Вирок № 21270807, 06.02.2012, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 1-83/12

ряд. стат. звіту 43

код суду 0707

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

6 лютого 2012 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Носова В.В.,

при секретарі Іванчо Л.М.,

за участю державного обвинувача прокурора Гнідого О.Ю., захисника підсудного - адвоката ОСОБА_1, потерпілого ОСОБА_2, представника потерпілого ОСОБА_3, законного представника підсудного ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу відносно

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Кольчино, Мукачівського району, мешканця АДРЕСА_1 середньою освітою, українця, громадянина України, непрацюючого, неодруженого, раніше не судимого

за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ст. 289 ч.2 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5 16 травня 2011 року біля 03 год. 00 хв. перебуваючи в стані алкогольного спяніння, з метою незаконного заволодіння транспортним засобом, діючи умисно, під час поїздки в якості пасажира на замовленому таксі під керуванням ОСОБА_2, на автодорозі між населеними пунктами с. Верховиця та смт. Чинадієво, Мукачівського району, після зупинки транспортного засобу застосував фізичне насильство до ОСОБА_2, яке виразилося в нанесенні йому ударів кулаками рук в область тулуба, внаслідок чого спричинив останньому тілесні ушкодження у виді синців на зовнішній поверхні правого плеча у верхній третині, у підлопатковій області з права, які згідно висновку судово-медичної експертизи за № 393/11 від 08.06.2011 року відносяться до групи легких тілесних ушкоджень, а також психологічний тиск, що виразилося в погрозі подальшого застосування насильства, що змусило потерпілого ОСОБА_2 залишити автомобіль та втекти. В подальшому ОСОБА_5 сів за кермо автомобіля потерпілого та виїхав в напрямку смт. Чинадієво, Мукачівського району, де, проїжджаючи біля буд. №6 по вул. Шевченка не впорався з керуванням, зїхав в кювет, внаслідок чого автомобіль був пошкоджений.

Допитаний в судовому засіданні підсудній ОСОБА_5 винним себе у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю, щиро розкаявся та дав аналогічні показання, як викладено вище, підтвердивши, що ввечері 15.05.2011 року, вони, разом з ОСОБА_6, вживали алкогольні напої та останній зателефонував своїй знайомій ОСОБА_7, з якою домовився про зустріч в смт. Чинадієво. Біля 02.30 год. 16.05.2011 року на вул. Верді в м. Мукачево вони сіли в таксі та поїхали в смт. Чинадієво. Під час поїздки вини не додзвонилися до ОСОБА_7, а тому вирішили повернутися назад. В подальшому між с. Верховиця та смт. Чинадієво, Мукачівського району, після того, як ОСОБА_6 попросив зупинитися, між ним та ОСОБА_2 виник конфлікт в звязку з тим, що ОСОБА_2 взявши його мобільний телефон як гарантію того, що вони з ним розрахуються за проїзд став наполягати на розрахунку грошима. В результаті чого ОСОБА_5 наніс декілька ударів потерпілому кулаком в область обличчя та тулуба. В подальшому погрожуючи застосуванням насильства він не підпускав до машини ОСОБА_2 та вирішив поїхати на його автомобілі додому, а тому сів за кермо та завів двигун ключами, які знаходилися в замку запалювання та почав їхати. Через декілька метрів на заднє сидіння підсів ОСОБА_6, який пізніше пересів на переднє пасажирське сидіння.

Після чого ОСОБА_5 не впоравшись з керуванням даного автомобіля, зїхав у кювет, та намагався втекти з місця пригоди, але був затриманий потерпілим ОСОБА_2

Цивільний позов визнав частково, а саме щодо відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000 гривень, в решті позову просив відмовити.

Крім визнання підсудним своєї вини в інкримінованому йому злочині, його вина стверджується показами потерпілого, свідків та матеріалами кримінальної справи.

Допитаний в судовому засіданні у якості потерпілого ОСОБА_2 показав, що 16.05.2011 року о 02 год. 30 хв. до нього в таксі попросилися два пасажири, яких треба було відвезти в смт. Чинадієво. Під час поїздки, між селами Вільховиця та Чинадієво, між ним, та ОСОБА_5 виник конфлікт, в результаті якого останній наніс йому декілька ударів по різних частинах тіла, а в подальшому, не підпускав до його автомобіля погрожуючи застосуванням насильства щодо нього. Після чого ОСОБА_5 сів в автомобіль на місце водія, завів двигун та повільно поїхав в напрямку смт. Чинадієво, а ОСОБА_2 побіг у напрямку його руху та побачив, що при вїзді в смт. Чинадієво по вул. Шевченка його автомобіль знаходиться в кюветі. Він зателефонував своєму знайомому ОСОБА_8, який приїхав на місце пригоди та вони разом підїхали до його автомобіля, від якого ОСОБА_5 та ОСОБА_6 почали тікати в різні напрямки. ОСОБА_5 він затримав, а ОСОБА_6 втік.

