Ухвала суду № 21245061, 06.02.2012, Апеляційний суд Рівненської області

Апеляційний суд Рівненської області

____________

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2012 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати по розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення апеляційного суду Рівненської області у складі:

головуючого-судді - Полюховича О.І. суддів Іващука В.Я., Баглика С.П.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляцію прокурора Воробей С., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на постанову Рівненського міського суду від 27 січня 2012 року.Цією постановою відмовлено у задоволенні подання старшого слідчого прокуратури м. Рівне про обрання запобіжного заходу у виді взяття під варту відносно ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженець с. Зарічне Радивилівського району Рівненської області, приватний підприємець, раніше не судимого, одруженого, проживаючого в АДРЕСА_1.

Органом досудового слідства ОСОБА_1 інкримінується вчинення злочинів, передбачених ч.2 ст.28 ч.2 ст.205, ч.2 ст.209 КК України.

В поданій на постанову суду апеляції прокурор просить постанову суду скасувати, а матеріали справи направити на новий судовий розгляд. В обґрунтування апеляції прокурор Воробей С. зазначила, що судом першої інстанції належним чином не враховано те, що ОСОБА_1 вчинив злочин за попередньою змовою з ОСОБА_2 і, перебуваючи на волі, може мати можливість вступити в подальшу злочинну змову в частині надання неправдивих свідчень, з метою перешкодити встановленню істини по справі. Прокурор також наголосила, що по справі не проведено всіх слідчих дій.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення захисника ОСОБА_3 та обвинуваченого ОСОБА_1, які просять залишити постанову місцевого суду без зміни, а апеляцію прокурора без задоволення, перевіривши зібрані матеріали справи та доводи викладені в апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає до задоволення з таких підстав.

Частиною 2 ст.29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

За розясненнями постанови Пленуму Верховного Суду № 4 від 25 квітня 2003 року „Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства" (з змінами і доповненнями, внесеними постановами Пленуму Верховного Суду України від 11червня 2004 року № 10, від 24 жовтня 2008 року № 15) суди при вирішенні питань, повязаних із обранням запобіжного заходу у вигляді взяття під варту мають додержувати вимог ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим. 04.ХІ.50), і ст. 14 КПК, відповідно до яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою.

______________________

Справа № 10/1790/29/2012 р. Головуюча у 1 інстанції Гордійчук І.О.

Категорія - обрання запобіжного заходу Суддя-доповідач Полюхович О.І.

В даній постанові ПВСУ вказано, що:

- (п.3) взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у звязку з чим він обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 149 КПК, можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинувачуваним процесуальних обов'язків, що випливають із ч.2 ст. 148 КПК, і його належної поведінки.

- (п.13) обов'язковою умовою взяття під варту (виходячи з його правової природи) має бути обґрунтована впевненість в тому, що більш мякі запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.

У відповідності зі ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини " суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

В рішенні від 1 червня 2006 року в справі “Мамедова проти Росії”(Mamedova v Russia) №7064/05 Європейський суд вказав, що національні суди не приділяли уваги обговоренню доводів заявниці про те, що в неї немає злочинного минулого, є постійне місце проживання й роботи в м. Владімірі , установлений спосіб життя, двоє малолітніх дітей, і що її батько серйозно хворий. Вони не врахували і тієї обставини, що заявниця мала змогу зникнути після обшуку в її квартирі, але залишилася в розпорядженні слідства. Суд в своєму рішенні констатував , що в справі наявність небезпеки того, що Мамедова переховуватиметься від правосуддя, не встановлена.

Таку ж позицію Європейський суд послідовно займав і по багатьох інших справах.

Із матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 має постійне місце проживання, характеризується позитивно, одружений, має на утриманні матір похилого віку та є учасником бойових дій в Республіці Афганістан, нагороджений медалями «За відвагу», «За бойові заслуги».

Ні прокурор в судовому засіданні, ні слідчий у своєму подані не надали ніяких законних доводів для переконання суду в тому, що ОСОБА_1 ухиляється від слідства та може ухилитися від суду.

Крім того, ОСОБА_1 зявився до апеляційного суду на розгляд справи за апеляцією прокурора на постанову місцевого суду, а прокурор на апеляційний перегляд справи не зявився.

При таких обставинах колегія суддів вважає, що висновки суду про відмову в обранні відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обґрунтованими.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.365,366, 382 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Постанову Рівненського міського суду від 27 січня 2012 року про відмову у задоволенні подання старшого слідчого прокуратури м. Рівне про обрання запобіжного заходу у виді взяття під варту відносно ОСОБА_1 - залишити без зміни, а апеляцію прокурора - без задоволення.

Судді:

Полюхович О.І. (підпис) Іващук В.Я.(підпис) Баглик С.П.(підпис)

Згідно з оригіналом.

Суддя: О.І.Полюхович