Рішення № 21230317, 23.11.2011, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу: 23.11.2011

Справа № 2-460/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2011 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Геєць Ю.В.,

при секретарі: Ровенській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Гудвіл Брок”, Відкритого акціонерного товариства «Петромихайлівське», Міжнародної Комерційної компанії „Stapler LTD”, треті особи ОСОБА_2, Товариство з обмеженою відповідальністю „Фондова компанія Флагман” про визнання недійсними договорів купівлі-продажу цінних паперів від 16.05.2005 року № К 140 та від 19.04.2006 року № К 307, визнання права власності на цінні папери у вигляді простих іменних акцій, зобовязання зберігача цінних паперів виконати в примусовому порядку певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Гудвіл-Брок», ВАТ «Петромихайлівське», МКК „Stapler LTD”, треті особи ОСОБА_2, ТОВ «Фондова Компанія Флагман»про визнання недійсними угод купівлі продажу цінних паперів від 16.05.2005 року № К 140 та від 19.04.2006 року № К 307, визнання права власності на цінні папери у вигляді простих іменних акцій, зобов'язання зберігача цінних паперів виконати в примусовому порядку певні дії.

В своєму позові ОСОБА_1 посилається на те, що договори купівлі продажу цінних паперів від 16.05.2005 року № К 140, укладений між ВАТ «Петромихайлівське»та МКК „Stapler LTD”, та від 19.04.2006 року № К 307, укладений між ВАТ «Петромихайлівське»та МКК „Stapler LTD” є недійсними з наступних підстав.

Згідно договору купівлі-продажу цінних паперів № Б-14/ПР-26 від 07.05.2005 року позивач придбав 21. 750.000 простих іменних акцій ВАТ «Петромихайлівське»та відповідно до акту приймання-передачі став власником вказаних акцій. У зв'язку з цим, ВАТ «Петромихайлівське»не мало права відчужувати ці акції МКК „Stapler LTD”.

Крім того, позивач зазначає, що довіреність ОСОБА_2 чинна тільки на території Російської Федерації та не надає їй повноважень на укладення договорів купівлі-продажу цінних паперів від імені МКК „Stapler LTD”, а також те, що печатка проставлена на договорі ОСОБА_2 з перевищенням нею своїх повноважень без будь-яких правових підстав.

Також вказує, що печатка МКК „Stapler LTD” не була легалізована, а ТОВ «Гудвіл-Брок» не мало права відкривати та обслуговувати рахунок МКК „Stapler LTD” у цінних паперах.

Посилаючись на вказані обставини ОСОБА_1 просить визнати недійсним повністю договір купівлі-продажу цінних паперів від 16.05.2005 року № К 140, укладений між ВАТ «Петромихайлівське»та МКК „Stapler LTD”, згідно якого на користь останнього були продані прості іменні акції в кількості 17666889 штук, номінальною вартістю 0,25 коп., загальною вартістю 4416722,25 грн., емітовані ВАТ «Петромихайлівське», з моменту його укладення.

Визнати недійсним повністю договір купівлі-продажу цінних паперів від 19.04.2006 року № К 307, укладений між ВАТ «Петромихайлівське»та МКК „Stapler LTD”, згідно якого на користь останнього були продані прості іменні акції в кількості 6197 960 штук, номінальною вартістю 0,25 коп., загальною вартістю 1549 490 грн., емітовані ВАТ «Петромихайлівське», з моменту його укладення.

Визнати право приватної власності ОСОБА_1 на цінні папери у вигляді простих іменних акцій в кількості 23864849 штук, номінальною вартістю 0,25 коп., загальною вартістю 5966212, 25 грн., емітованих ВАТ «Петромихайлівське».

Зберігачу цінних паперів в особі ТОВ «Гудвіл-Брок»виконати в примусовому порядку наступні дії: здійснити безумовну операцію з управління рахунком у цінних паперах, а саме: облікову депозитарну операцію з переказу простих іменних акцій ВАТ «Петромихайлівське», що зберігаються у зберігача цінних паперів в особі ТОВ «Гудвіл-Брок»колективним засобом, у кількості 23864849 штук, номінальною вартістю 0,25 коп. кожна, а також здійснити переказ простих іменних акцій ВАТ «Петромихайлівське»у кількості 23864849 штук з рахунку у цінних паперах № 011399 депонента в особі МКК „Stapler LTD” на рахунок у цінних паперах № 010398 депонента в особі ВАТ «Петромихайлівське».

