Рішення № 21244000, 30.12.2011, Котелевський районний суд Полтавської області

Справа № 1613/2-186/11

Провадження № 2/1031/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2011 року Котелевський районний суд Полтавської області в складі: головуючого судді - Загнійко А.В., при секретарі Момот Г.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення фактичних витрат, повязаних з навчанням, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління МВС України в Полтавській області

ВСТАНОВИВ:

Харківський національний університет внутрішніх справ (далі - ХНУВС) звернувся до суду з позовом, поданим його представником ОСОБА_2, яка діє на підставі довіреності (а.с.11) до ОСОБА_1 (по батькові відповідача уточнено під час судового розгляду) про стягнення фактичних витрат, повязаних з навчанням в сумі 25837,53 грн., обгрунтовуючи позовні вимоги тим, що відповідач 30.08.2006 року був зарахований до складу курсантів ХНУВС. 01.09.2007 року з відповідачем було укладено Договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України, відповідно до умов якого передбачено відшкодування відповідачем фактичних витрат, повязаних з його утриманням під час навчання у разі звільнення з органів внутрішніх справ по закінченню навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі. Відповідач був відрахований зі складу студентів ХНУВС 19.06.2010 року та направлений для подальшого проходження служби. Відповідно до наказу ГУ МВС України в Полтавській області від 29.07.2010 року відповідач звільнений з органів внутрішніх справ України. У добровільному порядку фактичні витрати, повязані з навчанням, відповідач не відшкодував.

Представник позивача у судове засідання не зявився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.127, 129). Представник позивача ОСОБА_2, яка діє на підставі довіреності, 27.12.2011 року надіслала до суду письмове клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а.с.133-135).

Відповідач ОСОБА_1 та його представник - адвокат ОСОБА_3, повноваження якого підтверджуються ордером та угодою від 19.09.2011 року (а.с.71, 72), у судове засідання не зявилися, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с.125, 128, 131). 08.12.2011 року та 28.12.2011 року подали до суду письмові клопотання про розгляд справи без їх участі (а.с.121, 122, 139).

Під час судового розгляду відповідач та його представник позовних вимог не визнавали в повному обсязі. На обгрунтування заперечень проти позову посилались на положення ст.56 Закону України "Про вищу освіту", норми якої не передбачають вимоги обовязкового трирічного відпрацювання та відшкодування витрат на навчання; положення ст.43 Конституції України, ч.1 ст.2 КЗпП України та ч.2 ст.4 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" та ін., в частині його можливості заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується без примусу. Крім того, відповідач ОСОБА_1 повідомив, що не проживав у гуртожитку ХНУВС протягом двох останніх навчальних років, а тому вимоги позивача є необгрунтованими. Однак, відповідач визнавав, що під час навчання в ХНУВС у 2006-2010 роках отримував речове та грошове забезпечення, та у 2006-2008 навчальних роках отримував інше забезпчення відповідно до розрахунку фактичних витрат, наданих позивачем.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Головне управління МВС України в Полтавській області, у судове засідання не зявився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.126, 130). 27.12.2011 року представник третьої особи - ОСОБА_4, який діє на підставі довіреності, подав до суду письмове клопотання про розгляд справи за відсутності представника ГУ МВС України в Полтавській області (а.с.136-138).

Відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, заслухавши пояснення сторін та представника позивача, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до переконання, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до наказу Харківського національного університету внутрішніх справ №274 о/с від 30.08.2006 року відповідача прийнято на службу в органи внутрішніх справ і зараховано до складу курсантів ХНУВС (а.с.8).

01.09.2007 року між ХНУВС, ГУ УМВС України в Полтавській області та відповідачем укладено договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України (а.с.5-6).

На підставі наказу ХНУВС № 294 о/с від 19.06.2010 року лейтенанта міліції ОСОБА_1 відраховано зі складу курсантів університету та відкомандировано для подальшого проходження служби до ГУ МВС України в Полтавській області (а.с.7).