Цивільний позов заявлений ним просив задовольнити в повному обсязі.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні показав, що 16.05.2011 року близько 03 год. 00 хв. йому зателефонував на мобільний телефон ОСОБА_2 та повідомив, що його побили, а потім незаконно заволоділи автомобілем та попросив йому допомогти. В подальшому ОСОБА_8 на власному автомобілі поїхав до Чинадієвського переїзду, де ОСОБА_2 сів до нього в машину і вони поїхали в сторону вул. Шевченка, що в с. Чинадієво. Побачивши автомобіль ОСОБА_2, який знаходився в кюветі, ОСОБА_8 зупинив свій автомобіль та вийшов, в цей час з машини ОСОБА_2 вискочив ОСОБА_6 за яким ОСОБА_8 побіг, але наздогнати не зміг. Коли він повернувся до свого автомобіля, то побачив, що ОСОБА_2 затримав ОСОБА_5

Допитана в якості свідка ОСОБА_7 в судовому засіданні показала, що 15.05.2011 року близько 19 год.00 хв. їй зателефонував ОСОБА_6 та запропонував зустрітися, на що вона погодилася та повідомила, що знаходиться в смт. Чинадієво, але в подальшому не дочекавшись останнього пішла додому та вимкнула телефон.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні показала, що 16.05.2011 року їй зателефонував її брат - ОСОБА_5 та повідомив, що знаходиться в міліції, після чого вона відразу поїхала до міліції.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_6 в судовому засіданні показав, що 15.05.2011 року ввечері вони разом з ОСОБА_5 вживали алкогольні напої та він по телефону домовився з ОСОБА_7 про зустріч в смт. Чинадієво. 16 травня 2011 року, біля 02.год. 30 хв., на вул. Верді в м. Мукачево, вони сіли в таксі та поїхали в смт. Чинадієво. Під час поїздки вони не додзвонилися до ОСОБА_7, а тому вирішили повернутися назад. На зворотньому шляху, між селами Вільховиця та Чинадієво ОСОБА_6 попросив водія зупинитися, так як йому стало погано та вийшов із автомобіля. Коли він повернувся в салон то побачив як ОСОБА_5 наносить потерпілому один удар рукою зжатою в кулак в область обличчя. Після чого вони вийшли з машини. В подальшому ОСОБА_5 не підпускав потерпілого до машини, сів в автомобіль на місце водія, завів двигун та рушив з місця, а він, вже під час руху, сів позаду, а потім пересів на переднє сидіння. В подальшому ОСОБА_5 не впорався з керуванням та вони зїхали в кювет. Після цього останній намагався завести двигун, але не зміг. Через деякий час до них підїхав автомобіль та вони вийшли з машини і почали тікати.

Вина підсудного ОСОБА_5 стверджується також матеріалами справи, а саме:

-явкою з повинною, написаною ОСОБА_5 та протоколом отримання явки з повинною( а.с.9-10);

-протоколом огляду місця події (11-15);

-протоколами огляду транспортного засобу, та додаткового огляду транспортного засобу (а.с. 16-18);

-актом судово медичного обстеження №349/11(а.с. 39-41);

-протоколом огляду предметів та постановою про визнання речовими доказами (а.с.46-48);

-протоколом відтворення обстановки та обставин події від 04 серпня 2010 року (а.с.78-82)

-висновком експерта № 393/11 від 25.05.2011 року щодо ступеня тяжкості нанесених ОСОБА_2 тілесних ушкоджень (а.с.98-101);

-висновком експерта № 1184 від 01.06.2011 року щодо вартості відновлювального ремонту (а.с.106-116);

-та характеризуючими особу підсудного документами (а.с. 152, 153, 154,155,157,159,161-163).

Оцінивши всі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про доведеність вини підсудного ОСОБА_5 у незаконному заволодінні транспортним засобом, поєднане з насильством, що не є небезпечним для життя чи здоровя потерпілого та з погрозою застосування такого насильства, вважає, що органом досудового слідства вірно кваліфіковані його дії за ст. 289 ч.2 КК України.

Призначаючи підсудному міру покарання суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, дані, характеризуючі його особу.

Обставиною, яка обтяжує покарання підсудному суд визнає вчинення злочину в стані алкогольного спяніння.

Щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, те що по місцю проживання він характеризується позитивно, до кримінальної відповідальності притягується вперше, вчинення злочину неповнолітнім, суд визнає за обставини, що помякшують покарання винного.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що одна лише тяжкість скоєного вперше злочину, за відсутності шкідливих наслідків, з урахуванням позитивних даних щодо особи винного, не може свідчити про неможливість його виправлення без ізоляції від суспільства та необхідність обрання йому покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції статті зі звільненням від відбуття покарання з випробовуванням на підставі ст.ст.75, 104 КК України та з покладанням на нього обовязків згідно ст.76 КК України.

Суд не застосовує до ОСОБА_5 додаткове покарання у вигляді конфіскації майна у зв'язку з звільненням останнього від відбуття основного покарання з випробуванням.

Вирішуючи питання щодо заявленого цивільного позову потерпілим ОСОБА_2 суд виходить з того, що відповідно до ст. 28 КПК України особа, яка зазнала матеріальної шкоди від злочину, вправі при провадженні в кримінальній справі пред'явити до обвинуваченого або до осіб, що несуть матеріальну відповідальність за дії обвинуваченого, цивільний позов, який розглядається судом разом з кримінальною справою.

Згідно з п.5 постанови Пленуму Верховного суду України N 3 від 31.03.1989 року «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» не підлягають розгляду в кримінальній справі позови за вимогами про відшкодування матеріальної шкоди, що не випливають з пред'явленого обвинувачення.

Враховуючи вищевикладене та в звязку з тим, що в довіреності, виданої ОСОБА_2 не зазначено, що автомобіль наданий йому для ведення підприємницької діяльності, доказів того, що ОСОБА_2 займається підприємницькою діяльністю суду не надано, а тому не підлягають відшкодуванню збитки, в звязку з неможливістю займатись підприємницькою діяльністю в розмірі 3000 гривень та вартість послуг перевезення в розмірі 98 гривень.

Крім цього суд приходить до висновку щодо відмови в задоволенні цивільного позову в частині відшкодування матеріальної шкоди ОСОБА_2 у сумі 9404 гривень, вартості послуг оцінювача в розмірі 450 гривень та вартості візуальної оцінки підвіски в розмірі 36 гривень, так як ОСОБА_2 не є власником пошкодженого автотранспортного засобу, відповідно до довіреності (а.с.45 ) та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 43), а тому не є по справі належним позивачем.

Що стосується цивільного позову в частині стягнення моральної шкоди то суд приймає рішення щодо його часткового задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд приймає до уваги, що моральна шкода потерпілому ОСОБА_2 спричинена неправомірними діями підсудного, моральні страждання пов'язані з перенесенням потерпілим фізичного та душевного болю у зв'язку із спричиненням тілесних ушкоджень та порушенням нормального життєвого ритму, в звязку з чим приходить до висновку про задоволення позову в цій частині в розмірі 5000 гривень.

Речові докази по справі: автомобіль НОМЕР_1, який знаходиться на зберіганні у ОСОБА_2 повернути ОСОБА_2, мобільний телефон марки »чоколет, який знаходиться на зберіганні у ОСОБА_9 повернути ОСОБА_4

Судові витрати по справі, а саме вартість проведених автотоварознавчої та дактилоскопічної експертиз необхідно стягнути з підсудного.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.289 ч.2 КК України, призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (пять ) років.

На підставі ст.ст. 75, 104 КК України ОСОБА_5 звільнити від відбування покарання з випробуванням строком на 1,5 (півтора) роки.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_5 наступні обов'язки:

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цивільний позов ОСОБА_2 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 5000,00 (пять тисяч гривень 00 копійок) гривень завданої моральної шкоди. У решті позовних вимог відмовити.

Речові докази по справі: автомобіль НОМЕР_1, який знаходиться на зберіганні у ОСОБА_2 повернути ОСОБА_2, мобільний телефон марки «LG»чоколет , який знаходиться на зберіганні у ОСОБА_9 повернути ОСОБА_9

Стягнути з ОСОБА_5 на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в Закарпатській області на р/р 31256272210434, Банк УДК в Закарпатській області, код ЄДРПОУ 25575144, МФО 812016, КЕКД 25010100, вартість проведеної автотоворазнавчої експертизи №1184 від 01.06.2011 року у розмірі 128,88 (сто двадцять вісім гривень 88 копійки) гривень та вартість проведеної дактилоскопічної експертизи №54 від 13.07.2011 року у розмірі 450,24 (чотириста пятдесят гривень 24 копійки) гривень.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_5 до вступу вироку в законну силу залишити попередній підписку про невиїзд.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Закарпатської області через Мукачівський міськрайонний суд протягом пятнадцяти днів з моменту його проголошення.

Суддя Мукачівського

міськрайонного суду В.В. Носов