Здійснити безумовну операцію з управління рахунком у цінних паперах, а саме: облікову депозитарну операцію з переказу простих іменних акцій ВАТ «Петромихайлівське», що зберігаються у зберігача цінних паперів в особі ТОВ «Гудвіл-Брок»колективним засобом, у кількості 23864849 штук, номінальною вартістю 0,25 коп. кожна, а також здійснити переказ простих іменних акцій ВАТ «Петромихайлівське»у кількості 23864849 штук з рахунку у цінних паперах № 010398 депонента в особі ВАТ «Петромихайлівське»на рахунок у цінних паперах № 013374 депонента в особі громадянина України ОСОБА_1

В судовому засіданні представники позивача вимоги позовної заяви підтримали, просили позов задовольнити в повному обсязі. В судовому засіданні пояснили, що вважають недійсними оспорюванні договори з підстав невідповідності їх вимогам ст. 203 ЦК України, тобто як такі, що суперечать вимогам чинного законодавства.

Представник відповідача ТОВ «Гудвіл-Брок»позов не визнала повністю та пояснила суду, що більше 10 років працює на ринку торгівлі цінними паперами. Неодноразово відкривала та обслуговувала рахунки в цінних паперах іноземним компаніям. Всі дії по відкриттю та обслуговуванню рахунку в цінних паперах МКК „Stapler LTD” повністю відповідають чинному законодавству України. ОСОБА_2 діяла на підставі довіреності, що відповідає п. 13 Мінської Конвенції про правову допомогу і правові стосунки по цивільних, сімейних і кримінальних справах 22.01.1993 року та довіреність ОСОБА_2 не потребувала апостилювання та була чинною на території України, як визнаний офіційний документ. Тому вважає оспорюванні договори чинними та такими, що повністю відповідають вимогам законодавства України. Також пояснила, що директор ВАТ «Петромихайлівське»Чаусов А.В. діяв на підставі рішення (протоколу) загальних зборів акціонерів та рішення (протоколу) Наглядової Ради ВАТ «Петромихайлівське». Законодавство, яке регулює діяльність торговця цінними паперами не містить обов'язку приводити в преамбулі договору всі правові підстави дій директора сторони за договором. ТОВ «Гудвіл-Брок»неодноразово перевірялось ДКЦПФР та порушень, в тому числі відкриття та обслуговування рахунку МКК „Stapler LTD” не виявлено. Право власності на цінні папери підтверджується випискою з рахунку або сертифікатом акцій, а підставою переходу прав власності на цінні папери для торговця цінним паперами є тільки передавальне розпорядження продавця, а не акт приймання-передачі.

Також представник відповідача пояснив, що про існування договору між ОСОБА_1 та ВАТ «Петромихайлівське»дізнався тільки з позовної заяви ОСОБА_1 Письмово з 2005 року ОСОБА_1 до ТОВ «Гудвіл-Брок»про переоформлення на нього акцій ВАТ «Петромихайлівське»не звертався.

Посилаючись на зазначене представник ТОВ «Гудвіл-Брок»просить в позові відмовити в повному обсязі.

Представник ВАТ «Петромихайлівське»проти позову заперечує в повному обсязі, суду пояснив, що вважає договори купівлі-продажу цінних паперів № К 140 від 16.05.2005 року та № К 307 від 19.04.2006 року такими, що укладенні з дотриманням вимог законодавства України. Обидва договори виконані сторонами угоди, позивач ОСОБА_1, не є стороною вказаних договорів, а тому не має жодних підстав ставити питання про їх недійсність.

Також пояснив, що договір купівлі-продажу цінних паперів № Б-14/ПР-26 від 07.05.2005 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Петромихайлівське», ніколи не укладався, про його існування стало відомо лише в липні 2010 року, після звернення позивача до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя, з позовом про стягнення штрафу та пені по договору купівлі-продажу цінних паперів № Б-14/ПР-26 від 07.05.2005 року.