Відповідно до наказу ГУ МВС України в Полтаській області №202 о/с від 29.07.2010 року (а.с.9), лейтенанта міліції ОСОБА_1, оперуповноваженого відділення кримінальної міліції у справах дітей Ленінського районного відділу Полтавського міського управління, звільнено цього ж дня з органів внутрішніх справ за пунктом 64 «є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (у запас за порушення дисципліни).

Згідно з пунктом 2.1.3 договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України, укладеного між ХНУВС, ГУ МВС України в Полтавській області та відповідачем 01.09.2007 року, в обовязки ХНУВС входить забезпечення відповідача харчуванням, речовим майном та грошовим утриманням за нормами, затвердженими нормативно-правовими актами МВС України, а також забезпечення можливості користування відповідачем бібліотеками, читальними залами, навчальною та методичною літературою, компютерною технікою, обєктами спортивно-оздоровчого, соціально-побутового та культурного призначення (а.с.5-6).

Відповідно до п. 2.3.6 зазначеного вище договору, відповідач зобовязувався у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченню навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі відшкодувати фактичні витрати, повязані з його утриманням під час навчання в університеті.

Відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, повязаних з грошовим, продовольчим та речовим забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку, за направленням до місця служби після закінчення навчального закладу; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв, що передбачено п.4.1 даного договору.

Підставою для відшкодування фактичних витрат на підготовку, відповідно до п.3.2 вказаного договру, є відмова від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання (а.с.5-6).

Під час судового розгляду відповідачем не заперечувалось, що він отримував під час навчання речове та грошове забезпечення, користувався комунальними послугами й забезпечувався харчуванням під час 2006-2007, 2007-2008 навчальних років. Під час 2008-2009, 2009-2010 навчальних років отримував речове та грошове забезпечення.

Відповідно до ч.1 ст.61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

На підставі ст.10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Допитаний під час судового розгляду свідок ОСОБА_5 пояснив, що навчався в ХНУВС в один період разом з відповідачем по справі. Крім того, пояснив, що йому відомо про те, що у 2008-2010 роках курсантів ХНУВС зобовязували писати рапорти на проживання та харчування за межами ВУЗу, однак він (свідок) у вказаний період проживав на території ХНУВС. Відповідач не проживав протягом 2009-2010 року на території ХНУВС. Пояснення свідка в цій частині спростовуються довідкою ХНУВС про відшкодування витрат на речове забезпечення відповідача, відповідно до якої ОСОБА_1 мешкав за межами університету протягом 2008-2009 року (а.с.56).

Свідок ОСОБА_6, допитаний під час судового розгляду пояснив, що є родичем відповідача, який після того як поступив на навчання до ХНУВС проживав у його квартирі в м.Харкові, а пізніше пішов переїхав до гуртожитку ХНУВС аж до закінчення навчання у ньому, однак більш конкретного часу проживання відповідача у його квартирі свідок не памятає.

За змістом ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 611 ЦК України вказує на те, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідач та його представник на підставу свого заперечення проти позову, не надали жодного доказу про те, що відповідач у період часу з 2008 по 2010 рік не знаходився на матеріальному забезпеченні ХНУВС, зокрема додаткової угоди про зняття з продовольчого забезпечення та харчування тощо.

Докази, витребувані судом за клопотанням відповідача, а саме щодо наявності рапортів ОСОБА_1 про відмову від харчування в їдальні за період 2008-2009 роки та 2009-2010 роки та про відмову від проживання в гуртожитку за цей же період 2008-2009 роки та 2009-2010 роки, не були надані позивачем у звязку з їх відсутністю, оскільки відповідачем рапорти про відмову не подавались, додаткова угода про зняття з продовольчого забезпечення та харчування не укладалась), що підтверджується письмовими поясненнями представника позивача від 02.09.2011 року (а.с.53-55). Окрім цьго, представник позивача повідомила, і це не заперечується відповідачем та його представником, що жодного разу за час навчання в університеті відповідач не предявив жодної претензії чи скарги щодо неналежного виконання ХНУВС своїх обовязків за угодою про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України від 01.09.2007 року.

