Рішення № 21212803, 30.01.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30.01.12 р. Справа № 21/150

Господарський суд Донецької області у складі судді: Курило Г.Є.

при секретарі судового засідання Перекрестній О.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Макіївпромтранс” м. Макіївка

до відповідача: Державного підприємства ”Макіїввугілля” м. Макіївка

про стягнення 9827171,91 грн.

Представники сторін:

Від позивача: Блінова О.Л., Страшнова С.В.

Від відповідача: Клименко Н.М., Шамрай М.А.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Макіївпромтранс” м. Макіївка (далі –Позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства ”Макіїввугілля”, м. Макіївка, про стягнення 9827171,91 грн., в т.ч. сума інфляції в розмірі 7 803 040,18 грн. за період з 01.01.2010р. по 30.06.2011р., 3% річних в розмірі 2 024 131,73 грн. за період з 01.01.2010р. по 30.06.2011р.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на рішення господарського суду Донецької області від 17.12.2008р. по справі №17/173, договір №102/17 на транспортне обслуговування Державним підприємством „Макіїввантажтранс” відособлених підрозділів Державного підприємства „Макіївугіль” від 02.01.2007р., договір відступлення права вимоги від 01.07.2009р., договір оренди №7/2009 цілісного майнового комплексу Державного підприємства „Макіїввантажтранс” від 30.03.2009р.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 03.11.2011р. було порушено провадження по справі №21/150 та призначено розгляд справи на 16.11.2011р.

Відповідно до відзиву на позовну заяву №б8-81/82д від 16.11.2011р. відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, оскільки строк договору №102/17 на транспортне обслуговування Державним підприємством „Макіїввантажтранс” відособлених підрозділів Державного підприємства „Макіївугіль” від 02.01.2007р. продовжено не було, та строк дії договору права вимоги від 01.07.2009р. закінчився ще 31.12.2009р. і відступлення права вимоги між ДП „Макіїввантажтранс” та ТОВ „Макіївпромтранс” мали тимчасовий характер. Таким чином, за твердженням відповідача, по вказаним підставам ТОВ „Макіївпромтранс” не може бути правонаступником по відношенню до ДП „Макіїввантажтранс”, а відповідно не може бути позивачем по справі №21/150. Крім того, даний спір вже був предметом судового розгляду, відповідно до рішення господарського суду Донецької області у справі №23/82 від 11.07.2011р.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 07.12.2011р. справу №21/150 передано на повторний автоматичний розподіл, у зв’язку із знаходженням судді Матюхіна В.І. у відрядженні.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу по справі №21/150 визначено суддю Забарющий М.І.

До початку розгляду справи суддя Забарющий М.І. заявив собі самовідвід оскільки, розглядаючи справу №23/82 між тими ж самими учасниками суддя вже висловлював ставлення щодо правомірності таких вимог.

Представники позивача до початку розгляду справи 08.12.2011р. подали суду заяву про відвід судді Забарющого М.І. з майже ідентичною аргументацією.

Ухвалою суду від 08.11.2011р. задоволено заяву про самовідвід судді Забарющого М.І.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 09.12.2011р. справу №21/150 передано на повторний автоматичний розподіл.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу по справі №21/150 визначено суддю Курило Г.Є.

Ухвалою суду від 09.12.2011р. суддею Курило Г.Є. справу прийнято до свого провадження.

Відповідно до пояснень №12/109 від 30.01.2012р. позивач наполягає на своїй правовій позиції.

Розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

02.01.2007р. між ДП „Макііввантажтранс” та ДП „Макіївугілля” був укладений договір №102/17 на транспортне обслуговування Державним підприємством „Макііввантажтранс” відособлених підрозділів Державного підприємства „Макіївугілля”.

Рішенням господарського суду Донецької області від 17.12.2008р. по справі №17/173 вимоги позивача - Державного підприємства „Макіїввантажтранс”, відносно неналежного виконання відповідачем - Державним підприємством „Макіїввугілля” умов договору№102/17 від 02.01.2007р., були задоволені у повному обсязі, стягнуто з Державного підприємства „Макіїввугілля” на користь Державного підприємства „Макіїввантажтранс” 45151280,23 грн. –сума основного боргу, 5718860,68 грн. –інфляційні та 874712,76 грн. –3% річних.

16.01.2009р. господарським судом Донецької області був виданий наказ про примусове виконання рішення суду від 17.12.2008р. по справі №17/173.

З наданих документів та пояснень позивача, за термін примусового виконання наведеного рішення, суму боргу у розмірі 47001,76 грн. була погашена шляхом заліку зустрічних однорідних вимог.

Постановою від 09.04.2009р. відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби зупинено виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області №17/173 від 16.01.2009р.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Макіївпромтранс”- є правонаступником прав та обов’язків Державного підприємства „ Макіїввантажтранс”, згідно наказу №75 від 03.03.2010р. та відповідно до п.1.7 Договору оренди цілісного майнового комплексу ДП „Макіїввантажтранс” №7/2009р. від 30.03.2009р.

Крім того, 01.07.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Макіївпромтранс” (цесіонарій) та Державним підприємством „Макіїввантажтранс” (цедент) був укладений договір відступлення права вимоги, відповідно до якого цемент відступає цесіонарієві, а цесіонарій набуває права вимоги, належне цементові, і стає кредитором за договором №102/17 від 02.01.2007р., згідно п. 7 договору, право вимоги, що відступається за цим договором оцінене сторонами в сумі 63440014,52грн., цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення його печатками сторін та діє до 31.12.2009р.

Згідно до додаткової угоди від 01.07.2009 р. до договору №102/17 від 02.01.2007р., змінена сторона договору, а саме Товариство з обмеженою відповідальністю „Макіївпромтранс” замість Державного підприємства „ Макіїввантажтранс”.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 04.07.2011р. по справі №17/173 змінено позивача по справі з ДП „Макіїввантажтранс” на ТОВ „Макіївпромтранс” на підставі ст. 25 ГПК України, договору відступлення права вимоги від 01.07.2009р.

Крім того, рішенням господарського суду Донецької області від 04.07.2011р. по справі №17/100 вимоги позивача Державного підприємства „Макіїввантажтранс”, м. Макіївка (позивач був змінений на підставі ст. 25 ГПК України на ТОВ „Макіївпромтранс”) відносно Державного підприємства „Макіївугілля”, м. Макіївка про стягнення 6952975,30 грн., з яких: 5547826,25 грн. –інфляційні, 1405149,05 грн. –3% річних за період з 18.12.2008р. по 31.12.2009р., задоволено в повному обсязі.

Господарський суд вважає, що вимоги позивача про стягнення 9827171,91 грн., в т.ч. сума інфляції в розмірі 7 803 040,18 грн. за період з 01.01.2010р. по 30.06.2011р., 3% річних в розмірі 2 024 131,73 грн. за період з 01.01.2010р. по 30.06.2011р. підлягають задоволенню частково, з огляду на наступне.

Положеннями ч. 1 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 11 ЦК України встановлені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків; зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2), а також передбачено, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Рішенням господарського суду Донецької області від 17.12.2008р. по справі №17/173 вимоги позивача - Державного підприємства „Макіїввантажтранс”, відносно неналежного виконання відповідачем - Державним підприємством „Макіїввугілля” умов договору №102/17 від 02.01.2007р., були задоволені у повному обсязі, стягнуто з Державного підприємства „Макіїввугілля” 45151280,23 грн. –сума основного боргу, 5718860,68 грн. –інфляційні та 874712,76 грн. –3% річних.

Враховуючі ухвалу господарського суду Донецької області від 04.07.2011р. по справі №17/173 про змінену позивача по справі, склад сторін у даній справі та справі N 17/173 є тотожним, вищевказане рішення має преюдиційне значення для розгляду даної справи згідно ч. 2 ст. 35 ГПК України, тобто наявність боргу за договором №102/17 від 02.01.2007р. в розмірі 45 151 280,23 грн. є встановленим.

За твердженням позивача, відповідач частково погасив заборгованість в розмірі 47001,76 грн., а саме листом позивача №04-19/60 від 30.01.2009р. з 12.01.2009р. припинено зобов’язання на суму 31 249,18 грн. (заборгованість по передавальному балансу) зарахуванням зустрічним позовних вимог згідно ст. 601 ЦК України; листом позивача №04-19/61 від 30.01.2009р. з 30.01.2009р. припинено зобов’язання на суму 15752,58 грн. (заборгованість по передавальному балансу) зарахуванням зустрічним позовних вимог згідно ст. 601 ЦК України. Доказів сплати інших сум суду не надано.

Рішення господарського суду Донецької області у справі №17/173 від 17.12.2008р. залишилось невиконаним відповідачем, основний борг складає 45 104 278,47 грн., що не заперечується самим відповідачем.

Положення ст. 599 ЦК України передбачають, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином; тобто, в силу приписів вищезазначеної правової норми, після прийняття судового рішення у справі №17/173 від 17.12.2008р. про стягнення боргу у розмірі 45 104 278,47 грн., грошове зобов'язання боржника (відповідача) на час розгляду даної справи не припинилось, оскільки кредитор (позивач) не отримав грошові кошти, присуджені йому за судовим рішенням.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та відсотків річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши арифметичні розрахунки позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення 3% річних підлягають задоволенню.

Здійснивши перерахунок індексу інфляції за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в розмірі 7 559 737,46 грн.

В позовній заяві позивач зазначив в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державне підприємство „Макіїввантажтранс”.

Суд не вважає, що рішення по даній справі може вплинути на права або обов'язки Державного підприємства „Макіїввантажтранс”, в зв’язку з чим відмовляє в задоволенні означеного клопотання.

Стовно тверджень відповідача про те, що строк договору №102/17 на транспортне обслуговування Державним підприємством „Макіїввантажтранс” відособлених підрозділів Державного підприємства „Макіївугіль” від 02.01.2007р. продовжено не було, та строк дії договору права вимоги від 01.07.2009р. закінчився ще 31.12.2009р. і відступлення права вимоги між ДП „Макіїввантажтранс” та ТОВ „Макіївпромтранс” мали тимчасовий характер, суд зазначає наступне.

Строк дії договору №102/17 від 02.01.2007р. сторонами продовжено додаткової угодою від 30.12.2010р. до 09.01.2011р. Згідно до умов договору відступлення права вимоги від 01.07.2009р. до цесіонарія (позивача) перейшли усі права, які забезпечують виконання обов’язків відповідача, доказів припинення зобов’язань Державного підприємства ”Макіїввугілля” м. Макіївка перед Товариством з обмеженою відповідальністю „Макіївпромтранс” м. Макіївка за договором №102/17 від 02.01.2007р. суду не надано, в зв’язку з чим у позивача наявне право на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України. Крім того, суд зазначає, що закінчення строку дії договору не звільняє боржника від зобов’язання виконати його умови.

Суд не погоджується з твердженням відповідача, про те, що ТОВ „Макіївпромтранс” не може бути правонаступником по відношенню до ДП „Макіїввантажтранс”, а відповідно не може бути позивачем по справі №21/150, оскільки в матеріалах справи наявні докази того, що саме позивач є особою, яка є кредитором за договором №102/17 від 02.01.2007р. (договір №102/17 від 01.07.2009р., договір оренди №7/2009 цілісного майнового комплексу Державного підприємства „Макіїввантажтранс” від 30.03.2009р., наказ №75 від 03.03.2010р., договір відступлення права вимоги від 01.07.2009р.).

Стосовно заперечень відповідача, про те, що даний спір вже був предметом судового розгляду, відповідно до рішення господарського суду Донецької області у справі №23/82 від 11.07.2011р., суд зазначає наступне.

За змістом пункту 2 частини першої статті 62 і пункту 2 частини першої статті 80 ГПК не допускається розгляд господарським судом двох чи більше справ зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет чи з тих же підстав.

Рішенням господарського суду Донецької області від 11.07.2011р. по справі №23/82 у позові Державного підприємства „Макіїввантажтранс” м. Макіївка, до відповідача Державного підприємства „Макіїввугілля” м. Макіївка, про стягнення 8 314 016, 04 грн., відмовлено. Вказане рішення відповідно до постанови Донецького апеляційного господарського суду від 31.08.2011р. залишено без змін.

Однак, як встановлено судом, позивачі у справі N 21/150 та у справі №23/82 є різними, тому підстав для припинення провадження по справі не має.

Таким чином, заперечення відповідача, що викладені у відзиві на позовну заяву, суд до уваги не приймає.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, підлягають віднесенню на відповідача в повному обсязі, оскільки з його вини виник спір, відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищевикладене та керуючись, ст.ст. 4-3, 20, 22, 33, 35, 49, 77, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Макіївпромтранс”, м. Макіївка до відповідача Державного підприємства ”Макіїввугілля”, м. Макіївка, задольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства „Макіївугілля” (86157, м. Макіївка Донецької області, пл. Радянська, 2; рахунок №26000007394003 АТКБ „ТК „Кредит” м. Київ, МФО 332830, ЄДРПОУ 32442295) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Макіївпромтранс” (86104, м. Макіївка Донецької області, вул. Панченко, 27-А; рахунок №26003301815309 у Макіївському безбалансовому відділенні „ГУ ПАТ Промінвестбанк в Донецькій області”, МФО 334635, ЄДРПОУ 34516410) інфляційні витрати в розмірі 7 559737,46 грн., 3% річних в розмірі 2 024 131,73 грн.; 25 500,00 грн. –на відшкодування витрат по сплаті державного мита; 236,00 грн. – на відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 30.01.2012р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення буде складено та підписано 03.02.2012р.

Суддя Курило Г.Є.