Наголошував на тому, що вказаний договір не міг бути укладений, у звязку з тим, що станом на 07.05.2005 року у ВАТ «Петромихайлівське»була відсутня кількість акцій у розмірі 21750000 (давлять один мільйон сімсот пятдесят тисяч), яких нібито купив ОСОБА_1 06.05.2005 року відповідно до свідоцтва про знерухомлення іменних цінних паперів № 1, акції, які були у власності ВАТ «Петромихайлівське»у кількості 17666 889 (сімнадцять мільйонів шістсот шістдесят шість тисяч вісімсот вісімдесят девять штук) були знерухомлені. Інші акції знаходились у власності міноритарних акціонерів. Тому вказані акції не могли бути продані ОСОБА_1, так як їх не було в такій кількості у власності ВАТ «Петромихайлівське».

Позовні вимоги щодо відсутності повноважень ОСОБА_2 на укладення оспорюваних правочинів, вважає безпідставними, оскільки з даного факту відсутнє рішення суду, згідно якого вбачалось про перевищення ОСОБА_2 своїх повноважень.

З цих підстав представник ВАТ «Петромихайлівське»вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Представник відповідача МКК „Stapler LTD” проти задоволення позову заперечував. Вважає, що позивач жодним чином не довів того, що оспорюваними договорами порушені права та інтереси позивача. Посилається на те, що позивачем не надано до суду оригіналу договору № Б-14 /ПР-26 від 07.05.2005 року, який би підтверджував його права на акції ВАТ «Петромихайлівське». Пояснив, що єдиним доказом набуття права власності на цінні папери є виписка з рахунку з цінних паперів або сертифікат акцій, які позивачем надані не були. Позивачем також не були надані докази виконання або пред'явлення до виконання договору купівлі-продажу між ним та ВАТ «Петромихайлівське».

Крім того, наголошував, що МКК „Stapler LTD” є добросовісним набувачем акцій ВАТ «Петромихайлівського». Доводи позивача про те, що Чаусов А.В. діяв як директор ВАТ «Петромихайлівське», а не як генеральний директор також вважає безпідставним, оскільки в ВАТ «Петромихайлівське» Дирекція не створювалась.

Доводи про недійсність довіреності ОСОБА_2 вважає такими, що виходять за межі розгляду цієї цивільної справи та предмет розгляду недійсність договорів купівлі-продажу між ВАТ «Петромихайлівське»та МКК „Stapler LTD”.

Вимоги щодо визнання права власності на цінні папери за ОСОБА_1, а також про зобов'язання ТОВ «Гудвіл-Брок»вчинити певні дії вважає безпідставними, оскільки не є такими, що витікають з позовних вимог про наслідки визнання договорів недійсними.

Представник третьої особи ОСОБА_2 в судовому засідання проти задоволення позову заперечував та пояснив, що ОСОБА_2 діяла на підстав довіреності виданої та посвідченої в установленому законодавством порядку. Угоди купівлі-продажу цінних паперів укладались через торговця цінними паперами, який є фахівцем з питання торгівлі цінними паперами. Вимоги якого були виконання при укладенні цих договорів. Що стосується довіреності, то на сьогоднішній день вона ні ким не скасована та не оспорена, а МКК „Stapler LTD” є добросовісним набувачем акцій ВАТ «Петромихайлівське».

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази у сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню за таких підстав.

Відповідно ст. 317 Цивільного кодексу України, власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Таке право власності є непорушним та охороняється законом.

Відповідно до статті 3 ЦПК України кожна особа має право у встановленому цим Кодексом порядку звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За правилами статті 4 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Стаття 11 ЦПК України передбачає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Статтею 15 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин. Тобто, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання

Право вибору способу захисту порушеного або оспорюваного права належить позивачеві відповідно до вимог ст.ст. 3, 11, 31 ЦПК України, тоді як перевірка відповідності цього способу наявному порушенню і меті судового розгляду є обов'язком суду (статті 4 ЦПК України).

Згідно ЦК України особа, яка вважає, що її речові права порушено, має право звернутися до суду як з позовом про визнання відповідної угоди недійсною (статті 215-235 ), так і з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння (статті 330,338).

Встановлено, що 16 травня 2005 року між Відкритим акціонерним товариством «Петромихайлівське»та Міжнародною Комерційною Компанією „Stapler LTD” був укладений договір купівлі-продажу цінних паперів № К 140, згідно якого остання придбала прості іменні акції ВАТ «Петромихайлівське»в кількості 17 666 889 шт. номінальною вартістю 0,25 грн. (т. 1 а.с. 22).

19 квітня 2006 року між ВАТ «Петромихайлівське»та МКК „Stapler LTD” був укладений договір купівлі-продажу цінних паперів № К 307, згідно якого остання придбала 6 197 960 шт. простих іменних акцій ВАТ «Петромихайлівське»номінальною вартістю 0,25 грн. (т. 1 а.с. 20).

ОСОБА_1 звернувся з позовом про визнання договорів купівлі-продажу цінних паперів недійсними на підставі невідповідності їх вимогам закону, а саме ст. 203 ЦК України.

Тому, розглядаючи позовні вимоги в частині визнання недійсним договору, укладеного на відчуження спірного майна відповідачеві суд враховує наступне.

За змістом цивільного законодавства, вимог ст. 203 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент укладення сторонами умов, встановлених законом, а саме: зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка здійснює правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину повинно бути вільним та відповідати його внутрішній волі; правочин повинен бути направлений на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені.

У відповідності до цих вимог цивільного законодавства, сторони оспорюваного договору купівлі-продажу дійшли згоди щодо укладення даної угоди, ними були виконанні умови цього договору.

Згідно виписок з рахунку ВАТ «Петромихайлівське»від 25.05.2005 року, від 02.06.2006 року та 09.06.2006 року, вбачається, що МКК „Stapler LTD” у повному обсязі розрахувалось за корпоративні права ВАТ «Петромихайлівське»(т. 3 а.с. 185, 186, 187).

Крім того, згідно частини 1 та 3 ст. 3 ЦПК України та пункту 11 Постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі»правом на звернення до суду наділена особа в разі порушення її прав, тому суд повинен встановити, чи були порушені права чи інтереси цієї особи.

Відповідно до вимог частини 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається. Частиною 3 статті 61 ЦПК України передбачено, що не потребують доказуванню факти, встановлені судовим рішенням при розгляді інших справ.

Представник ВАТ «Петромихайлівське»надав суду, копії рішення апеляційного суду Запорізької області від 26.05.2011 року, копію ухвали апеляційного суду Запорізької області від 01.09.2011року, згідно яких вбачається що в позові про стягнення штрафу та пені по договору купівлі-продажу цінних паперів № Б-14/ПР-26 від 07.05.2005 року, ОСОБА_1 відмовлено. Апеляційним судом Запорізької області встановлено, що печатку ВАТ «Петромихайлівське», яка стоїть на договорі купівлі-продажу цінних паперів № Б-14/ПР-26 від 07.05.2005 року, було виготовлене лише у квітні 2006 року (т. 3 а.с. 155-157, 164-165).

Вказаний факт в силу ч. 3 ст. 61 ЦПК України є встановленим та таким, що не потребує доказування.

Крім того, згідно ст. 5 Закону України «Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні», право власності на цінні папери, випущені в бездокументарній формі, переходить до нового власника з моменту зарахування цінних паперів на рахунок власника у зберігача. Підтвердженням права власності на цінні папери є виписка з рахунку у цінних паперах, яку зберігач зобов'язаний надавати власнику цінних паперів. Така виписка у позивача відсутня.

Позивачем цей факт не спростований, таким чином позивач не довів, що спірними договорами порушено його права та інтереси.

Згідно із постановою Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику в справах про визнання правочинів недійсними», визначено, що правочин - це правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб'єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків. Недійсність правочину виникає через те, що дія схожа на правочин, але за своєю суттю не відповідає його характеристикам. Також, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: незаконністю змісту правочину, недотриманням форми правочину, дефектами суб'єктного складу, а також невідповідністю волі та волевиявлення сторін. В обґрунтуванні позовних вимог не вказаного жодного із вказаних дефектів.

Зміст оспорюваних позивачем договорів купівлі-продажу цінних паперів № К 140 від 16.05.2005 року та № К 307 від 19.04.2006 року повністю відповідає вимогам встановленим чинним законодавством у сфері регулювання відносин щодо обігу цінних паперів, форма договору також повністю дотримана - він укладений у письмовій формі за участю торговця цінними паперами ТОВ «Гудвіл-Брок»; щодо суб'єктного складу - сторонами є особи, які мали на момент укладення договору необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Твердження ОСОБА_1 про невідповідність доручення від 10 березня 2005 року, виданої МКК „Stapler LTD” на імя ОСОБА_2 законодавству України та міжнародним договорам не відповідає дійсності.

Так, відповідно до ст. 3 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів (від 05.10.1961 року, дата набуття чинності в Україні 22.12.2003 року) єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення передбаченого статтею 4 апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.

Однак, дотримання згаданої в попередній частині формальної процедури не може вимагатися, якщо закони, правила або практика, що діють в державі, в якій документ представлений, або угода між двома чи декількома договірними державами відміняють чи спрощують дану формальну процедуру або звільняють сам документ від легалізації.

Статтею 13 Конвенції про правову допомогу і правові стосунки по цивільним, сімейним і кримінальним справам передбачено, що документи, які на території одній з Договірних сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції і по встановленій формі і скріпляють гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних сторін без якого-небудь спеціального посвідчення. Крім того, документи, які на території одній з Договірних сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших Договірних сторін доказовою силою офіційних документів.

Отже, все зазначене свідчить, що оспорювані позивачем договори були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що ними обумовлені.

Стаття 216 ЦК України передбачає загальні наслідки недійсності правочину, відповідно до яких недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю; а згідно зі ст. 236 ЦК України правочин є недійсним з моменту його вчинення та не породжує тих юридичних наслідків, задля яких укладався, у тому числі не породжує переходу права власності до набувача.

За загальним правилом наслідком недійсності угоди є застосування двосторонньої реституції, яка не ставиться в залежність від добросовісності сторін угоди.

Разом з тим ч. 3 ст. 216 ЦК України передбачено, що загальні наслідки недійсності угоди застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Такі особливі умови застосування правових наслідків недійсності угоди відчуженої майна, укладеної особою, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати, передбачені ст. 388 ЦК України.

Зі змісту ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України вбачається, що на угоди, укладені з порушенням вимог закону, не застосовуються загальні положення недійсності угод, крім наслідку визнання такої угоди недійсною. Такі наслідки не можуть бути застосовані й у випадку оспорення дійсності угоди заінтересованою особою, яка не була стороною угоди. Цивільним кодексом України передбачені засади захисту права власності, зокрема, ст. 387 ЦК України надає власнику право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Як вбачається із матеріалів справи, позов про визнання недійсними відплатних договорів купівлі-продажу цінних паперів предявлено особою, яка не була стороною договору, тобто ОСОБА_1 У такому разі це майно не може бути йому передане в порядку застосування загальних наслідків, передбачених ст. 216 ЦК України, оскільки ОСОБА_1 не був стороною оспорюваних договорів, порушень прав та законних інтересів позивача при укладенні оспорюваних правочинів судом не встановлено.

З урахуванням викладеного позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу цінних паперів № К 140 від 16.05.2005 року та № К 307 від 19.04.2006 року не знайшли підтвердження при вирішенні спору, доводи позивача ґрунтуються на припущеннях, тоді як за правилами частини 4 статті 60 ЦПК України докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а тому відсутні підстави для визнання зазначених правочинів недійсними.

Відповідно до розяснень, які надав Пленум Верховного Суду України в абз. 5 п. 10 постанови від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації.

З урахуванням викладеного відсутні також підстави для задоволення вимог ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на цінні папери у вигляді простих іменних акцій в кількості 23864849 штук, номінальною вартістю 0,25 коп., загальною вартістю 5966212, 25 грн., емітованих ВАТ «Петромихайлівське», а також зобовязання зберігача цінних паперів ТОВ «Гудвіл-Брок»виконати в примусову порядку дії.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Гудвіл Брок”, Відкритого акціонерного товариства «Петромихайлівське», Міжнародної Комерційної компанії „Stapler LTD”, треті особи ОСОБА_2, Товариство з обмеженою відповідальністю „Фондова компанія Флагман” про визнання недійсними договорів купівлі-продажу цінних паперів від 16.05.2005 року № К 140 та від 19.04.2006 року № К 307, визнання права власності на цінні папери у вигляді простих іменних акцій, зобовязання зберігача цінних паперів виконати в примусовому порядку певні дії залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Ю.В. Геєць