Під час судового розгляду не встановлено обставин, за наявності яких відповідач міг би бути звільненим від відшкодування фактичних витрат на його підготовку, передбачених пунктами 5 та 6.2 Договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України, укладеного між ХНУВС, ГУ МВС України в Полтавській області та відповідачем 01.09.2007 року (а.с.5-6).

Згідно з розрахунком фактичних витрат, повязаних з утриманням рядового міліції ОСОБА_1 за час навчання у ХНУВС, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.2007 року №313, всього на утримання відповідача (на речове, грошове, медичне забезпечення, комунальні послуги та харчування) за час його навчання було витрачено 25837,53 грн. (а.с.56, 57-58, 59,60-61, 62).

Відповідно до пунктів 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.2007 року №313 "Про затвердження Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ", відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної і канікулярної відпустки та у зворотному напрямку, за направленням до місця служби після закінчення навчального закладу; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв. Витрати відшкодовуються згідно з договором про підготовку фахівця у навчальному закладі, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням або управлінням МВС та особою. У разі коли особа є неповнолітньою, договір з нею укладається за письмовою згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників.

Вказаний перелік витрат, повязаних з його утриманням під час навчання у разі звільнення з органів внутрішніх справ по закінченню навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі, зазначений і в п.4.1 договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України від 01.09.2007 року, укладеної між ХНУВС, ГУ МВС України в Полтавській області та відповідачем (а.с.5-6).

Тобто, відповідно до положень вищезазначених постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.2007 року №313 та договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України від 01.09.2007 року, не передбачено відшкодування витрат на медичне забезпечення відповідача у випадку відмови відповідача від подальшого проходження служби органах МВС, а тому вказані витрати повинні бути виключені із суми фактичних витрат, повязаних з утриманням відповідача під час його навчання у ХНУВС.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, угода про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України укладена між ХНУВС, ГУ МВС України в Полтавській області та відповідачем 01.09.2007 року, тобто зобовязальні відносини виникли між учасниками договору з 01.09.2007 року.

Дана угода не суперечить вимагам наказу МВС України «Про затвердження Типового договору про підготовку фахівців у вищому навчальному закладі МВС України» від 14.05.2007 року №150.

Таким чином, суд приходить до переконання, що відповідач в односторонньому порядку відмовився від виконання взятого на себе зобовязання, а тому з нього на користь позивача слід стягнути витрати, повязані з навчанням, з моменту укладення угоди - тобто з 01.09.2007 року, виключивши з суми, яка підлягає до відшкодування витрати на медичне забезпечення за 2007-2010 роки, що становить 138,59 грн.). А саме з відповідача слід стягти грошові кошти в сумі 22069,44 грн. (25837,53 грн. (загальна сума фактичних витрат) - 3629,50 грн. (витрати за 2006-2007 навчальний рік) - 138,59 грн. (витрати на медичне забезпечення за 2007-2010 роки) = 22069,44 грн.)

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача, слід стягти судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (а.с.1, 2).

Керуючись ст.ст. 509, 525-527, 610-611, 625-631 ЦК України, Законом України «Про вищу освіту», Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку відшкодування особами витрат, повязаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах МВС» від 01.03.2007 року №313, Наказом МВС України «Про затвердження Типового договору про підготовку фахівців у вищому навчальному закладі МВС України» від 14.05.2007 року №150, ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 212 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення фактичних витрат, повязаних з навчанням задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, на користь Харківського національного університету внутрішніх справ (пр. 50-річчя СРСР, 27, м. Харків, 61080, п/р 35227002000127 в Головному управлінні Державного казначейства в Харківській області, МФО 851011, ЄДРПОУ 08571096) фактичні витрати, повязані з навчанням, в сумі 22069,44 грн., та 340,69 грн. в рахунок відшкодування судових витрат, а всього - 22410,13 грн. (двадцять дві тисячі чотириста десять грн. 13 коп.).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Полтавської області через Котелевський районний суд Полтавської області протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя