одиниць згідно переліку зазначеного в Додатку № 1 "Перелік майна, що передається у заставу ЗАТ "ТАС-Інвестбанк"" до договору застави - складське обладнання: візок гідравлічний АС-П (інв. № 156), візок гідравлічний АС-П (інв. № 165), електропогрузчик (інв. № 140), зарядний пристрій (інв. № 169), стелаж для тари (інв. № 161); технологічне обладнання (обладнання котельні), (автоматизований вузол обліку газу): автоматизований вузол обліку газу (інв. № 62), комплект управління автоматикою котельні (інв. № 74); вузол промислових котлів: комплект трубопроводів та запірної арматури (інв. № 67), котел паровий Е 1/9 ГЗ (інв. № 68), котел паровий Е 1/9 ГЗ (інв. № 69), котел Рівнетерм-48 (інв. № 75), насос (інв. № 70), насос (інв. № 71), насос (інв. № 72); хімводоочистка: ємкість накопичувальна (інв. № 170), пом'ягчувач (інв. № 171), вакуумна деараторна установка (інв. № 6), система трубопроводів та насосів (інв. № 31); обладнання лабораторії та систем контролю: автоклав (інв. № 76), вага аналітична (інв. № 77), вага ВЛТ-200 (інв. № 78), дистилятор ЄД-10 (інв. № 80), меблі для лабораторії (інв. № 81), прилад "ПАЖ-3" (інв. № 125), рефрактометр автомат. з 2-х позиц. регул. пристр.(інв. № 34), термостат ТС-80 М2 (інв. № 90), термостат ТС-80 М2 (інв. № 91), термостат ТС-80 М2 (інв. № 92), центрофуга настольна ОПН8 (інв. № 94), шафа нагрів. сушил ШНС 40 (інв. № 95); обладнання по обслуговуванню виробничого комплексу (енергетичне господарство): ЛЕП-10 кВ (інв. № 96), трансформаторна підстанція з вузлом обліку (інв. № 97), система електрокабелів та розподільних щитів для підключення (інв. № б/н); система вентиляції: вентиляційна система (інв. № 142); вузол обслуговування технологічних процесів: компресор (інв. № 143), компресор (інв. № 144), система трубопроводів подачі повітря (інв. № б/н), котел (комплект) (інв. № 145), котел Рівнетерм-96 (інв. № 98), система опалення (інв. № 98); технологічний комплекс розливу соків та нектарів (відділення автоматичної мийки обладнання): комплект автоматичної мийки обладнання (інв. № 157); відділення пастеризації: рециркулятор обеззаражувач (інв. № 14); відділення підготовки води: агрегат електро-насосний СВН 50/20 (інв. № 39), агрегат електро-насосний СВН 50/20 (інв. № 40), агрегат електро-насосний СВН 50/20 (інв. № 41), ємкість (інв. № 1), ємкість (інв. № 2), ємкість (інв. № 45), ємкість пластмасова (інв. № 103), ємкість пластмасова (інв. № 104), механічний фільтр (інв. № 7), площадка маршева відділу підготовки води (інв. № 48), резервуар (інв. № 13), система трубопроводів та запірної арматури від.підгот.води (інв. № 46), фільтр (інв. № 47), фільтр піщаний (обеззалізювач) (інв. № 11), фільтр умягчувач (інв. № 163), фільтр умягчувач (інв. № 164); відділення розливу та упаковки тетрапак: автоматична машина ТБА-3 фільтр (інв. № 106), комплект запчастин базовий (інв. № 107), конвеєр транспортування упаковки (інв. № 109), конвеєр транспортування пакетів 53/УА-ТСА-ТКП (інв. № 108), машина пакувальна (інв. № 110), силовий щит та кабелі (інв. № 111), система трубопроводів та запірної арматури (інв. № 112), стіл пакувальний (інв. № 113), стіл поворотний (інв. № 114), термотунель (інв. № 146), утримувач малих рулонів (інв. № 115); вузол приготування цукрового розчину: ємкість нерж. (інв. № 61), фільтр очистки сиропу (інв. № 117); купажне відділення: ємкість купажна з агрегатом для змішування (інв. № 118), ємкість купажна з агрегатом для змішування (інв. № 119), ємкість купажна з агрегатом для змішування (інв. № 120), насос (інв. № 29), насос (інв. № 30), насос для перекачки концентратів (інв. № 44); обладнання вузла обліку сировини: вага автомобільна (інв. № 166), автоматизований вузол обліку (інв. № б/н), що знаходиться за адресою - Житомирська область, м.Бердичів, вул.Газопровідна, 24;

- шляхом звернення стягнення на майно, що передано Дочірнім підприємством "Соки України" відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут", вул.Фрунзе, 45, м.Калинівка Вінницька область, 22400 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 30807853) в заставу Публічному акціонерному товариству "Сведбанк", вул.Новокостянтинівська, 18 А, м.Київ, Оболонський район, 04080 - (інформація про реквізити ідентифікаційний код - 19356840) відповідно до умов договору застави № 435/ЗМ-5 від 27.04.2006 року, посвідченого 27.04.2006 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстрованого в реєстрі за № 1668, а саме: технологічне обладнання (технологічний комплекс розливу соків та нектарів) у кількості 5 одиниць - пастеризаційний модуль ТА Drink SAD 8.500, інв. № 101, гомогенізатор Tetra Alrox 25, інв. № 100, пастеризаційний модуль ТА Drink WA, інв.№ 102, модуль мийки Tetra ALCIP 10, інв. № 99, обладнання для розчинення цукру і пастеризації томатного соку, інв.№ 116, що знаходиться за адресою - Житомирська область, м.Бердичів, вул.Газопровідна, 24;

- за рахунок реалізації майна, що передано Дочірнім підприємством "Соки України" відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут", вул.Фрунзе, 45, м.Калинівка Вінницька область, 22400 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 30807853) в іпотеку Публічному акціонерному товариству "Сведбанк", вул.Новокостянтинівська, 18 А, м.Київ, Оболонський район, 04080 - (інформація про реквізити ідентифікаційний код - 19356840) відповідно до умов іпотечного договору № 435/ІП-1 від 19.04.2006 року, посвідченого 19.04.2006 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстрованого в реєстрі за № 1566, а саме: будівлі та споруди, що розташовані за адресою: Україна, Житомирська область, м.Бердичів, вул.Газопровідна, будинок 24, яке складається з приміщень: літ А-1 (адміністративна будівля загальною площею, 101,7 кв.м.); літ Б, В, Г (склад № 1, склад № 2, виробничий корпус загальною площею 1821,1 кв.м.); літ Д-1 (котельня загальною площею 421,6 кв.м.), що належать Дочірнього підприємства "Соки України" відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" на підставі договорів купівлі-продажу від 21.06.2005 року посвідчених приватним нотаріусом Бердичівського міського нотаріального округу ОСОБА_3 і зареєстрованих у реєстрі за № 762, № 760, реєстрація права власності якого за іпотекодавцем проведена Державним комунальним підприємством "Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації" на підставі рішення про реєстрацію права власності від 25.06.2005 року, що підтверджується витягами № 7663781, № 7662705, № 7662638 від 02.07.2005 року, встановивши спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною продажу 1 303 442,00 грн..

3. Стягнути з Дочірнього підприємства "Соки України" відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут", вул.Фрунзе, 45, м.Калинівка Вінницька область, 22400 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 30807853) на користь Публічного акціонерного товариства "Сведбанк", вул.Новокостянтинівська, 18 А, м.Київ, Оболонський район, 04080 - (інформація про реквізити ідентифікаційний код - 19356840) - 2 020 доларів 28 центів США - відшкодування витрат повязаних зі сплатою державного мита.

4. Стягнути з Дочірнього підприємства "Соки України" відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут", вул.Фрунзе, 45, м.Калинівка Вінницька область, 22400 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 30807853) на користь Публічного акціонерного товариства "Сведбанк", вул.Новокостянтинівська, 18 А, м.Київ, Оболонський район, 04080 - (інформація про реквізити ідентифікаційний код - 19356840) - 149 грн. 39 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Прийняти відмову позивача від позовних вимог в частині стягнення 1 204 402, 89 дол. США заборгованості по відсоткам, 823 074, 50 дол. США пені за несвоєчасну сплату основної суми кредиту, 223 074, 67 дол. США пені за несвоєчасну сплату процентів, 165 518,52 грн. комісії за управління кредитною лінією, 57 549,15 грн. пені за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитною лінією, провадження у справі в цій частині припинити на підставі п.4 ч.1 ст.80 ГПК України.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

7. Копію рішення надіслати відповідачу та третій особі рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Суддя Банасько О.О.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 30 січня 2012 р.

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи.

2 - ДП "Соки України" ВАТ "Вінніфрут" - вул. Фрунзе, 45, м. Калинівка, Вінницька область, 22401.

3 - третя особа - ВАТ "Вінніфрут" - вул. Фрунзе, 45, м. Калинівка, Вінницька область, 22401.